І. Обставини справи

1. 13 січня 2017 року член Незалежної медійної ради Костянтин Квурт запропонував розглянути питання, пов’язані з рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення виключити з Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, іноземну програму «Дождь» (рішення № 3 від 12 січня 2017 року «Про внесення змін до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України»).

2. У зв’язку з нещодавнім бурхливим суспільним обговоренням цієї теми, до якого долучилися й іноземні колеги, а також з огляду на важливість питань, пов'язаних із обмеженнями діяльності телерадіоорганізацій країни-агресора загалом, Незалежна медійна рада вирішила розглянути цю справу з власної ініціативи 19 січня 2017 року, відповідно до пунктів 4 та 12 Положення про Незалежну медійну раду.

3. У рішенні регулятора зазначено, що за результатами моніторингів ефіру іноземної програми «Дождь» (1–5, 11–12, 19 серпня, 4–6 листопада, 29 грудня 2016 року — 1 січня 2017 року) зафіксовано, що зміст цієї програми не відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, зокрема, в ефірі іноземної програми «Дождь», яка підпадає під юрисдикцію Російської Федерації, під час моніторингу 1–5 серпня 2016 року було зафіксовано розміщення комерційної реклами, що є порушенням вимог частини дев’ятої статті 13 Закону України «Про рекламу» («Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України, у разі якщо іноземні телерадіоорганізації не підпадають під юрисдикцію держав — членів Європейського Союзу або держав, які ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, забороняється»).

Крім того, було зафіксовано розміщення інформації, яка свідчить про наявність порушення вимог частини другої статті 6 Закону України  «Про телебачення і радіомовлення» («Не допускається використання телерадіоорганізацій для закликів до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди») та частини першої статті 28 Закону України «Про інформацію» («Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини»).

ІІ. Регулювання

1. Конституція України

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

2. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини)

Стаття 10. Свобода вираження поглядів

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

3. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»:

Стаття 6. Неприпустимість зловживання свободою діяльності телерадіоорганізацій

2. Не допускається використання телерадіоорганізацій для:

• закликів до насильницької зміни конституційного ладу України;
• закликів до розв’язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті.

4. Закон України «Про інформацію»

Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію

1. Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

5. Закон України «Про рекламу»

Стаття 13. Реклама на телебаченні і радіо

9. Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України, у разі якщо іноземні телерадіоорганізації не підпадають під юрисдикцію держав — членів Європейського Союзу або держав, які ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, забороняється.

Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, які підпадають під юрисдикцію держав — членів Європейського Союзу або держав, які ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, що транслюються (ретранслюються) на територію України, дозволяється лише у разі, якщо за трансляцію (ретрансляцію) такої реклами сплачено юридичній особі України, незалежно від способу здійснення такої трансляції (ретрансляції).

III. Оцінка дотримання вимог законодавства України

1. Унаслідок окупації Криму Російською Федерацією (РФ), що була офіційно визнана резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, а також Міжнародним кримінальним судом у своїх попередніх висновках, та внаслідок подальшої агресії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей України, починаючи з 2014 року виникла потреба в належних заходах щодо захисту інформаційного простору України від контенту, який пропагує війну, мову ворожнечі, а також заперечує територіальну цілісність держави.

2. Із цією метою було ухвалено низку змін до українського законодавства, які обмежували трансляцію програм російських телерадіоорганізацій на території України. Одним із них став Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей трансляції (ретрансляції) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій», що набув чинності 5 серпня 2015 року. Саме цим законом було введено низку обмежень на ретрансляцію програм, зміст яких не відповідає Європейській конвенції про транскордонне телебачення. Іншим обмеженням, упровадженим цим законом, стала заборона ретрансляції реклами, що міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, які транслюються (ретранслюються) на територію України, в разі, якщо іноземні телерадіоорганізації не підпадають під юрисдикцію держав — членів Європейського Союзу або держав, які ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення.

3. Варто зазначити, що загальна заборона розміщення реклами провайдерами у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій існувала з 2008 року, і була предметом рішень Національної ради № 1738 від 1 жовтня 2008 року, а потім № 2347 від 23 грудня 2008 року, якими провайдерів програмної послуги було зобов’язано припинити ретрансляцію іноземних програм, зміст яких потребує адаптації до вимог законодавства України (включно з більшістю російських каналів).

Щоби потрапити до переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, контент, що транслюється в рамках відповідних програм, має відповідати вимогам законодавства України та самої Конвенції. Отже, на нього поширюються вимоги статті 28 Закону України «Про інформацію», якою забороняється поширення інформації з закликами до порушення територіальної цінності.

4. Понад те, чіткою є практика Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка низкою своїх рішень від 7 липня (щодо телеканалів «Улыбка ребенка», «Психология 21», «Охота и рыбалка»), 31 серпня (щодо телеканалів «Мир сериала», «Телерадиосеть Благих Новостей») та 29 вересня 2016 року (щодо телеканалів «Карусель», «Наш футбол») виключала з відповідного переліку іноземні програми саме за порушення норм щодо реклами. Варто зазначити, що в останньому зі згаданих рішень телеканал «Карусель» було виключено з відповідного переліку також і за трансляцію віртуальної карти регіонів Російської Федерації, яка охоплює територію тимчасово окупованої АР Крим.

