Обмін полоненими та втечу зі Зміїного в РФ вважають «зрадою», а про військові «перемоги» росіян в Україні вийшло ціле дослідження. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 30 червня.

1. У Росії шукають винних у втечі зі Зміїного
2. Як «воєнкори» образились на Путіна і МО РФ
3. «Проєктна» документація на Конашенкова
4. «Газпром» у процесі самогубства

У Росії шукають винних у втечі зі Зміїного

Ще дев’ять днів тому МО РФ повідомило, що російські війська відбили чергову українську атаку на Зміїний, додавши, що «однією з цілей ЗСУ була висадка десанту на острів».

Спікер Міноборони РФ Конашенков, тоді заявив, що у повітрі було збито 13 БПЛА, чотири ракети «Точка-У» та 21 реактивний снаряд РСЗВ «Ураган». «Після цього ЗСУ відмовилися від висадки десанту», – гордо підсумував він. 

Про важливість острова різноманітні російські військові експерти в один голос казали, що, «хто володіє Зміїним, той володіє Чорним морем, і він без сумніву залишатиметься у Росії». А після відомого всьому світові «русского корабля», який послали саме зі Зміїного, острів узагалі став для росіян сакральним місцем: «бачите – нас послали, а ми повернулись і закріпились».

Ця «перемога» була негайно підкріплена й різноманітними «подвигами» на кшталт якогось Ясникова, який не тільки доставив на острів комплекс «Тор-2», а й ще встиг при цьому збити українську ракету «Нептун».

Цілий заступник голови комітету Держдуми з оборони Юрій Швиткін пояснював важливість цієї «перемоги» тоді так:

–   Зміїний знаходиться приблизно за 35 км від узбережжя Одеської області та трохи більше 100 км від Одеси.

–   якби острів перебував під контролем ЗСУ, то вони могли б використати протикорабельні американські комплекси у бік Кримського півострова і вражати узбережжя Севастополя з Чорноморським флотом.

–   Це гарне місце для розміщення засобів ППО та РЕБ.

НАСПРАВДІ, що ж відбулось 30 червня з усією попередньо проговореною стратегічністю острова Зміїний нікому в Росії не зрозуміло.

Офіційний телеграм-канал Міноборони РФ взагалі усіх заплутав, репостнув пропагандистський канал «Війна з фейками» про причини «виведення військ». Але він суперечить сам собі.

Отже, першою версією МО РФ була: «гарнізон з острова вивели як жест доброї волі зі сприяння зусиллям ООН з організації гуманітарного коридору для вивезення зерна України». Другою: «збереження особового складу». Третьою: «свою роль об’єкт виконав». Четвертою: «на його утримання йшли великі ресурси».

При цьому сам Путін 30 червня заявив, що обсяг українського зерна від всього виробленого у світі – 0,5 %. Невже Росія стала настільки «щедрою душею», що заради (хибно порахованих міфічних) українських 0,5%, вирішила «вивести свій гарнізон» зі стратегічно важливого об’єкту? 

Тобто, Путін буквально каже: ми пішли на домовленості через зерно, якого в Україні кіт наплакав, але все одно – ми всіх обдурили і перемогли.

У цю маячню не повірили навіть в Росії. У місцевих соцмережах та пабліках почався справжній гвалт.

Як «воєнкори» образились на Путіна і МО РФ

 Образився, навіть, передовий загін пропагандистів – так звані «воєнкори». 

Причому на їх буйні голови 30 червня, окрім Зміїного, звалилась ще одна «зрада» з боку російського керівництва. Тепер вже пов’язана з нещодавнім обміном полонених.

Кремль і МО РФ з цих двох приводів влаштували, до речі, банальний інформаційний прийом – «перекидання». На запитання про Зміїний Кремль відіслав усіх до МО РФ: «всі деталі у військових». Ті, у свою чергу, хвацько переадресували всі питання про обмін полоненими до Кремля: «рішення прийняв верховний головнокомандувач». Але, здається, заплутати сліди «зради» не вийшло.

НАСПРАВДІ, образа у «воєнкорів» чимала. Їх, «як і в історії з Тайрою (яку вони самі ж визнали інформаційною поразкою Росії), глибоко ранить те, що нам знову нічого не повідомили наперед, а новини ми дізнаємося від ГУР України».

А потім почались питання – про звільнених «азовців», які на думку, наприклад, «воєнкора» Сладкова є свідченням, що російське «суспільство такими діями ламають через коліно».

Цікаво, що на відміну від польового, салонний загін пропагандистів в особі Соловйова, Скабеєвої та Симоньян таких питань не задавав. Ті  своє місце знають. Адже боротьба за нього в останньому бункері (в який їх все одно не візьмуть) серед «РосЗМІнних монет» триває. 

А різноманітних сладкових, коців та решту піддубних взагалі не шкода. Тому просто  «работайте, братья!» і у своєму «визвольно-патріотичному» угарі не проколюйте інформаційний пузир пересічних росіян.

«Проєктна» документація на Конашенкова

І завершуючи пропагандистську тему 30 червня, звичайно, не можна оминути справжню «інформаційну бомбу», яку підготувало видання «Проект» – дослідження про те, як Міноборони РФ бреше про перемоги в Україні. Дослідники вивчили всі 196 повідомлень його офіційного спікера Конашенкова і виявили грубі та смішні нестиковки у цифрах. 

