Відповідають: Юлія Мостова, Олексій Мустафін, Віталiй Докаленко, Володимир Ар’єв, Наталя Влащенко, Олександр Чекмишев, Дмитро Видрін, Олесь Доній, Сергій Дацюк, Віктор Шлінчак, Дмитро Лиховій, Роман Чайковський.

Юлія Мостова, заступник головного редактора газети „Дзеркало тижня”:

- Я вважаю, що Віктор Андрійович, який за цю складну передвиборчу кампанію пережив багато образ від телебачення, ставиться до нього, певною мірою, як до живого організму. Він чекає від телебачення, умовно кажучи, ласки та вірності. Віктор Ющенко сподівається на лояльне ставлення до Президента. Я вважаю, що на даний момент неможливе існування громадського телебачення. Президент має змінити своє бачення „телевізора”.

Олексій Мустафін, головний редактор інформаційної служби телеканалу «Інтер»:

- Почему Виктор Ющенко до сих пор не сделал конкретных заявлений о создании общественного телевидения? Думаю, что это идет от его внутренней неуверенности в возможностях такого телевидения – или он, как призналась его пресс-секретарь Ирина Геращенко, не до конца понимает, что это такое, потому что не профессионал в этой сфере. С другой стороны, во время предвыборной кампании Виктор Ющенко публично заявлял о необходимости создать общественное телевидение, и теперь ему неудобно отказаться от этого заявления. Думаю, что внутренней двойственностью позиции Президента (с одной стороны, он заявил о создании общественного телевидения, но в глубине души ему более импонирует государственное) обусловлено и его заявление об их возможном сосуществовании. Это заявление, над которым специалисты просто смеются.

Віталiй Докаленко, генеральний продюсер телеканалу «Тоніс»:

- В принципе, я за общественное телевидение. Скажем, провести реанимацию УТ-1 в рамках тех законодательных ситуаций, которые сейчас существуют, невозможно. Это и отсутствие маневров менеджмента, и более глобальные проблемы. Хотя, с другой стороны, имея 99% покрытия, канал при правильном программировании должен сам зарабатывать на себя. Все остальное – на уровне или вредительства, или непрофессионализма. Разумеется, должна быть свобода действий – начиная с подбора кадров и заканчивая формированием идеологии канала. При правильном подходе телеканал – это машина, которая будет сама себя содержать и развивать.

На самом деле, общественное телевидение – это форма, существующая много лет, но в Украине сложилась несколько странная ситуация с контролем и Наблюдательным советом, который стоит сверху и должен контролировать и определять и т.д. Кто эти люди, кто их ставит: общественные организации, Верховная Рада? Как это происходит в нашей стране, какие люди попадают сюда? Вопросов много, а ответов пока нет.

Считаю, что, пока существует такая непонятная ситуация, говорить об общественном телевидении рано. Сначала надо решить, кто является определяющим и контролирующим органом. Пока же всем видны только результаты того бардака, который творится на украинском телевидении. В стране существуют более серьезные проблемы: стремление политико-финансовых групп получить контроль над телевидением, дележ каналов, присутствие на украинском телевидении зарубежных каналов, которые продают свою рекламу и лоббируют свои интересы. А что касается создания общественного телевидения – то, наверное, надо подумать над тем, как объяснить работающему человеку, почему он должен платить еще и за это? Не мешало бы объяснить это и коммерческим каналам, с которых намерены брать дополнительные налоги. Так что сама идея общественного телевидения светлая, но пока в Украине никто толком не знает, как ее претворить в жизнь. Думаю, отсутствие четких заявлений со стороны Виктора Ющенко объясняется именно этим – он не до конца понимает, как это следует делать.

Володимир Ар’єв, автор та ведучий програми «Закрита зона», 5 канал:

- Я думаю, що в Президентові воюють дві частини людської істоти: янгол і біс. Якщо підходити з чистої, чесної точки зору, то однозначно треба створювати суспільне телебачення і ліквідовувати такий атавізм, як державний телеканал. Але як Президент Ющенко змушений буде визначитись. І його негативне щодо суспільного телебачення рішення буде означати, що він або слабкий, або не може зважитись на будь-який крок. У будь-якому разі, Президентові треба буде зважитись на більш рішучий крок.

