Обмін полоненими та втечу зі Зміїного в РФ вважають «зрадою», а про військові «перемоги» росіян в Україні вийшло ціле дослідження. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 30 червня.
У Росії шукають винних у втечі зі Зміїного
Ще дев’ять днів тому МО РФ повідомило, що російські війська відбили чергову українську атаку на Зміїний, додавши, що «однією з цілей ЗСУ була висадка десанту на острів».
Спікер Міноборони РФ Конашенков, тоді заявив, що у повітрі було збито 13 БПЛА, чотири ракети «Точка-У» та 21 реактивний снаряд РСЗВ «Ураган». «Після цього ЗСУ відмовилися від висадки десанту», – гордо підсумував він.
Про важливість острова різноманітні російські військові експерти в один голос казали, що, «хто володіє Зміїним, той володіє Чорним морем, і він без сумніву залишатиметься у Росії». А після відомого всьому світові «русского корабля», який послали саме зі Зміїного, острів узагалі став для росіян сакральним місцем: «бачите – нас послали, а ми повернулись і закріпились».
Ця «перемога» була негайно підкріплена й різноманітними «подвигами» на кшталт якогось Ясникова, який не тільки доставив на острів комплекс «Тор-2», а й ще встиг при цьому збити українську ракету «Нептун».
Цілий заступник голови комітету Держдуми з оборони Юрій Швиткін пояснював важливість цієї «перемоги» тоді так:
– Зміїний знаходиться приблизно за 35 км від узбережжя Одеської області та трохи більше 100 км від Одеси.
– якби острів перебував під контролем ЗСУ, то вони могли б використати протикорабельні американські комплекси у бік Кримського півострова і вражати узбережжя Севастополя з Чорноморським флотом.
– Це гарне місце для розміщення засобів ППО та РЕБ.
НАСПРАВДІ, що ж відбулось 30 червня з усією попередньо проговореною стратегічністю острова Зміїний нікому в Росії не зрозуміло.
Офіційний телеграм-канал Міноборони РФ взагалі усіх заплутав, репостнув пропагандистський канал «Війна з фейками» про причини «виведення військ». Але він суперечить сам собі.
Отже, першою версією МО РФ була: «гарнізон з острова вивели як жест доброї волі зі сприяння зусиллям ООН з організації гуманітарного коридору для вивезення зерна України». Другою: «збереження особового складу». Третьою: «свою роль об’єкт виконав». Четвертою: «на його утримання йшли великі ресурси».
При цьому сам Путін 30 червня заявив, що обсяг українського зерна від всього виробленого у світі – 0,5 %. Невже Росія стала настільки «щедрою душею», що заради (хибно порахованих міфічних) українських 0,5%, вирішила «вивести свій гарнізон» зі стратегічно важливого об’єкту?
Тобто, Путін буквально каже: ми пішли на домовленості через зерно, якого в Україні кіт наплакав, але все одно – ми всіх обдурили і перемогли.
У цю маячню не повірили навіть в Росії. У місцевих соцмережах та пабліках почався справжній гвалт.
Як «воєнкори» образились на Путіна і МО РФ
Образився, навіть, передовий загін пропагандистів – так звані «воєнкори».
Причому на їх буйні голови 30 червня, окрім Зміїного, звалилась ще одна «зрада» з боку російського керівництва. Тепер вже пов’язана з нещодавнім обміном полонених.
Кремль і МО РФ з цих двох приводів влаштували, до речі, банальний інформаційний прийом – «перекидання». На запитання про Зміїний Кремль відіслав усіх до МО РФ: «всі деталі у військових». Ті, у свою чергу, хвацько переадресували всі питання про обмін полоненими до Кремля: «рішення прийняв верховний головнокомандувач». Але, здається, заплутати сліди «зради» не вийшло.
НАСПРАВДІ, образа у «воєнкорів» чимала. Їх, «як і в історії з Тайрою (яку вони самі ж визнали інформаційною поразкою Росії), глибоко ранить те, що нам знову нічого не повідомили наперед, а новини ми дізнаємося від ГУР України».
А потім почались питання – про звільнених «азовців», які на думку, наприклад, «воєнкора» Сладкова є свідченням, що російське «суспільство такими діями ламають через коліно».
