Дональд Трамп виглядає хрестоносцем, котрий вирушив у похід. У ролі маврів виступають засоби масової інформації. Про гріб Господній узагалі не ідеться. Хіба що про гріб, у який Трамп має намір загнати журналістів, котрі, на його думку, постійно брешуть.

Такого в історії США ще не бувало. Чимало президентів мали проблеми з журналістами, але ніхто з них не казав публічно про свій наступ на ЗМІ. Першим це зробив Дональд Трамп. Гучно. Відверто. Не приховуючи своєї зневаги до журналістів.

Очевидно, це один із найболючіших мозолів нинішнього господаря Білого дому, оскільки він прилюдно оголосив про наступ на ЗМІ наступного ж дня після своєї інавгурації, 21 січня, завітавши до Центрального розвідувального управління. «Як ви знаєте, в мене відбувається війна із засобами масової інформації, — сказав Трамп розвідникам, — Вони є одними з найбільш нечесних істот на землі». 

На улюбленого мозоля Трампу почали наступати задовго до його інавгураційної промови. 14 лютого 2014 року репортер таблоїду BuzzFeed МакКей Копінс (саме того видання, яке потім оприлюднило скандальне «російське» досьє на Трампа) надрукував  величезну статтю про тоді ще не політика, а відомого бізнесмена, в якій Трамп відверто розповідає, як він реагує на статті журналістів, що йому не сподобалися.

«“Якщо про мене написали несправедливо, я дістану після цього репортера”, — каже він мені, — пише автор, — Трамп, який не користується електронною поштою, відомий тим, що він роздруковує статті про себе, які йому не до вподоби, недбалими карлючками виводить образливі замітки на верхній частині статті й посилає їх журналістам звичайною поштою».

Стаття МакКея Копінса стала наочним прикладом того, що все це не тільки правда, але навіть не вся правда. Побувавши у Трамповому пляжному будинку в Палм Біч, взявши інтерв’ю в господаря, журналіст написав, що Трампові ігри протягом 25 років із намірами  балотуватися у президенти США є фальшивими. Автор висловив тверде переконання, що Трампу нічого не світить. До речі, нинішній президент на той час дещо вгамував апетити й говорив про балотування на посаду губернатора штату Нью-Йорк.

У відповідь 18 лютого того ж року прихильний до Трампа сайт Breitbart, який свого часу створив нинішній головний стратег Білого дому Стів Беннон, надрукував замітку під дуже красномовною назвою: «Есклюзив — Трамп: “Мерзенний (слово scumbag можна перекласти не тільки як «мерзенний», а й як «гандон». — Ю. Л.) блогер із BazzFeed хтиво дивився на жінку, поки вона їла бізона в моєму курортному будинку».

У статті наведено слова розпорядниці пляжного будинку Трампа Б’янки Поп: «Я не знаю, як сказати. Він дивився на мене, наче я була смачним шматком». Трамп, обізвавши журналіста бридким словом, сказав, що той висловлював бажання, аби його дружина виглядала так, як дві вродливі жінки, котрі там ходили. Як бачите, Трамп не листа послав журналістові, а відповів йому публічно.

Викривши ганебну хтивість журналіста, видання перейшло до дискусії по суті. «У своїй статті Копінс пише,— зазначається в публікації, — що Трамп, розповівши учасникам, що це був найбільший натовп в історії цього заходу, виглядав егоїстом. Але інформація про відвідувачів заходу надійшла від Ніла Левескі, директора Інституту політики Нью-Гемпшира, який запросив Трампа виступати. Він цю інформацію поширив у Твіттері того ж дня». Йдеться про форум «Політики і яйця», який організовує вищезгаданий Інститут політики.

Вам це нічого не нагадує? Як на мене, дуже схоже на з’ясування з боку Трампа-президента, скільки народу прийшло на його інавгурацію, і твердження, що преса значно применшила розмір натовпу.

Загальний сенс публікації зводився до того, що репортер упереджено ставиться до Трампа і той насправді є серйозним претендентом на політичні вершини США. Час показав, що журналіст помилявся. Але поведінка Трампа свідчить, що йому не тільки не подобається критика в пресі, він не тільки не збирається це приховувати, але й відповідає на неї, не дуже добираючи слова і не стримуючи емоцій.

