Серед законопроектів, які розглядав Комітет із питань свободи слова та інформаційної політики впродовж 5-ї сесії, найважливішими учасники опитування «Детектора медіа» вважають такі: про виведення російського інформаційного продукту з квоти європейського та щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах; про вдосконалення процедури застосування санкцій Національною радою; про універсальну програмну послугу; мовлення громад.

Однак і народні депутати, й експерти зазначають, що один із базових медійних законів — про аудіовізуальні послуги — не було навіть зареєстровано. Втім, обіцяють, що цього року його вже точно буде ухвалено. У Комітеті свободи слова спочатку хочуть прописати сучасні майданчики для аудіовізуальних послуг у вигляді інтернет-платформ. «У нас у законодавстві фактично немає таких аналогів, оскільки це новітні ЗМІ. Ми хочемо це чітко прописати для того, щоб це був максимально інноваційний законопроект, максимально відповідав на виклики сьогодення, а також дав відповіді на запитання, що таке сучасні аудіовізуальні послуги і де люди їх можуть отримати. Тому напрацювання, які були від попереднього складу парламенту, ми суттєво доопрацьовуємо. Як тільки ми будемо мати всі ці напрацювання, то відразу зареєструємо цей законопроект. Я переконана, що це станеться не пізніше березня», — запевняє голова Комітету Вікторія Сюмар. Такої ж думки й народний депутат Григорій Шверк, який сказав, що цей законопроект цього року варто розглянути першочергово: «Закон про АВП та ще раз закон про АВП. Ми вже спізнилися, маємо надолужувати».

А на думку заступника голови Комітету Олександра Опанасенка, не менш важливим є проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості інформації про використання публічних коштів». «Проект дозволить виправити прогалини, які дозволяли розпорядникам публічних коштів не виконувати закону та не звітувати. Цей закон підвищить відповідальність розпорядників коштів та розкриє інформацію щодо дохідної частини бюджетів всіх рівнів, зокрема в розрізі державних підприємств», — каже він.

Також у Комітеті планують зосередитися на контролі за тими медійними реформами, які тривають, — це й суспільне мовлення, й роздержавлення, і прозорість медіавласності.

Як і раніше, в Комітеті свободи слова при ухваленні рішень переважає професійний підхід, а не політичний. Це підтверджує й секретар громадської ради при Комітеті Костянтин Грицак. «Схиляюся до того, що Комітет виходив із професійних мотивів при прийнятті рішень. Головою Комітету на засіданнях рішуче припинялися політичні дискусії та непрофесійні балачки», — зазначає він.

«Детектор медіа» поставив учасникам опитування такі запитання:

1. Які найважливіші проекти було підготовлено / розглянуто Комітетом із питань свободи слова та інформаційної політики за друге півріччя 2016 року?
2. Комітет, плануючи свою роботу на п’яту сесію 8-го скликання 2016 року (вересень 2016-го — січень 2017-го), обіцяв одним із першим підготувати до реєстрації законопроект про аудіовізуальні послуги. Чому проект так і не було зареєстровано?
3. Чи багато звернень до Комітету щодо порушень свободи слова? На вашу думку, чи погіршилася ситуація зі свободою слова в Україні?
4. На яких найважливіших питаннях, ви вважаєте, Комітет має зосередитися на шостій сесії 8-го скликання?

На запитання відповідають: Вікторія Сюмар, Олександр Опанасенко, Олена Кондратюк, Григорій Шверк, Костянтин Грицак, Ігор Розкладай та Ольга Большакова.

Вікторія Сюмар, голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

1. Найголовніші законопроекти, які стали законами в 2016 році,— ті, які роблять український інформаційний простір українським. Серед них і закон про виведення російського інформаційного продукту з квоти європейського, і квота на україномовні пісні на радіо й мову ведення ефіру 60 %. Це суттєво сприяло розвитку та популяризації українських композиторів, авторів та виконавців і сфер культури, і посунуло російську попсу, яка була фактично монопольною в українському радіоефірі. І що стосується телебачення, то більшість програм тепер телеканалам доводиться знімати самим, тож кількість програм, вироблених українцями в Україні, суттєво зросла на телеканалах. Це кроки, які були, можливо, поступовими, нерізкими, але які призвели до суттєвих змін в інформаційному просторі і сприяли, звісно, його безпеці.

