Опитування триває. Відповідають: Наталя Катеринчук, Олексій Мустафін, Олександр Мартиненко, Мар’яна Олійник, Ірина Погорєлова, Іларіон Павлюк, Анатолій Борсюк, Роман Чайка, Лаврентій Малазонія, Олег Смаль, В’ячеслав Піховшек, Володимир Килинич, Найєм Мустафа-Масі. Опитування триває.

Наталя Катеринчук, головний редактор НТН:

- Я думаю, що звернення Президента було єдиним виходом із тієї ситуації, котра склалася. Хоча, можливо, ті рішення, які він прийняв, для країни, для нього - це не найкраща ситуація, оскільки очевидно, що Тимошенко буде в опозиції і їхня боротьба може призвести до того, що буде велика зневіра людей взагалі до обох сторін. І до чогось позитивного в політичному їхньому майбутньому це може не призвести.

Разом з тим, призначення прем'єром Єханурова є стабілізуючим фактором для економіки, я думаю, будуть припинені необдумані приватизаційні процеси, буде більш виважений підхід до процесів, котрі відбуваються в усіх сферах народного господарства і, думаю, якщо вдасться Президенту домовитися з фракціями і Єхануров все-таки буде не „виконуючим обов'язки”, а стане повноправним прем'єр-міністром, то для Ющенка це буде дуже позитивним моментом.

За великим рахунком, у тих, хто зараз пішов з уряду, досить хороші політичні перспективи, і не можна недооцінювати Юлію Тимошенко як ідеального політика (не знаю, чи ідеального прем`єра, напевно, ні, проте як політика – ідеального).

Олексій Мустафін, головний редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер»:

- Мое мнение субъективно. Может быть, даже предвзято. Я никогда не был поклонником Ющенко. И последние события только укрепили меня в этом убеждении. Вчера я увидел человека, который – при всём драматизме событий последних лет, в которых он принимал самое активное участие – все-таки случайно оказался во главе моей страны.

Президент выглядел очень уставшим. Сидевший напротив него Роман Скрыпин пристально вглядывался ему в глаза и, в конце концов, обнаружил в них невиданную твердость. При первой же возможности он поведал об этом своём открытии телезрителям. Но зрителей на встрече с президентом не было. А в эфире глаза президента крупно не показывали. Зато было видно, что о своих кадровых решениях он рассказывал, время от времени поглядывая в записи. Чтобы не сбиться. Чтобы не забыть что-то важное. Он очень хотел, чтобы зрители, именно зрители, а не только сидевшие за столом журналисты, поняли его. Поняли и посочувствовали. Личной трагедии. Он даже произнес эти слова – личная трагедия. Правда, в другом контексте. Но трагедию на самом деле переживал он.

Сложно признавать собственную беспомощность. Сложно признавать, что президент 48-миллионой страны оказался бессильным навести элементарный порядок в собственной команде. Хотя… хотел ли он навести порядок? И прилагал ли к этому усилия? В свое время Олег Рыбачук рассказал, что Ющенко нужен премьер, который бы создавал для него минимум проблем. То есть приходил к нему уже с согласованным решением. Не получилось. А согласовывать ЗА премьера, или секретаря СНБО, или госсекретаря у президента желания не было. Систему с четким распределением полномочий так и не создали. Вместо того, чтобы заставить подчиненных действовать в соответствии с четкими правилами, Ющенко пытался их “мирить”. Да и то с неохотой. И теперь вынужден играть роль отца, не управившегося с расшалившимися детьми. Впрочем, можно назвать хорошим даже самого доброго и благодушного отца семейства, которого собственные отпрыски не слушаются. Да что там не слушаются! Сами норовят при первой возможности надавать папе по попе! Я не зря вспомнил семью. Вчера вся страна в очередной раз убедилась, что президент и свою команду, да и государство в целом воспринимает как одну большую семью. Он так воспитан. Хорошо, правильно воспитан. Поскольку вырос в хорошей, настоящей украинской семье. Где принято родителей называть на “Вы”. Я, правда, уже давно не слышал слова “Вы” от Ющенко. Может, просто нет в стране людей, которых он мог бы назвать своими “политическими родителями”. А может, он с ними (точнее, с ним) в последнее время не общался публично. Зато всех остальных сограждан президент уже привычно называет на "ты". Как детей. Особенно тех, кто покушается на его – Ющенко – семейные ценности. Так было, когда “киллеры нанятые” от журналистики заинтересовались доходами президентского сына. Так было, когда бывший госсекретарь обвинил в коррупции президентского кума. Нет, с сыном Ющенко, конечно, жестко поговорил. И даже сделал движение дорогим телефоном – “как будто хотел его выбросить”. И с кумом, видимо, тоже говорил. Не менее жестко. И даже подписал указ об отставке Александра Зинченко, который обвинял кума в коррупции, и правительства, которое вообще как бы было не при чем. Кума тоже уволил. Но не стразу. И судя по виду Порошенко на пресс-конференции в четверг, решение президента тот воспринял не как трагедию (ту самую “личную трагедию”, о которой говорил Ющенко журналистам), а как персональную победу. Ведь глава государства, предваряя результаты любого расследования, уже сообщил публике, что обвинения в адрес Порошенко безосновательны. Такой вот строгий, но справедливый президент-отец, который на глазах у всей страны победил-таки президента-политика и государственного деятеля.

