Відповідають: Володимир Фесенко, В'ячеслав Піховшек, Олександр Барабаш, Олександр Чекмишев, Віктор Небоженко, Татьяна Яблонская, Олексій Мустафі, Ольга Скотникова.

Володимир Фесенко, політолог:

Я думаю, це пов’язано з цілою групою причин:

1. Арешт Бориса Колесникова став більш „свіжою” новиною, ніж візит Ющенка до США.

2. Це більш конфліктна і більш сенсаційна тема, ніж візит. Відповідно, до цієї новини є і більше інтересу.

3. Для більшості глядачів внутрішньополітичні питання є більш важливими і більш цікавими, ніж зовнішньополітичні проблеми.

4. Нарешті, слід враховувати і те, що більшість телеканалів є прямо чи опосередковано (більшою чи меншою мірою) опозиційними до нової влади. Тому вони віддають певну перевагу сюжетам, які є критичними до нової влади.

В’ячеслав Піховшек, ведучий програми «Іду на Ви», «1+1»:

- В тому, що так сталося, немає вини телеканалів. В один інформаційний тиждень збіглося декілька подій. Серед них найголовніших три – поховання Папи Івана Павла ІІ, візит Віктора Ющенка до США, затримання і арешт Бориса Колесникова. Зрозуміло, що поховання Папи телеканали увагою обійти не могли. Зрозуміло, що телеканали могли обирати щодо пріоритетності візиту Віктора Ющенка до США та арешту Бориса Колесникова. Заперечувати це означає з мотивів революційної політичної доцільності порушувати невід’ємне право редакторів телевипусків на власне бачення верстки випусків.

Те, що так сталося, є доказом відсутності у державі інформаційної політики. Візит Віктора Ющенка у США мав один важливий аспект – виступ у Конгресі США. Звичайно, на такого рівня події можна було б будувати всі підсумкові випуски інформаційно-аналітичних програм. Можна було б детально розглянути «плюси» і «мінуси» промови Ющенка, «плюси» і «мінуси» реакції на його виступ, „вмонтувати” сам виступ у контекст українсько-американських відносин. Цього не було зроблено не в останню чергу тому, що на такий аналіз просто не було ефірного часу. „Справа Колесникова” його „з’їла”.

Мені зрозумілі мотиви тих, хто, підтримуючи нову владу, ображається на телеканали за, з їхньої точки зору, недостатню увагу до візиту Ющенка у США. Ображатися на телеканали за їхній вибір не варто. На ображених воду возять. Будь-який канал світу вибрав би як основну найбільш резонансну тему внутрішньої політики своєї країни. Ображатися влада може лише на себе, поки вона не навчиться розносити у часі інформаційні приводи. Тоді і не буде так, що на один тиждень винесені дві топ-події, які взаємно множать один одного на нуль.

Олександр Барабаш, віце-президент Асоціації народних депутатів України:

- По-перше, тому, що власників найбільших і найвпливовіших ЗМІ це (арешт високопоставленого чиновника) хвилює набагато більше, ніж важливі загальнодержавні події, і вони нам нав'язують пріоритети своїх цінностей, явно перебільшуючи через відповідні ЗМІ загальносуспільний інтерес (а тим більше - обурення) до кримінального переслідування пана Колесникова. Ми спостерігаємо, скоріше, особистий переляк тих, хто визначає інформаційну політику цих ЗМІ, ніж справді топ-новину для більшості громадян України.

По-друге, тому, що цей випадок є органічним епізодом загальної тенденції "підміни пріоритетів і шкали оцінок" провідних ЗМІ, які, м'яко кажучи, не симпатизують Президенту України та його політиці, у висвітленні усіх найбільш важливих загальнодержавних подій останнього часу. Незважаючи на те, що влада давно і радикально змінилася, головними коментаторами усіх подій у цих ЗМІ продовжують бути ті ж самі Шуфрич, Кравчук, Коновалюк тощо. Тільки раніше влада була в усьому прекрасна, а зараз - в усьому "злочинна".

По-трете, деякі інші ЗМІ намагаються підігравати попиту тієї невибагливої публіки, яка отримує задоволення від втоптування у багнюку когось з "небожителів", немає різниці, кого саме.

Тобто, нинішній ажіотаж, піднятий низкою ЗМІ, навколо питання арешту пана Колесникова, є достатньо штучним і кон'юнктурним, він не має глибинного суспільного запиту і відгуку. Тож, як будь-який штучний процесс, він достатньо скоро піде на спад - відразу після рішення Апеляційного суду м. Києва (щодо рішення Печерського суду про утримання Колесникова під вартою) та переходу розслідування у довготривалу робочу фазу.

Олександр Чекмишев, президент Комітету «Рівність можливостей»:

- Це моя приватна думка, але я переконаний, що реакція на арешт Колеснікова – це продовження інформаційної, піарівської спецоперації. Я зараз не буду говорити, хто її розробник чи то ті російські політтехнологи, які брали участь під час останніх виборів, чи це якісь інші люди, але той формат, про який йдеться, з розгортанням наметових містечок, шантаж масовими страйками, свідчить про те, що це спланована акція. До цієї акції готувалися ще до того, як відбувся реальний арешт і саме Колесникова. І я думаю, єдине, що не готувалося заздалегідь - це гасла з конкретним прізвищем, тому що так само можна було щось розгорнути стосовно будь-якої іншої людини.

Як на мене, відбувається дуже проста ситуація: як тільки нова влада показала, що вона, крім декларативності, в якій її звинувачували опоненти напередодні і під час Помаранчевої революції, почала робити реальні кроки для наведення порядку у країні, одразу нова опозиція почала використовувати тему застосування до неї репресій. Так чи інакше, як свідчать різні соціологічні опитування, а також ті показники інтерактивного опитування (це, звичайно, не науковий метод), яке було проведено 11 квітня у програмі Піховшека та Герасим"юк «Іду на Ви», більшість громадян вважає, що влада має вдаватися до більш радикальних методів. Моя думка – "собака гавкає, а караван іде", і якщо нова влада не застосує ще більш жорсткіші, радикальні дії у якомога стисліші строки, якщо найближчим часом не будуть арештовані хоча б кілька осіб першої величини, які винні у фальсифікації виборів, все, про що говорилося на Майдані і після того, буде поставлено під загрозу. Зараз влада приречена до максимально жорстких кроків і, як не парадоксально – це єдиний спосіб, щоб зберегти демократичні завоювання.

Чому це стало саме топ-темою? Тому що це суперінформаційний привід. Адже вперше після тих подій, що відбулися після Помаранчевої революції, арештована особа такого рівня, фактично, неформальний ідеолог виборчої кампанії, один із реальних ідеологів майбутньої парламентської виборчої кампанії, особа, яку багато політиків і бізнесменів розглядали як реальну заміну Януковичу, якого вже помаленьку списують. І з точки зору інформаційного приводу – це було абсолютно вмотивовано.

Віктор Небоженко, політолог:

- Каким бы фантастическим не был визит Ющенка в США, все прекрасно понимали, что он едет к друзьям, а не к врагам, потому нет ничего удивительного, что его очень хорошо принимали по результатам выборов. А вот арест Колесникова, конечно же, стал неожиданным, потому что Колесников является одной из ключевых фигур донецкого истеблишмента, один из финансово-промышленной группировки, которая обеспечивала политическое продвижение кандидата в президенты Януковича. И это все смахивало на политическую месть бывшим противникам. Если бы арестовали кого-то из Львовской или Одесской областей, то эффект и резонанс был бы гораздо меньшим. Вот именно этим объясняется высокий интерес к делу Колесникова. Это интерес СМИ, но мы не знаем, насколько это интерес общественного мнения.

Татьяна Яблонская, координатор проектов украино-американского бюро по защите прав человека:

- Донецкий регион - особый. Так исторически сложилось. Украинская Сицилия. И теперь земля уходит из под ног у тех, кто многим владел. Они думали: потрусят кое-кого и перестанут, а не тут-то было. Но для Януковича, у которого нулевой рейтинг - это своеобразная PR-компания. Визит же Виктора Ющенко в США люди воспринимают как норму. Другой вопрос - приедут ли в Украину инвесторы. Потому что все ждут перемен - находятся в режиме ожидания. А TV-каналы интересует более резонансная новость.

Олексій Мустафін, шеф-редактор інформаційно-аналітичної служби телеканалу"Інтер":

Тому що арешт, безумовно, був подією більш яскравою, аніж візит.

Власне, результати відвідин Ющенком США не були якимись приголомшливими. Так, звичайно, він виступив у Конгресі і підписав декларацію з Бушем, але саме цього від нього і очікували, і деталі навіть встигли "обсмоктати" ще напередодні візиту. По суті, не було у цій поїздці і внутрішньої інтриги, окрім хіба що скандальної заяви щодо "просування демократії на Кубі і в Білорусі". Звичайно, цю тему теж можна було розкрутити, задавши, наприклад, питання, чому до списку країн, у яких треба "просувати демократію", не потрапив, скажімо Туркменістан, але усім було зрозуміло, що в контексті візиту вона в будь-якому разі булла б маргінальною.

