Криваві ракетні обстріли українських міст Москва пояснює «небезпекою ППО України», а ще вважає загрозою для себе Френсіса Фукуяму. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 28 червня.

1. РосЗМІ пояснюють як ППО ЗСУ стала «небезпечною» для українців
2. Кандидатський статус України у члени ЄС не дає спокою Москві
3. Як Кадиров став лідером російського Telegram
4. Чому Фукуямі заборонили в’їзд до РФ

РосЗМІ пояснюють як ППО ЗСУ стала «небезпечною» для українців

Лише 28 червня, тобто наступного дня після кривавої атаки на торговий центр у Кременчуці, Міноборони РФ надало свою версію подій. Як і передбачалося, вона в тому, що «високоточний удар завдано по заводу, де були ангари з озброєнням і боєприпасами, що надійшли від США та європейських країн».

Це щось нове в інформаційній діяльності – фактично зізнатися у військовому злочині – ударі по цивільному заводу і одразу ж цим фактом «нагодувати» пропагандистську обслугу. Далі – вона все зробить сама.

З’явився і новий наратив щодо чисельних руйнувань українських міст. Як виявилося, в усьому винна українська ППО.

І хоча представник Міноборони РФ Конашенков у своїх зведеннях ще з березня гордо рапортував, що ця ППО знищена, запекла російська боротьба з нею чомусь триває. Зокрема й інформаційна.

Так, серед причин нібито «небезпеки ППО України для самих українців» російські пропагандисти називають наступні: «серйозне озброєння у невмілих руках поступово перетворюється на металобрухт», «немає нормальної організації передачі даних, одержаних з РЛС», «українська армія намагається сховати комплекси ППО біля житлових об’єктів» й т.д.

У втраті українцями житла і майна винні також забудовники, які зводили багатоповерхівки без врахування оптимальних траєкторій польоту російських високоточних ракет: «якщо на шляху оптимальної прямої, який вирахував бортовий комп’ютер ракети, виявляється будівля – вона буде пошкоджена».

Усе ж часом і «невмілими руками» вдається збивати російські ракети з «металобрухту», але це виключно тому, що українські системи ППО «повністю радянські, а тому хороші».

Але все одно, на думку роспропаганди, ППО в Україні загрожує мирним мешканцям набагато більше, ніж пуски крилатих ракет з боку Росії.

НАСПРАВДІ ще станом на початок червня Росія запустила по Україні понад 2500 ракет. Лише за 25–26 червня з боку РФ та Білорусі їх було випущено від 60 до 80. Використовується майже вся їх номенклатура: «Точка-У», Х-22, «Онікс», «Іскандер», «Калібр» та Х-101.

З огляду на це постає цілком логічне запитання. Якщо «майже знищена ще на початку березня українське ППО» така незграбна, то коли ж косоока «Буря» та інша російська ракетна міць вартістю сотні мільйонів доларів знайде в степах України той самий американський авіаносець, проти якого вона проєктувалася і так «високоточно налаштована»?

Ну а поки що станом на 28 червня, за даними Генштабу ЗСУ, загалом знищено 139 крилатих ракет, 217 літаків, 185 гелікоптерів, 636 БПЛА і до того ж ще й 102 засоби вже російської ППО.

Кандидатський статус України у члени ЄС не дає спокою Москві

Однією з причин російського ракетного «озвіріння» в останні дні червня називають надання Україні статусу кандидата в члени Євросоюзу. Це непересічна подія для Москви, яка вважала Україну тільки своєю. Тож європейські зазіхання не дають спокою Кремлю. Там вдаються до різноманітних інсинуацій від «Україна вже не існуватиме на час вступу до ЄС» до «ЄС розвалиться і Україні нема буде куди вступати».

Основними темами на підкріплення цих наративів виступають нібито чвари між окремими країнами ЄС, залежність від російських енергоносіїв, падіння рівня життя пересічних європейців через антиросійські санкції й тому подібне.

