23 грудня новопризначений директор Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович дав першу пресконференцію. Серед іншого він наголосив: один із головних пріоритетів діяльності Інституту — протидія російській гібридній агресії.

«Те, що стосується боротьби з дезінформацією, міфами, які нам щедро постачає противник. Наприклад, ми будемо сприяти виданню таких матеріалів, як книга Сергія Громенка “250 років фальші: російські міфи історії Криму”. Ми чули останню заяву президента Росії про якісь споконвічні землі... Для боротьби з такими речами потрібно посилювати якість історичної науки, розвивати критичне мислення, публікувати й поширювати достовірні історичні матеріали», — сказав директор УІНП.

Публіцистична боротьба з дезінформацією й міфами — необхідна робота, проте є одна проблема.

Останнє опитування USAID-Internews показує: російські ЗМІ є джерелом новин для 13 % українців. При цьому кожен третій респондент каже, що в його оточенні є ті, хто користується російськими медіа. Основні причини, чому їх вибирає аудиторія, такі: «дають альтернативну точку зору», «цікаві», «можливість отримувати новини російською мовою».

За результатами фокус-групових дискусій, респонденти за замовчуванням асоціюють російські ЗМІ з політичними новинами. Споживачами «братнього» контенту найчастіше згадуються літні люди й ті, хто незадоволений політикою української держави. Основні джерела доступу до російських медіа — супутникове телебачення і ютуб.

Тепер повернімося до Путіна. Під час пресконференції, що пройшла 19 грудня, він заявив: «У ході створення Радянського Союзу споконвічно російські території, які до України взагалі не мали ніякого відношення, все Причорномор'я, західні землі російські були передані Україні з дивним формулюванням “для підвищення процентного співвідношення пролетаріату в Україні”. Тому що Україна була сільська територія. Це дещо дивне рішення, але воно відбулося. Це все спадщина державного будівництва Володимира Ілліча Леніна. І тепер ми з цим розбираємося».

23 грудня. Запоріжжя. Двір одного будинку. Діалог двох пенсіонерок. Одна з них розповідає, що дивиться супутникові російські канали, й ділиться враженнями від пресконференції Путіна: «... Так, Лівобережжя завжди було російським. Треба ж знати історію. Рано чи пізно ці землі повернуться до Росії».

Чи потрапить до рук цієї пенсіонерки книжка «250 років фальші: російські міфи історії Криму»? Де вона прочитає достовірні історичні матеріали? Як держава навчатиме її критичного мислення? Поки що вона, слухаючи супутникову пропаганду, приймає на віру путінську версію історії.

ZN.ua, посилаючись на фахівців, пише, що Україна може глушити сигнал супутникового телебачення, проте це заборонено міжнародним космічним правом. Підтверджує це ексрадник міністра інформаційної політики Юлія Каздобіна, акцентуючи на прикордонних районах.

«Хоча у нас є призначена для цих цілей система “Серпанок”, яка розгорнута в зоні ООС, використовувати її на підконтрольній території Донбасу Україна не може. Чинне українське законодавство не визначає, яка держструктура має право на використання цієї системи поза зоною ООС», — зазначає Каздобіна.

У 2009 році Іран заглушив супутникове мовлення «Голосу Америки» та BBC. За це країну відключили від усіх європейських і більшості арабських супутників. Іран позбувся своєї закордонної аудиторії. І поки що не може знайти способів, щоб її повернути.

Проте Україна — не Іран. Ми не ведемо ідеологічну війну з цивілізованим світом. Україна бореться з військовою, політичною та інформаційною агресією окупанта, який попирає міжнародне право. І це ж міжнародне право забороняє нам протидіяти ворожій пропаганді, що йде через космос.

Отака «космічна» несправедливість, завдяки якій пенсіонерка із Запоріжжя зміцнюється у вірі в «історичну справедливість».