Про це 15 вересня говорили учасники дискусії «Європейський погляд: хто сьогодні формує нові правила у медіабізнесі?» під час Kyiv Media Week.

«Під час пандемії куди прийшли люди за інформацією? Коли люди налякані, вони шукають достовірні джерела інформації. Вони йдуть по контент про COVID-19 до нас. Довіра – це як золото чи нерухомість. Коли в людей є гроші і вони не знають куди їх вкласти, то вкладають у золото», - зазначив Ґаллагер Фенвік (Gallagher Fenwick), директор телеканалу France 24 English (Франція).

Про це свідчить і досвід Яна Селлінга (Jan Salling), директора BBC Studios Nordic Format & Productions, засновника та CEO компанії Missing Link Media (Данія): «Пандемія продемострувало цінність певних інституцій. Люди звертаються до брендів, яким довірять, на теми, які є темами про життя та смерть. Вони звертаються до брендів, але не підуть у фейсбук чи твітер».

Водночас його колега Андреас Вайзе (Andreas Weise), директор Landesstudio Sachsen-Anhalt, ZDF (Німеччина), розказав, що в його країні ситуація складніша. Оскільки значна частина населення не сприймає політику держави щодо заходів, які запобігають пандемії. І таке ставлення перекладається на мовників з державним фінансуванням.

«Багато людей нам не вірять. Для них проблема не вони, а ми», - каже він. І додає, що частина населення готова сприймати в медіа саме факти, а їх аналіз і трактування вони воліють обирати самі.

На його думку, професійні медіа мають зважено використовувати соціальні мережі для контакту з тією аудиторією, яка не сприймає традиційні медіа. Адже соціальні мережі, окрім їх негативної сторони як майданчика для розповсюдження фейків, створюють і нові можливості для медіа.

«Якщо люди хочуть чути тільки факти, а не думки, це питання довіри. Усі суспільні канали мають комунікувати з аудиторією на різних платформах, щоб залучити її до бренду і тримати її довіру» - додав пан Селлінг.

За словами пана Фенвіка, основне протистояння зараз відбувається не між приватними медіа та медіа, які фінансуються за рахунок державного бюджету, а між тими, хто тисне на емоції аудиторії, та тими, хто апелює фактами. Й останнім слід використовувати інструменти перших. «Деякі канали зумисне хочуть створювати суперечності для того, щоб боротися за аудиторію. Ми у France 24 думаємо, як подати серйозні теми, які не такі популярні та змагаються з голосними заголовками та дискусіями. Тут питання не у власності, а межі між фактами та емоціями», - сказав він.

Також учасники дискусії зійшлись на тому, що державне регулювання є не найкращим  інструментом боротьби з неякісним контентом і фейками. Натомість, більш ефективними є освітні проєкти. «Молоде покоління треба зі школи вчити сприймати інформацію критично і не поглинати і не сприймати все за правду», - додав Ян Селлінг.