10:02
Четвер, 26 Січня 2017

Заборона трансляції каналу «Дождь» як дзеркало правової свідомості медійників

Хотіли захисники російського каналу чи не хотіли, але вони намагалися й намагаються переконати суспільство в одному-єдиному — в тому, що закон не є абсолютом. Що є закон, але «для своїх» із нього цілком можна робити винятки
Заборона трансляції каналу «Дождь» як дзеркало правової свідомості медійників
Заборона трансляції каналу «Дождь» як дзеркало правової свідомості медійників

Незалежна медійна рада поставила експертну крапку у справі заборони трансляції в Україні російського телеканалу «Дождь». Усе розставлено по своїх місцях? Якби ж то. Заборона трансляції в Україні каналу «Дождь» викликала цілу зливу обурення в журналістському середовищі, й рішення Незалежної ради, ймовірно, викличе нову. Після рішення про заборону гнівні дописи масово з'явилися і в соцмережах, і в ЗМІ. Рефрен повторювався один і той самий: канал не влаштовував українську владу, й вона вирішила його позбутися — хоча чим саме не влаштовував цей канал владу й чому вона раптом аж так круто вчинила, як і завжди, зрозуміти було неможливо. У журналістському середовищі, схоже, вже виробилася універсальна відповідь на всі випадки життя: на вулиці сніг і мороз — це капосна влада чи то комусь мститься, чи то когось утискає; у нас же в нинішній Україні — суцільні утиски, аж стогін стоїть. Помірковані автори зазначали, що рішення про заборону було дурістю несусвітною, бо хай навіть канал і порушував українські закони, але він же «свій», «проукраїнський». Голоси на підтримку заборони трансляції теж лунали, але їх була меншість. Знову ж таки: мейнстримом є затаврувати владу, знищити її, розіп'яти, мов того хлопчика — а які для цього згодяться засоби й приводи, то вже річ десята.

Не лишилися осторонь теми й політики. Вразила беззубість і навіть провокативність меседжу  Ірини Геращенко — неочікувані, взагалі-то, від неї: «В РФ не працює жоден український телеканал. Жоден. Чомусь це ніколи не хвилювало і не хвилює ані вельмишановну пані Дуню Миятович і ОБСЄ, ані жодну міжнародну журналістську організацію... Так само блокуються українські телеканали на окупованому Донбасі і Криму. Де гучні заяви з цього приводу?» Що зробила шановна пані політик? Вона поставила Україну на один рівень із Росією — країною-агресором. Вона не стала заперечувати наявність порушень із боку України, не стала переконувати ту саму пані Міятович у її, Міятович, неправоті й помилковості її позиції, натомість по-дитячому поставивши запитання руба: чому їм (Росії) можна, а нам (Україні) ні? І тим самим фактично визнала й обґрунтованість звинувачень, і факт порушення — бо навіть не намагалася їх спростувати. Саме такою є цілком однозначна тональність процитованого меседжу: він є спробою виправдатися за щось нешляхетне. От тільки аргументи «інші теж так роблять» у праві, даруйте, не переконують.

Зрозуміло: можна й треба було привернути увагу Дуні Міятович і до відсутності українських телеканалів у російському ефірі (хоча, наприклад, у «Інтера», наскільки відомо вашому автору, право на мовлення на певній території Росії є), й до відсутності українського мовлення на окупованих територіях. От тільки хіба ж саме в контексті казусу каналу «Дождь»?

Що ж до суті проблеми. Зрозуміло: законодавство Російської Федерації не залишає для каналу «Дождь» вибору: або зображувати Крим російським, або не зображувати ніяким — інакше це навіть не штрафи й попередження, а реальні терміни ув'язнення. Хоча мені відомий приклад принаймні одного досить популярного (і зовсім не підкреслено опозиційного) російського — зареєстрованого в Росії — інтернет-сайту, в якому принаймні на території України Крим відкривається як позначений українським прапорцем, а кримські міста — як такі, що перебувають у списках українських, а не російських, міст. Зайвого разу світити цей сайт навряд чи варто, але він — щонайменше один — такий існує.