5. Варто нагадати, що внаслідок окупації Криму та військової агресії РФ на Донбасі загинуло близько 10 000 осіб, приблизно 1,7 млн осіб були змушені покинути місця постійного проживання. Ті українські громадяни, що вимушені жити в умовах окупації, переживають не тільки руйнівні матеріальні наслідки конфлікту, вони часто є пригніченими духовно, почуваються покинутими та забутими своєю Батьківщиною, що не змогла захистити їх від окупації належним чином. Мінімум, що держава та суспільство можуть зробити для цих громадян до припинення тимчасової окупації, це поважати й захищати їхню гідність як громадян України, їхнє офіційне право належати до Української Держави і називатися такими в усіх джерелах комунікації й інформації як зовнішньої, так і внутрішньої.

6. Як уже згадано в описовій частині висновку, Національна рада зазначила, що в рамках власного моніторингу зафіксувала трансляцію карт, на яких територія Криму позначена як складова частина території Російської Федерації, а також низки висловів, що свідчать про фактичне визнання лінії адміністративного розмежування між АРК та Україною як державного кордону між Кримом і Україною і, як наслідок, невизнання територіальної цілісності Української Держави. Ці факти, на думку регулятора, є порушенням вимог частини першої статті 28 Закону України «Про інформацію» («Інформація не може бути використана для закликів до порушення територіальної цілісності України»).

7. «Якщо люди можуть думати, що їм заманеться, вони не завжди можуть говорити та писати, що їм заманеться. На відміну від свободи думки, свобода вираження поглядів не є абсолютним правом» (Moeckli D., Shah S., and Sivakumaran S., ‘International Human Rights Law’ (2014) OUP 228). Свобода вираження поглядів може й у певних випадках повинна бути обмежена державою задля захисту інших прав та/або законних інтересів. Підстави такого обмеження перелічені в частині 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також у частині 3 статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Щоби визначити, чи обмеження свободи вираження поглядів у кожному конкретному випадку є легітимним, у міжнародній та національній практиці застосовується так званий трискладовий тест, сформульований у статті 29 Загальної декларації прав людини, статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Відповідно до цього тесту, застосоване обмеження має бути: передбачено законом, переслідувати законну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві (відповідати гострій соціальній потребі та бути пропорційним).

8. Як зазначено вище в цьому висновку, застосоване обмеження передбачено українським законодавством. Норми відповідних законів належним чином сформульовані, чіткі та доступні, відповідаючи першому критерію трискладового тесту щодо запровадження обмеження права на свободу вираження поглядів відповідно до закону.

9. Не викликає сумнівів, що у стані міжнародного збройного конфлікту, в якому де-факто перебувають Україна та Російська Федерація, охорона державної безпеки й територіальної цілісності виступають, поряд із охороною прав інших осіб, легітимною метою встановлення відповідних обмежень, первинно спрямованих на захист від держави-агресора. Таким чином, другий критерій трискладового тесту також є дотриманим.

10. Щодо необхідності обмеження в демократичному суспільстві — а саме можливості виключити програми з Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, — то, на нашу думку, застосоване обмеження також відповідає цьому третьому критерію обмеження права на свободу вираження поглядів, оскільки воно переслідує гостру соціальну потребу і водночас є пропорційним.

11. Європейський суд із прав людини у справі VgT Verein gegen Tierfabriken v Switzerland зайняв позицію, що межі розсуду держави є «природними в питаннях, пов’язаних із комерцією, особливо у такій важкій та змінній сфері, як реклама». Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення Zana v Turkey), необхідність та нагальна соціальна потреба певного обмеження свободи вираження поглядів має аналізуватися відповідно до змісту й контексту певних висловів чи дій. Необхідність застосування обмеження в Україні спричинена значною соціальною напругою на території держави внаслідок зовнішньої агресії, а також умовами постійного інформаційного протистояння, активної пропаганди та розпалювання ворожнечі з боку держави-агресора, невизнання РФ міжнародно визнаних кордонів України.

Зазіхання на право українських громадян на окупованих територіях (та опосередковано — і внутрішньо переміщених осіб із цих територій) офіційно належати до Української Держави також мають належним чином припинятися.

12. Стосовно пропорційності такого обмеження, то вилучення іноземної програми з Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, можна вважати найменшим обмежувальним заходом із усіх можливих, оскільки при цьому не застосовуються жодні фінансові санкції до порушників. Понад те, держава не обмежує можливість доступу до програм, не включених до переліку, за допомогою інших засобів трансляції, зокрема через інтернет та супутникове мовлення.

