Серед тих, на кого спрямована мова ворожнечі: жителі Росії; жителі тимчасово окупованих територій України; етнічні групи; вимушені переселенці; наркозалежні; мігранти без офіційних документів та інші особи.

Мова ворожнечі зафіксована в матеріалах, що присвячені кільком темам: російсько-українські відносини; внутрішньо переміщені особи (наслідок українсько-російського конфлікту); національність/етнічність; представники різних професій; люди з особливими потребами; мігранти без документів; тимчасово окуповані території; міжнародні відносини; релігія.

На основі аналізу виокремлено кілька випадків порушення етичних стандартів.

Цитування емоційно-забарвлених висловів політиків, представників владних органів, відомих громадських і культурних діячів, активістів та ін. Емоційним уважають мовлення, що насичене словами й висловами з яскраво вираженим емоційним забарвленням. Виявлені цитати, зазвичай, містять згрубіло-просторічну й лайливу лексику. Це породжує етичне питання: хто відповідальний за поширення й повторне оприлюднення агресивної конотації – автор висловлювання чи журналіст. Видання можуть самостійно цитувати героїв публікацій або ж подавати пряму мову з покликанням на інше інформаційне джерело (наприклад: «Артем Полежака: "Як не матюкатись, коли вірш про сєпарів?"» («Лівий берег», 01.11.16), «Юрій Гримчак: "Завтра керівництво скаже бойовикам скакати та кричати: "москаляку на гілляку", вони ж так і робитимуть, хто не хоче – до мотороли"» («Цензор.нет», 17.11.16).

Для посилення емоційного впливу, нагнітання суспільного страху медійники цитують висловлювання, які містять погрози, залякування, прогнозують потенційні агресивні дії з чийогось боку. Емоційно-забарвлені цитати найчастіше стають заголовками публікацій, концентруючи основне змістове наповнення й посилюючи увагу.

Деякі видання допускають цитування матірної лексики, при цьому зрідка застосовують прийом пропускання літер і заміни трьома крапками. Таку лексику вживає не журналіст, а герой публікацій чи інтерв’юйований. Приклади з вищезгаданих матеріалів: «Ну, зрозуміло, що віршик "Як правильно пиз..ить кацапа" на передовій сприймається емоційніше, бо ось він кацап, а ось так його треба пиз..ить» («Лівий берег»,01.11.16), «Идите в пи#ду, ушлепки!"» («Цензор.нет», 18.11.16).

Створення висловів, що набувають метафоризованого значення, формують певний образ, який закріплюється у свідомості аудиторії. Наприклад, вислів «російський слід», що зафіксований у низці текстів («У справі отруйного алкоголю, від вживання якого загинули 38 людей, знайшли "російський слід"» («Українська правда», 01.10.16), переходить до категорії фразеологізованих, тобто набуває негативного забарвлення. За допомогою цього словосполучення медійники можуть не лише привертати увагу аудиторії, а й формувати цільове коло споживачів інформаційної продукції, для яких цікаве згадування росіян у негативному контексті,тенденційний добір фактів, акцентування на національності. Звичайно, негативне ставлення до російської влади не може автоматично переноситися на весь російський народ.

Створення слів-символів, які образно називають певне явище, передають його негативне значення. Одним із прикладів може слугувати фрагмент тексту, зафіксований у виданні «Новое время»: «"Бояришнік" стає символом цієї частини новітньої історії Росії» (27.12.16). В аналізованому випадку слово-символ «бояришнік» (ідеться про косметичний засіб «Бояришнік», яким отруїлися росіяни, уживаючи його як алкогольний напій) створює образ росіян як людей, які є алкогольно залежними; узагальнює й ототожнює всіх представників цієї країни в негативному контексті, розпалює міжнаціональну ворожнечу.

Наявна мова ворожнечі стосовно різних осіб за статтю, національною належністю, релігійними віруваннями, професійними характеристиками, фізичними особливостями тощо.