2. Ми наразі очікуємо на певні рекомендації в контексті того, як прописати сучасні майданчики для аудіовізуальних послуг у вигляді інтернет-платформ, бо в нас у законодавстві фактично немає таких аналогів, оскільки це новітні ЗМІ, й ми хочемо це чітко прописати для того, щоби законопроект був максимально інноваційним, максимально відповідав на виклики сьогодення, а також дав відповіді на запитання, що таке сучасні аудіовізуальні медіапослуги і де люди можуть їх отримати. Тому напрацювання, які були від попереднього складу парламенту, ми суттєво доопрацьовуємо. Як тільки ми будемо мати всі ці напрацювання, одразу зареєструємо цей законопроект. Я переконана, що це станеться не пізніше березня.

3. Я би сказала, що це традиційні звернення, пов’язані з реальними проблемами. Звісно, є спроби контролювати український інформаційний простір із боку окремих гравців, проте не можна сказати, що нині хтось має тотальну монополію на інформаційний простір. Хвороби, пов’язані з порушеннями прав журналістів, залишилися стандартними, вони не лежать у площині законодавства, радше у площині виконання законодавства і слабкості української правоохоронної системи. Сьогодні над цим потрібно максимально працювати, щоби мати прецеденти покарання, розслідування злочинів проти журналістів, а з цим традиційно погано. Та ключове питання пов’язане з тим, щоби не допустити монополії на слово в Україні — й це, об'єктивно кажучи, нині практично неможливо зробити, зважаючи на той-таки розвиток інтернет-технологій, соціальних мереж і платформ, на яких люди отримують інформацію.

4. Для нас важливий контроль за тими реформами, які ми започаткували, — це й суспільне мовлення, й роздержавлення, і прозорість медіавласності. По-перше, ми напрацьовуємо зміни до закону про прозорість медіавласності. По-друге, будемо працювати з громадськістю, зокрема з РПР, над темами, які вони визначили пріоритетними, зокрема зменшення судового збору, збільшення доступу до інформації. І, звісно, будемо працювати над великим законом про аудіовізуальні медіапослуги, який має дати чіткі відповіді на питання про нові правила гри на українському медіаринку.

Олександр Опанасенко, заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

1. Загалом, у другому півріччі Комітет плідно працював, завдяки чому парламент ухвалив такі важливі проекти, як № 3822-Д «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)»; № 5114 «Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту».

Варто виокремити й законопроект № 4815 «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо удосконалення процедури застосування санкцій Національною радою)», що його Комітет оперативно підготував до другого читання, а парламент ухвалив.

Також одним із найважливіших розглянутих Комітетом проектів є № 5061 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості інформації про використання публічних коштів».

2. Так, справді, в лютому 2016 року Комітет планував завершити роботу над законопроектом «Про аудіовізуальні послуги» та зареєструвати його в парламенті. Однак зареєструвати — не проблема, а ось ухвалити якісний закон — це вже складніше завдання. Перший драфт проекту викликав багато суперечок, пропозицій та уточнень із боку гравців медіаринку. Зважаючи на це, а також на надвеликий обсяг проекту, Комітет вирішив працювати над ним частинами, розробляючи й ухвалюючи точкові законопроекти.

3. Особисто до мене як заступника голови Комітету за останні півроку не надходило звернень щодо порушення свободи слова. А на запитання про свободу слова в Україні важко відповісти однозначно. З одного боку, згідно з міжнародними оцінками, порівняно з минулим роком Україна поліпшила свої позиції в рейтингу свободи слова. І це засвідчує остання публікація щорічного рейтингу міжнародної організації «Репортери без кордонів» — Україна в 2016-му поліпшила свій показник аж на 22 позиції, посівши 107-ме місце (зі 180 позицій) в індексі свободи преси.

