Дивись також результати опитування експертів Фондом Демократичних ініціатив на замовлення „ТК” стосовно маніпулятивної ролі ТБ у виборній кампанії. Сергій Квіт, президент Центру Медіареформ, керівник магістерської програми „Журналістика” НаУКМА:

- Дивлячись, що вважати розробками для медіа, бо іноді досить важко оцінити, чи це розробка штабу чи ні. Скажімо, передачі з прихованою рекламою Симоненка на радіо „ЕРА”, швидше, походять не від команди Симоненка, а від того, кому належить медіа. Можливо, передачі ці готує команда Деркача, чи ще якісь сили, які хочуть зіграти „лівою” картою.

Від Симоненка звучить партійна риторика, він продає свій бренд, поки його ще купують.

Про креатив можна говорити в командах Ющенка та Януковича, а Симоненко з Морозом – хлопці простіші. Їхнє балотування – проект комерційний, розрахований на те, щоб примкнути до якоїсь із сил.

Команда Ющенка найбільш коректна у своїх медіа-розробках, вона уникає чорного піару, намагається подавати позитивну інформацію, їм доводиться також давати відповіді на необгрунтовані закиди, необ‘єктивну інформацію, провокації. Роботу “5 каналу” можна оцінювати як вдалий медіа-проект команди Ющенка, в той же час багато проектів “5 каналу” суто журналістські, чудова є журналістика в Ар`єва в „Закритій зоні” – там прозоро видно, де подача фактів, а де - їхня оцінка.

А такі дрімучі методи, які застосовує команда Януковича, взагалі навіть не хочеться називати креативом. Грубий тиск на громадську думку - це навіть не вчорашній день... Я вважаю неефективним такі методи в умовах демократії, вони можуть бути ефективним хіба що в умовах повної інформаційної блокади, як на Донбасі.

Олександр Палій, політолог:

- Головні кандидати - лише Ющенко та Янукович, а, наприклад, Мороз та Симоненко є вже технічними. Технологічні розробки є не ефективними. Але після перемоги одну неефективність назвуть ефективністю. Але міра якості, яку ми сьогодні бачимо, не зміниться. Мені здається, що недовикористовується опозицією потенціал реальних проблем, які турбують суспільство. Скажімо, телеканал, підконтрольний опозиції, розказує про політику, а соціальних проблем, того, що насправді турбує людей, зовсім обмаль в їх програмах. Тут багато фантазії не треба, варто лише підійти до людей та запитати, що їх турбує. Наркоманія, корупція, якщо справді це показати рельєфно, і показати, що влада бере участь у всіх цих «безобразиях», які чиняться, то це був би дуже ефективний метод агітації.

А влада у свою чергу працює дуже топорно. Як мені здається, плакат «Тому що» - це вкрай не ефективна технологія, вона викликає роздратування у абсолютної більшості людей. Краще б вони вже ніяких плакатів не вивішували, ніж вивішували такі.

Щодо «чорного піару», він використовується і проти одного кандидата, і проти іншого. Проти Ющенка є набагато більше інформаційних можливостей у влади використовувати цей «чорний піар». До 90% інформаційного поля контролюється владою у країні. А може й більше. Відповідно, будь-які розробки проти Ющенка можуть бути більш ефективно донесені, ніж проти Януковича.

Однак проблемою Януковича є те, що до влади в країні дуже негативне ставлення, немає ніякого авторитету. І тому будь-які негаразди у країні «вішаються» на владу. І за таких умов перемагати Януковичу буде дуже складно, якщо б не сказати - неможливо.

Хоча, у кожного з кандидатів є слабкі сторони, по яких б’ють інші. У Ющенка це - дружина-американка, у Януковича - судимості та належність до влади. І це всіляко експлуатується. А яка експлуатація виявиться більш ефективною, час покаже.

Денис Богуш, генеральный директор агентства „Интерактив РR-груп”:

- У Януковича наблюдается очень много элементов агитационной кампании, которые копируются с кампании Ющенка 2002 года. У него идет большой упор на билборды такого же стиля. Копируются и слоганы у Ющенко, сначала были «Так Ющенко», у Януковича «Так Виктор Янукович». У Ющенка в конце 2002 года был такой красивый билборд, где он с девочкой, у Януковича такое же появилось потом. Также властью используются очень большой админресурс, всевозможные информационные ресурсы, чтобы максимально выдвигать своего кандидата. Все подконтрольные каналы лепят из Януковича позитивного человека и успешного руководителя. Однако попытки отбелить его криминальное прошлое не увенчались успехом, благодаря стараниям пресс-секретаря Януковича вся страна знает, что он сидел. И людям уже не важно - за что, они придумывают самое худшее. Еще особенностью кампании Януковича есть игнорирование закона о выборах Президента: Янукович и Тигипко не ушли в отпуск с занимаемой должности, они работают и проводят кампанию, а это прямое нарушение законодательных норм. Янукович также практически не ездит по регионам как кандидат, а ездит только на официальные встречи в качестве премьер-министра.

