22 листопада представництво Freedom House в Україні презентувало розділ про Україну зі щорічного звіту «Свобода в мережі 2016», присвяченого дослідженню стану свободи слова в інтернеті. Дослідження проводиться шостий рік поспіль і, за словами його авторів, охоплює 88 % користувачів інтернету в 65 країнах світу (не включає більшої частини країн Європи та Африки).

Ще до оголошення дати презентації звіту в експертних колах, які опікуються захистом свободи слова в Україні, лунало багато запитань до дослідження, яке показало хоча й незначне (на один бал), але все ж погіршення стану свободи слова в інтернеті в Україні за останній рік, а також віднесло Україну до частково вільних країн. Як з’ясувалося, дослідники рахували бали без жодних поправок на те, що в країні йде війна і впливати на порушення на окупованих територіях Донбасу та Криму українська влада не може — тобто однією «лінійкою» вимірювали Україну разом із окупованими територіями та, наприклад, США чи Німеччину.

Дату презентації було оголошено минулого тижня — ще до того, коли Президент Петро Порошенко ветував законопроект про підтримку кіно з антипіратськими нормами. На той момент можна було припустити, що противники законопроекту також захочуть використати подію, аби зайвий раз розкритикувати норми цього документу. Чи були в когось такі наміри, ми вже не дізнаємося. Але критика антипіратських норм законопроекту під час обговорення звіту все ж прозвучала — від представника компанії «Google Україна», що виступала співорганізатором презентації.

Детальніше — в прямій мові учасників.

Тетяна Локоть, Dublin City University, авторка розділу про Україну у звіті «Свобода в мережі 2016»:

— «Свобода в мережі» — це звіт, який вимірює не лише свободу медіа, а дивиться загалом на ситуацію в інтернет-середовищі, на права звичайних користувачів, а також на те, як почувається інтернет-бізнес. Три основні категорії, які ми вимірюємо: перешкоди для доступу до інтернету, обмеження контенту в інтернеті й порушення прав користувачів. Із цих трьох категорій складається загальна кількість балів, яка дорівнює 100, і щороку ми вирішуємо, скільки балів у певній категорії ми надаємо кожній країні. І чим більше балів, тим гірший стан свободи в інтернеті.

За останній звітний період, який почався в червні 2015 року й закінчився в травні 2016-го, порівняно з попереднім роком Україна в цілому погіршила свій показник лише на один бал: 38 балів проти 37 в минулому році. Здебільшого це погіршення сталося у сфері обмеження доступу до контенту й публікації певного контенту в інтернеті, за рахунок зростання кількості арештів інтернет-користувачів за висловлювання сепаратистських поглядів у соціальних мережах. Але, з іншого боку, також і через те, що багато інтернет-користувачів на окупованих територіях Донбасу були позбавлені доступу до багатьох українських сайтів.

Протягом звітного періоду було також здійснено низку кібератак на такі ключові об’єкти, як електромережі, аеропорт, які також враховуються у звіті. Багато хто з тих, хто досліджували ці кібератаки, кажуть, що вони пов’язані з Росією та російським урядом.

Водночас були і внутрішні інформаційні атаки, наприклад, мішенню для них стали всі журналісти, які отримали акредитацію в зоні конфлікту й чиї особисті дані були оприлюднені активістами сайту «Миротворец».

Але, незважаючи на всі труднощі, з якими стикається українське суспільство через війну та атмосферу страху, самоцензури, важливу роль продовжують відігравати українські активісти: за допомогою інтернету вони організують і просувають ідеї координації волонтерського руху, підтримки військових, допомоги внутрішньо переміщеним особам, нагляду за діяльністю органів державної влади, антикорупційну роботу, викриття випадків поширення упередженої або маніпулятивної інформації.

Олександр Данченко, голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв'язку:

— Я не можу погодитися з тим, що до країни, в якій іде війна, можна застосовувати стандартні методи оцінки свободи інтернету. Тут повинні працювати зовсім інші правила. Якщо запитати батьків наших загиблих воїнів, що для них було би важливіше — свобода інтернету, щоби сепаратисти кричали все, що вони хочуть, чи збережені життя, — то, звісно, всі виберуть збереження життя наших воїнів.

Свободу інтернету в нас багато хто розуміє як можливість обізвати кожного поганими словами. Але це не свобода інтернету. І до цього питання потрібно підходити дуже обережно.

Свобода інтернету — це освіта. Щоби громадяни правильно користувалися інтернетом, потрібно навчати дітей ще у школі: що таке інтернет і свобода інтернету.

Як під час війни розділити, що є свобода слова, а що не є нею? Нині цим дуже активно користується «п’ята колона» в Україні: вона використовує свободу інтернету для того, щоби вести тут пропаганду країни-агресора.

Завдання держави — зберегти життя її громадян. І якщо для цього потрібно заборонити якісь сайти з російською пропагандою, це треба зробити. І переходити до стандартних прав свободи інтернету тоді, коли ми виграємо цю війну.