Але водночас є певна стурбованість зростанням числа злочинів проти журналістів. Згідно зі звітом українського Інституту масової інформації, в 2016 році в Україні зафіксовано один випадок вбивства, 79 випадків перешкоджання діяльності, 26 випадків побиття й нападів на журналістів та сім випадків цензури.

4. На моє переконання, одним із ключових напрямів роботи Комітету є проект № 2702 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо удосконалення законодавчого регулювання у галузі зовнішньої реклами)», основна мета якого — створити законодавчі передумови для модернізації галузі зовнішньої реклами, створити сприятливі умови для введення такої господарської діяльності та вдосконалення окремих положень у питанні забезпечення безпеки дорожнього руху. Ухвалення цього проекту з нетерпінням очікують гравці ринку зовнішньої реклами.

Також півтора роки тому парламент ухвалив один із найважливіших та найбільш необхідних законів — «Про відкритість використання публічних коштів». Проте час показав, що не всі закони, навіть найкращі, виконуються та працюють на повну потужність. Саме тому до парламенту було внесено проект закону № 5061 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості інформації про використання публічних коштів», на якому Комітет, на мою думку, також має зосередити свою увагу. Цей законопроект дозволить виправити прогалини, які дозволяли розпорядникам публічних коштів не виконувати закону та не звітувати. Цей закон підвищить відповідальність розпорядників коштів та розкриє інформацію щодо дохідної частини бюджетів усіх рівнів, зокрема в розрізі державних підприємств.

Олена Кондратюк, секретар Комітету свободи слова:

1. Безумовно, серед найважливіших проектів — ухвалені в цілому проекти щодо нових умов розповсюдження програм ТРО у складі універсальної програмної послуги (№ 3504), удосконалення процедури застосування санкцій Національною радою (№ 4815), щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту, прийнятий у першому читанні проект, який стосується функціонування друкованих ЗМІ Міноборони України та військово-цивільних адміністрацій на час проведення антитерористичної операції. Також не можу оминути увагою проекту про засади мовлення територіальних громад, що його Комітет пропонує схвалити за основу.

2. Як показує практика нашого Комітету, найбільш успішними (в плані проходження / схвалення в парламенті) є саме консенсусні напрацювання, а прийняття рішення шляхом консенсусу почасти вимагає від сторін виснажливого бігу по колу. Сподіваюся, на шостій сесії ми все ж зможемо результативно фіналізуватися.

3. Навіть не спираючись на цифри, можна вести мову про те, що ситуація зі свободою слова не покращується, оскільки відсутні системні законодавчі кроки, які би сприяли економічній незалежності медіа, яка є / може бути якісним підґрунтям для свободи слова. На мою думку, дотаційні медіа із суто об’єктивних причин не можуть гарантувати постійного та всебічного дотримання згаданого стандарту. Заради справедливості зауважу, що на цій сесії Комітету вдалося провести чи не перший за це скликання проект «медійно-економічного спрямування» (маю на увазі так званий проект про УПП, № 3504), який, звісно, не витягне телерадіоорганізації з ями, але є важливим прецедентом, прикладом розуміння законодавцем принципів функціонування здорового ТБ, яке уможливлює і плюралізм у питанні поширення інформації.

4. Думаю, що у зв’язку з довгоочікуваною реєстрацією ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія», яка певною мірою засвідчує початок нового етапу створення суспільного мовника, Комітет має уважно моніторити практику застосування Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», щоби за потреби оперативно пропонувати «швидку законодавчу допомогу». А також другого етапу роздержавлення друкованих ЗМІ. Звісно, що актуальним було і є питання напрацювання законопроекту про аудіовізуальні медіапослуги, оновлення законодавчого регулювання галузі зовнішньої реклами, яке також поки що не знайшло свого законодавчого вирішення. Переконана, що Комітет «знайде» своє бачення й у питанні функціонування державної мови в галузі медіа. Необхідно запропонувати парламенту патріотичний, виважений і професійний варіант законодавчого унормування мовного питання для телебачення і радіомовлення, друкованих ЗМІ і т. д.

