Дух російського генерала в кулуарах NATO
Зрада, що вбиває
12-13 червня в Ризі відбувся саміт Riga StratCom Dialogue 2018, який уже втретє щороку організує NATO Strategic Communications Centre of Excellence. Подія зібрала близько 700 учасників із 42 країн — військових, політиків, науковців, громадських активістів, журналістів. Організатори вдало вирішили сформувати панельні дискусії з відносно однорідних учасників — військові виступали разом із військовими, політики — з політиками. Секрет успіху такого підходу полягав у тому, що поки одні виступали, решта дисципліновано їх слухала — і так протягом двох днів. В Україні такий підхід би не спрацював: у нас ніхто нікого слухати не любить. І як результат — наше експертне середовище поділене на кілька сфер, що майже не перетинаються та своїми зусиллями дублюють одне одного замість доповнювати.
Взагалі, порефлексувати було про що. Наприклад, про співпрацю держави й бізнесу. Учасники наводили інформацію, що на Заході нині 30–50 % критичної інфраструктури належать приватним компаніям, держава поступово втрачає монополію на оборонні технології на користь комерційного сектору — і без співпраці з ним не обійтися. З іншого боку, бізнес діє перш за все у власних комерційних інтересах — і приватні компанії не відмовляються від торгівлі з Росією попри санкції, оскільки немає оголошеної війни, а економічні зв’язки зберігаються.
Ще одна хитка, але впливова група стейкхолдерів — виборці. Присутній на саміті військовий із Нідерландів розповів, що громадян його країни лякає термін «гібридна війна», а через це його не готові сприймати й політики — і замість нього краще вживати евфемізми «гібридні загрози» або «гібридні активності». А командувач збройними силами Естонії генерал Ріго Террас пригадав, як під час захоплення Криму та початку війни на Донбасі він став давати багато інтерв’ю естонським ЗМІ, і громадяни країни почали відчувати себе на війні попри те, що Естонія не воювала. В результаті військовий очільник припинив активно давати публічні коментарі.
Офіційні особи з країн Балтії у своїй риториці під час саміту були виключно «яструбами», дуже прямо говорячи про російську агресію та крім власного порядку денного нерідко роблячи відсилки ще й до України. Вже згаданий генерал Ріго Террас перерахував три основні лінії стратегічних комунікацій, яких прагне дотримуватися Естонія (а я від себе додам, що звернути на них увагу варто й Україні):
- Найголовніше — переконатися, що нація вірить у себе, знає про свою силу та спроможність боротися з будь-яким ворогом, якщо знадобиться. Важливо, щоби громадяни вірили у свій уряд, у систему й у те, що перемогти можливо — воєнними діями чи якось інакше. Естонія час від часу проводить військові навчання, і кожен чоловік чи жінка в країні має прямий контакт із армією через родичів, які або добровільно служать у нацгвардії, або є резервістами. Завдяки цьому всередині суспільства відбувається комунікація про те, що країна готова битися за свою незалежність, хай там що.
- Важливо, щоб не тільки громадяни країни вірили в неї, але щоб у неї вірили і її союзники. У випадку з Естонією, яка є членом NATO, це означає, що, з одного боку, вона має підтримувати будь-які рішення, які альянс ухвалить у Брюсселі, а з іншого — мусить пробиватися крізь російські наративи й переконувати мешканців умовної Баварії, що їм у разі необхідності варто померти за маленьку Естонію. Задля цього Естонія активно комунікує назовні, що вона є сучасною демократичною країною з розвинутою системою електронного врядування, а не маленькою країною наці на узбіччі Європи, як її намагається представити Росія.
- Боротьба з російською пропагандою, із фейковими новинами — це найскладніше з комунікаційних завдань. В Естонії був випадок, коли один із призовників випадково себе підстрелив. Наступного дня командування отримало від російського телеканалу Sputnik запит на коментар із двома запитаннями: 1) чи правда, що він був етнічним росіянином і в нього стріляли інші призовники? 2) чи правда, що з ним жорстоко поводилися через його національність? При цьому насправді росіянином він не був. Командування не стало давати коментар Sputnik, натомість повідомило центральні ЗМІ Естонії про заплановану інформаційну атаку, і вони зробили сюжети, які розвінчували цю фейкову новину.
У цій точці статті є дві моралі:
- постійна зрада, зокрема в комунікаціях за кордоном — це те, що вбиває Україну;
- для ЗМІ нормально співпрацювати з урядом своєї країни у сфері комунікації важливих питань. Цю тезу підкріплю також інформацією про те, що у Фінляндії уряд сформував пул головних редакторів, разом із якими чиновники виробляють меседжі комунікації в різних критичних ситуаціях. Так, усі ми розуміємо різницю між урядами західних країн та нашим урядом. Але водночас і ситуація в нас різна: проти України ведеться не лише інформаційна, а й фізична війна.