Ужиті Національною радою заходи стосуються лише багатоканального мовлення, що регулюється в межах її юрисдикції, а саме: мовлення за технологією IPTV та кабельне мовлення. Тим часом перегляд програми безпосередньо на сайті телеканалу «Дождь», а також на платформах OTT не обмежується й не блокується. Тож регулятором використано розумне обмеження, метою якого є забезпечення дотримання законодавства України та норм міжнародного права. Жодних санкцій до самого каналу регулятором застосовано не було й не могло бути застосовано з огляду на визначення юрисдикції в інформаційному просторі.

13. Таким чином, Незалежна медійна рада вважає обмеження, застосовані Національною радою у справі щодо каналу «Дождь», такими, що відповідають трискладовому тесту обмеження свободи вираження поглядів. Водночас зазначаємо, що з технічних причин Незалежна медійна рада не розглядає й не дає оцінку процедурам Національної ради, які передували винесенню нею відповідного рішення, оцінюючи лише контент каналу, рішення регулятора та пов’язані з цим заяви сторін конфлікту.

14. Насамкінець варто також зазначити таке. Окупація Криму є порушенням основних норм сучасного міжнародного права, покликаних гарантувати мирне співіснування державам і націям, а саме: статті 2(4) Статуту ООН та норм звичаєвого міжнародного права (заборона застосування сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави). «Нормалізація» окупації, зокрема і шляхом використання медіа та реклами, несе небезпеку не тільки для України, вона роз’їдає самі підвалини світового правопорядку. Необмежена свобода вираження поглядів щодо такої «нормалізації» є загрозою для самої цієї свободи, адже прибічники цього «радикального плюралізму» (Plattner M., ‘Populism, Pluralism, and Liberal Democracy’ (2010) 21.1 Journal of Democracy 87) ніби не усвідомлюють, що права людини загалом і свобода вираження поглядів зокрема не існують у вакуумі. Вони існують у парадигмі держави та її відносин із людиною. Вони відбивають ті важливі зобов’язання, що бере на себе держава відносно осіб, що перебувають під її юрисдикцією. Реалізація, захист та обмеження цих прав відбуваються знову ж таки в парадигмі держави. Абсурдно й просто неможливо розглядати реалізацію свободи вираження поглядів в Україні в разі, якщо ми припускаємо, що не існуватиме України як держави з її суверенітетом і територіальною недоторканістю.

IV. Висновки

Незалежна медійна рада вважає, що обмеження ретрансляції телеканалу «Дождь» в Україні  відповідає трискладовому тесту обмеження прав людини, а саме: воно передбачене законом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а отже в нинішньому контексті ситуації в Україні (стан окупації Автономної Республіки Крим та агресії на теренах Східної України, що є міжнародними неправомірними актами (internationally wrongful acts)) відповідає принципам, закладеним у статтю 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтю 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Додаток: Окрема думка члена Незалежної медійної ради Наталії Гуменюк у справі щодо правомірності обмеження ретрансляції телеканалу «Дождь» в Україні — на одній сторінці.

Результати голосування: «За» — 11;
«Проти» — 2;
«Утримуюсь» — 1.

Голова Незалежної медійної ради Наталія Лигачова
Секретар Незалежної медійної ради Ігор Розкладай
Секретар Незалежної медійної ради Роман Головенко

Окрема думка члена Незалежної медійної ради Наталії Гуменюк у справі щодо правомірності обмеження ретрансляції телеканалу «Дождь» в Україні

Ми, звісно, маємо стежити за дотриманням букви закону. Водночас громадське суспільство є якраз тим, хто першим відчує, коли реальність випереджає законодавство. Важливо, щоби журналістські організації були не тільки медійною рукою державних структур, але пропонували професійні рішення або, принаймні, дискусію там, де складно знайти відповіді, були інструментами пошуку рішень, а не дублікатом регуляторних та силових структур.

Скажімо, для сучасної журналістики постало питання перебування медійників на території країн, які фактично не допускають незалежні медіа. Західні медіа працюють без потрібних документів у Сирії, й це не викликає осуду. Українські журналісти відвідують Нагорний Карабах попри заперечення Азербайджану, але такі поїздки не викликають обурення українських медіаорганізацій. Подібні виклики потребують якісної дискусії й розуміння, скажімо, чи можливий компроміс і яка його межа для медіа, що працюють в авторитарних країнах. В умовах холодної війни було просто: редакції демократичних медіа працювали за межами СРСР, адже інакше бути не могло. Гібридні режими нині не можуть обмежити присутності опозиційних медіа на своїй території. Більш того, в умовах інформаційного шуму і щедрої підтримки пропаганди незалежні медіа не можуть дозволити собі перебувати в екзилі, адже просто втрачають аудиторію, до якої намагаються достукатися. Приклад телеканалу «Дождь» є також частиною цієї дискусії. Чи в умовах диктатури українські медіа мають мігрувати, чи залишатися там, де їхня аудиторія? Саме такі питання могла би ставити Незалежна медійна рада, а також медійна спільнота. Якою є межа компромісу? Чи найдієвішою є заборона, чи прояснення принципових питань?