Григорій Шверк, народний депутат України:

1. Із мого погляду, найважливвшими були законопроекти щодо змін у закон «Про телебачення та радіомовлення України». Більшість були важливі та достатньо якісними.

На жаль, зміни щодо УПП були прийняті без достатнього обговорення з галуззю та призвели до деяких проблем та неузгодженостей між мовниками та провайдерами програмної послуги. Було би значно краще, якщо би до прийняття закону були досягнуті домовленості щодо трансляції та умов взаємодії, що зняло б усі ризики. При цьому я вважаю, що питання скорочення УПП є важливим, але думаю, що його треба було вирішувати разом із прийняттям нового закону про АВП, в якому було би збалансовано й інші питання роботи галузі.

Також, на мою думку, дуже важливими подіями в роботі Комітету стали: виїзне засідання в Сіверодонецьку та Краматорську, що стало поштовхом для всіх, хто взяв участь у цьому заході, а також відвідування на Миколая сімейних дитячих будинків.

Ще тішить, що, на відміну від багатьох інших комітетів Ради, наш завжди працює, завжди є кворум. Це засвідчує, що свободою слова в парламенті опікуються відповідальні депутати.

2. Не маю відповіді на це запитання. Здається далася взнаки стратегема від Сунь Цзи «полководец медлит, пока не видит победы». Але, як то кажуть, «процес пішов» і на останньому засіданні Комітету ухвалено рішення про створення робочої групи з доопрацювання цього законопроекту. Планую взяти в цій групі активну участь.

3. Ні, не погіршилася. Навпаки, питання свободи слова все частіше стає чимось на кшталт «індульгенції» для багатьох, хто намагається вкинути в український інформаційний простір маніпулятивні технології. Багато хто не бачить у словосполученні «свобода слова» третього слова, яке не дуже помітне, але вкрай важливе — «відповідальність».

4. Закон про АВП та ще раз закон про АВП. Ми вже спізнилися, маємо надолужувати.

Костянтин Грицак, секретар громадської ради при Комітеті свободи слова:

1. Дуже приємно зазначити, що наш Комітет є одним із найпродуктивніших у порівнянні з іншими комітетами Верховної Ради за кількістю прийнятих законів. Проте ми розуміємо, що справа не в кількості прийнятих документів, а в якості та актуальності проблематики, яку вони повинні вирішувати. У цьому сенсі хочеться сказати, що Комітет абсолютно правильно обрав стратегію спочатку вирішувати найгостріші питання. Серед таких слід виділити реформування законодавства про прозорість медіавласності та розширення повноважень Національної ради. Згоден, що без розуміння, хто є власником того чи іншого медіа, неможливо реалізувати демократичні перетворення, а діяльність регулятора без реальних повноважень, зокрема і щодо притягнення до відповідальності, не буде ефективною.

Також як представник галузі платного телебачення не можу не відзначити змін до законодавства про універсальну програмну послугу. Ми підтримували необхідність реформування відносин у цьому векторі, проте ми застерігали про необхідність прийняття рішення лише після ґрунтовної міжіндустріальної дискусії, напрацювання дорожньої карти запровадження таких радикальних змін. Тепер усі спірні питання змушені вирішувати у прискореному режимі. Проте в цілому слід зауважити, що такі зміни у стратегічній перспективі позитивно відіб'ються на ринку як платного телебачення, так і медіа, й необхідно не забувати, що перехід на комерційні відносини меж медіа та операторами слугуватиме незалежності медіа, а отже й демократичним перетворенням у нашій країні.

2. Я пропоную краще дивитися на перспективу, а не шукати, хто винуватий. Якщо Комітет задекларував, що саме він стане майданчиком для експертного обговорення цього законопроекту, то це вже добрий знак. Закону потрібен драйвер, і кращого лідера, ніж наш Комітет, я назвати не можу. Нова редакція закону про телебачення — у пріоритетах роботи як асоціацій, так і громадської ради при Комітеті, тому ми будемо найактивнішими учасниками процесу обговорення, маємо конкретні пропозиції.

