Про це повідомляє сайт «Громадського радіо».

«Я придумала цей проект і зібрала колег, щоб це втілити, і, зрештою, за рік у нас вийшла книжка. Перший раз ми про неї заговорили з літературного форуму видавців у Львові… Тоді в мене був концепт і бачення, що я хочу поєднати літературу, юридичні поради і поради психологів в одній збірці. Просто кожна людина по-різному сприймає інформацію, і нам може допомогти різне: комусь допомагає оповідання, де він або вона бачить себе, а комусь — юридичні поради, що можна зробити в наших умовах», - розказала Лариса Денисенко.

За її словами, медіа як майданчику, який може вирішити правозахисні питання, довіряють в Україні вдвічі більше людей, ніж судовим інстанціям, тому є сенс винесення проблеми на обговорення.

«Винесення цієї проблеми в публічну площину надає більше сміливості людям, які від цього страждають. Так вони не будуть боятися будь-яких державних органів, медіа, сусідів і, в принципі, зможуть розповісти про це, тому що і досі багато хто з людей вважає, що ця проблема стосується виключно сім’ї, що вона має бути там капсульована, бо не можна виносити сміття з хати», - сказала авторка проекту.   

Співавторами книги виступили письменники, юристи і психологи.

«Якщо говорити про літераторів і літераторок, це Софія Андрухович, Юрій Андрухович, Наталка Сняданко, Галина Вдовиченко, Євгенія Кононенко, Юрій Макаров, Артем Чапай, Маріанна Кіяновська та Сергій Осока.

Також до цієї книги долучилися мої колеги-адвокати, це Галина Федькович і Христина Кіт. Власне, вони працюють юристками Фонду "Жіночої перспективи", який працює на всю Галичину і допомагає жінкам, дітям і чоловікам, що зазнали насильства в сім’ї. Так само у створенні книги брала участь психологиня Марта Чумало, вона з тієї ж організації. Допомагали нам і колеги з "Ла-Стради", це відома неурядова організація, яка займається протидією насильства.

І що цікаво, кожне оповідання письменників і письменниць коментували професійні психологині з "Ла-Стради", тобто вони зчитували це як модель реальності і аналізували вчинки та слова героїв і героїнь», - сказала Лариса Денисенко.

За її словами, збірка стосується кожного, і звідси походить її назва «ПРОти НАСильства».

«Назва це завжди складно, а особливо, коли це багатопланова збірка. Був варіант назвати її "Парасолька проти дії насильства". Оскільки це проект, підтриманий проектом "Доступна якісна правова допомога в Україні", який фінансується урядом Канади, вона потрапила на очі одному із політологів Валерію Димову, і він дуже цікаво подивився на фразу "проти насильства" і зрозумів, що якщо виділити літери "п", "р" і "нас", вийде фраза "Про нас". Тобто ця книга стосується кожного і вона спрямована проти насильства. Власне, так і склалася її подвійна назва», - підсумувала упорядниця збірки.

Як повідомлялось, українська журналістка Анастасія Мельниченко запустила в соцмережах хештег #‎яНеБоюсьСказати - флешмоб проти замовчування насильства. Психологиня та гештальт-терапевт Катерина Золотарьова прокоментувала для MediaSapiens, як реагувати на розповідь близьких і друзів, які вирішили розповісти свою історію про насильство.

В липні Facebook тимчасово заблокував акаунт української активістки Анастасії Мельниченко, яка запустила флешмоб #яНебоюсьСказати.

Російське видавництво «Эксмо» подало заявку на реєстрацію товарного знаку #яНеБоюсьСказать і планує випустити книгу з історіями жінок, які зазнали насильства. Українська журналістка Анастасія Мельниченко заявляє, що такі дії видавництво здійснює без її офіційного дозволу.

На фото - Лариса Денисенко

Фото: «Громадського радіо»