НАСПРАВДІ, вже з першого дня війни почалася епоха безперервних фальсифікацій військових досягнень Росії в Україні.

• Зроблені і протягом 28 лютого заяви суперечили одна одній. Вранці Конашенков, наприклад, прозвітував про 314 знищених від початку вторгнення українських танків, а ввечері про 311.

• Пізніше він почав казати не про десятки, а про сотні знищених об’єктів української військової інфраструктури. Пояснювалось це просто: в адміністрації Путіна після провалу операції під Києвом злякалися його реакції і попросили Конашенкова яскравіше описувати успіхи російської армії. Це призвело до валу помилок та нестиковок.

• 9 травня Конашенков повідомив, що російські війська розбомбили на землі українські вертольоти. Загальні втрати мали становити 122 одиниці (116 на 8 травня і шість — на 9 травня). Однак у результаті відомство відзвітувало про 124 знищені одиниці.

• А про знищення практично всієї боєздатної української авіації Конашенков казав ще 6 березня, тобто вже за півтора тижні війни. При цьому МО РФ заявило, що до війни Україна мала 152 літаки. До 26 червня Конашенков у сумі прозвітував про знищення 215-ти. Безпілотників Bayraktar, за його даними, взагалі знищено на 160% більше, ніж було поставлено.

• До 26 червня Конашенков казав про знищення понад 3800 броньованих машин, включаючи танки. Але МО РФ оцінювало чисельність бронемашин України у 2416.

«Яким чином Україна продовжує воювати, якщо вона вже втратила всю боєздатність?», – питання риторичне.

• Найкраще брехню прес-секретаря МО РФ ілюструє його улюблений термін — «райони зосередження живої сили та техніки українських військ». Якщо скласти всі заяви Конашенкова, то вийде, що Росія вже знищила 39,8 тисяч таких «районів».

• Зі звітів Конашенкова про загальну кількість одиниць знищеної техніки (танків, артилерії, систем ППО, станцій радіоелектронної боротьби тощо) з’ясувалося, що Росія всього їх знищила 9715. Тобто один район скупчення української техніки складається навіть не з однієї її одиниці (хоча має бути більше), а з чверті.

«Прохання» до Конашенкова частіше повідомляти про «переможеньки» РФ в Україні не залишилось без подяки. На початку червня його, мабуть також жестом доброї волі, було підвищено до генерал-лейтенанта.  

 «Газпром» у процесі самогубства

І наостанок, 30 червня індекс Мосбіржі, який відстежує капіталізацію чотирьох десятків найбільших російських компаній, впав на максимальну величину з 24 лютого. Це сталось після того, найбільша держкомпанія РФ — «Газпром» оголосила, що не виплачуватиме дивіденди за минулий рік. 

Після цього, втративши 720 млрд рублів капіталізації менше ніж за годину, індекс Мосбіржі опустився до позначки 2184 пункти — найгірший з кінця квітня.

Акції «Газпрому» впали на 30% і повернулися на рівень перших днів вторгнення в Україну.

Крім того, головному акціонеру — державі — «Газпром» передасть усі гроші за підвищення податку на видобуток корисних копалин. Відповідні поправки до Податкового кодексу, вже внесені Мінфіном і схвалені урядом РФ. Це дозволить вилучити у нього ще 416 млрд рублів. 

Слідом про скасування виплати дивідендів оголосили Сбербанк і «Россети».

НАСПРАВДІ, таке синхронне рішення російських держкомпаній — це спосіб сплатити державі (читай: Путіну) гроші напряму через податки, а не через дивіденди. Ідея абсолютно зрозуміла — фактичний власник Росії не хоче ділитися ні з ким.

Таким чином,  держкомпанії збережуть для бюджету гроші, що залишилися від останнього передвоєнного року напередодні кризи, яка обіцяє стати найдовшою з часу розвалу СРСР.

На майбутнє «Газпрому» впливає і його війна з Європою. Згідно навіть із власною статистикою компанії, у травні її поставки за кордон впали на 30%, а надлишки газу змусили різати видобуток – на 14,5%. На середину червня обвал прискорився: експорту — до 43%, а видобутку — до 25%.

Ситуація унікальна тим, що компанія відмовляється від дивідендів не просто вперше за 23 роки, а за підсумками року, коли, коли прибуток був рекордним, а боргове навантаження низьким.

Заступник голови компанії Садигов 30 червня пояснив, що причина скасування виплат дивідендів в тому, що «у пріоритетах зараз газифікація російських регіонів, а також підготовка до зими». 

Такий собі черговий брехливий «жест доброї волі» від Путіна. Звичайно, ніяку Росію він газифікувати не збирається. Через війну в Україні і санкції йому вже банально не вистачає грошей. І він їх збирає до однієї кубушки. 

Тому «самогубство Газпрому», за висловом одного з провідних експертів з нафтогазового ринку Михайла Крутіхіна, триватиме й надалі.

Одним самогубством менше, одним більше… Врятувати Росію може лише одна фраза Путіна: «У якості жесту доброї волі ми покидаємо Крим та інші захоплені території України». Можна навіть вимовити її ротом генерал-лейтенанта пропагандиських військ Конашенкова.