Про це йдеться у постанові суду, повідомляє «Доступ до правди».

Як зазначено, запитувачка намагалася отримати у поліклініки інформацію про перелік медичних послуг, які Центральна поліклініка МВС України надає пенсіонерам прокуратури на безоплатній основі. Поліклініка МВС відмовилася надавати цю інформацію, зазначивши, що такий перелік послуг визначений в договорі між Генеральною прокуратурою України та Центральною поліклінікою МВС України, згідно з п. 12.5 якого вказана інформація є комерційною таємницею та не підлягає розголошенню.

«Провадження було відкрите на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, яке склав провідний спеціаліст відділу контролю у сфері діяльності державних органів Управління з питань дотримання права на інформацію та права на звернення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», – йдеться на сайті.

Повідомляється, що дійшов висновку, що начальник поліклініки не винен, оскільки запитувана  інформація віднесена до категорії таємної на основі договору, а не одноосібно.

«…з огляду на встановлений Конституцією України принцип змагальності, презумпцію невинуватості та тлумачення всіх сумнівів на користь підозрюваного, провідний спеціаліст відділу контролю у сфері діяльності державних органів Управління з питань дотримання права на інформацію та права на звернення Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини не довів матеріалами справи про адміністративне правопорушення вину ОСОБА_1 (начальника поліклініки, - ДП) та факт незаконності її дій у вигляді «необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом», - зазначено у постанові суду.

Юрист Центру демократії та верховенства права Христина Буртник коментує ситуацію, що склалася:

«До адміністративної відповідальності за «необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом» може бути притягнуто тільки тих осіб, які всупереч Закону «Про доступ до публічної інформації» або інших законів прийняли рішення про віднесення інформації до такого виду. У даному випадку – це особи, за підписом яких інформацію віднесено до комерційної таємниці.

Проте, не варто говорити, що дії начальника поліклініки цілком відповідають Закону «Про доступ до публічної інформації». Відмова надати інформацію тільки на тій підставі, що вона є обмеженою у доступі – незаконна. Посадова особа повинна була застосувати «трискладовий тест» та з’ясувати чи дійсно існують підстави для обмеження інформації у доступі. У даному випадку у суді слід було б оскаржувати «відмову в задоволенні запиту на інформацію».

Нагадаємо, секретаріат Уповноваженого з прав людини протягом 2016 року отримав 72 звернення від журналістів та працівників ЗМІ зі скаргами на порушення права на доступ до публічної інформації. 32 перенаправлено правоохоронцям. 

Як відомо, 4 лютого 2016 року Верховна Рада ухвалила зміни до ст. 171 Кримінального кодексу України, додавши до статті те, що незаконна відмова у доступі журналіста до інформації може бути покарана штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Як писав «Детектор медіа», юридичний відділ Інституту масової інформації готує зміни до ККУ, зокрема планує вилучити зі статті 171 кримінальну відповідальність за незаконну відмову на запит журналіста.

Медіаюристи радять журналістам подавати запити як простим громадянам, не вказуючи професію в запиті.