На тлі загострення російсько-українських відносин постала ціла низка жаргонної лексики, що поширюють медіа, конструюючи образ ворога. «…в залі зібралася вата, яка цей текст сприймає не як пародію, а як зразок героїчної російської громадянської лірики гібридного вєка? («Лівий берег»,01.11.16); «А бувало таке, щоб «місцеве ватне населення» справді шось«не пойняло»? Вушанками в сцену не кидались від образи за русскій мір?» («Лівий берег»,01.11.16); «Антипутінська розписка» для «друзів хунти» («Лівий берег»,07.10.16) та ін. 

Дискримінаційні вислови для називання осіб за національністю. Об’єктом агресивного ставлення найчастіше стають представники інших національностей, що засвідчують такі фрагменти: «Франція визнала провину за інтернування циган під час Другої світової війни» («Лівий берег», 29.10.16), «У твоїй творчості з огляду на її тематику нерідко зустрічається слово, яке на “к” починається та на “ацап” закінчується» («Лівий берег», 01.11.16).

Використання нейтральних назв національностей на негативному тлі. Почасти журналісти використовують нейтральні назви осіб за національністю, однак згадують їх у негативному контексті. Акцентування на національності (найчастіше ‒ у заголовку), тенденційний добір фактів і формування негативного ставлення до осіб з інших країн, зокрема до росіян, засвідчують подані фрагменти: «У США затримали росіян у справі про експорт військових технологій»(«Українська правда»,07.10.16); «Росіянин помер від епілептичного нападу після затримання на Чернігівщині» («Українська правда»,07.10.16).

Оперування розмовно-просторічною лексикою для називання осіб за фахом, сферою діяльності. Як відомо, у суспільстві домінує неоднозначне ставлення до представників різних органів влади. У медіа трапляються випадки негативно-забарвленого, некоректного називання осіб за фахом, обійманою посадою, сферою діяльності (СБУшник – замість працівник СБУ, ДАІшник – замість працівник ДАІ тощо). Наприклад: «СБУшника впіймали на передачі таємної інформації за 20 тисяч» («Українська правда», 24.10.16).

Окрему групу становить лайлива, образлива лексика, за допомогою яких негативно оцінюють соціальну привабливість особи за її місцем в етносоціальній системі цінностей. До негативної лексики, що некоректно називає певний соціальний статус, можна зарахувати такі слова, як інваліди (замість більш толерантного – люди з особливими потребами, особи з інвалідністю та ін.), біженці (на противагу юридично правильним словосполученням ‒ вимушені переселенці, внутрішньо переміщені особи), нелегали (на противагу рекомендованому міжнародними правозахисними організаціями вислову мігранти без документів). Наприклад, у матеріалах «Під Одесою виселили переселенців-інвалідів» («Корреспондент», 4.10.2016), «Московські школярі довели до спроби суїциду біженця з Донбасу через його українське походження. ФОТО» («Цензор.нет», 05.12.2016).

Публікація анекдотів на національну тему, що формують негативне стереотипне ставлення до представників того чи того етносу. У більшості зафіксованих анекдотів висміюють росіян, євреїв, жителів тимчасово окупованих територій, релігійних осіб та ін. Саркастично-іронічні вислови з використанням жаргонної, ненормативної лексики посилюють міжнаціональну ворожнечу. Наприклад, анекдоти від «Цензор.нет» (17.12.2016). 

Для уникнення нетолерантного ставлення варто використовувати різні мовні ресурси, що є необразливими та водночас не зменшують емоційного забарвлення.

Цікавий досвід використання евфемістичних (описових, пом’якшених) висловів практикує видання «Українська правда», що засвідчує виявлений фрагмент тексту «Тайсон Ф’юрі оголосив про завершення кар’єри та послав усіх під три чорти»: «… Зауважимо, що одну з фраз довелося пом’якшити до "ідіть усі під три чорти", адже оригінал звучатиме ненормативно» («Українська правда», 03.10.16).