Є й ті, хто і в Україні ставлять собі питання: «а що воно нам дасть – це кандидатство?».

НАСПРАВДІ багато чого і детальніше про це ми розповідали в окремому матеріалі. З цим статусом Україна може вже отримувати допомогу на кілька десятків мільярдів євро щороку.

Економічні програми

Кандидат у члени ЄС має реальну підтримку з боку євроспільноти. У 2007 році на зміну численним інструментам ЄС запровадив єдиний – IPA (Instrument for Pre-Accession Assistance). У фокусі цієї програми – інвестування в соціальне, економічне, інституційне будівництво, транскордонне співробітництво, підтримка транспортної та екологічної інфраструктури, розвиток людського капіталу та сільських районів. Наразі країни-бенефіціари користуються вже третім поколінням IPA, розрахованим на 2021-2027 роки – сумарно це 14,2 млрд євро.

Гранти та субсидії

Україна зможе отримати довгострокові кредити від ЄС, а також допомогу у вигляді грантів на освіту, культуру, охорону здоров’я. З 2014 року ЄС уже надав Україні понад 17 млрд євро у вигляді грантів та позичок, спрямованих на підтримку реформ. Після набуття статусу кандидата у членство в ЄС очікується збільшення обсягів таких надходжень.

Кандидати мають такі ж привілеї щодо фінансів, як і члени Євросоюзу. Тобто, Україна може претендувати приблизно на 12 млрд євро допомоги щорічно з фондів ЄС для вирівнювання рівня життя.

Прямі інвестиції

Новий статус відкриває можливість отримання прямих іноземних інвестицій (коли закінчиться війна) — до 10 мільярдів євро. Крім того, будуть надані і довгострокові кредити — приблизно на ту саму суму. Крім IPA Україна може отримати доступ до індивідуальних програм та проєктів економічної допомоги ЄС.

Колективна самооборона

ЄС, на відміну від НАТО, досі не має постійної військової структури (хоча така пропозиція була висунута ще 10 років тому). Проте всі держави, які увійшли до спільноти, зобов’язуються вести колективну самооборону. Відповідно до ст. 42.7 Договору про ЄС, «якщо держава-член є жертвою збройної агресії на її території, інші держави-члени зобов’язані надавати їй допомогу всіма засобами, що є в їхньому розпорядженні, відповідно до статті 51 Статуту ООН».

За даними Європейського оборонного агентства, сукупні військові витрати держав-членів ЄС тільки у 2018 році становили 223,4 млрд євро. Через війну в Україні вони, звичайно, зростуть у рази.

Як Кадиров став лідером російського Telegram

Порівняйте ці можливості з перспективою жити в країні, де, наприклад, Кадирову 28 червня вручають орден «За заслуги перед стоматологією». А нещодавно державний телеканал «Грозний» нагородив Кадирова премією 45 тисяч рублів за відео з папугою.

За час війни в Україні він став чи не найбільш медійною фігурою російського істеблішменту. І головну роль в цьому сходженні на пагорб слави зіграв Telegram. Каналу Кадирова в цій соцмережі можуть позаздрити навіть державні ЗМІ. На 24 лютого він мав лише близько 60 тисяч підписників, оновлювався кілька разів на тиждень і в ньому публікувалися переважно офіційні звіти та привітання очільника Чечні з різних приводів на адресу «дорогих братів», російських чиновників та деяких діячів культури.

Але за наступні три місяці він обійшов канали «РИА Новости», Mash, Моргенштерна, Ксенії Собчак та багатьох інших лідерів російського Telegram. Станом на 28 червня аудиторія глави Чечні становить понад 2 мільйони 525 тисяч підписників.

Як так сталося, що звичайний російський регіональний чиновник (ким по суті є Кадиров) обігнав багатьох державних інформаційних монстрів?

НАСПРАВДІ нарощувати аудиторію Кадирову допомагає рясне цитування його постів та реграми в інших каналах. За даними TGstat, згадки каналу Кадирова зросли з приблизно 200 у 143 каналах у січні до понад 4,8 тисячі разів у березні, 3,2 тисячі у квітні та майже 2 тисячі у травні.