Впрочем, Тимошенко тоже может быть довольна. Её правительство ушло в отставку не из-за провала своей политики. Не из-за невыполненных обещаний. Не из-за дорогого мяса, которое не подешевело ни к Пасхе, ни к Успению. Не потому, что подорожанию бензина не видно конца. Не из-за сахара, не из-за инфляции, не из-за форменного террора против малого бизнеса. А из-за того, что премьер поспешила “отнять НЗФ у зятя экс-президента вопреки желанию кума президента действующего”. Блестяще, хотя и неоригинально. Премьер-реформатор против олигархов – именно эта формула вывела к президентству самого Ющенко. Теперь Ющенко сам повторил истерику Кучмы-2001. Неужели правду говорят, что сын подсознательно повторяет действия отца. Пусть даже политического? Да что там сын! На одном из каналов утром в четверг начали проводить опрос. Мол, о чем, по-вашему, свидетельствуют события последнего времени. Это проявления кризиса, демократии или кучмизма? Чтоб вы думали – большинство выбирало третий ответ. Да так активно, что в середине дня слово “кучмизм” быстренько поменяли на словосочетание “никаких изменений”. Вышло немного нескладно, зато к итоговому выпуску новостей ответ “демократия” все-таки вышел на первое место. Так, что можно было отрапортовать – не все так плохо в нашем доме. И главное - никакого “кучмизма”! Сплошная кумократия.

Хотя… оговорки все равно прорываются. Прям, как по Фрейду. Кучма в свое время повеселил публику фразой “не нужно боятся делать харакири”. И.о. премьера Ехануров тоже намедни порадовал – мол, “не нужно бояться слова кризис”. Поскольку за ним идет катарсис, очищение. Это он об очищении от Тимошенко? Или от Порошенко? Так ведь президент пообещал, что и первая, и второй остаются в его команде и даже в друзьях. Говорите, что они даже смотреть друг на друга не могут? Так можно дружить с каждым по отдельности! Я не брюзжу. Наоборот. Я пытаюсь настроиться на лучшее. Ведь позитив действительно есть. Зрители, приученные к сериалам, могли уже догадаться. Нет, шутка о том, что Кармелиту отправили в отставку здесь не причем. Хотелось бы только извиниться перед зрителями, ждавшими очередную серию в четверг дольше обычного. Надеюсь, что они поймут - в конце концов правительство в отставку у нас не каждый день отправляют. Позитив в другом. Оказалось, что отец нации совсем ей не отец. Точнее – отец, но не ей. А своей команде. Еще точнее – той команде, которая не нарушает излишней публичностью кулуарные договоренности об обмене трех “порошенковцев” на трех “тимошенковцев” (в памяти сразу всплывают незабвенные строки – “обменяли хулигана на Луиса Корвалана”).

