Текст звернення даємо повністю:

«Найбільша та авторитетна журналістська організація нашої держави — Національна спілка журналістів України — наближається до чергового з'їзду. Відверта професійна дискусія, що має відбутись 20-21 квітня, покликана підвести підсумок діяльності НСЖУ за останніх 5 років та визначити напрям подальшого розвитку організації, котра об'єднує близько 20 тисяч членів. Майбутнє організації такого масштабу — це не лише її внутрішня справа. Це — складова розвитку всієї української журналістики. А отже — питання інформаційної безпеки держави.

У кожного з нас — власна історія у журналістській професії, свої погляди й переконання. Але нас об'єднує спільне бачення пріоритетів розвитку журналістської спілки й турбота про збереження її єдності та дієвості.

Переконані, питанням номер один для НСЖУ повинен залишатися захист прав журналістів і забезпечення їхньої безпеки.  Цей пріоритет повинен реалізовуватись у кількох площинах.

Перша – захист журналістів, які опинились у небезпеці: у тюрмах держави-агресора, на території підтримуваних нею “ДНР/ЛНР”, в полоні фінансованих Росією бойовиків. Завдання НСЖУ — використовувати всі доступні важелі впливу для допомоги колегам: звернення до міжнародних організацій, постійний контакт із владними та силовими структурами України, забезпечення кваліфікованої юридичної допомоги, фінансова і матеріальна підтримка постраждалих журналістів та їхніх сімей, активне інформаційне забезпечення всіх цих заходів.

Друга складова захисту прав журналістів — це допомога колегам, які змушені були виїхати з окупованого Донбасу та анексованого Криму. Допомогти їм залишитись у професії, почавши нове журналістське життя на мирній території, — завдання, варте найпильнішої уваги Спілки. Те, що вдалося реалізувати в цьому напрямку спільними зусиллями активу НСЖУ, повинно бути закріплене і продовжене.

Третя складова — забезпечення фізичної безпеки журналістів під час виконання ними професійних обов'язків та боротьба з безкарністю за злочини проти журналістів. Безкарність за злочини проти журналістів — незалежно, чи в часи Януковича їх було скоєно, чи нині — небезпечна насамперед сигналом, який отримує таким чином суспільство: бити журналіста, перешкоджати його роботі, а в такий спосіб – і праву українців на інформацію — можна, за це нічого не буде. Ми не можемо, не повинні і не будемо з цим миритися. Завдання Спілки — активізувати роботу в цьому напрямку на всіх фронтах.

Четверта складова — це захист соціально-економічних, трудових прав журналістів та редакційних колективів. Це завдання набуває дедалі більшої актуальності з розгортанням процесу роздержавлення ЗМІ — багатостраждальної реформи, яку лобіювала НСЖУ. Ми свідомі того, що роздержавлення, як і інша важлива реформа в інформаційній сфері, якої домоглась Спілка, — створення суспільного мовлення — це довготривалий процес, а не разова акція. На цьому шляху нас очікує чимало перешкод, викликів та уроків. Бути в авангарді захисту журналістів та редакцій у цьому процесі, використовуючи не лише доступні власні важелі впливу, а й можливості Держкомтелерадіо, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Міністерства інформаційної політики та інших владних структур — одне з ключових завдань НСЖУ в найближчі роки.

Переконані: саме захист прав журналістів — в Україні та за кордоном, на мирній території та в зоні неоголошеної війни, прав фізичних і трудових — повинен залишатись питанням номер один для Національної спілки журналістів України. Наймасовіша журналістська організація просто не може мати іншої альтернативи у щоденній  діяльності. Адже ця робота – це не тільки відстоювання прав окремого працівника ЗМІ, а й права суспільства на якісну і неупереджену інформацію.  Журналістика і журналісти існують не самі по собі, журналістська діяльність — це складова українського державотворення. Здійснюючи її, ми розбудовуємо Українську державу. І наше право на професію, як і право суспільства на інформацію — це не внутрішня справа журналістів, а справа державної ваги, це важливий напрям національної безпеки.

Коли до оселі приходить пожежа, перш за все рятують людей і майно. Коли в країну приходить окупант, – рятують країну і її народ. Коли право українських журналістів на професію ставить під сумнів російський загарбник, український чиновник, знахабнілий правоохоронець, корумпований суддя чи очманілий від відчуття власної безкарності регіональний “феодал”, – всі зусилля мають бути мобілізовані на захист журналістів і їхнього права працювати в журналістиці. Вголос говорити про корупцію і утиски преси, мобілізовуючи суспільство на нетерпимість до будь-яких проявів тиску; згуртовано протидіяти ворогам свободи слова і демократії; щоденної працею утверджувати демократичні стандарти — у цьому має полягати сама сутність державницької позиції нашої Спілки. Таким чином ми не просто рятуємо журналістів — ми рятуємо інформаційну безпеку держави та свободу слова як фундаментальну цінність демократичного європейського суспільства. Адже європейський вибір України — це не лише безвізовий режим, а й насамперед забезпечення дотримання європейських стандартів у всіх сферах життя всередині держави.

