Інформація про таємні зв’язки Олега Рибачука та Російської Федерації з’явилася 19 листопада в американському виданні The Washington Times. Текст про це написав екс-пілот військово-повітряних сил США, а нині письменник і колумніст Тод Вуд (L. Todd Wood). До речі, на початку місяця в колонці під назвою «Розширення НАТО є божевіллям» він закликав припинити розмови про включення до альянсу України та Грузії, щоб не провокувати РФ, а американські військові «не ризикували своїм життям у Києві та Тбілісі».

Він також є головним редактором англомовного порталу «Царизм», який спеціалізується на текстах про Російську Федерацію, Східну Європу, Балкани та Середній Схід. Ще дописує в російське англомовне видання The Moscow Times. Приміром, у 2014 році він писав для цього сайту, що купувати варто не долари, а рублі.

Основним джерелом інформації для нової колонки Вуда у WT є анонімний старший офіцер британської розвідки, який «розпочав свою кар'єру в Росії під час холодної війни». Ця таємнича особа розказала, що для підривної роботи в українському суспільстві Російська Федерація не залучає відкритих русофілів, а натомість використовує тих, хто поділяє позицію аудиторії, на яку вони впливають.

Крім того, за словами Тода Вуда, спецслужби з ним люб’язно поділилися звітом, у якому йдеться про «загрози прозахідному курсу України». Серед людей, які цьому курсу загрожують, названо лише одне ім’я — Олега Рибачука. Він є головою і співзасновником ГО «Центр UA», одним із ініціаторів кампанії «Новий громадянин» та громадського руху «Чесно». Після Помаранчевої революції Рибачук був віце-прем’єр-міністром із питань європейської інтеграції та главою Секретаріату Президента України Віктора Ющенка.

Як начебто розповів невідомий британський розвідник, Рибачук навчався в радянському ГРУ, а потім був відправлений для спеціальних завдань в Індію, де він працював під прикриттям як перекладач компанії «Зарубежнефть». Пізніше цю організацію очолив керівник Володимира Путіна у дрезденській резидентурі КДБ Микола Токарев. Сам автор подібні зв’язки ставить під питання, мовляв, невідомо, який між чоловіками був «рівень вірності».

«Джерело виключає можливість того, що пан Рибачук припинив співпрацю з органами державної служби безпеки Росії, оскільки він, як і раніше, володіє надзвичайно конфіденційною інформацією про російських агентів в Індії, що є дуже важливою інформацією для Москви», — пише Тод Вуд. Хоча наприкінці колонки він зазначає, що попередні зв’язки зі спецслужбами не є доказом «подвійної залежності зараз». Але його «джерело» начебто радить усе ж придивитися до персони Олега Рибачука.

Ця колонка з посилання на анонімного офіцера розійшлася в українських ЗМІ. Його передрукували «Укрінформ», «Факты и комментарии», ZIK, «112.ua», Newsua, «Наш Киев». Хтось навіть не полінувався одразу додати нові «факти» з біографії Рибачука у Вікіпедію з посиланням на новину «112.ua».

Українські ЗМІ чомусь проігнорували можливість взяти коментар у адресата цих звинувачень, чим порушили стандарт повноти інформації. Крім того, зв’язки Олега Рибачука з Миколою Токаревим є вкрай сумнівними. Як пише російське видання «Ведомости», керівником «Зарубежнефти» Токарева призначили аж у 2000 році. У цій організації Рибачук працював до 1991 року, а у 2000-му вже встиг очолити службу прем’єра України Віктора Ющенка.

У коментарі «Детектору медіа» Олег Рибачук назвав свої зв’язки з Токаревим «маячнею». «Ніякого Токарева не знав і ніяких зустрічей у нас ніколи не було», — сказав він.

Рибачука вже не вперше називають агентом спецслужб. Щоправда, в різні часи називають різні спецслужби. У 2014 році американський публіцист Стів Вайсман переконував російське агентство ТАСС: «По суті, це західний агент, яким (посол США в Україні Джеффрі) Пайат і його команда керують через підрядника Pact Inc, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку». На іншому сайті можна знайти інформацію про те, що Рибачука «завербувало ЦРУ з 1989 року».

У Фейсбуку Олег Рибачук називає це все спрямованими проти нього інформаційними кампаніями й каже, що зреагує на них, коли його припишуть до ізраїльської розвідки «Моссад».