Особенностью кампании Ющенка есть то, что идет очень активная реклама возможностей его медиа, имеется в виду „5 канал”. Сейчас пошла по Первому национальному реклама Ющенко-кандидата, очень активная, креативная.

Я думаю, что кампания Ющенка столкнулась с жесточайшей цензурой, фактически, нет возможности его команде поставить билборды своего кандидата. Также идет очень серьезная кампания дискредитации с использованием всевозможных националистических организаций, например, "Братства". Во всех провластных медиа Ющенко либо может появляться либо в негативном свете, либо никак. Фактически, никакие мероприятия, которые проводятся командой Ющенко, не освесщаются на Первом канале, на „1+1”, на „Интере”. Но если взять ролик, который сейчас идет на Первом национальном, то это пока лучшие агитационные материалы, которые есть у кандидатов. Потому что у Януковича "Тому що" - не совсем понятно, к чему это сказано. Люди, наверно, и запомнят Януковича, как "Тому що".

Мороз так и не смог выйти из тени, то есть, фактически, кампания идет достаточно тихо, вяло. Все, что он делает – это ездит по регионам и встречается с избирателями. Это его самые активные действия. Пока не видно не то что билбордов, но и листовок. То же самое наблюдаться и у Симоненка. Аналогично он ездит по регионах встречаться с избирателями. Используя то, что Симоненко идеологически может быть врагом Ющенка, некоторые вокруг этого производят какие-то действия, которые должны дискредитировать Ющенко. Но из-за того, что он топчется по электорату Януковича в Донецкой и Луганской и других восточных областях, не выгодно Симоненка сильно продвигать и давать ему эфир. Таким образом, Симоненко тоже столкнулся с цензурой.

"Черный пиар"? Что мы называем "черным пиаром"? Негативные грязные технологии выборов обычно использовали, когда стравливали коммунистов с националистами. Но сейчас уже все перемешалось, и чистых коммунистов нет, и националистов, которые были у Ющенка, например, Тягнибок или Стецько, сейчас нет в «Нашей Украине». Фактически, опелировать к национализму и фашизму, якобы имеющему отношение к Ющенку - не имеет смысла. Поэтому для этого пытаются притянуть за уши какие-то непонятные организации, создавая некий негативный хаос под именем Ющенко.

Но самая главная грязная технология – та, что по телевиденью идет такая дискредитация: все кандидаты против одного. Все сообщения идут за власть и против Ющенка. Технические кандидаты используют свое эфирное время, чтобы нападать на Ющенка. Лояльно к нему относятся только Бродский и Черновецкий.

Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень „Софія”:

- Начнём с общей посылки. Кандидатов можно разделить на две очень неравные группы по отношению к медиа: два кандидата-лидера , благодаря медийным ресурсам своих команд имеют возможность не только предлагать формы продуктов или креативные предложения, но и вести целенаправленную информационную политику. Потому их продукты следует рассматривать как компоненты информационных стратегий. Подавляющее большинство остальных кандидатов вынуждены работать в режиме конкретних медийных продуктов и форм их продвижения. Если мы говорим о медийном креативе, то сейчас, благодаря тому, что есть возможность проведения информационных стратегий, соответственно, наиболее креативны два фаворита, потому что им удается позиционировать себя в СМИ как носителей определенных концептов. Каждый из них четко выдерживает свою легенду и личностные характеристики.

Среди потенциально креативных кандидатов, кроме Януковича и Ющенко, я бы еще выделил потенциал Кинаха, который сейчас пытается продвигать позицию третьей силы на выборах. Если же говорить об оригинальных формах и оригинальных продуктах, то хорошо используют политику информационных поводов для медиа Мороз и Бродский. В целом качество готовых медийных продуктов (ролики, тексты, косвенная телереклама) средненькие. Возможно, это связано с тем, что повестка дня выборной кампании практически не изменилась с „повестки дня” политического кризиса двухлетней давности.

Олександр Чекмишев, голова комітету „Рівність можливостей”:

- Із четвірки чи, як кажуть, п’ятірки, шестірки потенційних кандидатів найбільше технологій, спрямованих на підтримку кандидата, використовується на підтримку Віктора Януковича. Причому це робота не стільки його команди, скільки політтехнологів, пов”язаних з найбільшими українськими телеканалами. І навпаки, стосовно Віктора Ющенка застосовуються технології, як раз і пов’язані з „чорним піаром”. Всі ці методи і технології можна розділити на чотири основні групи: 1.Підміна журналістських жанрів.

2.Порушення професійних та етичних стандартів.