Цікаво, що на відміну від польового, салонний загін пропагандистів в особі Соловйова, Скабеєвої та Симоньян таких питань не задавав. Ті своє місце знають. Адже боротьба за нього в останньому бункері (в який їх все одно не візьмуть) серед «РосЗМІнних монет» триває.
А різноманітних сладкових, коців та решту піддубних взагалі не шкода. Тому просто «работайте, братья!» і у своєму «визвольно-патріотичному» угарі не проколюйте інформаційний пузир пересічних росіян.
«Проєктна» документація на Конашенкова
І завершуючи пропагандистську тему 30 червня, звичайно, не можна оминути справжню «інформаційну бомбу», яку підготувало видання «Проект» – дослідження про те, як Міноборони РФ бреше про перемоги в Україні. Дослідники вивчили всі 196 повідомлень його офіційного спікера Конашенкова і виявили грубі та смішні нестиковки у цифрах.
НАСПРАВДІ, вже з першого дня війни почалася епоха безперервних фальсифікацій військових досягнень Росії в Україні.
«Яким чином Україна продовжує воювати, якщо вона вже втратила всю боєздатність?», – питання риторичне.
«Прохання» до Конашенкова частіше повідомляти про «переможеньки» РФ в Україні не залишилось без подяки. На початку червня його, мабуть також жестом доброї волі, було підвищено до генерал-лейтенанта.
«Газпром» у процесі самогубства
І наостанок, 30 червня індекс Мосбіржі, який відстежує капіталізацію чотирьох десятків найбільших російських компаній, впав на максимальну величину з 24 лютого. Це сталось після того, найбільша держкомпанія РФ — «Газпром» оголосила, що не виплачуватиме дивіденди за минулий рік.
Після цього, втративши 720 млрд рублів капіталізації менше ніж за годину, індекс Мосбіржі опустився до позначки 2184 пункти — найгірший з кінця квітня.
Акції «Газпрому» впали на 30% і повернулися на рівень перших днів вторгнення в Україну.
Крім того, головному акціонеру — державі — «Газпром» передасть усі гроші за підвищення податку на видобуток корисних копалин. Відповідні поправки до Податкового кодексу, вже внесені Мінфіном і схвалені урядом РФ. Це дозволить вилучити у нього ще 416 млрд рублів.
Слідом про скасування виплати дивідендів оголосили Сбербанк і «Россети».
НАСПРАВДІ, таке синхронне рішення російських держкомпаній — це спосіб сплатити державі (читай: Путіну) гроші напряму через податки, а не через дивіденди. Ідея абсолютно зрозуміла — фактичний власник Росії не хоче ділитися ні з ким.
Таким чином, держкомпанії збережуть для бюджету гроші, що залишилися від останнього передвоєнного року напередодні кризи, яка обіцяє стати найдовшою з часу розвалу СРСР.
На майбутнє «Газпрому» впливає і його війна з Європою. Згідно навіть із власною статистикою компанії, у травні її поставки за кордон впали на 30%, а надлишки газу змусили різати видобуток – на 14,5%. На середину червня обвал прискорився: експорту — до 43%, а видобутку — до 25%.
Ситуація унікальна тим, що компанія відмовляється від дивідендів не просто вперше за 23 роки, а за підсумками року, коли, коли прибуток був рекордним, а боргове навантаження низьким.
Заступник голови компанії Садигов 30 червня пояснив, що причина скасування виплат дивідендів в тому, що «у пріоритетах зараз газифікація російських регіонів, а також підготовка до зими».
Такий собі черговий брехливий «жест доброї волі» від Путіна. Звичайно, ніяку Росію він газифікувати не збирається. Через війну в Україні і санкції йому вже банально не вистачає грошей. І він їх збирає до однієї кубушки.
Тому «самогубство Газпрому», за висловом одного з провідних експертів з нафтогазового ринку Михайла Крутіхіна, триватиме й надалі.
Одним самогубством менше, одним більше… Врятувати Росію може лише одна фраза Путіна: «У якості жесту доброї волі ми покидаємо Крим та інші захоплені території України». Можна навіть вимовити її ротом генерал-лейтенанта пропагандиських військ Конашенкова.