Нация осиротела? Совсем нет. Состоявшаяся нация не нуждается в отце. На посту президента ей нужен не вождь, а наемный менеджер. Не лакей, заметьте, а именно квалифицированный менеджер. Разумеется, с моральным стержнем. Но моральность не сводится к тому, чтобы показывать те руки, которые не крали, смущенно пряча те, которые крали и не красть не умеют.

Только не нужно приписывать мне попытку дискредитировать “поистине народного избранника”. Дай бог ему с честью проработать на своем посту полный срок. Главное, чтобы в последующие четыре года он не впутывал всю страну в ссоры своего большого оранжевого семейства. И тогда всё у нас (и надеюсь - у него) получится!

Олександр Мартиненко, президент інформаційного агентства Інтерфакс-Україна:

- Кадрові рішення президента я оцінюю, як вдалі, як єдиний вихід з тієї ситуації, що склалася. Практично всі діючи особи при владі програли, але країна виграла. Програв президент, оскільки визнав помилки у створенні діючої системи влади, але, з іншого боку, - це його виграш, оскільки тільки слабка людина не визнає помилок.

Далі буде створено новий уряд, який, я думаю, на 70 відсотків буде повторювати старий. Це буде перехідний уряд, завдання якого - забезпечити функціонування економіки в осінньо-зимовий період. Буде призначено секретаря РНБО, але це вже не так важливо.

Що ж стосується прогнозів щодо влади та опозиції, то думаю ближче до виборів багато хто з персоналій, які сьогодні пішли у відставку, перейдуть в опозицію. Микола Томенко вже заявив про те, що разом з „Нашою Україною” на вибори не піде. Думаю, що ця тема стане і предметом дискусій для блоку Тимошенко.

Мар’яна Олійник, редактор відділу політики газети „День”:

- Заява президента була дуже змістовною. Було помітно, що рішення далося йому важко. Ющенко досить відкрито зізнався, що зважував це рішення декілька днів, і хотів дійти до іншої розв’язки, але йому не вдалося досягти політичного примирення конфліктуючих сторін. Президент взагалі виступає у ролі миротворця. Та частина його промови, яка була спрямована до преси, була дуже адекватною, але ми сьогодні очікували її продовження. Стосовно відповідей Віктора Ющенка на запитання журналістів, відчувалася неготовність відповідати стосовно майбутнього, та запитання щодо Гонгадзе. На мою думку, не варто було сперечатися з цього приводу з Миколою Томенком. Тому що ми досі не знаємо, коли ж почуємо імена замовників.

Стосовно того, хто у виграші, а хто в програші, важко сказати. Рішучий крок президента стосовно оточення - це теж перемога. Головне, що у президента є власне бачення того, які будуть кадри. Відставка Юлії Тимошенко не обов’язково означає, що вона піде в опозицію. Хоча, в неї є всі шанси, щоб стати сильним лідером. Стосовно Порошенка, можу сказати, що, на мою думку, він теж не в програші. Він не переможений. Щодо моєї оцінки та прогнозу, вважаю, що системних змін на 100% і, навіть, на 90% не відбудеться. Уряд не зміниться так кардинально. На мій погляд, зміни можуть відбутися у представництві соціалістів у сторону скорочення. Я не поділяю оптимізму лідера партії соціалістів. Можуть також відбутися зміни в економічному блоці. Думаю, що прем’єром таки стане Єхануров. Він більш поміркований, ніж Юлія Тимошенко. Зараз потрібно зайнятися економікою.

Ірина Погорєлова, „Політичні хроніки”:

- Чесно кажучи, я поки що не бачу нових кадрових призначень. Уряд ще не сформовано. Тільки що з прес-конференції Рибачука я дізналась, що Юлії Тимошенко знов пропонували формувати уряд, і вона від цієї пропозиції відмовилась. Тобто, я так розумію, ми ще не маємо повної інформації про те, що відбулось, і яким чином відбулось. Тому моя оцінка, поки що, полягає в тому, що рівень інтриги, яка впливає безпосередньо на сам процес прийняття рішень президента, перевищує рівень балансу, користі і вад, від наслідків цих рішень.