Так от: припустімо навіть, що канал «Дождь» не має вибору. Але нині — війна. Й щодо Криму навіть не де-факто, а цілком де-юре: коли одна країна приєднує до себе територію іншої країни без згоди цієї іншої країни, це є однозначним актом агресії, й ніяких інших тлумачень подібного факту не існує. Що й визнала Організація Об'єднаних Націй. І канал «Дождь» у буквальному розумінні опинився між двох вогнів. У такому разі моральний вибір зводиться до одного-єдиного: не можеш чинити добро, позбавлений такої можливості — тоді просто не чини зла. Не можеш уникнути демонстрування Криму як російського — не демонструй узагалі. Не можеш припинити війну — просто не стріляй. Не маєш змоги транслюватися на Україну без ознак та прикмет агресії — не транслюйся взагалі й сприйми це спокійно. Тоді ти принаймні зі щирою душею зможеш сказати: «Я в цьому участі не брав, мої руки — чисті». Зрештою, цільовою аудиторією каналу «Дождь» є зовсім не українці — хіба ж не так?

Бо погляньмо на ситуацію от під яким кутом зору: а з якого дива українці мають споглядати на своїх телеекранах Крим як російську територію? От із якого? Річ навіть не в тім, що це означало б абсурдну ситуацію: на території України конституція та закони Російської Федерації мали би пріоритет над Конституцією та законами України. Небезпека в іншому: коли це повторювалося б десятки й сотні разів, ця картинка заповзала б у підсвідомість — на рівні зорової пам'яті. Крим як такий, що належить Росії, почав би сприйматися українцями як один із припустимих варіантів, як щось звичне — й від цього немає куди подітися. І здається навіть, що ця картинка у виконанні каналу «Дождь» заповзала б у підсвідомість незрівнянно легше, ніж вона ж у виконанні російського «Первого» чи «РТР».

Що ж до вибору, перед яким постав російський телеканал, то насправді він існує й є не таким уже й складним. Полягає він от у чому: а хіба не можна обійтися взагалі без тієї горезвісної мапи? Невже задля того, щоби розповісти про події в якій-небудь дєрєвні Свєтлая Путя, неодмінно треба виводити на екран мапу всієї РФ із Кримом на додачу? Існує безліч варіантів: можна показувати суто регіональні мапи, можна показувати мапу як контурну, можна замість мапи показувати фотографії краєвидів місць, про які йдеться. У кожному конкретному випадку вихід можна знайти — такий, що ніхто не зможе прискіпатися, й для того аж ніяк не треба бути фантазером-винахідником. Я, звісно, не є таким уже знавцем російського законодавства, але здається, що жоден закон РФ не зобов'язує телеканали неодмінно показувати на екранах повну мапу РФ.

І щодо реакції українських журналістів на захист каналу «Дождь». Хотіли захисники чи не хотіли, але вони намагалися й намагаються переконати суспільство в одному-єдиному — в тому, що закон не є абсолютом. Що є закон, але «для своїх» із нього цілком можна робити винятки. Що політична доцільність є вищою за закон. Бо не підлягає сумніву одне-єдине: ситуація з телеканалом «Дождь» є суто юридичною, а звинувачення на адресу каналу не є вигаданими чи підтасованими. Вони є реальними й справедливими. Абсолютно безвідносно до того, чи подобається канал українській владі, а чи не подобається. Біда в одному: коли виявляється прийнятним і навіть шляхетним робити з закону винятки «для своїх», такі винятки починають множитися скрізь і повсякчас — аж поки від закону не залишається самий тільки папірець, на якому його написано...

І ще одне міркування. Реакція на заборону трансляції каналу «Дождь» із боку міжнародних урядових і неурядових правозахисних організацій значною мірою залежить саме від нашої з вами реакції — української медіаспільноти. Й коли ми обурюватимемося й тавруватимемо це як сваволю влади, міжнародні організації матимуть достатні підстави, щоб дійти такої самої думки. Ми дуже значною мірою підказуємо міжнародним організаціям їхні висновки. І ще варто не забувати: існує — й зовсім поруч із нами — країна, влада й пропаганда якої докладають усіх зусиль, щоби переконати світ і самих українців: насправді зі свободою та демократією в нашій країні — буцімто повний швах.

Фото: vse42.ru

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1584
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду