«Детектор медіа» поставив ці запитання експертам. Ми вже публікували думки політтехнолога Сергія Гайдая та оглядача Олександра Михельсона.

Нині на запитання «ДМ» відповідають Дмитро Разумков, Дмитро Понамарчук та Володимир Цибулько.

Дмитро Разумков, директор, керівний партнер в Ukrainian Politconsulting Group:

— Як ви оцінюєте подачу ЗМІ теми «плівок Онищенка»?

— Сегодня большинство украинских СМИ занимают достаточно сбалансированную позицию практически по всем вопросам, которые беспокоят и интересуют граждан страны. Этот принцип сохраняется, даже если то или иное издание или телеканал близки к кому-то из фигурантов скандала. И это однозначное достижение украинской журналистики.

Что же касается непосредственно скандала вокруг так называемых пленок Онищенко, то, как мне кажется, баланс мнений сегодня удаётся выдерживать. Конечно, многим лицам, наделенным сегодня властью, хотелось бы, чтобы этому вопросу уделялось и меньше внимания и чтобы позиция была односторонней. И, к сожалению, мы уже видели скандальную информацию о рассылке так называемых «темников-месседжей» для «своих» спикеров и экспертов с пожеланиями относительно того, как и что следует комментировать.

Но каждый должен заниматься своим делом. Политики должны обеспечивать стабильное развитие страны, а не своих личных политических и финансовых бюджетов. Правоохранительные и антикоррупционные органы должны расследовать это дело. А журналисты — анализировать информацию и затем оперативно и объективно доносить ее до общества. На мой взгляд, только у последних сегодня получается достойно выполнять поставленные перед собой задачи.

— Як ви оцінюєте комунікацію з суспільством та ЗМІ з цієї теми представників БПП, провладної коаліції, опозиції?

— Представителям БПП, как и другим политсилам, которые прямо или косвенно находятся в правящей коалиции, было бы намного комфортней, если б этого скандала не было вообще или ему уделялось бы меньше внимания в медиапространстве. И это логично, так как скандал бьёт не только по Президенту, по его политической силе, но и по всей структуре власти, которая пришла реализовывать задачи, поставленные перед ней еще на Майдане. Среди этих задач одной из ключевых была борьба как с экономической, так и с политической коррупцией, а «пленки Онищенко» — это яркий пример и того, и другого, если, конечно, это все правда.

Позиция спикеров, выступающих со стороны власти, иногда напоминает позицию страуса: если я этого не вижу или не хочу видеть, значит этого нет. Но так уже не получится, благодаря позиции СМИ и гражданского общества ситуация кардинально изменилась. И вместо того, чтоб засовывать голову в песок, делая вид, что ничего не происходит, и параллельно обвинять во всех смертных грехах тех, кто не согласен с такой позицией, нужно садиться, разбираться, выносить уроки и, если придется, наказывать виновных.

Вместе с тем, позицию оппозиции назвать конструктивной можно тоже с большой натяжкой. Политсилы, представляющие все оппозиционные группы, пытаются в первую очередь заработать для себя политические баллы и обеспечить рост электоральной поддержки, и только потом беспокоятся о реальном решении сложившейся проблемы. Но такая пиар-позиция не сможет реально помочь в реформировании нашего государства.

— Що несе цей скандал у цілому суспільству й країні?

— Такой скандал, естественно, плох для имиджа и для политиков, и, что самое плохое, для имиджа Украины в целом. Мы сейчас выносим за скобки, в каком объёме информация Онищенко соответствует действительности. Но это однозначно негативно повлияет на наши позиции в международной политике, будет в полной мере использовано нашими внешними врагами и, что самое плохое, станет очередным гвоздем в крышку гроба под названием «Доверие украинцев к политикам».

Дмитро Понамарчук, президент Фонду вільних журналістів імені В'ячеслава Чорновола:

— Це мильна булька. Аудіозаписи Онищенка викликали би в Україні бодай якусь цікавість, якби були оприлюднені, скажімо, на прес-конференції в Києві. Як свого часу зробили Мороз і Луценко з плівками майора Мельниченка. У випадку з Онищенком це пшик, який недотягує навіть до неперших шпальт, як кажуть газетярі. Й Адміністрація Президента, й Порошенко в наш час можуть забути про цензуру, в кожній хаті стоїть інтернет, і якщо щось заборонять на телебаченні, в інтернеті подивляться й послухають усі, хто забажає. На мою думку, Онищенко діє не як політик, а як дрібний мстивець, який заплатив за депутатський мандат, натомість отримав проїзний на метро. Гадаю, на Заході регочуть від рівня барижництва в Україні. Тим більше, що в цій справі — барижництві — грані між владою та опозицією просто немає, є натомість диктофони в годинниках.

Усі «комунікатори», що їх висмикнули у список БПП з лав преси для безплатного висвітлення ідей і завдань блоку, хутко стали тими, ким хотіли — братами по крові творців БПП. Адже БПП — життєдайне русло Верховної Ради, то подібні маневри призведуть до одного — до виборів за законами, встановленими вулицею. І це станеться радше швидше, аніж пізніше.

Володимир Цибулько, політичний експерт:

— Як ви оцінюєте подачу ЗМІ теми «плівок Онищенка»?

— Явну цезури навряд чи можна нині застосувати, адже є конкурентне інформаційне поле і будь-яка навіть самоцезура певним чином впливає на репутацію. Тому можна сказати, що головним інструментарієм подачі був пошук раціонального ракурсу, під яким і подавалася ця тема.

— Як би ви оцінили коммунікацію з суспільством та ЗМІ з цієї теми представників БПП, провладної коаліції, опозиції?

— Мета в Порошенка дуже проста — максимально уникнути репутаційних втрат від цього сценарію. По суті, все почало зводитися не до боротьби фактів, а до боротьби з епітетами. Зрозуміло, що ця історія добиває й так знищену репутацію Онищенка. Тобто якщо раніше він сприймався як особа раціональна, але захланна, яка заради грошей може переступити через будь-що, то з оприлюдненням цих плівок він постав перед суспільством як людина просто безграмотна й не дуже розумна. Тому його опонентам легко з ним боротися. Якби це оприлюднювала інша особа з бездоганною репутацією, то з цього можна би було справді зробити бомбу інформаційну, яка могла би зруйнувати політичний баланс, а в нинішній ситуації, особливо через персону Онищенка, це все несерйозно.

— Що несе цей скандал у цілому суспільству й країні?

— Нічого. Це взаємопожирання павуків у банці — не більше. Інтереси суспільства пов’язані з виживанням і з зароблянням хліба насущного. Думаю, що якісь емоційні висловлювання будуть у суспільстві, але щоб ця історія зруйнувала всі політичні баланси — цього не буде.

— А на міжнародній арені наша країна нічого не втратить через цей скандал?

— Ну якщо проти країни діє людина, яка корумповувала цю країну, що може втратити країна? Я вже казав, у репутаційному сенсі якби це була більш бездоганна людина, то можна було би привернути увагу європейських партнерів, створити невеликий прецедент. А так це виглядає доволі комічно і сприймається як щеплення від будь-яких подібних вкидів, що можуть знищити того чи іншого політика. От якраз після плівок Мельниченка суспільство не ведеться на такі речі. Ці вкиди не варті нічого, коли вони не мають судової перспективи.

Тим більше на тлі російської агресії, коли вся ця історія на повну використовується російськими пропагандистами, щоби затьмарити свою військову присутність в Україні.

Фото Олександра Онищенка: Daily - РБК-Украина