Jigsaw — технологічний інкубатор, створений Alphabet (материнською компанією Google) у 2016 році. Зараз силами Jigsaw уже розроблені продукти для протидії DoS-атакам, онлайн-екстремізму, переслідуванням і тиску в інтернеті, дезінформації тощо.

«Ми розглядаємо складну ситуацію в Україні як важливий урок, де кіберзасоби використовують для маніпуляцій і впливу на політику. Зараз ми би хотіли об’єднати громадянське суспільство, представників влади та медіа для того, щоби зрозуміли, як Google може допомогти технологічно в питанні протидії дезінформації», — сказала Нікі Марін, керівниця відділу стратегій та операцій Jigsaw.

Вона також розповіла про проект Outline, який може стати у пригоді редакціям медіа. Це інструмент, який дозволяє ЗМІ надавати своїм журналістам безпечніший доступ до інтернету й забезпечити приватну комунікацію.

«Ми працюємо над проблемами цензури та кібератак. Мабуть, ніколи не вдасться зупинити кібератаки, але ми прагнемо зробити так, щоб реалізувати їх було значно важче. Щоби ціна таких дій ставала все вищою і вищою», — зазначив розробник Jigsaw Тарас Галковський.

Регуляція інформаційного простору і права людини

Метью Шааф, директор представництва «Freedom House Україна», назвав дезінформацію викликом для демократичних систем. Нове дослідження Freedom House показало, що половина інформаційних атак у світі сталася під час виборів.

Пан Шааф також наголосив, що під час регулювання інформаційного простору уряди не мають порушувати права і свободи людини. «Цензура або прибирання контенту може дозволятися, але лише в надзвичайних випадках і лише щодо тієї інформації, яка може призвести до шкоди й насильства. — каже він. — Наприклад, як це ми бачили у М’янмі і Єгипті. Там був чіткий зв’язок між неправдивою інформацією й насильством.

Нам потрібно бути досить обережними й уникати жорсткого регулювання. Не можна припустити, щоб державні органи казали нам, що читати, а що — ні. Але ми не можемо це довіряти й ІТ-компаніям. Права людини є безспірні як в онлайні, так і в офлайні. І не потрібно вигадувати велосипед щодо їхнього захисту — вже є розроблена система. Треба лише її дотримуватися».

Крім того, Метью Шааф акцентує, що методи ІТ-компаній щодо обмежень висловлювання мають бути прозорими, а користувачам має бути надано можливості для оскарження блокування акаунту чи публікації. Він додає, що боти, якщо вони використовуються компаніями, мають чітко маркуватися. Щоб люди усвідомлювали: вони спілкуються з програмою, а не з працівником установи.

Окремо пан Шааф зупинився на проекті Dragonfly від Google: «Зараз у США багато обговорюють прагнення Google повернутися на китайський рівень. Але наша позиція однозначна: коли вхід на ринок передбачає порушення прав людини, цензурування, — це того не варте».

На думку представника Freedom House, головною зброєю у протидії інформаційним маніпуляціям є стійке громадянське суспільство. Саме його розвиток має стати пріоритетом.

Види дезінформації та відповідальність журналістів

Катерина Крук, телеведуча й аналітикиня StopFake, наголосила, що дезінформація — це не лише купівля ботів, тролів чи фейкові наративи, а й проплачені експерти й конференції. Це також підтримка асоціацій чи бізнес-структур, які вносять у дискурс необхідні замовнику тези. На її думку, головний принцип для викриття цих кампаній — з’ясовувати, хто їх фінансує.

«Наше інформаційне середовище є надзвичайно забрудненим. Часом людям бракує інструментів та вміння, щоб розібратися, чи інформація є якісною. Що перше їм натрапить на очі, вони це й сприймають на віру. Особливо якщо заголовки є клікабельними, емоційними — вони одразу “залазять у голову”. Те саме щодо тролів і ботів. Вони забруднюють інформаційне середовище...

Треба спробувати дивитися на дезінформацію з дуже широкого поля зору. До інформаційних кампаній росіяни включають кібератаки, викрадення особистих даних українців. Це, приміром, було одним із елементів, чому в Україні заборонили російські соціальні мережі. За їхньою допомогою викрадали особисті дані українців, що в подальшому дозволяло росіянам використовувати їх проти користувачів. Так таргетувалися, наприклад, родини українських військових», — розповіла пані Крук.

Метью Шааф, Катерина Крук

Вона акцентувала, що в таких умовах украй важливим стає питання відповідальності медійників. «Багато маніпуляцій виникає тому, що люди, які називають себе журналістами, не мають на це права. Крім того, більше неправдивих відомостей з’являється через те, що журналісти не перевіряють джерела», — зазначає телеведуча.

На необхідності «високої планки» роботи журналістів наголошував і співзасновник «Громадського радіо» Андрій Куликов. Утім, вважає він, якісна журналістика неодмінно має бути ще й цікавою, а в українському суспільстві треба розвивати смак до доброякісного інформаційного продукту.

Три причини масового поширення неправди

Автор проекту журналістських розслідувань Bihus.info Денис Бігус розповів про три причини, які, на його думку, впливають на швидке поширення дезінформації.

Перша полягає в тому, що основна маса користувачів читає лише заголовки. «Ви нічого не доведете в заголовку, нічого там не поясните. На рівні заголовку, через який мало хто продирається, дезінформацію від інформації не відрізнити. Що залишиться в голові споживача, визначається не доказовою базою, не об’ємом проведеної роботи, а тим, що написали в першому реченні», — каже він.

Інша проблема в тому, що більшість людей сформувала свою точку зору на світ і споживає лише ту інформацію, яка цю точку зору підтверджує. Третя проблема — «ніхто не хоче думати». Це наслідок від перших двох, вважає Денис Бігус.

Андрій Куликов, Денис Бігус

«Я скептичний щодо боротьби з дезінформацією. Є завжди велика кількість гравців, яким це вигідно й потрібно. Вони будуть це робити. Люди не відрізняють інформацію від дезінформації, тому що вони готові виділити лише чотири секунди свого часу. Щоб виділили 30 секунд — це має бути щось захопливе. Але ніхто не турбується, щоби правду робити цікавою», — зазначив він.

Пан Бігус каже, що сучасні канали поширення інформації — соціальні мережі, новинні агрегатори — створюють нерівні умови на користь поширення дезінформації, а не перевірених даних. Він гадає, що вирішити це змогло би поширення медіаграмотності серед населення. Щоправда, поки що вона не стала таким масовим трендом, як здорове харчування, й велике питання в тому, яким чином зробити медіаграмотність такою ж популярною.

Фото: Володимир Малинка