За словами пана Рибачука, «шпигунська» хвиля проти нього розпочалася з телепрограми народного депутата від Блоку Петра Порошенка Володимира Ар’єва, яка виходить на Прямому каналі й називається «Закрита зона». На початку року там справді обговорювали можливі зв’язки керівника «Центр UA» із КДБ. «Детектор медіа» вже детально розбирав цей випуск «Закритої зони».

У коментарі для «Детектора медіа» народний депутат Володимир Ар’єв звинуватив у поширенні такої інформації самого Рибачука, який про свою співпрацю з КДБ розповів наприкінці 2017-го у програмі «Досьє» на телеканалі «Еспресо». «Якщо така співпраця була, то до цієї людини повинне бути відповідне ставлення і ця інформація має бути публічною. В мене немає інформації про те, чи він зараз співпрацює, чи ні. Але, за моїм глибоким переконанням, у тих структурах колишніх не буває», — зазначив пан Ар’єв.

Рибачук справді про свої зв’язки з КДБ заявив сам. У передачі «Досьє» він казав ведучому Сергію Руденку: «Я працював з радянськими спецслужбами, тому що неможливо було працювати в митниці або працювати за кордоном і не мати регулярних зустрічей з представниками спецслужб». Після цього екс-глава Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії Микола Маломуж розповів у коментарі сайту Ghall, що «цивільні посади Рибачука слугували лише прикриттям для діяльності радянських спецслужб».

Тепер Олег Рибачук розтлумачив нам свої слова так: «Я йому тоді відповів [в інтерв’ю Руденку] на стандартне запитання: чи ви у своєму житті співпрацювали з КДБ? Хто був у СРСР, той знає, що відділи КДБ тоді були на кожному заводі і підприємстві. А якщо у тебе професія, де ти контактуєш з іноземцями, то там навіть мови не було. Кожен студент, який підпрацьовував гідом в “Інтуристі” після будь-якої екскурсії, які ми проводили з іноземцями, мав писати усталеної форми звіт. Це просто дитячий садочок говорити, що цього не було. Мало того, на навчанні на факультеті ми всі знали своїх кураторів із КДБ.

Також я працював у митниці. У нас першим заступником начальника митного комітету був полковник КДБ. Це була частина професії. Якщо хтось вам із тих людей, які в Радянському Союзі були, скаже, що вони працювали за кордоном, їздили за кордон чи працювали з іноземними групами і не мали контактів зі спецслужбами, тоді вони брешуть. Звісно, я про це розповів. Ні Скипальський (екс-керівник контррозвідки СБУ, який теж розповідав про зв’язок Рибачука і КДБ. — “ДМ”), ні Маломуж не можуть цього не знати. Це обоє професійні кадебісти радянських часів».

Олег Рибачук називає нові відомості від «британських спецслужб» тиском на нього через його активну громадянську діяльність. Зокрема, «Центр UA» виступає за виборчу реформу, що, за словами Рибачука, не подобається багатьом в Адміністрації Президента. Також причиною такої інформаційної кампанії він вважає свою роботу з викорінення корупції в «Укроборонпромі». Пан Рибачук є співголовою Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО), створеного за підтримки міжнародної організації Transparency International.

«Мене дивує, що державне агентство “Укрінформ” передруковує про мене цю маячню [щодо роботи на Росію]… 100 % у цієї теми є центр в Україні. Замовлення йде звідси. Причому, пам’ятаючи, хто такий Ар’єв, що представляє собою Прямий канал, у кого є вплив на “Укрінформ” — це все можуть робити лише люди, які близькі до Банкової. Це в тому числі люди, які керують “Укроборонпромом”», — вважає Олег Рибачук.

Після звернення «Детектора медіа» директор «Укрінформу» Олександр Харченко визнав, що редакторка інформаційного агентства порушила журналістські стандарти. «Іноді редактори, яким розповідаєш про оперативність і збалансованість, хиляться в один із цих боків і десь “провалюються”. Працювала нічна редакторка, яка замовила перекладачам текст, і ті зробили. Звісно, варто було відкласти текст на ранок та взяти коментар у Рибачука. Але в гонитві за сенсацією редакторка поставила цей текст», — сказав він.

Пан Харченко запевнив, що агентство готове надати Олегу Рибачуку можливість висловити свою позицію та пообіцяв, що журналісти «Укрінформу» найближчим часом звернуться до нього по коментар.

Фото: Радіо Свобода