Про це повідомили юристи Центру на круглому столі, присвяченому питанням подання експертних висновків (інтервенцій) неурядових організацій та ЗМІ до ЄСПЛ та Ради Європи у справах щодо порушення свободи вираження поглядів та доступу до публічної інформації, пише «Доступ до правди».

Перший позов пана Лещенка, тоді журналіста, а нині – народного депутата, стосувався інформації про підстави отримання Віктором Януковичем резиденції у Межигір’ї. Вишгородська міська адміністрація відмовилася надавати цю інформацію на запит пана Лещенка. Повідомляється, що «ця справа доводить корупцію на вищому державному рівні та у разі оприлюднення документів розкриє деталі таємного контракту, згідно з яким Янукович отримав цю резиденцію».

Друга справа пана Лещенка пов’язана із його зверненням до Конституційного Суду України із запитом про надання копії конституційного подання 51 народного депутата України від 16 жовтня 2012 року щодо перевірки Закону України «Про засади мовної політики» на відповідність Конституції України. Згідно з інформацією «Української правди», суд першої інстанції визнав, що текст конституційного подання містить службову інформацію та персональні дані громадян, і на підставі цього відмовив у задоволенні позову. На це рішення була подана апеляційна скарга. Київський апеляційний адмінсуд її задовольнив і визнав незаконним віднесення запитуваного конституційного подання до інформації з обмеженим доступом. Після цього представник Конституційного Суду подав касаційну скаргу і Вищий адміністративний суд її задовольнив 30 травня 2013 року (залишив у силі рішення суду І інстанції).

Інститут Медіаправа 2010 році подав інформаційний запит до Верховної Ради України, із проханням надати інформацію про офіційне видання Верховної Ради «Голос України»: як пов’язані організаційно і фінансово Верховна Рада України (засновник «Голосу України») та приватне підприємство, що видає цю газету. У запиті запитали про те, які функції здійснює підприємство «Редакція газети «Голос України» щодо зазначеної газети; на якій підставі їй були передані повноваження у сфері видання цього ЗМІ; чи укладалися відповідні договори між Верховною Радою України та цим підприємством; чи проводилася процедура державних закупівель на видання «Голосу України» та чи існує у газети статут редакції. Відповіді не отримали.

Справа журналістки  Катерини  Аврамчук пов’язана із запитом до Апарату Верховної Ради України. За інформацією «Української правди», журналістка просила надати інформацію про вартість та площу службового житла, виділеного кожному окремому нардепу. У відповідь на запит Апарат ВР надав інформацію про кількість та площу службових квартир, наданих нардепам VI скликання, а також середню вартість одного квадратного метра житла на час їх надання. Але прізвищ цих депутатів не надав. Журналістка подала позов до суду, але суд першої інстанції програла.

Рішення було оскаржене у суді апеляційної інстанції, однак 28 травня 2013 року Київський апеляційний адмінсуд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Враховуючи суспільний інтерес до запитуваної інформації, Наглядова рада Фонду захисту права на доступ до інформації підтримала подання заяви до Європейського суду з прав людини.

Звернення Східноукраїнського центру громадських організації до суду спрямоване на визнання неправомірним засекречування генеральних планів міст. За даними організації, вони оскаржили до суду першу в хронологічному порядку відмову державного органу, а саме відмову Миколаївської міської ради надати доступ до інформації, що міститься у графічних складових генеральних планів. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, апеляційний суд залишив рішення без змін. У відкритті провадження за касацією було відмовлено.

Щодо ЦЕДЕМ, справа стосується відмови ЦВК в наданні копій автобіографій лідерів 6 політичних партій, які перемогли на виборах до Верховної Ради України у 2014 році.

Нагадаємо, 10 квітня 2017 року українські ГО підписали Меморандум для зниження фінансових бар’єрів при поданні судових позовів у справах про доступ до публічної інформації.

Секретаріат Уповноваженого з прав людини протягом 2016 року отримав 72 звернення від журналістів та працівників ЗМІ зі скаргами на порушення права на доступ до публічної інформації. 32 перенаправлено правоохоронцям. 

Як відомо, 4 лютого 2016 року Верховна Рада ухвалила зміни до ст. 171 Кримінального кодексу України, додавши до статті те, що незаконна відмова у доступі журналіста до інформації може бути покарана штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Як писав «Детектор медіа», юридичний відділ Інституту масової інформації готує зміни до ККУ, зокрема планує вилучити зі статті 171 кримінальну відповідальність за незаконну відмову на запит журналіста.

Медіаюристи радять журналістам подавати запити як простим громадянам, не вказуючи професію в запиті.