Я не можу судити, хто в виграші, хто в програші. Ми всі знаходимось в процесі поки ще тільки формування механізму вироблення рішень. Тому прогнозувати, які будуть наслідки цих рішень, зараз просто неможливо, бо ми не знаємо, чи будуть вони схвалені зараз, і чи схвалюватимуться у майбутньому. Тим більше, що Юлія Тимошенко досі не висловила свого плану дій на майбутнє. І ми не знаємо, чи вона буде в опозиції, чи вона буде в команді президента надалі. Тому, я б не поспішала з такими висновками.

Іларіон Павлюк, головний редактор інформаційного мовлення каналу К1:

- Я думаю, що це більше питання до політологів. Тому що тут дуже різні є оцінки, і однозначної відповіді вам ніхто не дасть. У виграші, але точно не у програші, сьогодні Юлія Тимошенко. ЇЇ рейтинги точно не впадуть. Вона, на мій погляд, зараз знаходиться в хорошій позиції. Мабуть, Володимир Литвин теж не у програші, бо як і під час Помаранчевої революції він знов опиняється центром примирення, з огляду на ситуацію, що сталася. А хто у програші, тут важко сказати. Мені важко зрозуміти, чи йдеться про природній наслідок помилок чи розвитку подій, чи йдеться, знову ж таки, про схему, політичну гру. Виходячи з цього, тут можна по-різному оцінювати положення Петра Порошенка й інших людей. Зараз я не можу сказати, в програші вони чи в виграші. А в програшній позиції, на мій погляд, люди, які ще кілька днів назад вважали себе опозицією. Я думаю, що сьогодні їм складно. Не знаю, як буде далі, але сьогодні з’явилась ще одна опозиція, дуже потужна і дуже популярна в народі - опозиція в обличчі Юлії Тимошенко. І зараз найгірший стан, мабуть, у людей, які були опозицією ще позавчора.

Стосовно прогнозів, то тут є досить різні варіанти. Я думаю, що найближчими днями з’ясується, як будуть розвиватися події.

Анатолій Борсюк, автор та ведучий програми „Подвійний доказ” (1+1):

- Звичайно, важко коментувати цю ситуацію, тому що вона доволі складна. Складна стосовно домовленостей, обіцянок, інтересів або неінтересів (важко сказати). Хтось залишився, когось звільнили, нові люди, нові призначення. А чи на користь це чи ні? Взагалі всі зміни, що відбулися після зміни колишньої влади, на користь. Але зруйнувати стару – це ще не значить побудувати нову. Якщо приходять нові помірковані люди, не потрібно відразу вимагати від них кардинальних змін, не варто робити великих змін і стосовно економіки. Якщо опозиція не буде руйнувати нової влади, не буде вимагати швидких політичних результатів, не буде вимагати всього й одразу в перші 2-3 місяці, то можливо, ми й чогось досягнемо. Але те, що нова влада пройшла Помаранчеву революцію, ще нічого не означає. Немає гарантії, що вся нова команда - це саме ті люди. Можливо, й треба внести деякі корективи. Можу сказати, що я схильний прислухатися до думки інших людей, професіоналів. Наприклад можу навести пана Пасхавера. А взагалі, поменше популізму. Революція вже закінчилась, і це треба враховувати.

Роман Чайка, автор та ведучий програми „П’ять копійок” на 5 каналі:

- З точки зору телекартинки звернення президента виглядало досить логічним, повідомлення були зрозумілі, і, що найважливіше для глядача, постав президент, в якого був рішучий голос і рішучий погляд. А для тих, хто, крім того щоб дивитись і слухати, ще й вдумується, достатньо не логічним, як на мене, виглядало те, що президент, тих, кого звинувачував у корупції, називав людьми своєї команди і, все одно, друзями. Дуже важливо, що так і не пролунало повідомлення про те, що президент відгороджує, принаймні себе, від тих, хто обвинувачується у корупції. Так само не було почуто вимоги президента якомога швидше поставити крапку у звинуваченнях, обіцянки взяти хід розгляду цих справ під свій контроль і прийняти рішення по результатах розслідування. Важливо те, що не пролунали жодні прізвища. Система натяків, починаючи від „тих, хто рухався на Київ”, чи „тих, хто рухався на Львів”. Тобто, натяки на команду Юлії Тимошенко, чи натяки на Тараса Стецьківа й інших. Все це пролунало не по-президенстськи, а по-парламентськи. Я вважаю це слабким моментом. Достатньо туманно було окреслено, яких все ж таки домовленостей було досягнуто напередодні, і хто ж ці домовленості поламав. Жодного слова не було сказано про це президентом, оскільки події, які відбуваються в Україні, мають поза українське, зокрема кремлівське походження. Є такі речі, які для мене, як для глядача, були дуже важливі і я, на жаль, на них відповіді не почув.