3.Підміна журналістських форм поширення інформації нежурналістськими.

4.Застосування спецефектів.

Підміна журналістських жанрів означає, що новини та аналітика поєднуються з публіцистикою в одному матеріалі. Тоді починають домінувати оцінки й коментарі замість фактів.

Порушення професійних та етичних стандартів - мається на увазі, що не перевіряються факти, вони подаються неточно або перекручуються. Не представляються різні точки зору або представляються вкрай незбалансовано. Об’єктам критики не дається змога висловитись. Для критики опонента залучаються факти з особистого життя, життя родин.

Щодо підміни журналістських форм поширення інформації нежурналістськими, то існує три журналістські форми і три нежурналістські. Журналістські – це інформаційні, аналітичні і публіцистичні. Часом вони стають знаряддям пропаганди, прихованої реклами і піару. Але ні пропаганда, ні реклама, ні піар не є журналістикою.

Серед спецефектів основними прийомами є, скажімо, останнє слово журналіста в статті або сюжеті, коли він надає перевагу одному з кандидатів.

Є метод критики оточення та асоціативної критики. Таким чином критикується не безпосередньо сама людина, а її оточення. Або вона пов’язується з подіями, до яких не має жодного відношення. Також застосовується техніка відволікання уваги, алогічної верстки сюжетів, нарізки сюжетів за методом солодкого чи отруйного сандвіча, метод роздмухування деталей та багато іншого.

На мою думку, надмірне представлення одного кандидата та застосування проти іншого маніпуляційних технологій може мати зворотній ефект. Тобто коли люди навіть прихильно ставилися до Віктора Януковича , під враженням надмірної його реклами та відвертого цькування Ющенка стають прихильниками останнього.

Олег Покальчук, соціальний психолог:

- Про наявність розробок у медіа можна говорити лише у Януковича, у Симоненка, як клон для розробок, і в останню чергу у Мороза. Оскільки всі медіа підконтрольні владі, Ющенко фактично там відсутній. Тому й нема можливостей говорити про рівень технологій. В перших трьох випадках найбільшою креативністю позначаються виступи Мороза, але це не командний продукт, а його особистий результат. Розробки штабу Януковича дуже копіюють прості російські схеми зразка 99-го року. Тому особливого креативу тут не спостерігається.

Опозиційна преса, до якої можна зарахувати як партійні видання, так і симпатизуючі опозиції, технологічно не встигає за зміною політичної ситуації на відміну від телебачення. Тому їхнє головне завдання пов’язане не з креативністю, а з виконанням мінімально необхідної вимоги – донести без спотворень базову передвиборчу інформацію.

Виняток становить Інтернет, який не є ані медіа ресурсом, ані засобом зв’язку - за визначенням юристів. В цьому сегменті, безумовно, виграють креативники Ющенка та його союзників. Зокрема Юлії Тимошенко. Влада не може конкурувати на цьому полі в принципі, оскільки для цього потрібно мати значно гнучкіше мислення і неупереджену світоглядну позицію.

Кость Бондаренко, політолог

-Якщо оцінювати ефективність телереклами, телерозробок , то можна констатувати, що вони, ці розробки, були малоефективними і спрямованими на те, щоб познайомити глядачів з основними кандидатами на пост Президента. Але вони не носили відверто агітаційного характеру. Вони несли ознайомчу, а не пропагандистську інформацію. Незважаючи на деякі випади з боку контрольованих кандидатами телеканалів один проти одного, можна говорити про те, що на разі конкуренція інформаційних потоків та інформаційних посилів зберігається у рамках відносної коректності. Це все пояснюється тим, що виборча кампанія лише вступає в активну фазу. До середини вересня більшість виборців в Україні займалися відпочинком та роботами на присадибних ділянках і дачах. А тому не були готові сприймати масовану агітацію. Можна прогнозувати, що з середини вересня Україну накриє справжня інформаційна хвиля, а кандидати будуть змагатися як у виборчій риториці, так і у кількості викинутого компромату один на одного. Тобто основні рекламні активності кандидатів ще попереду.

Вадим Карасьов, політолог: - Есть смысл говорит о технических разработках для телевидения двух основных кандидатов, поскольку Симоненко, Мороз – это политики больше печатного стиля.

