Обговорюючи свободу слова та її обмеження в Україні, варто звертати увагу на специфіку української ситуації: окупацію Криму та антитерористичну операцію на сході України. Протиставляти свободу слова та національну безпеку України не варто – державі під силу знайти компроміс між цими двома поняттями. Такої думки дійшли експерти, які сьогодні, 29 вересня, взяли участь у дискусії на тему «Свобода вираження поглядів у період конфлікту в Україні», проведеній громадською організацією «Партнери цифрового правозахисту» (DDP) за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABAROLI).

«Сьогодні свобода вираження поглядів – у складному становищі і потребує механізмів захисту, оскільки ми бачимо, що відбуваються певні обмежувальні ініціативи з боку держави. Особливо щодо інтернету, тому що сааме завдяки йому відбувається широке поширення інформації. Щоб убезпечити себе від зовнішнього інформаційного впливу, держава робить те, що може. Можливо, не встигаючи реагувати шляхом створення якісного національного контенту. Контент повинен створюватися різними мовами світу для міжнародної аудиторії. Внаслідок цього держава реагує тим, що починає обмежувати своє інформаційне поле, пояснюючи, що такі дії приймаються із розрахунків національної безпеки. Але не можна протиставляти національні інтереси свободі вираження. Незважаючи на складні часи, які переживає країна, треба знаходити правильну пропорцію об'єднання цих двох цінностей. Шукаючи, як захистити ці цінності, ми не повинні втрачати їх», – вважає Ольга Кирилюк, співзасновниця та керівна партнерка ГО «Партнери цифрового правозахисту».

На відміну від Ольги Кирилюк, голова комітету інформаційної безпеки Громадської ради при Міністерстві інформаційної політики України Вадим Трюхан наголосив на необхідності України не лише усвідомлювати антиукраїнську пропаганду, але й захищатися від неї певними обмеженнями: «Ми зараз живемо в особливий період, коли в Україні розв'язана війна. Її часто називають гібридною війною, тому що вона багаторівнева, баготоплощинна. На мою думку, інформаційна площина є найбільш чутливою, найбільш небезпечною для України, тому що через пропаганду Російська Федерація завойовує людей, завойовує мізки. Великою мірою через успішність інформаційної війни Росії проти України їй доволі легко незаконним чином анексувати Крим ти проводити війну на сході. В цій ситуації Україна має себе захищати як держава. Має бути свобода слова, проте мають бути і запобіжники не тільки для громадян України, але й інших проти того, щоб вони створювали образ України як неіснуючої держави».

«Політики мають бути чесними, мають бути готовими дискутувати. Коли ми говоримо про розробників цих законопроектів (щодо обмежень інформаційного поля. – ДМ), вони тікають, намагаються якомога швидше провести рішення через Верховну Раду, прикриваються різними гаслами про національну безпеку, і, відповідно, виникають заборони, якими можна обмежити свободу будь-якого ЗМІ», – сказав голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, наголосивши на важливості довіри суспільства до політичних сил, яка існує у високорозвинених державах світу.

На думку Вадима Трюхана, з яким погодились більшість учасників заходу, органи влади повинні співпрацювати з громадянським суспільством і журналістами, щоб гідно протистояти антиукраїнській пропаганді. «Ми маємо захищатися від пропаганди асиметричними методами. Держава має координувати органи громадянського суспільства, державної влади та намагатися виступати проти цієї пропаганди», – сказав він.

Нагадаємо, 15 травня Президент України Петро Порошенко своїм указом увів у дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», які передбачають блокування Mail.ru, «Яндекса», соцмереж «ВКонтакте» та «Одноклассники». Крім того, суттєво розширено коло російських телерадіокомпаній, IT-компаній і виробників програмного забезпечення, які потрапили під обмеження. 17 травня указ набув чинності і провайдери почали блокувати доступ до російських інтернет-ресурсів: першими блокування впровадили мобільні оператори, вслід за ними — провайдери фіксованого широкосмугового доступу.

Указ викликав неоднозначну оцінку українського громадянського суспільства. Є ті, хто вважає таке обмеження виправданим в умовах російської агресії проти України. Є й чимало противників заборони, які наголошують на неприпустимості досудового блокування інтернет-ресурсів. Міжнародні неурядові організації висловили занепокоєння указом Президента України (Human Rights Watch, Freedom House, «Репортери без кордонів», Комітет захисту журналістів, Європейська федерація журналістів). Генсек Ради Європи теж висловив свою стурбованість, тимчасом як представники НАТО і ЄС, дослухавшись до пояснень української влади, визнали блокування російських інтернет-ресурсів питанням національної безпеки, яке превалює над питанням свободи слова.

Фото: Український кризовий медіа-центр