Професіонали можуть відрізнити пропаганду від інформації, однак в умовах війни з’являється спокуса мислити логікою супротивника, схильного до узагальнень, як-от «український = фашистський», «російський = пропагандистський». У цьому випадку вважаємо розгляд справи «Дождя» й де-факто підтримку рішення державного органу Медійною радою кон’юнктурним і зайвим.

Член Незалежної медійної ради Наталія Гуменюк

Independent Media Council (IMC) is a self-regulatory media sector institution, whose 15 members are well-respected journalists and civil society activists with vast experience in the field http://mediarada.org.ua/members/ IMC was formed in late 2015 by five media sector organizations: Media Law Institute (now Center for Democracy and the Rule of Law http://cedem.org.ua/en/), Institute of Mass Information (http://imi.org.ua/en/), Internews Ukraine, NGO Telekrytyka (now Detector Media http://detector.media/) and Souspilnist Foundation (http://souspilnist.org/). IMC is positioned as an independent arbitrator with a function of resolving disputes and conflicts in the media sector, and monitoring compliance with professional standards of journalism.

IMC Recognizes Legitimacy of Dozhd TV Restriction in Ukraine

Source.

Independent Media Council (IMC) has found that imposition of restrictions on retransmission of Dozhd TV programming in Ukraine is in conformity with the three-pronged test for restricting freedom of expression.

The decision to that effect was made by IMC on January 23, 2017.

On its own initiative, and in light of the international concerns caused by the restriction on retransmitting Dozhd TV programs in Ukrainian cable and IPTV networks, IMC decided to review whether the relevant decision of the National Radio and Television Council was in compliance with international standards of human rights restrictions.

According to IMC, the restriction is fully consistent with Article 10, Paragraph 2 of the European Convention on Human Rights, and Article 19 of the International Covenant on Civil and Political Rights. In particular, it is provided for by law: the statutes invoked by the National Council are properly accessible and predictable. It should be noted further that the prohibition on broadcasting commercial messages,and on placement of commercial messages by providers in the programs and shows of foreign broadcasting organizations has been in existence since 2008. The regulator’s practice during the military conflict on the Ukrainian soil gives indication of the fact that Dozhd TV should have been aware of the need to adapt its broadcasting to applicable law,including the requirement to reflect territorial integrity of Ukraine in any maps that are shown on the screen.

IMC deems the restriction to have a legitimate aim, i.e. protecting national security, territorial integrity and the rights of others. “As for the criterion of necessity in a democratic society, the need to apply restrictions in Ukraine is caused by external aggression and the conditions of constant informational confrontation, active propaganda and incitement of hatred by the aggressor state, as well as by Russia’s failure to recognize the internationally recognized borders of Ukraine”, so it is stated in IMC’s findings.

Further, according to IMC the restriction has been proportionate, since removal of a foreign program from the List (of allowed programming) may be considered as the least restrictive of all possible measures, inasmuch as no financial penalties were applied to the violators at such time. Moreover, the state does not restrict access to programs not included on the List through other means of transmission, including the Internet and satellite broadcasting.

IMC member Natalia Humenyuk has added her own dissenting opinion to the decision.

On January 12, the National Council removed Russian Dozhd TV channel from the List of foreign programs, whose content is considered to be in conformity with the requirements of the European Convention on Transfrontier Television, and with laws of Ukraine, while also suspending retransmission of Teleclub, a TV channel with a German jurisdiction, for three months in Ukraine. The decision regarding Dozhd TV comes into force one month after publication.

Dozhdhas been removed from the List because it had broadcast commercial messages that are prohibited under Ukrainian law (the law prohibits to air commercial messages on Russian TV channels retransmitted in Ukraine) and, also, transmitted information encroaching on the territorial integrity of Ukraine (Dozhd TV shows the Crimea as territory of the Russian Federation). The decision to remove takes effect one month after publication.

Maria Zakharova, an official representative of the Russian Foreign Ministry reported, in a post on her Facebook page, that she would ask OSCE to look into the situation caused by the National Council’s decision to ban Dozhd TV broadcasts in Ukraine.

OSCE Representative on Freedom of the Media Dunja Mijatović mentioned the issue of Dozhd TV termination in Ukraine. Following that, Iryna Herashchenko, First Deputy Speaker of the Verkhovna Rada of Ukraine, suggested that Ms. Mijatović should pay attention to blocking of Ukrainian TV channels in Russia and the Donbas.

Dozhd TV prohibition was criticized by Freedom House, the NYC-based Committee to Protect Journalists, and by international human rights organizationHuman Rights Watch. At a later time, the National Council responded to Freedom House’s statement, defending its decision.

IMC is a self-regulatory institution of the media sector, whose 15 members are well-respected journalists and civil society activists with a solid experience in mass media. Its membership was formed in late 2015 by five media organizations: Center for Democracy and the Rule of Law (formerly Media Law Institute), Institute of Mass Information, Internews Ukraine, Detector Media (formerly Telekrytyka NGO), and Souspilnist Foundation.

