Комісія з журналістської етики висловила виданню «РадіоТрек» публічний осуд через матеріал «Зґвалтував!? "Молодий красень-хореограф, за яким упадали зграї учениць" (ФОТО/ВІДЕО)», який було опубліковано 28 червня 2021 року за авторством Максима Розенка.

У матеріалі розповідається про гучну історію можливого зґвалтування, вчиненого вчителем хореографії щодо неповнолітньої випускниці однієї зі шкіл в Кривому Розі. Потерпілу названо «криворізькою Монікою Левінськи».

Матеріал супроводжується фотографіями як потенційного ґвалтівника, так і потерпілої; обличчя всіх учасників історії, за винятком вчителя хореографії, заблюрені та не дозволяють ідентифікувати зображених осіб.

На думку організації-заявниці «Повага», у матеріалі було допущено порушення вимог пунктів 3 та 18 Кодексу етики українського журналіста.

2 листопада 2021 року Комісія звернулася з листом до інтернет-видання «РадіоТрек» із проханням надати коментарі щодо вказаного матеріалу та зазначених у скарзі аргументів.

6 листопада 2021 року Комісія отримала відповідь від головного редактора видання Миколи Кульчинського. На його думку, місією медіа є помічати те, що для багатьох не є помітним, що «не висвітлюють», а подекуди й приховують, і у розглядуваному матеріалі автор навів фокус на факти, викладені у трьох інших медіа.

Микола Кульчинський стверджує, що автор матеріалу дотримався стандартів журналістської етики, адже не додав нічого нового до відомостей про приватне життя дитини, окрім вже оприлюдненого в інших медіа. Так само немає відомостей і про визнання когось винним у цій справі будь-якими судовими рішеннями.

Відповідні етичні стандарти передбачені пунктом 3 Кодексу етики українського журналіста:

«Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи».

Пункт 18 Кодексу етики українського журналіста каже: «Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів».

Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), що мали стосунок до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.

Важливо пам’ятати, що оприлюднення будь-якої інформації про приватне життя особи має бути обґрунтовано публічним інтересом. Пункт 18 Кодексу доповнює пункт 3 і встановлює додаткові гарантії приватності для неповнолітніх, особливо у випадках, коли неповнолітні стали потерпілими від сексуального насильства.

«Комісія не заперечуватиме, що можливе зґвалтування на випускному неповнолітньої учениці вчителем – кричущий випадок, який потребує висвітлення у медіа. При цьому журналісти, що вирішили висвітлювати цю тематику, мають уникати стигматизації як можливого злочинця, так і потерпілої чи потерпілого», – повідомляє КЖЕ.

КЖЕ акцентувала увагу на недоречності згадок справжніх імен учасників інциденту, а також публікації матеріалів, що дозволяли б їх ідентифікувати.

Також КЖЕ закцентувала увагу як на висвітленні особи вчителя хореографії, так і неповнолітньої учениці. Максим Розенко для створення матеріалу використав матеріали трьох інших видань про інцидент.

Матеріали «Заборони» та «Обозревателя» не містили візуальних матеріалів, на відміну від відеоматеріалу «Надзвичайних новин». Останній містив фотографії вчителя та інших осіб; при цьому жодну людину, окрім вчителя, на них неможливо ідентифікувати.

Кілька з цих фотографій журналіст підписує як спільні фото можливого злочинця та потерпілої, хоча у матеріалі «Заборони» потерпіла стверджує, що близько перетиналася з ним до випускного лише один раз, а матеріал «Надзвичайних новин» не містить вказівки на те, що згадані фото є спільними фото учасників інциденту.

Публікація фото вчителя, на яких його можна ідентифікувати, у матеріалі інтернет-видання «РадіоТрек» свідчить про свідомий намір журналіста висвітлити інформацію певним чином. До винесення вироку судом суспільна вага демонстрації зовнішності хореографа є сумнівною.

При цьому демонстрація цих фотографій у інших медіа не може слугувати виправданням Максимові Розенку, адже функція журналіста – належно використовувати інші джерела у власних публікаціях і самостійно проводити аналіз того, якою мірою їх використання не суперечитиме журналістським стандартам. Тож публікація цих фото становитиме порушення вимог пункту 3 Кодексу.

Суттєвішими є порушення щодо висвітлення особи потерпілої учениці. З матеріалу може скластися враження, що учасники інциденту були близькі один з одним протягом довгого часу ще до можливого зґвалтування.

Крім того, Максим Розенко зумисно використовує епітети «потерпіла», «зґвалтована», «незаймана» тощо в лапках, називає ученицю «криворізькою Монікою Левінськи», згадує у заголовку матеріалу характеристики потенційного злочинця, що можуть викликати до нього співчуття у частини аудиторії.

Таке використання стилістичних та граматичних засобів свідчить не лише про бажання журналіста поставити під сумнів свідчення неповнолітньої, а й, фактично, про його звинувачення дівчини у поведінці, що сприяла можливому зґвалтуванню.

Такий віктимблеймінг є неприпустимим у медіа і грубо порушує вимоги пунктів 3 та 18 Кодексу.

Висновок та рекомендації

КЖЕ вважає, що матеріал інтернет-видання «РадіоТрек» порушує вимоги пунктів 3 та 18 Кодексу етики українського журналіста та висловлює журналістові та виданню публічний осуд.

Комісія наголошує на необхідності дотримуватися журналістських стандартів при висвітленні ситуацій, пов’язаних з насильством над неповнолітніми, та рекомендує медіа:

• стежити за досягненням належного балансу між суспільним інтересом та недоторканістю приватного життя осіб, яких стосується матеріал;
• утримуватись від поширення персональних даних неповнолітніх та потенційних злочинців, а в разі поширення такої інформації вживати заходів для унеможливлення їх ідентифікації;
• надавати можливість прокоментувати ситуацію обом сторонам, за умови уникнення віктимблеймінгу та стигматизації будь-якої зі сторін ситуації, до винесення судового рішення у справі.

Ілюстрація: Комісія з журналістської етики/Facebook