"Інтер" приділяв візиту велику увагу, в нас у США працювало одразу дві групи. Але вважаю, що цілком достатьо було формату новин і невеличкого підсумкового сюжету в "Подробицях тижня".

Що ж стосується арешту Колесникова, то в цій історії була не лише інтрига. Вона стала своєрідним тестом і для влади, і для опозиції. Саме з огляду на їхню поведінку у цій справі можна робити прогнози і на найближчі місяці, і на роки вперед. Не так вже часто можна побачити, коли генпрокурора публічно ловить на брехні уповноваженого з прав людини, а слова міністра внутрішніх справ про нібито евакуацію родини свідків спростовують члени цієї родини. Власне, багато хто здогадувався, що у владі мало що змінилося, але саме після арешту Колесникова громадяни наочно побачили, що зараз кримінальні справи "шиють" ті самі люди, які за Кучми "шили" справи Григоришина і Тимошенко.

Можливо, Луценко щиро хоче довести, що "недоторканих тепер немає". Але якщо справа про здирництво 2002 року порушується в той самий час, коли у 2005 акції підприємств у їхніх власників вимагають вже нові владці, до того ж, майже не ховаючись, адже недоторканість їм гарантована на найвищому рівні - це призводить до зворотніх наслідків. Людей, по суті, розбещують, переконуючи, що головне - бути при владі, триматися за неї руками і зубами, бо як тільки втратив її - отримаєш за те, що робив і чого не робив. Якщо б це не було так - в міліції і прокуратурі вже лежали б скарги на нинішніх чиновників найвищого рангу. Але ж ні - люди, в яких відбирається власність, не скаржаться, вони ховаються або намагаються домовитися. З тими, хто зараз займається здирництвом.

Можна, звичайно, про це мовчати. Але ж одного разу - з Кучмою - домовчалися.

Ольга Скотникова, спеціальний кореспондент Першого Національного:

- Чому у підсумкових програмах перші позиції посідали матеріали, пов"язані з арештом Колесникова, а не візит до Президента України до США? Є декілька пояснень.

Перше - візит завершився, фактично, у четвер, а підсумки в ефірі у неділю, інформаційні приводи, пов’язані з арештом Колеснікова, продовжують з’являтись щодня - то намети в столиці з’являться (саме в неділю перші і поставили), то Янукович щось в мегафон кричить і звертається до міжнародних організацій… Інформаційники ж відгукуються на події сьогодняшнього дня.

Друге - редакції на перше місце ставлять події , що відбуваються всередині країни - і найбільш резонансні, а галасу навколо арешту більш ніж достатньо. Інша справа - ми так і не почули аргументованого, професійного і незаангажованого коментаря правників: наскільки легітимним був цей арешт. Адже у глядачів ще не зійшла оскомина від телесюжетів, коли опозицію звинувачували у всіх можливих економічних злочинах і це різні канали висвітлювали однаково. Тепер цікаво дізнатись - чи не є арешт Колесникова "політичним наїздом"? Є й інші пояснення: тріумф Ющенка і радикальні зміни у ставленні до України в США - були просто осиновим колом у серця представників політичних сил, яким належать деякі телеканали, тому вони і занижували рівень події. Про Україну, українців і Ющенка в США різні люди (починаючи від Буша, сенаторів, представників родини Кеннеді, діаспори і до простих прехожих на вулиці) говорили стільки теплих слів, що, готуючи сюжет, доводилось трохи "гальмувати" себе, щоб не звинувачували потім, що, мовляв, "зализуємо і заколихуємо" нову владу. Навіть не віриться, що не так давно були "розсадки" за французьким алфавітом на самітах НАТО та скупі слова, кинуті мимохіть, які трактувались як " тепла двохстороння зустріч" стратегічних партнерів. Російський журналіст, що поруч зі мною був на балконі в залі конгресу США, після виступу Ющенка пожартував " Я б це показував замість ранкових програм декілька днів - щоб у людей комплексів поменьшало і самооцінка покращилась"... Та в Україні, на жаль, виступ транслювався в режимі реального часу з 18-00 до 18-30, без попередньої достатньої реклами - коли більшість людей повертається з роботи і, відповідно, свідками цього тріумфу вони не стали.