In addition to providing expert advice to help with resolution of conflict situations, IMC is planning to make recommendations to government and other stakeholders, seeking to improve regulation in the media sector.

IMC is chaired by Natalia Ligachova, head of Ukrainian NGO Detector Media, and its secretaries are media lawyers Ihor Rozkladai (Center for Democracy and the Rule of Law) and Roman Holovenko (Institute of Mass Information).

Within a year from its inception, IMC adopted eleven decisions with findings that concerned: NTN TV Channel’s infringement of de-communization laws; recording of a program with Victoria Shilova on the air of TV Reporter (Odesa); irregularities in reporting on arefugee facility at Yahotyn in Kyiv Oblast; the much-debated program Double Life of the President; Ne Zarikaysya (Never Say Never) TV series; criticism regarding a Slidstvo.Info episode on texty.org.ua; broadcasting of programs with (Ukrainian Communist Party leader) Petro Symonenko on Gamma Channel; commercials for Ridna Rosa, Shustov, and Pervak products; a Vidkrytyi Mikrofon (Open Microphone) episode on Radio AKS; Traffic with Kyva show on NewsOne TV; and publication of an article by Vadym Troyan, titled War at the Criminal Front, in DzerkaloTyzhnya weekly newspaper. In addition, IMC has prepared a recommendation on content regulation for the National Council.

In 2017, IMC has made a decision on the content of entertainment programs and their announcements on STB TV Channel (One for All, Battle of Psychics, Daddy’s House, and MasterChef).

IMC Findings

Re. Legitimacy of Restricting Transmissions of Dozhd TV in Ukraine

January 21, 2017

Source

The Independent Media Council (IMC) considers the decision to restrict retransmission of Dozhd TV programs in Ukraine to be in conformity with the three-pronged test for restricting human rights; namely, it is prescribed by law, has a legitimate aim, and is necessary in a democratic society, and therefore, in the context of the current situation in Ukraine (state of occupation of the Autonomous Republic of Crimea and aggression in Eastern Ukraine, both being internationally wrongful acts), is consistent with the principles laid down in Article 10 of the Convention for Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, and Article 19 of the International Covenant on Civil and Political Rights.

I. Background Information

On January 13, 2017, IMC member KostyantynKvurtproposed that the Council should consider some issues in relation to the recent decision by the National Council on Television and Radio Broadcasting to remove the programming of Dozhd TV from the list of those foreign programs, whose content meets the requirements of the European Convention on Transfrontier Televisionand laws of Ukraine, (Decision #3 of January 12, 2017, Amending the List of Foreign Programs, Whose Content Meets the Requirements of the European Convention on Transfrontier Television and Laws of Ukraine) [1].

In view of the recent heated public debate of the topic, to which some foreign colleagues also contributed, and importance of the issues related to overall restrictions placed on operational freedom of broadcasters based in the aggressor country, IMC decided to consider the case on its own initiative, in accordance with Paragraphs 4 and 12 of its Regulations.

In its decision, the National Council (“the regulator”) notes that monitoring of Dozhd TV’s foreign programming aired on August 1-5, 11-12, and 19, November 4, and on December 29, 2016 through January 1, 2017) has shown lack of compliance with requirements of the European Convention on Transfrontier Televisionand laws of Ukraine; e.g., during the monitoring period of August 1-5, 2016, it was established that the foreign Dozhd TV program falling within the jurisdiction of the Russian Federation, contained commercial messages that were in violation of Article 13, Paragraph 9 of the Law of Ukraine On Advertising (“Transmission (retransmission) of advertising contained in programs and shows of a foreign broadcaster that are transmitted (retransmitted) to the territory of Ukraine, where the foreign broadcaster is not under the jurisdiction of an EU Member State or a State which has ratified the European Convention on Transfrontier Television, is prohibited”).

Furthermore, information contained in the programming showed evidence of a violation under Article 6, Law of Ukraine On Television and Radio ("It is prohibited to use a broadcasting organization to call for unleashing war or aggressive actions, or to advocate for such"), and Paragraph 1 of Article 28, Law of Ukraine On Information ("No information may be used to call for overthrowing the constitutional system,violating territorial integrity of Ukraine, or for propaganda of war, violence, cruelty, incitement of ethnic, racial or religious hatred, acts of terrorism, attacks on human rights and freedoms").

II. Regulation

Constitution of Ukraine

Article 34:Everyone is guaranteed the right to freedom of thought and speech, and to the free expression of his or her views and beliefs.

Everyone has the right to freely collect, store, use and disseminate information by oral, written or other means of his or her choice.

The exercise of these rights may be restricted by law in the interests of national security, territorial indivisibility or public order, with the purpose of preventing disturbances or crimes, protecting the health of the population, the reputation or rights of other persons, preventing the publication of information received confidentially, or supporting the authority and impartiality of justice.

Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (European Convention on Human Rights)

Article 10: Freedom of Expression

1. Everyone has the right to freedom of expression. This right includes freedom to hold opinions, and to receive and impart information and ideas without interference by public authority and regardless of frontiers. This article shall not prevent States from requiring the licensing of broadcasting, television or cinema enterprises.
2. The exercise of these freedoms, since it carries with it duties and responsibilities, may be subject to such formalities, conditions, restrictions or penalties as are prescribed by law and are necessary in a democratic society in the interests of national security, territorial integrity or public safety, for the prevention of disorder or crime, for the protection of health or morals, for the protection of the reputation or rights of others, for preventing the disclosure of confidential information or for maintaining the authority and impartiality of the judiciary.

Law of Ukraine On Television and Radio:

Article 6: Unacceptability of Abuse of Freedom by Broadcasters

2. It is prohibited to use a broadcasting organization to –

callfor dismantlement of the constitutional government of Ukraine; call for unleashing an aggressive war or advocate for such, and/or incite national, racial or religious enmity and hatred.

Law of Ukraine OnInformation:

Article 28: Unacceptability of Abuse of the Right to Information

Information may not be used to call for overthrow of the constitutional system, for violation of territorial integrity of Ukraine, for propaganda of war, violence, cruelty, incitement of ethnic, racial or religious hatred, acts of terrorism, and attacks on human rights and freedoms.

Law of Ukraine On Advertising:

Article 13: Advertising on Television and Radio

9. Transmission (retransmission) of advertising contained in programs and shows of a foreign broadcaster that are transmitted (retransmitted) to the territory of Ukraine, where the foreign broadcaster is not under the jurisdiction of an EU Member State or a State which has ratified the European Convention on Transfrontier Television, is prohibited.

Transmission (retransmission) of advertising contained in the programs and shows of a foreign broadcaster who is under the jurisdiction of an EU Member State or a State which has ratified the European Convention on Transfrontier Television that are transmitted (retransmitted) to the territory of Ukraine is allowed only if a Ukrainian legal person has been paid for transmission (retransmission) of such advertising, regardless of the method of such transmission (retransmission).

Assessment of compliance with the legislation of Ukraine

Starting 2014, as a result of occupation of the Crimea by the Russian Federation, which was officially recognized by a UN General Assembly resolution [2] and by the International Criminal Court in its preliminary examination [3], and of further aggression of the Russian Federation in the territory of several individual areas (raions) of Donetsk and Luhansk oblasts of Ukraine, a need arose to take appropriate measures in order to protect the informational environment of Ukraine against the content that promotes war, contains hate speech, and denies territorial integrity of the state.

To that end, a number of amendments were made to Ukrainian legislation, limiting transmission of Russian broadcasters’ programming in Ukraine. One of those was amending legislation (the Law of Ukraine amending some laws of Ukraine on specific features of transmission (retransmission) of advertising contained in programs and shows of foreign broadcasters), which came into effect on August 5, 2015. It was that Law that introduced a number of restrictions on retransmission of those programs, whose content was not in compliance with the European Convention on Transfrontier Television. Another restriction introduced by the law was prohibition to retransmit commercial messages contained in the programs and shows of foreign broadcasters that are transmitted (retransmitted) to the territory of Ukraine, if such foreign broadcasters are not under the jurisdiction of EU Member States or the States that have ratified the European Convention on Transfrontier Television.

It should be noted that the general prohibition for providers to place commercial messages in the programs and shows of foreign broadcasters has existed since 2008, and it has been the subject matter of National Council Resolutions #1738 of October 1, 2008 [4], and #2347 of December 23, 2008 [5], whereby programming service providers were ordered to cease and desist from retransmission of those foreign programs, whose content had to be adapted to the requirements of Ukrainian legislation (including the majority of Russian channels) [6].

In order to be placed on the list of foreign programs, whose content meets the requirements of the European Convention on Transfrontier Television and laws of Ukraine, the content broadcast within the relevant programs must be in compliance with laws of Ukraine and the Convention. It is, therefore, subject to provisions of Article 28, Law of Ukraine OnInformation, prohibiting dissemination of information that calls for violation of Ukraine’s territorial integrity.

Moreover, there exists an unambiguous practice of the National Council of Ukraine on Television and Radio, which, by a number of its decisions of July 7, 2016 (re. TV channels Ulybka Rebyonka, Psychologia21, Okhota I Rybalka) [7], August 31, 2016 (re. Mir Seriala and Teleradioset Blagikh Novostey), and September 29, 2016 (re.TV channels Karusel and Nash Futbol) [8], removed foreign programs from the relevant list for violation of advertising rules. It should also be noted that in the latter case, TV Karusel was also removed from the relevant list for having broadcast a virtual map of the Russian Federation extending to the territory of the temporarily occupied Crimea.