А найдавніша історія «любовних» стосунків Трампа з журналістами сягає 1988 року. Щоправда, вона не мала стосунку до політики, а лише до бізнесу. Він назвав репортерку газети The Philadelphia Inquirer Дженіфер Лін жіночим статевим органом, вживаючи при цьому брутальніше слово. Це сталося після того, як вона надрукувала статтю про його афери з казино. Журналістка твердить, що Трамп заявляв, начебто в неї лайно в мозку, казав, що вона працює для гівняної газети.

Коли редактор видання Крейг Сток запитав, що не так у статті, й заявив про готовність виправити помилку, 41-річний Трамп відповів, що ніхто не читав статті, він прочитав лише заголовок і той йому не сподобався.

І під час передвиборчих перегонів Дональд Трамп не відмовляв собі у критиці засобів масової інформації, які, на його думку, некоректно висвітлювали його діяльність. «Я маю величезну довіру й величезну повагу до деяких репортерів, — сказав тоді Трамп в інтерв'ю Fox News, — Але більша частина засобів масової інформації є бридко нечесними. Я міг би назвати кожного з них, які таким чином, і, можливо, коли-небудь я скажу, але їм повинно бути соромно за себе».

18 вересня 2016 року в інтерв’ю телеканалу Fox News він назвав інший телеканал, CNN — Clinton News Network, тобто новинна мережа Клінтон. Певне, маючи на увазі, що CNN обслуговувала його суперницю Гілларі Клінтон.

«Якби огидні й корумповані медіа, — писав Трамп у себе в Твіттері 14 серпня минулого року, — висвітлювали мене чесно і не вкладали брехливий зміст у мої слова, то я би обіграв би Гілларі на 20 відсотків».

Сайт Mediamatters 11 жовтня минулого року надрукував список із шістдесяти семи журналістів і політологів, а також із двадцяти одного засобу масової інформації, яких атакував Трамп. Цікаво, що гнів Трампа поширився навіть на телеканал FoxNews, який послідовно його підтримував і підтримує. 7 серпня 2015 року він написав у Твіттері: «FoxNews, вам має бути соромно за себе. Я зробив найвищий рейтинг ваших дебатів у історії. А ви нічого не кажете про це, лише погане».

Уже банальним штампом стало повторення того факту, що в головних ЗМІ в США домінують ліві настрої. На цій підставі стверджують, що вони упереджені до нібито консерватора Дональда Трампа. Езра Клейн, головний редактор сайту Vox, який спеціалізується на медійній критиці, погоджується з тим, що медіа упереджені щодо Трампа. Але причину він бачить не в консервативності його поглядів. Він проводить паралелі з іншими помітними однопартійцями Трампа.

«Існують традиційні правила висвітлення діяльності кандидатів у президенти, — пише журналіст, — Якби Марко Рубіо виграв номінацію від республіканців, він міг би збрехати в деяких виступах, але chyrons CNN (фактчекінг цієї телекомпанії. — Ю. Л.), залишився би німим. Якби Тед Круз був прапороносцем Республіканської партії, він, як і Трамп, мав би диваків на своїх мітингах. Але записування найгірших їхніх викидів і оприлюднення їх у Фейсбуку розглядалося би для The New York Times як дешевий хід. Якби Джеб Буш заборонив The Washington Post висвітлювати свою кампанію, звинувачуючи її в упередженості, то газета сприйняла би таке ставлення до себе як загрозу власному існуванню».

Автор доходить висновку, що причина не лише в протистоянні республіканців і демократів, консерватизму й лібералізму, а й в особі самого Трампа. Він повідомляє, що коли він жорстоко критикував Трампа, то йому телефонували відомі Трампові однопартійці й висловлювали своє схвалення. Езра Клейн доходить висновку: Трамп сам дає підстави так ставитися до себе, адже він бреше і звинувачує політичних суперників у серйозних гріхах, не переймаючись при цьому належними доказами. Журналіст ставить запитання, мовляв, якщо так можна Трампу, то чому пресі по відношенню до Трампа так не можна?

Принагідно зауважу: щойно ми отримали чудове підтвердження цієї тези: Трамп звинуватив Обаму в організації прослуховування його офісу в період виборів. При цьому жодних доказів він не навів.

Здається, Трамп і медіа органічно не перетравлюють одне одного й поводяться як чоловік із дружиною напередодні розлучення. Він надмірно бурхливо реагує на будь-яке критичне зауваження. А преса шукає підстави, щоби йому вкотре дошкулити.