Что касается кандидата от власти, действующего премьер-министра,то я бы говорил не столько о креативе его медийной, телевизионной, прежде всего, кампании, сколько о тотальном продюсировании не от команды самого кандидата, а от других центров административной и медиа-власти. И это тотальное продюсирование заключалось, по большому счету, не в креативности самого кандидата от власти, а в конструировании специфической телереальности в пользу кандидата от власти. Суть этого конструирования заключается в следующем: фактически, если взять медийный срез этой кампании, можно наблюдать две параллельные виртуальные (электоральные) реальности. В одной из них находится Янукович, орнаментированный выступлениями второразрядных кандидатов Янукович как бы конкурирует сам с собой и проводит избирательную кампанию, напрямую обращаясь с социальным посланиям к избирателям. Но это реальность, я бы сказал, монологична, в ней находится только один кандидат И другая информационная реальность – где соревнуются Ющенко, Мороз, Симоненко, причем конструирование строится на базе критики одного из фаворитов – лидера оппозиции. Поэтому креатив заключался не в самом контенте, а в специфически изощренном и технологическом коструировании избирательной кампании. Это первое, о чем бы я хотел сказать.

Второй аспект заключается в особой стратегии информационной „стерилизации” Виктора Ющенка. Я бы провел тут аналогию с банковским сетором, когда излишек поступающей валюты выкупается центральным банком и тем самым стерилизуется излишняя наличность на финансовых рынках. Я бы сказал так, что информацинная кампания, прежде всего медийная, построена так, чтобы информационно стерилизовать Виктора Ющенка почти на всех коммерческих и на национальном канале, тем самым поставив в один ряд с другими, скажем, малозначительными кандидатами. В этом я вижу технологичность и креатив со стороны власти, направленный на то, чтобы если Виктор Ющенко и попадал на телеэкран, в электронные СМИ, то попадал в контексте с другими кандидатами, поставленным в одном ряду.

И, что касается начавшейся рекламной кампании, уже на Первом национальном демонстрируют политические рекламные ролики. Однако и здесь есть своеобразные технологические заготовки. Я бы не назвал это черным пиаром, поскольку все находится в рамках закона. Однако есть определенная технологическая изощренность, когда рекламный ролик Виктора Ющенка обставляется двумя роликами его конкурентов, причем – крайне левого и крайне правого толка, которые не агитируют за себя, а критикуют лидера оппозиции.

Если провести аналогии из коммерческой рекламы, то это было бы примерно так, если бы реклама „Тайда” обставлялась рекламой других порошков. Однако в коммерческой рекламе таких технологий нет, поскольку в ней есть принцип честной конкуренции, причем это проблема не сколько правовая, сколько проблема честной конкурентной борьбы. И любой производитель порошка понимает ,что, проводя негативную рекламную кампанию против своего конкурента, он, прежде всего, проводит негативную кампанию против себя самого. Однако то, что нельзя в коммерческой рекламе, вполне допускается в политической рекламе.

Если говорить о кампании Ющенка, исходя из чисто медийного измерения, то, в принципе, я бы сказал, что она прошла в штатном режиме. Поскольку он не обладает электронными средствами массовой информации, у Ющенка оставалось только два полноценных эфективных средства – печатная пресса и поездки по регионах и общение лицом к лицу. С этой точки зрения кампания Ющенка ничем выдающимся не отличалась пока. Единственным ноу-хау в этом отношении являлась его акция на Певчем поле, которая действительно имела хорошую технологическую обертку, сильное содержание и сильный резонанс. Однако этот гребень электоральной волны к концу августа-началу сентября во многом асимилирован, поскольку Ющенко не решил основную проблему – выхода в центральные СМИ именно в позитивном контексте и контенте. И тем самым, во-первых, он не является позитивным ньюзмейкером, во-вторых, его появление орнаментируется слабым видеорядом и негативным сопровождением, в-третьих, если Ющенко и попадает в статус ньюзмейкера, то только через негативные информационные поводы, как это было с абсолютно непродуманным и политически неверным выступлением Романа Бессмертного.

Власти тут даже и не нужно придумывать какие-то сильные креативы, изощренные схемы, поскольку она часто просто ловит на ошибках ближайшее окружение Ющенка, руководителей его штабов, региональных представительств, и, умело манипулируя так называемыми кандидатами-проэктами, которые, собственно, и запускались, чтобы, во-первых, вывести кандидата от власти за пределы прямой дискусси с Ющенко, и, во-вторых ,чтобы любое позитивное появление Ющенка в электронных СМИ было орнаментировано критикой со стороны других кандидатов.

Очень трудно в телевизионную эпоху проводить электоральную кампанию, не обладая достаточными каналами выхода на основную – то есть телевизионную – сцену электорального спектакля. Но все-таки нужно, чтобы были правильно оценены возможные стратегии власти. Власть пошла по пути минимизации черного пиара, сконструировав более дифференцированную стратегию электоральной игры против Ющенка. И с этой точки зрения этот сценарий был не до конца расшифрован штабом Ющенка и накануне кампании, и по ее ходу. Иначе уже давно можно было бы противопоставлять какие-то иные формы и способы реагирования. Власть давно была готова к президентским выборам не на уровне кандидата, промоушина своего кандидата, а на уровне инфраструктуры нейтрализации кандидата от оппозиции.