Стосовно кадрових рішень… Попередньо вивішений сьогодні список Кабінету Міністрів в iнтернеті жодних претензій або захоплень у мене не викликає. Це абсолютно технічний Кабмін. Кабмін, який мав би викликати бажання не слідкувати за політичними перипетіями у стінах уряду. Тобто, наскільки цей Кабінет міністрів може справитися зі своїми функціями гасіння пожеж до парламентських виборів. Але це, принаймні, не той Кабінет міністрів, який був зрозумілий для тих людей, які вийшли на помаранчевій чи на синьо-білий майдан. Щодо звільнень: зі всіх звільнень, що відбулися каскадом протягом вчорашнього дня, мене найбільше насторожила відсутність будь-якого коментара від президента та його секретаріату щодо доповідної записки голови Служби Безпеки України. Адже перед тим, як він написав заяву про відставку, він заявив про створення у державі ситуації національної небезпеки. Я, як громадянин, хотів би почути наскільки небезпечною є саме ця ситуація. Поки що я відповіді на це питання не маю, і це насторожує мене найбільше. Жодних прогнозів робити не можу, оскільки весь розіграній гамбіт, по-моєму, не вклався в жодні розроблювані в штабах кандидатів схеми. Такого сценарію, який відбувся вчора, ніде не розробляли.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

- Президент поступил, как хирург, операцию которого нельзя было назвать неудачной - пациенты выглядели, как живые. Сама операция мне понравилась, только длилась она семь месяцев, и было видно, что Президенту очень тяжело. И эта тяжесть будет нарастать, и он это понимает. Как понимает и то, что (по-моему, это так) он впервые совершил Президентский Поступок. Нельзя назвать его справедливым, но если искать деньги там, где потерял, потеряешь еще и время. А время сегодня очень дорогое, как для Ющенка, так и для Тимошенко. Для остальных топ-политиков время дешевле - они во многом зависят от времени этих двух персонажей.

Многие, очень многие, нынешние министры останутся в своих кабинетах. Нет смысла называть тех, кого не будет - их имена уже знают. Будущий Кабмин уже сегодня можно назвать "правительством растерзанных" - это их перспектива. Терзать их будут безбожно. Особенно те, кого Президент как бы снял со своей ближайшей орбиты. Петр Порошенко никуда не денется, как некуда будет деться от него новому премьер-министру Юрию Еханурову с его министрами. Тем, кто жил под Солнцем, будут драться за место (места) под Луной.

Экс-премьер будет драться за лучшее место под Солнцем. Тимошенко умна: будет наступать на грабли, но только для того, чтобы поднять их с земли не нагибаясь. Она доказала, что на ее пути не бывает тупиков. Бывают непробитые тоннели. Не стоило ее кантовать. С самого начала не стоило. Теперь придется ее нести.

Что касается реформ для народа можно сказать: "Хуже того, что вас оставили в дураках, может быть только то, что вы этого опять не заметили".

Олег Смаль, журналіст, карикатурист, «Дзеркало тижня»:

- За великою кількістю сказаного мені завжди важко зрозуміти суть. Якщо послухати, то або всі неправі, або, навпаки, всі праві. Кожну сторону послухати, всі кришталево чисті, всі ідеалісти. Звідки проблеми і відставка? Загадка. З виступу президента я цього не зрозумів. А хто в виграші, хто - в програші? Думаю, що всі в програші. Ну, можливо, Росія в виграші. Бо такі були радісні Путін, Жириновський і, навіть, Нємцов. А всі решта, як урядовці, так і звичайні громадяни, програли.