Наталя Влащенко, головний редактор журналу «Публичные люди»:

- То, что Президент до сих пор ограничивается общими заявлениями об общественном телевидении и не предпринимает решительных мер, имеет целый ряд причин. Во-первых, Президент еще не хорошо понимает, что такое общественное телевидение. То есть, он понимает, что теоретически это хорошо, но к этому должна прилагаться концепция и бизнес-план, а не общие размышления на эту тему. Поэтому публично ничего не было обнародовано. А были только выдвинуты концепции разных людей относительно этого вопроса. Вторая причина, на мой взгляд, заключается в том, что требуемых на общественное телевидение финансовых вложений пока нет. Третья причина - отсутствие грамотного европейского менеджмента, требуемого для дальнейшего развития общественного телевидения. И четвертая причина - отсутствие целостности позиции общества в подходе к этому вопросу. Просто надо понизить уровень разговоров и повысить уровень подготовки к переходу с государственного телевидения на общественное.

Олександр Чекмишев, комітет „Рівність можливостей”:

- Я переконаний, що Президент дасть конкретний сигнал на створення суспільного мовлення на базі НТКУ. Це відповідає величезній роботі, яка вже зроблена громадськими організаціями, схвалена законами та поправками, яка відповідає загалом потребам суспільства. Інакше його не зрозуміє aні демократична громадськість, aні європейська та світова спільнота. Зрештою, якщо Президент цього не зробить, це буде суперечити "ідеям Mайдану", і будь-яка риторика залишиться лише риторикою. Я не вірю, що Президент не скаже про це. Інакше це не мій Президент. І будь-яка підтримка означатиме боротьбу проти демократії і засад громадянського суспільства.

У класичній формі державний канал є анахронізмом, який не відповідає завданням журналістики, має на меті не інформування, а обслуговування влади, що є притаманним тоталітарному режиму. Діяльність державного каналу є більшою мірою пропагандою та PR-ом. Суспільне ж мовлення відповідає потребам суспільства, оскільки контролюється та фінансується ним. Суспільне телебачення, на відміну навіть від комерційного, може більшою мірою забезпечити потреби аудиторії тому, що працює не на максимально широку аудиторію, як комерційне. Суспільне телебачення може забезпечити потреби всіх локальних, соціальних і культурних груп, інтереси кожного маленького українця.

За великим рахунком, робота на суспільному каналі є більш цікавою. Інформаційний продукт не ставиться в жорстку залежність від рейтингу. Таким чином, суспільне мовлення в демократичному суспільстві збалансує діяльність комерційних ЗМІ. Для демократичного суспільства дуалізм: комерційні, суспільні ЗМІ є органічним, у цьому тандемі державним ЗМІ немає місця. Інакше це суспільство немає нічого спільного з демократичним.

Дмитро Видрін, директор Європейського інституту розвитку та інтеграції:

- Я считаю, что сначала должна произойти смена идеологии и смена концепций. Ведь государственное и общественное телевиденье, в первую очередь, требуют разного финансирования. Следующее различие - выполняемые функции. Телевиденье должно обслуживать не государственных чиновников, включая даже самые высокие посты. Оно должно существовать для общества. Должно соответствовать его потребностям.

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей:

- Люди, що прийшли до влади, показують, що вони не стільки схильні дотримуватися демократичних свобод і цінностей, в ім'я яких клялися на майдані, скільки зорієнтовані на саме утримання влади. Про це свідчать факти:

1) спроби ревізії конституційної реформи;

2) спроби підвищити прохідний бар'єр на виборах до парламенту, щоб не допустити проходження небажаних новостворених політичних сил;

3) поступове підкорення економічних еліт;

4) спроба монополізації інформаційного простору.

