У Москві попрощалися з Мананою Асламазян, колишньою головою та засновницею  Educated Media Foundation у Росії та колишньою директоркою Internews Europe.

Прощання відбулося в неділю,  4 вересня. Манану поховали на тому ж кладовищі, де спочиває її чоловік. За згодою родини, частину праху син та онук відвезуть до Єревана, де похована мама Манани.

Напередодні прощання пам'ятні заходи — стихійні та організовані — відбулися в кількох країнах пострадянського простору, з якими була пов'язана діяльність Манани Асламазян. Зокрема, у п'ятницю її згадували в ефірі російської служби «Голосу Америки».

«Манана була людиною широкої душі та широкого контексту і вклала багато зусиль у вільні медіа багатьох країн: Росії, Казахстану, Вірменії, Киргизстану тощо. Фактично вона була "мамою" пострадянської незалежної журналістики, — згадує голова ГО "Детектор медіа" Наталія Лигачова. — Ми познайомилися на початку 2000-х, коли я створила проєкт "Телекритика" на базі  "Інтерньюз Україна". А Манана разом із колегами створили практично всю потужну  незалежну російську регіональну журналістику, яка  згодом була знищена кремлівською владою, але довгий час відігравала значну роль. Манана мала дуже великий авторитет серед журналістів багатьох країн. Саме тому,  наприклад, у 2014-му, коли ми на сайті створили "Дошку ганьби" про тих колишніх журналістів, які зрадили професію, сприяючи війні Росії проти України, якраз із Мананою я вирішила порадитися щодо цього проєкту. Обговорюючи його з нею, мені стало зрозуміло, що потрібно робити цей проєкт так, щоб він не лише таврував пропагандистів, але й впливав на тих, хто не мав стати на цей слизький шлях. А в перші години повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 25 лютого цього року, саме Манана й люди з "Інтерньюз" були першими, хто подзвонив мені та запропонував допомогу. Манана не була журналістом, вона була медіаменеджером, але її ідеї рухали вільну, незалежну журналістику. Вона була лицарем журналістики», — сказала Наталія Лигачова.

«Ми познайомилися на початку 1990-х. Я була на дипломатичній службі та працювала в USAID, а вона керувала агентством "Інтерньюз" у Москві, — згадує президентка глобального "Internews" Джині Бурго. — Жоден інший проєкт не вплинув так, як її проєкт з підтримки медіапідприємців. Вона була неймовірною та надихала мене. Це був час появи незалежного телебачення в усій Росії, а її програма давала можливість цьому розвиватися. Це була сильна особистість, неповторна — якраз така, котра була потрібна пострадянській Росії».

До 2007-го Манана Асламазян керувала фондом «Internews» у Москві. З моменту його заснування у 1992 році і до ліквідації владою у 2007-му через цей фонд пройшли тисячі федеральних та регіональних репортерів, редакторів та продюсерів, яких навчали працювати за найпередовішими стандартами якісної журналістики.

«Людей навчали не лише правилам журналістики. "Інтерньюз" учив медіа, як на місцевих ринках вибудовувати самостійний бізнес, як самим заробляти, що сприяло розвиткові саме незалежної журналістики та незалежних ЗМІ», — розповів Віктор Мучник, друг Манани, керівник закритої у 2015-му томської регіональної телекомпанії ТВ-2.

«У середині 1990-х ми познайомилися, вона приїхала на п'ятиріччя ТВ-2. Перша розмова — як магія, як електрострум, закохуєшся одразу. Майже 30 років знайомства, які переросли в дружбу. Можна було звернутися до неї з будь-яким проханням, вона миттєво втягалася. Тоді, в 1990-х, про телебачення мало хто з нас знав, апаратури майже не було. Тоді "Інтерньюз" створював правила журналістики. І все крутилося навколо Манани. Ми навчалися свободи та відповідальності», — згадує Віктор Мучник.

«Манана заряджала вірою в добро та вчила не опускати руки в будь-якій  складній ситуації. Вона вірила в людей, і поруч із нею ми теж заряджалися цією вірою, що навколо тебе є ті, з ким разом можна щось змінити на краще», — додала Наталія Лигачова.

Як повідомляв «Детектор медіа», Манана Асламазян загинула в Єревані 30 серпня, її збив автомобіль. Їй було 70 років.

Фото: Mikhail Degtyar/Facebook