Щодо прогнозів, то я себе завжди втішаю тим, що було кілька днів назад і згадую минулого президента, який з’являвся на екрані з таким виглядом, наче в нього всю сім’ю вирізали. На обличчі – жодного натяку на оптимізм. Тому я сподіваюсь, що завтра все ж таки не все буде так страшно. І взагалі, якщо взяти демократичну Італію чи демократичну Болівію, то уряди змінюються, і нічого… Щодо прогнозів, то я переважно скептик. Щоб якісь реформи проходили, треба, щоб їх розуміли і знали більшість громадян. Тому, коли вони у Верховній Раді зачитують ті цифри, і кричать, що ці цифри, номер такий-то, не відповідають цифрам номер такий-то, і це, виявляється, приймається закон, без якого буде катастрофа в країні. Але це все в більшості випадків говоріння. Хоча такі прозаїчні закони, як, скажімо, оштрафувати водія, який їде на „зебру”, я розумію. Навіть якщо він буде за це віддавати пів своєї зарплати. А ті всі цифри, закони, вони приймаються не для громадян, а для тієї компанії, що сидить в Верховній Раді і вирішує якісь серйозні проблеми самі для себе. А щодо нового уряду, оскільки я трошки очно і трошки заочно знаю пана Єханурова, то можу сказати, що це цілком кваліфікована і порядна людина. Я буду дуже сумувати, тому що мені хотілося, щоб прем’єр-міністр був оптимістом, частіше посміхався і говорив народу, що все буде добре, навіть якщо буде не дуже добре. Перед Тимошенко витанцьовували і шаркали ніжками зарубіжні олігархи та політики. Дуже жаль, що найближчим часом цього не буде.

В’ячеслав Піховшек, телеведучий, «1+1»:

- Як завжди, цікаво головним чином не те, про що говорять політики – вони просто бажають справити потрібне їм у даному випадку враження: щирості, відвертості, співчуття. Як завжди, цікаво, про що політики мовчать.

Сумніви у локалізації скандалу, розпочатого Олександром Зінченком, у мене закралися ще 3 вересня, коли Зінченко подав, а Ющенко підписав заяву про відставку. Формулювання президентської прес-служби – про чіткі завдання відносно вдосконалення роботи апарату Президента – наводило на думку, що нам цю причину намагаються нав’язати.

Я завжди говорив своїм друзям: слід чекати виникнення двох опозицій. Першу очолить той, хто перший заявить: «вони зрадили ідеали Майдану». Другу: той, хто реально представить інтереси Сходу і Півдня України. Приміром, точно проведе лінію на те, що ці території України проти НАТО і на представлення інтересів російськомовних українців. Зінченко зробив вагому заявку на першу.

Є набір запитань до Ющенка. Чому він не взяв на себе хоча б частину вини за те, що сталося з його командою? Він лукавить, чи просто не розуміє, що його команда запрограмована на внутрішній конфлікт системою влади? Чи дійсно він має плани відміни політреформи? Запитання до Зінченка. Чи можна говорити про скоординовану гру між Зінченком і Ющенком? Що Зінченко викидає компромат, який мала викинути Тимошенко і її люди? Сумнівно, адже сумарний збиток для Ющенка від слів Зінченка в очах виборців дуже великий. Чи можна говорити про те, що Зінченко зіграв в інтересах Тимошенко? Без сумніву, адже він ні слова не сказав про корупцію в Кабміні. Її немає? Яка пропорція щирості і прагматизму у політичних мотиваціях Зінченка заявляти те, що він заявляє? Чи можна говорити про те, що Банкова знайде когось в оточенні Тимошенко, хто розкаже про таку корупцію? Чи очолить Зінченко «Пору»? Чи стане те, що «Пора» почне «відкушувати» електорат у Тимошенко, ознакою скоординованої гри Зінченка і Ющенка?

Не менше запитань і щодо поведінки Тимошенко. Коли вона заявить «я хотіла – мені не давали»? Сьогодні, цими днями чи ближче до виборів? Коли вона вслід за Томенком повторить, що одночасна відставка її уряду і Порошенко – це переведення стрілок з одного конфлікту на інший? Чи піде вона на загострення конфлікту з Ющенком аж до того, щоб сказати що глава держави покриває корупціонерів – принаймні за версією Зінченка? Чи піде Тимошенко на те, щоб напередодні виборів знайти нових двох Зінченків – у оточенні Ющенка і у Кабміні Єханурова?