Більша частина згадок про канал Кадирова (близько 4 тисяч) припадає лише на 20 телеграм-каналів, серед яких всього три – не анонімні. Наприклад, Соловйова. 600 згадок про Кадирова забезпечив його найближчий  соратник Делімханов (має трохи понад 30 тисяч підписників). Ще 300 разів канал Кадирова згадав голова парламенту Чеченської республіки Даудов (50 тисяч підписників).

Також Кадирова старанно цитує сітка з телеграм-каналів, які були створені безпосередньо до або відразу після початку війни в Україні або перейменовані після 24 лютого в Z-стилістиці. Загалом у російському Telegram з 24 лютого з’явилося понад 500 таких каналів з однотипним контентом. Вони посилаються один на одного, тим самим підвищуючи їхню цитованість і кількість підписників.

Більшість анонімів, які цитують Кадирова, мають від 100 до 20 тисяч підписників. Багато з таких каналів також, ймовірно, пов’язані з Чечнею: наприклад, «Канал Добровольців» набирає в республіці охочих вирушити в Україну, інші прямо позначають свою приналежність у назві, наприклад, «Про Чечню» або Chechnya Days. Іноді цей зв’язок проглядається в описі каналів навіть через однакові номери телефонів.

Співрозмовники видання The Bell, яке і провело це дослідження, вважають, що допомагати Кадирову може команда заступника гендиректора «Газпром-медіа» Тіни Канделакі, яка 28 червня потрапила до санкційного списку Мінфіну США. Саме вона змогла «продати» заслуженому стоматологу Росії з папугою ідею масштабного просування в Telegram. А він її купив. Іншого пояснення шаленого Telegram-зльоту інформбійця з «шайтанами-бандеровцями» немає.

Чому Фукуямі заборонили в’їзд до РФ

І наостанок про Френсіса Фукуяму, одного з найвідоміших політологів та філософів сучасності, на якого 28 червня Росія наклала санкції, заборонивши йому в’їзд на свою територію. Чим же так не вгодила Москві людина, яка стала відомою на весь світ книгою «Кінець історії та остання людина»? Так, він різко засудив військову операцію Росії в Україні. Але інтелектуалів з такою позицією у світі більшість.

НАСПРАВДІ ще у березні Фукуяма дав прогнози наслідків для РФ від вторгнення до України, які опублікував онлайн-журнал American Purpose. 

Один з них – про те, що «турецькі дрони «Байрактар» стануть хітом війни» вже виправдався. Решту чекаємо. Серед них:

–   РФ прямує до повної поразки в Україні. Російське планування було некомпетентним, ґрунтуючись на помилковому припущенні, що українці прихильно ставляться до РФ і їхні війська впадуть одразу після вторгнення. Російські війська застрягли на кордонах різних українських міст, де стикаються з величезними проблемами з постачанням та постійними українськими атаками.

–   Російська армія в полі досягне точки, коли її не можна буде ні забезпечувати, ні вивести, а моральний дух випарується. Це принаймні вірно на півночі; росіянам краще на півдні, але ці позиції буде важко зберегти, якщо північ зазнає краху.

–    Путін не переживе поразки своєї армії. Він має підтримку, бо його вважають сильною людиною; а що він може запропонувати, коли продемонструє некомпетентність і його позбавлять сили примусу? 

–   Поразка Росії зробить можливим «нове народження свободи» і позбавить нас від занепаду глобальної демократії.

 «Демократія ніколи не може увійти з чорного ходу: у певний момент вона має виникнути зі свідомого політичного рішення – облаштувати демократію», – написав Фукуяма у «Кінці історії та останньої людини».

Свідоме політичне рішення українці прийняли. І тепер його захищатимуть. Свідомо і непохитно. Тим цікавіше буде подивитись на кінець історії Росії на чолі з ракетним терористом.