Примара виборів
Червоною ниткою через обговорення протягом усіх двох днів саміту проходила тема виборів. Причому безперечним її хедлайнером була Франція, яка вже пережила вибори в нових гібридних умовах. Думаю, Еммануель Макрон досі під враженням від кампанії #MacronLeaks, коли за два дні до голосування у другому турі президентських виборів в інтернет потрапило зламане хакерами електронне листування його команди. Директор Інституту стратегічних досліджень Міністерства збройних сил Франції Жан-Баптіст Вільмер під час саміту розповів про заходи, вжиті урядом його країни після цих подій:
- Було написано законопроект про фейкові новини, який Франція сподівається ухвалити до кінця липня. Зокрема, планується посилити повноваження французького медіарегулятора, а також зобов’язати діджитал-платформи співпрацювати із владою та забезпечити прозорість спонсорованого контенту. До речі, законотворці Латвії нині теж працюють над посиленням повноважень свого регулятора. Як розповіла віце-спікерка парламенту Латвії Інес Лібіна-Егнере, ця потреба викликана тим, що російські телеканали, які мовлять у Латвії, ліцензуються за межами країни. Пропонується зробити так, щоб якщо регулятор іншої країни довів, що телеканал поширює неналежну інформацію, то латвійський регулятор міг би використати це як доказ, а не проходити всю процедуру спочатку.
- У 2018 році у Франції сума державних коштів на підтримку проектів із медіаграмотності зросла удвічі — із 3 до 6 млн євро. Ці кошти підуть переважно на підтримку громадських ініціатив.
- У вересні 2017 року у Франції було створено робочу групу, куди увійшли, зокрема, представники тамтешніх міністерства закордонних справ і міністерства збройних сил. Ця робоча група провела близько 100 інтерв’ю із представниками урядів і громадянського суспільства у 20 країнах та підготувала за їхніми результатами звіт «Інформаційні маніпуляції» (і саме такому терміну тут віддають перевагу), який чекає на затвердження президентом і буде оприлюднений. До прикладу: респондентів запитували, як вони оцінюють ефективність дезінформації та чутливість населення до того чи іншого повідомлення і контрзаходів. Одна з рекомендацій цього звіту для урядів: фінансувати дослідження, що прогнозуватимуть, яким буде медіасередовище через 10–15 років, тому що саме стільки часу потрібно, щоб медіаграмотність дала свої плоди.
Спікери саміту радили урядам також навчати медіаграмотності своїх чиновників, політиків та журналістів, особливо щодо роботи під час виборів — зокрема, Швеція, де вибори відбудуться вже у вересні, такі тренінги проводить.
Генеральний директор Служби зовнішньої розвідки Естонії Мікк Марран розповів про бачення його відомством того, як Росія втручається у вибори в інших країнах, — це втручання починається задовго до власне виборів та полягає в корумпуванні політиків шляхом надання їм:
- медіапідтримки;
- підтримки в бізнесі;
- політичних контактів;
- грошей.
І він же промовив фразу, яку ще довго обговорювали: що завдання розвідки — зібрати інформацію, а як нею розпорядитися — це рішення політиків. Власне, обговорювали, яким чином це рішення політиків зробити відповідальним. Дійшли висновку, що як мінімум має бути налагоджена співпраця розвідки та виборчкому, якому розвідка повинна вчасно постачати важливу інформацію. Власне, у Франції саме втручання виборчої комісії було одним із факторів, який не дозволив #MacronLeaks помітно вплинути на результати виборів: коли сталося вкидання інформації, комісія попередила ЗМІ, що публікація листів або коментарів щодо них просто перед голосуванням буде порушенням закону. Комісія також зробила заяву, в якій закликала всіх без винятку користувачів інтернету і, зокрема, соцмереж проявити відповідальність та не розповсюджувати подібний контент.
В Україні незабаром теж відбудуться вибори. Годі й сподіватися, що Росія не намагатиметься втручатися в них, зокрема й за допомогою інформаційних спецоперацій. Ґрунт для них ми маємо більше ніж сприятливий: тотальна недовіра всіх до всіх, дика політична й медійна культура, корупція, війна, брак відповідальності та надлишок самозакоханості. Я вірю, що ми переможемо, але для цього кожному українцю потрібно професійно виконувати свою роботу й любити свою батьківщину.
А ще протягом двох днів саміту на сцені та в кулуарах був непомітно присутній дух очільника Генштабу Збройних сил РФ генерала Валерія Герасимова, чию доктрину безперервного ведення інформаційного протиборства у воєнний та мирний час учасники згадували не раз. Відчувається цей дух і після повернення в Україну. Давайте хоча б не підгодовувати його без потреби.
Фото: NATO Strategic Communications Centre of Excellence