Яскравою ілюстрацією стала історія з нібито перекривлюванням Трампом журналіста з нерухомою рукою. Сергей Ковальські після терактів 11 вересня написав статтю у The Washington Post, у якій стверджував, що правоохоронці затримали й допитали людей, котрі нібито святкували атаки на дахах своїх будинків, споглядаючи спустошення на протилежному березі річки. Кандидат у президенти Дональд Трамп послався на цю статтю у своєму виступі. Коли про це запитали Ковальські, який нині працює в The New York Times, він відповів, що це не та річ, яку він добре пам’ятає.

Трамп критикував його слова і при цьому жестикулював так, наче він передражнює нерухому руку журналіста. ЗМІ вибухнули обуренням. Природно, до них приєдналося суспільство. Знаменита актриса Меріл Стріп 8 січня на церемонії вручення кінопремії «Золотий глобус», ледь стримуючи сльози, висловила своє обурення, правда, не назвала імені Трампа, але всі зрозуміли, про кого йдеться.

Тим часом, аналіз сайту «Католики за Трампа». (Catholics for Trump) дає підстави поставити під сумнів, що Трамп передражнював репортера. На сайті наведено ще кілька відео, де експресивний Трамп, критикуючи когось, робить такі самі жести. Сайт наводить інші переконливі аргументи, які спростовують звинувачення проти Трампа. Сайт нині не відкривається, але стаття збереглася в кеші.

Новообраний президент у відповідь на критику заявив, що Меріл Стріп є холуйкою Гілларі Клінтон і вона багато втратила від того, що остання програла вибори.

Після поселення в Овальному кабінеті Білого дому Трамп лише нарощує войовничість. Його прес-секретар Шон Спайсер відмовив у допуску на свій брифінг провідним ЗМІ: CNN, The New York Times і BBC, BuzzFeed, Politico, The Daily Mail, The Hill, The Los Angeles Times і The New York Daily News. Репортери агентства The Associated Press та журналу TheTime на знак протесту бойкотували захід.

Трамп також заявив, що не відвідає традиційного щорічного обіду кореспондентів Білого дому, на якому зазвичай бувають глава держави, віце-президент, провідні політики. Із його оточення надійшло пояснення, що йому ніколи бенкетувати.

Юридичною підставою для свого ставлення до преси Трамп оголосив Першу поправку до Конституції США, ухвалену ще 1791 року. Серед іншого вона забороняє видавати закони, котрі будь-яким чином обмежують свободу преси.

«Медіа кажуть, що ми не можемо критикувати їхню нечесну роботу через Першу поправку, — заявив Трамп, виступаючи на “Консервативній політичній конференції дії” 24 лютого в Нешінал Гарбор штату Меріленд, — Мені подобається Перша поправка. Нікому вона не подобається краще (саме так він сказав. — Ю. Л.), ніж мені». Він заявив, що ненавидить фейкові новини. І додав, що Перша поправка дає «всім нам право критикувати фейкові новини». Він додав, що у великої частини медій є своя програма, й це «не ваша програма, не програма країни. Це їхня власна програма».

Вступивши на посаду, президент Трамп не пояснив, що він збирається робити зі ЗМІ, які, на його думку, випускають фейкові новини. Але його виступи в ролі кандидата у президента дають підстави для припущень.

2 лютого 2016 року, виступаючи в місті Форт Ворс штату Техас, Дональд Трамп заявив, що він хоче змінити законодавство про наклеп, аби легше було судитися зі ЗМІ. «Одна з речей, які я збираюся робити, якщо я виграю, і я сподіваюся, що ми виграємо, бо ми лідируємо, — сказав він, — Я збираюся змінити наші закони про наклеп, щоби коли вони писатимуть свідомо негативні, й жахливі, й фальшиві статті, ми зможемо подати до суду й виграти багато грошей. Ми збираємося змінити ці закони про наклеп. Тож коли The New York Times напише хітовий репортаж, який буде суцільним неподобством, або коли The Washington Post з інших причин напише хітовий репортаж, ми зможемо подати до суду на них і виграти гроші, замість того, не маючи жодних шансів на перемогу, тому що вони цілковито захищені».

Перша оголошена ініціатива президента Трампа у вигляді тревел-бану була провалена через суд. Якщо зважати, що президента США за частину його ініціатив критикують не лише демократи, але й однопартійці-республіканці, можна припустити, що і спроби запровадити зміни в законодавстві про пресу зазнають краху. Адже преса у Сполучених Штатах є священною коровою, якої нікому не дано чіпати вже багато років.

Щоправда, одна з книжок Трампа називається «Я ніколи не здаюся». Невже він таки продовжить свій хрестовий похід? 

Фото: www.businessinsider.com