It should be remembered that close to 10,000 people were killed, and about 1.7 million were forced to leave their places of residence because of the occupation of the Crimea and Russian military aggression in the Donbas. In addition to experiencing destructive material consequences of the conflict, those Ukrainian citizens, who have to live under occupation, often feel spiritually depressed,abandoned and forgotten by their homeland that failed to provide them with adequate protection against the occupation. The very least that the government and the society can do for these citizens, until the temporary occupation is brought to its end, is to show respect and protect their dignity as citizens of Ukraine, their official right to belong to the Ukrainian state and be referred to as such in all sources of communication and information, both foreign and domestic.

As already mentioned in the narrative section of these Findings, the National Council stated that it had noted, as part of its own monitoring activities, the broadcasting of maps, on which the Crimea was designated as part of the Russian Federation, as well as of certain messages testifying to de facto recognition of the administrative division line between the Autonomous Republic of the Crimea and Ukraine as national border between the Crimea and Ukraine and, consequently, failing to recognize territorial integrity of the Ukrainian state. These facts, according to the regulator, were in violation of Article 28 of the Law of Ukraine On Information (Information may not be used to call for […] violating the territorial integrity of Ukraine”).

"While people may think whatever they want, they may not always say and write whatever they want. In contrast to the freedom of thought, freedom of expression is not an absolute right " [9]. Freedom of expression may, and in certain cases should, be limited by the state to protect rights and/or legitimate interests of others. The grounds for such restriction are laid down in the second paragraph of Article 10 of the Convention for Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, and in the third paragraph of Article 19of the International Covenant on Civil and Political Rights.

To determine whether restriction on freedom of expression in each particular case is legitimate, the international and national practice applies the so-called three-pronged test, as set out in Article 29 of the Universal Declaration of Human Rights, Article 10 of the Convention for Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, and Article 19 the International Covenant on Civil and Political Rights.

According to that test, the restriction imposed must be prescribed by law, pursue a legitimate aim, and be necessary in a democratic society (meet a pressing social need and be proportionate).

As stated earlier in these Findings, the restriction in question is established by Ukrainian legislation. The provisions of applicable laws are properly formulated, clear and accessible, making them consistent with the first criterion of the three-pronged test for introducing restrictions on the right to freedom of expression in accordance with the law.

Undoubtedly, given the state of an international armed conflict (which de facto exists between Ukraine and the Russian Federation), protection of national security and territorial integrity together with protection of the rights of others, constitute a legitimate goal for imposition of the restrictions, primarily meant to ensure protection against the aggressor state. Hence, the second criterion of the three-pronged test is equally satisfied.

As for the need for a restriction in a democratic society, namely, the option to remove programming from the list of foreign programs whose content meets the requirements of the European Convention on Transfrontier Television and laws of Ukraine, we find that the restriction imposed also meets this third criterion for restricting the right to freedom of expression, since it pursues an urgent social need and, at the same time, is proportionate.

The position taken by the European Court of Human Rights in Vg TV ereingegen Tierfabriken v Switzerland was that “…such a margin of appreciation is particularly essential in commercial matters, especially in an area as complex and fluctuating as that of advertising” [10 ]. Also, according to ECHR case law (judgment in Zana v Turkey) [11], the necessity and pressing social need to impose certain restrictions on freedom of expression must be reviewed according to the content and context of certain statements or actions. The need for restrictions in Ukraine has been caused by considerable social tension in the state resulting from foreign aggression and the conditions of constant informational confrontation, powerful propaganda and incitement to hatred on the part of the aggressor state, and Russia’s failure to recognize the internationally recognized borders of Ukraine.

Encroachments on the right of Ukrainian citizens in the occupied territories (and, indirectly, of internally displaced persons from these areas) to belong officially to the Ukrainian state must also be adequately brought to an end.

As regards proportionality of the restriction, removing a foreign program from the List of foreign programs, whose content meets the requirements of the European Convention on Transfrontier Televisionand laws of Ukraine may be deemed the least restrictive of all possible measures, since it is not accompanied with imposition of any financial penalties on the offenders. Moreover, the state does not restrict access to the programs outside the list by other means of transmission, including the Internet and satellite broadcasting.

The measures initiated by the National Council apply only to multichannel broadcasting, which is regulated inside its jurisdiction, namely IPTV and cable network broadcasting. Meanwhile, watching the program directly on Dozhd TV’s website, as well as on OTT platforms is neither limited nor blocked. The regulator has, therefore, resorted to a reasonable restriction, whose aim is to ensure compliance with the laws of Ukraine and international law. The regulator has not, nor could it have, imposed any individually targeted sanctions on the channel in view of the determination of jurisdiction in the information space.

Thus, IMC considers the restrictions applied by the National Council in the case of Dozhd TV to be in conformity with the three-pronged test for limiting freedom of expression. It should be noted, however, that for technical reasons, IMC does not review or evaluate the National Council’s procedures leading to its adoption of the relevant decision, and only reviews the channel’s content, the regulator’s decision and related statements of the parties to the conflict.