Життя і здоров'я працівників ЗМІ, їхня безпека і право на професію — ось пріоритет, який має об'єднувати всіх, хто вважає себе журналістом. Не створення рекламних агентств, не метушня навколо прес-карт для поїздок за кордон, не освоєння грантових коштів на “повітряні замки”, а реальна допомога реальним журналістам і редакційним колективам, які потерпають від реальних загроз або реальної бездіяльності тих, хто мав би їх захищати, – ось та платформа, навколо якої з'їзд НСЖУ має виробити спільне стратегічне бачення і тактичну програму дій на майбутнє. Майбутнє, у яке Національна спілка журналістів України повинна увійти єдиною, сильною і незалежною, здатною захистити кожного свого члена, відкритою до співпраці з усіма, хто поділяє наші цінності, і нетерпимою до будь-якого зазіхання на свободу слова і права журналістів. Разом ми маємо відстоювати право на професію у мирній Україні і робити все для того, щоб відстояти і зберегти цей мир і благополуччя у нашій державі. Діяльність Спілки має бути спрямована не на розбрат, а на єдність, не на руйнування, а на розбудову. Адже українське державотворення неможливе без щоденної праці згуртованої спільноти українських журналістів.

Незалежність, дієвість і активність Спілки неабияк залежатимуть від того, хто стоятиме на чолі найбільшої журналістської організації України протягом найближчих 5 років. Вважаємо, що зберегти єдність Спілки і наростити її потенціал найкраще зможе та людина, яка вже довела конкретними справами свою відданість Спілці та основоположним принципам її діяльності. Це повинна бути вдумлива, врівноважена і самокритична людина, яка пройшла всі щаблі у журналістиці — як успішну роботу на чолі регіональних друкованих та інтернет-видань,  обласної організації НСЖУ,  так і в цілому плідну працю в керівництві Спілки, має авторитет у владних кабінетах України та у відповідних міжнародних інститутах. Людина, яка може і зможе надалі об'єднувати на благо Спілки енергію молодості та досвід ветеранів, можливості сучасної цифрової епохи та багаторічний досвід української журналістики.

Саме такою людиною, на наше переконання, є в.о. голови, перший секретар Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Ми підтримуємо його на посаду голови НСЖУ і закликаємо делегатів з'їзду НСЖУ об'єднатись навколо цієї кандидатури та новообраного Правління заради збереження єдності, забезпечення незалежності і створення нових можливостей розвитку Спілки.

Семена Микола – власкор всеукраїнської газети «День» в Криму, оглядач сайту Крим.Реалії;

Сущенко Володимир Полікарпович – ветеран журналістики, батько Романа Сущенка, арештованого російською владою у Москві;

Черемський Роман – журналіст видання «Український простір», Харків (132 дні був у полоні так званої «ЛНР»);

Бриж Олександр – головний редактор газети «Донбасс», багаторічний голова Донецької обласної організації НСЖУ;

Курпіль Степан – генеральний директор Видавничого Дому «Високий замок» (Львів);

Шибик Микола Олександрович – ветеран журналістики, у минулому – голова правління Спілки журналістів України;

Мілоцька Ніна Анатоліївна – багаторічна Голова ветеранської організації Київської спілки журналістів;

Остапа Світлана – заступник шеф-редактора веб-порталу «Детектор Медіа», заступник голови Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ);

Іванов Валерій – професор Київського національного університету, президент Академії української преси;

Єфімов Ігор – фотожурналіст (справа побиття Ігоря Єфімова співробітниками міліції знаходиться на громадському контролі НСЖУ і Міжнародної федерації журналістів);

Гузь Сергій – головний редактор видання 5692 (м. Кам’янське Дніпропетровської області), (зазнає кримінальних переслідувань за свою професійну діяльність – спалено автомобіль);

Голуб Олександр – голова Харківської обласної організації НСЖУ;

Кущ Ліна – керівник відділу кореспондентської мережі парламентської газети «Голос України» (після окупації Донбасу змушена була переїхати з Донецька до Києва).

Голубєв Віталій – головний редактор Видавничого дому «ОГО» (м. Рівне), викладач кафедри журналістики Національного університету «Острозька академія», керівник Школи універсального журналіста.

Федорів Ірина - координатор регіональної мережі руху ЧЕСНО, керівник проектів громадянської журналістики "Сайти громад"».

Як писав «Детектор медіа», Київська, Харківська, Волинська та Дніпропетровська обласні організації НСЖУ висунули своїх кандидатів на посаду голови Спілки. Пізніше стало відомо, що кандидат від Дніпропетровської області Олексій Ковальчук відмовився від участі у конкурсі. 

13 квітня також стало відомо, що голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко не балотуватиметься на голову НСЖУ.