І тут якраз абсолютно логічним виглядає і небажання випускати з рук будь-які важелі впливу. Саме тому така бійка йде і за посаду держсекретаря. Влада не збирається віддавати жодного важеля впливу на суспільство. Державний канал - один з таких важелів. Тому, очевидно, що навіть якщо про це будуть так само довго вести переговори, можливо, протягом всієї каденції Ющенка (як ми бачимо, вже півроку триває процес здачі мандатів сумісниками), швидше за все, влада як не хотіла, так і не буде віддавати з своїх рук першу кнопку. Ющенкові про це незручно казати вголос, але він буде шукати інших чиновників, які б виголошували цю волю. Отже, тепер потрібно знайти або більш поступливого голову НТКУ, або знайти аргументи для нинішнього, щоб він став на точку зору президентського оточення. Наприклад: пообіцявши Стецьківу крісло мера Львова, очевидно, можна чекати його більш поступливої позиції.

Сергій Дацюк, консультант корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:

- Як це не прикро, Ющенко не зробив багато заяв. Він не зробив заяви щодо реакції на звільнення Зінченка. Він не зробив заяви щодо реакції на відставку головного виконавця його волі в НТКУ. Як це не прикро визнавати – сьогодні ми не маємо Президента. В Україні немає Президента. Є політичний лідер, який схиляється то до однієї, то до іншої думки. Поки що в нього зрозумілої політичної позиції немає. Він намагається зберегти команду, це все зрозуміло, але ми не можемо бути заручниками збереження політичної команди, яка стояла на Майдані. Ми, українське суспільство, маємо змусити лідера приймати рішення: або Ющенко з громадськістю, або він вважає себе членом цієї команди, яка вже давно втратила зв'язок з громадськістю. Це єдина причина.

Віктор Шлінчак, головний редактор інтернет-видання «Главред»:

- У Ющенка ще не сформувалася остаточна точка зору, а в його оточення існують різні погляди стосовно розвитку як державного, так і суспільного телебачення. Саме це не дає можливості Ющенкові визначитися остаточно. Очевидно, на УТ-1, як і в Секретаріаті Президента, існують, як показали останні події, майже протилежні точки зору реформування державного телебачення. Демарш Стецьківа не є показовим у тому плані, що, очевидно, ми не скоро побачимо суспільне телебачення.

Дмитро Лиховій, перший заступник головного редактора інтернет-газети «Україна молода”:

- Я думаю, у нього або немає визначеності щодо цієї проблеми, або є визначеність щодо того, що державне телебачення має залишатися державним - приблизно у тих стандартах, які були за часів Кучми, і з огляду на те, що вибори наближаються, залишатися зовсім без медіа-ресурсів досить небезпечно. І в тому, і в іншому випадках йому нічого сказати. Другий варіант невигідний для озвучування, бо фактично це буде виглядати, як відхід від тих цінностей, які Ющенко проголошував у ході попередньої виборчої кампанії. А позиції речників Ющенка щодо необхідності існування одночасно суспільного та державного телебачення, на мою думку, є лише способом відтягнути вирішення цієї проблеми в часі.

Роман Чайковський, заступник головного редактора радіо «ЕРА»:

- Я гадаю, поки що немає чіткої опрацьованої позиції глави держави з цього питання. Власне, не вирішено чітко, чи потрібно утворювати громадське телебачення на базі Першого Hаціонального каналу, чи треба створювати окремо громадське телебачення й зберегти телебачення державне. Також головне питання полягає у фінансуванні будь-якого каналу. Я думаю, що тут немає повного розуміння тих людей, які опікуються медіапростором України. Окрім того, є побоювання, щоб цей канал не перетворився на монстра, який свого часу виник у Російській Федерації, щоб ми не повторювали помилки нашого північного сусіда.

Читайте також:

Президент не имеет политической воли на создание общественного ТВ

Ірина Геращенко: в жодній країні світу Громадське телебачення не створювалося за півроку НТКУ більше не порівнюють з дитячим садком Тарас Стецьків: суспільне мовлення треба створювати на базі УТ-1, не відкладаючи у довгу шухляду Ірина Геращенко: "Щодо бази створення Суспільного ТБ – то це для Президента питання дискусії". Первым каналом хотят забивать пропагандистские гвозди? "Остальные телеканалы будут скакать от радости"

Первый канал: ревизия прошлого и… будущего?

Суспільному мовленню в Україні дано, нарешті, законодавчий старт