Finally, it is worth noting that occupation of the Crimea is a violation of basic precepts of modern international law that are designed to ensure peaceful coexistence of states and nations, namely Article 2 (4) of the UN Charter and norms of customary international law (prohibition of the use of force against territorial integrity or political independence of another State). In addition to putting Ukraine’s interests at risk, “normalizing” occupation, also through use of media and advertising, erodes the very foundations of the world order. Unlimited freedom of expression in respect of such ‘normalization’ jeopardizes this very freedom, since proponents of ‘radical pluralism’ [12] do not appear to realize that human rights in general and freedom of expression in particular do not exist in a void, but rather in a paradigm of state and its relationship to the individual person. They reflect the important obligations borne by the state in respect to persons under its jurisdiction. Similarly, exercise, protection and restriction of those rights occur in the paradigm of the state. It is both absurd and impossible to consider exercising freedom of expression in Ukraine if one should assume that Ukraine as a state with sovereignty and territorial integrity would no longer exist.

Conclusions

IMC deems the restriction of Dozhd TV retransmission in Ukraine to be in conformity with the three-pronged test for limitation of rights, since it is (i) prescribed by law, (ii) pursues a legitimate aim and (iii) is necessary in a democratic society; in the current context of the situation in Ukraine (the state of occupation in the Autonomous Republic of Crimea and aggression in Eastern Ukraine, which are internationally wrongful acts), it is consistent, therefore, with the principles laid down in Article 10 of the Convention for Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, and Article 19 of the International Covenant on Civil and Political Rights.

Appendix: Dissenting opinion of Natalia Humenyuk, a member of the Independent Media Council, in the case of legitimacy of restricting Dozhd TV retransmission in Ukraine (total of one page).

Voting results:

"For": 11;

"Against": 2;

"Abstained": 1.

Signed by:

Natalia Ligachova, Chair of the Board,

Ihor Rozkladai, Secretary

Roman Holovenko, Secretary

Dissenting opinion

of Natalia Humenyuk, IMC member

in the case of legitimacy of restricting Dozhd TV retransmission in Ukraine

While we should definitely be mindful of the need to assure respect of the letter of the law, it is the civil societythat will be the first to feel when reality runs ahead of legislation. It is important that journalistic organizations be not only the media arm of government agencies, but offer professional solutions or, at least, a discussion in those situations, when answers cannot easily be found; they should be tools for seeking solutions, not a surrogate for regulatory and law enforcement agencies.

For instance, modern journalism is facing the challenge of media professionals staying in the territory of those countries, which give no access to independent media. Western media operate without formal documents in Syria, and this does not give rise to condemnation. Ukrainian journalists visit Nagornyi Karabakh despite objections by Azerbaijan; such visitsdo not cause, however, an outrage amidst Ukrainian media organizations. These challenges call for a good quality discussion and understanding of whether a compromise is possible, and where its limits should lie for media outlets operating in authoritarian countries. During the Cold War, it was as easy as that: democratic media outlets operated outside of the Soviet Union, since that was the only way. Hybrid regimes of today cannot limit the presence of opposition media in their territory; moreover, with all the information “white noise” and generous support that is given to propaganda, independent media cannot afford to stay in exile, as they would lose the audiences they are trying to reach. The example of Dozhd TV is also a part of the discussion. If Ukrainian media find themselves in a dictatorial environment, should they migrate, or stay together with their audience? This is the sort of questions that the Independent Media Council and the media community could broach. Where is the limit to compromise? What works best: prohibition, or attempting to clarify fundamental issues?

Professionals can tell propaganda from information, but in the times of war we are tempted to adopt the enemy’s logic and way of thinking, which are prone to generalizations, such as ‘Ukrainian means fascist’, or ‘Russian means propaganda’. In this case, (I believe) that IMC’s review of the Dozhd case, and its de facto endorsement of the decision made by a government agency are both opportunistic and redundant.

References:

[1] http://nrada.gov.ua/ua/rishennya/34026/34212/34232.html

[2] https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N16/352/55/PDF/N1635255.pdf

[3] https://www.icc-cpi.int/iccdocs/otp/161114-otp-rep-pe_eng.pdf; para 158

[4] http://nrada.gov.ua/ua/rishennya/1272013598/1272437210.html

[5] http://nrada.gov.ua/ua/rishennya/1272013598/1272274749.html

[6] http://nrada.gov.ua/ua/rishennya/1272013598/1273577867.html; for current list of adapted programs, see the link in Decision #652

[7] http://nrada.gov.ua/ua/rishennya/26297/31471/31705.html

[8] http://nrada.gov.ua/ua/rishennya/26297/32521/32645.html

[9] Moeckli D., Shah S., and Sivakumaran S., ‘International Human Rights Law’ (2014) OUP 228

[10] http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-59535

[11] http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58115

[12] Plattner M., ‘Populism, Pluralism, and Liberal Democracy’ (2010) 21.1 Journal of Democracy 87

Translated by USAID