«... Люди мають звичку піддаватися необачній надії на те, чого вони прагнуть, і використовувати власний розум для того, щоби відкинути те, що їм не подобається», — зауважив давньогрецький історик Фукідід у V столітті до нашої ери.

У «Божественній комедії» Данте Аліг’єрі, написаній у XIV столітті, є такі рядки:

… Бо того серед дурнів буде видко,

кому про все побачене судити

без розмислів, ще й зо́палу, не стидко;

в сій справі поспіх — часто ганджовитий,

а судження поквапне й помилкове

над почуттями буде ще тяжіти.

У XVII столітті філософ Френсіс Бекон дійшов висновку: «Коли у людини вже сформувалася певна думка, розум притягує все, що підтримує її та узгоджується з нею. І які б вагомі не були контраргументи, людина їх ігнорує чи зневажає».

Через два століття Лев Толстой написав: «... Люди, здатні зрозуміти найважчі міркування наукові, математичні, філософські, дуже рідко можуть зрозуміти хоча б найпростішу і очевидну істину, але таку, внаслідок якої треба допустити, що складене ними іноді з великими зусиллями судження про предмет, судження, яким вони пишаються, якому вони повчали інших, на підставі якого вони влаштували все своє життя, — що це судження може бути помилкове».

Фукідід, Данте, Бекон і Толстой із різних боків описують одне й те ж явище. Яке у другій половині XX століття британський психолог Пітер Уейсон назвав «підтверджувальним упередженням» («confirmation bias»). Існування цього феномену було доведено експериментально. Він проявляється на трьох рівнях.

1. Людина схильна шукати ту інформацію, яка підтверджує її думку

Нині в цьому допомагає «бульбашка фільтрів» («filter bubble»). Так письменник Ілай Парайзер охрестив явище, коли сайти визначають, що хотів би побачити користувач, ґрунтуючись на його минулих кліках, уподобаннях та історії пошуку. Наприклад, гугл і фейсбук.

Так, якщо в користувача є в соцмережі двоє друзів, один із яких публікує пости проти «Зе!Команди», а інший — на її підтримку, й користувач лайкає і репостить тільки перші, то поступово його стрічка перетвориться на опозиційну «бульбашку».

2. Людина схильна інтерпретувати інформацію таким чином, щоб вона відповідала її переконанням

Наприклад, прослуховування наради в Олексія Гончарука. На записі прем'єр каже, що він «повний профан в економіці», але при цьому згадує про дві економічні теорії — монетаризм і кейнсіанство. Також Гончарук підкреслює, що «у Зеленського дуже примітивне розуміння економічних процесів», але «він розуміє, що є платіжний баланс».

Реакція серед противників чинної влади: «Те, що при владі некомпетентні вискочки, й так було зрозуміло. Ось вони й самі зізнаються».

Серед прихильників: «Гончарук кокетує. Якщо він знає про монетаризм і кейнсіанство, він не зовсім профан. І якщо Зеленський розуміє, що таке платіжний баланс, значить, він не повний дилетант».

3. Людина краще пам'ятає ту інформацію, яка узгоджується з її точкою зору

Сперечаються два українця. Один стверджує, що Зеленський йде шляхом капітуляції. Інший переконаний, що президент не здасть національних інтересів.

Перший наполягає: «Зеленський вибачався перед Кадировим! Був готовий стати на коліна перед Путіним! Насміхався над Україною й порівнював її з повією! Казав, що домовиться з Росією “посередині”! І не називає її агресором!».

Другий заперечує: «У “Кварталі” багато разів висміювали Росію й Путіна! Співали патріотичні пісні про Україну! Зеленський заявляв, що не торгуватиме суверенітетом і на нормандській зустрічі це довів! І Росію не раз називав агресором!».

Чому людям притаманна «підтверджувальна упередженість»?

Страх помилитися і прагнення підкріплювати впевненість у собі. Помилка б'є по самооцінці, а це боляче. Водночас знайдене підтвердження власній думці дає почуття задоволення.

У 2016 році вчені з Інституту вивчення мозку Південної Каліфорнії провели експеримент із людьми, які дотримуються жорстких політичних поглядів. Коли випробовуваних знайомили з фактами, що суперечили їхнім переконанням, у них активізувалися зони мозку, пов'язані з відчуттям фізичного болю.

А дослідження, проведене у 2009 році в університеті Огайо, показало, що випробовувані читали статтю на 36 % довше, якщо вона відповідала їхній думці.

«Підтверджувальна упередженість» стала фактором, що полегшує інформаційне маніпулювання людьми. Знання аудиторії про це явище — одна зі складових формування критичного мислення.

Ілюстрація: medium.com