А взагалі то Тимошенко прямує до влади. Потім вже у неї з’явиться свій Зінченко, який скаже, що вона зрадила Майдан. Я говорю аналітичним службам, які мене слухають, що це лише початок.

Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, м. Чернівці:

- Останні кадрові рішення Президента досить вдало вирішили ситуацію, абсолютно нічого страшного немає у каскаді відставок. Це цілком закономірно. Тривожить інше: все це сталося не з ініціативи Президента, це його змушений, особистісно-болючий крок. Майже чотириденна його мовчанка зіграла в «мінус». А відтак видається, що Віктор Андрійович був відрізаний від справжньої ситуації навіть у власному «дружньому» оточенні, а його «миротворство» він помилково вважав панацеєю. Тому втрачено дорогоцінний час. Новий уряд, гадаю, тепер буде просто утримувати ситуацію, намагаючись не допустити її іще більшого погіршення. Щось вигадувати, ініціювати він не буде. Не буде й системи, уряд тимчасовий однозначно і дай Боже йому дотягти до виборів. Сам Президент із чиєїсь подачі може вдатися до подальшої масової заміни іще нових кадрів в регіонах, і це призведе до «дружніх» розбірок в регіонах, що неминуче позначиться на ситуації в країні. Тому, вважаю, на місцях слід оперативно замінити найбільш «одіозні» фігури та людей, які відверто неспроможні до конструктиву (хоча таких чимало), рішуче відкинувши «кольоровий» принцип роботи з кадрами. Відбулася й відбувається цілком об’єктивна перегрупіровка основних політичних сил. Здається нарешті ми будемо мати справжню опозицію, а не переляканих Януковича із Медведчуком та навіжених інших. Причому, як зазначив О. Зінченко на прес-конференції (це мода тепер та ознака часу), ядро її складе частина колишньої «команди» Президента. Це добре для всіх, крім Ющенка. Бо ці люди знають ситуацію у нього «із середини» й дуже добре.

Найбільш вдале президентське призначення на 17-00 9 вересня – Олег Рибачук на посаду держсекретаря. Це – справжнє «людське» обличчя нової влади. Такою вона повинна бути уся, це – її еталон. Саме він сьогодні на прес-конференції (мода тепер така…) першим серед чільників Ющенка конкретно й зрозуміло означив принципи взаємодії із медіа. Доступна, прозора, розумна людина без будь-яких ознак хронічного чиновника. Поміркований й не революціонер. Революції він уже проходив, він їх знає, але робити не буде.

Загальне побажання – не допускати в подальшому щомісячної зміни урядів, із допомогою О. Рибачука встановити ретельний контроль за виконанням рішень в державі в цілому. Менше декларацій, повчань та проповідей, більше конкретики. Не треба боятися політреформи та опозиції, що народжується. Доводити власні переваги справами, а не розмовами. Народ розбереться.

Найєм Мустафа-Масі, кореспондент відділу політики, газета "КоммерсантЪ":

Я могу ошибаться, но мне кажется, что президент лукавит. То, что обнародовал на пресс-конференции Александр Зинченко, не имело никакой новизны - это информация, которая не раз появлялась в СМИ ранее. Мне с трудом верится, что Виктор Ющенко об этом не знал.

Относительно того, кто в выигрыше - это игра в благородство: Виктор Ющенко отправляет в отставку правительство - общественное мнение на его стороне, теперь Юлия Тимошенко объявит о своей приверженности президенту и общественное мнение будет на ее стороне. Никакой оппозиции не будет. Как впрочем и не было до этого. Тем более со стороны экс-премьер-министра. По крайней мере явной.

Читайте також:

Заява Президента України

На відставку уряду Президента штовхнуло "руйнування домовленостей"

Прес-конференція Віктора Ющенка транслювалася у відеозапису

Перший канал почав пряму трансляцію прес-конференції Президента України

Прямую трансляцию пресс-конференции Ющенко отменили из-за цензуры?

Ющенко проведе прес-конференцію

Президент України призначив в.о. прем’єр-міністра України Юрія Єханурова

Порошенко подав у відставку