3. Звісно, закон про аудіовізуальні послуги, а ще про мовлення громад, реальне роздержавлення ЗМІ, становлення суспільного мовника та інші напрямки. Важливою також буде дискусія щодо змін у законодавстві про мови.

Також ми сподіваємося, що Комітет приділить увагу розвитку вітчизняного мовника — це дуже важливо для створення альтернативного російському контенту, для цього, зокрема, необхідно запровадити однакові умови регулювання як для супутникового, так і кабельного мовлення, знявши наявні ретроградні обмеження.

А який підхід під час підготовки рішень, на вашу думку, переважав у Комітеті: політичний чи професійний?

Із того, що я бачив у роботі Комітету, схиляюся до думки, що Комітет виходив із професійних мотивів при прийнятті рішень. Голова Комітету на засіданнях рішуче припиняла політичні дискусії та непрофесійні балачки. Як секретар громадської ради при Комітеті сподіваюся, що й надалі такий підхід буде збережено, переконаний, що діалог Комітету та громадськості, експертного середовища лише посилиться.

Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права (ЦЕДЕМ):

1.Комітет взяв правильну стратегію, яку можна описати «їмо слона по шматочку». Як протягом першого, так і протягом другого півріччя Комітет займається точковими проблемами і намагається їх імплементувати в діюче законодавство. Найбільш гучні з них — це квоти на пісні на радіо, та санкційні повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Більш контраверсійним виявився законопроект універсальної програмної послуги (УПП). Наслідки цього закону ми зможемо оцінити не раніше кінця 2017 року. Також неоднозначно сприйнятим є законопроект, який встановлює дозвільний принцип ввезення в Україну книжок із Росії та тимчасово окупованої території України. Дозволи надаватиме Держкомтелерадіо на підставі аналізу й оцінки спеціально створеної при відомстві експертної ради. Розуміючи проблему насичення ринку «сірими» книжками, у т.ч. відверто пропагандистського і ксенофобського характеру, представники ринку висловлювали сумніви в його ефективності, зокрема через вільне поширення інформації в інтернеті. Утім, і в цьому випадку оцінювати ефективність навряд чи можливо до кінця 2017 року.

2. Законопроект розроблявся в мирні 2012-2013 роки. З того часу у нас змінилася ситуація в медійному просторі, водночас ми нарешті створили ПАТ «НСТУ» — суспільного мовника. З іншого боку медійне середовище не показувало відвертої підтримки проекту, а ті зауваження, які звучали показували неготовність, зокрема до сильного регулятора. Тому, Комітет обрав стратегію пропрацювання найбільш конфліктних тем і це йому вдається.

3. Законопроект про аудіовізуальні (медіа) послуги.

4. Комітет не може бути лише професійним, адже парламент, це, насамперед, політичний орган. Але, маю відзначити бажання депутатів радитися з представниками галузі і ГО, і виробляти збалансовані рішення.

Ольга Большакова, юрист НАМ:

1. Для розвитку телерадіомовної галузі найважливішими за це півріччя, на мою думку, стали:

– проект Закону про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо удосконалення процедури застосування санкцій Національною радою);

– підготовлений до другого читання проект Закону про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо уточнення умов розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі універсальної програмної послуги (реєстр. № 3504);

– проект Закону про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо удосконалення регулювання реклами послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, об’єктів будівництва, цінних паперів та фондового ринку на радіо та телебаченні), (реєстр. № 4924 від 07.07.2016р., внесений народним депутатом України В.Севрюковим).

2. На мою думку, це пов’язано перш за все з тим, що проект є складним з точки зору юридичної техніки. Це тягне за собою необхідність напрацювання та узгодження підходів до вирішення цілої низки проблем. При цьому спочатку мають бути узгоджені політичні підходи, а вже потім вони мають бути юридично оформлені і знову узгоджені. Законопроект залишився на стадії узгодження політичних підходів.

3. Для нас найважливішими залишаються проект закону про аудіовізуальні послуги та проект закону про мовлення громад.

4. На жаль, політичний.

Фото: Олексій Темченко, Максим Лісовий, Віталій Носач

Ілюстрація: racurs.ua