А свобода інтернету складається перш за все зі свободи доступу до нього. Півроку наш комітет веде боротьбу між двома галузями: телекомунікаційною та енергетичною. Енергетичні компанії блокують прокладання оптичних кабелів зв’язку, через що села й маленькі містечка не можуть отримати доступу до високошвидкісного інтернету та інформації. Так само їхні дії заважають і розвитку 3G-мережі. А хто володіє нашими обленерго? Значною мірою — російські олігархи.

Щодо блокування контенту на непідконтрольних територіях України: з одного боку, від операторів вимагають санкцій і законної роботи з непідконтрольними нам територіями, а з іншого — вимагають, щоб наші оператори надавали там доступ до українського контенту. Як це вирішити? Українські оператори готові надавати український контент на окупованих територіях, але їм це забороняють, тому що таким чином вони вестимуть бізнес із країною-агресором.

Якщо подивитися рейтинги по швидкості доступу країн до інтернету, то Україна перебуває на четвертому місці у світі. Ніде в Європі ви не знайдете в кожному домі 100 Мбіт/сек.

Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації:

— Мені здається, що в нас в інтернеті дуже багато присутня позиція сусідньої країни, а також інформація з окупованих територій. Зокрема, нині ми фіналізуємо оцінку 15 провідних українських інформаційних інтернет-сайтів: вони абсолютно спокійно переставляють інформацію з інформаційних сайтів «ДНР» і «ЛНР». Так само в Україні працюють проросійські медіахолдинги.

За минулий рік значно зросла кількість бот-мереж. Ще одна тенденція: відновлення сайтів — «зливних бачків». І тут є велике питання до професійності журналістів, які мають особливо ретельно перевіряти інформацію.

Ще один тренд: стигматизація журналістів із боку високопосадовців та політиків. Ми можемо спостерігати абсолютно безвідповідальне ставлення деяких політиків, які дозволяють собі в соцмережах вживати лайку або висувати безпідставні звинувачення.

Ще одне питання: «Миротворец» і відсутність оперативної реакції з боку правоохоронних органів. Порушено справу, досі триває слідство. Але дуже цікавий контраст: минулого тижня були оприлюднені приватні фото заступниці міністра внутрішніх справ і одразу ж були заблоковані. У той же час ситуація з сайтом «Миротворец» триває й досі.

У нас наразі немає законодавства, що якимось чином обмежує чи контролює контент інтернет-ЗМІ, за винятком законодавства стосовно національної безпеки. Це позитивно. Але нам однозначно бракує спільного етичного кодексу або принаймні розуміння, що таке професійна етика, стандарти, баланс.

На сході справді є дуже серйозне обмеження прав громадян на інформацію. І тепер на Мінських перемовинах часто лунає теза про вибори на окупованих територіях. Однак ми як медіаексперти ставимо під сумнів можливість проведення таких виборів у зв’язку з тим, що право громадян на інформацію є серйозно порушеним. Перед тим, як проводити вибори, треба надати громадянам доступ до джерел збалансованої інформації. Наразі ж у зв’язку з тим, що на окупованих територіях існує жорстка цензура — є список дозволених інтернет-медіа і провайдерів, — там почали бурхливо розвиватися пабліки в соцмережах, де громадяни обмінюються інформацією про місцеві події.

Державної цензури в медіа ми не помітили. Навпаки, цього року зменшилася кількість випадків цензури. Хоча я й не виключаю самоцензуру.

У звіті Freedom House названо три випадки затримання громадян, які розміщували певну інформацію в соцмережах. Я не можу наразі судити про ці випадки, мені бракує інформації про них. Але завтра (23 листопада. — ДМ) буде засідання робочої групи при АП по свободі слова, де будуть, зокрема, присутні представники прокуратури, СБУ, і я попрошу їх прокоментувати ці випадки й публічно подати інформацію.

Тетяна Попова, голова ради Телекомунікаційної палати України:

— Шкода, що автори звіту дали змогу ознайомитися з ним уже після того, як він був готовий. Якби ви залучили експертів із питань свободи слова в інтернеті на етапі його створення, в ньому було би менше похибок. Зокрема, у звіті є явні помилки, пов’язані з функціонуванням точок обміну трафіком. І навіть назву нашого основного закону — «Про телекомунікації» — написано неправильно.

У мене виникли деякі питання щодо акцентів, які розставлені в цьому звіті. Так, у ньому вказано про блокування бойовиками десятків інтернет-сайтів у східних районах країни. Але немає уточнення, що це відбувається в зоні, захопленій проросійськими й російськими силами. Ми перебуваємо в стані війни, й було би дуже добре, щоби саме це уточнення було зроблено в першому ж абзаці. Бо без нього здається, що ми погіршили стан із 37 до 38 пунктів не тому, що в нас є утиски свободи слова в тих регіонах, які захоплені сепаратистами, а в цілому в країні.

Але я хочу подякувати Freedom House за те, що вони взагалі роблять таку роботу. Ми завжди робили й робимо все, щоб у нашій країні свобода слова була базовою цінністю. І ми завжди критично ставилися й робили все, щоби не приймалися ті законодавчі акти, які могли би прямо чи опосередковано обмежити цю свободу слова. І я сподіваюся, що наша робота дозволить і в подальшому уникнути ухвалення законодавчих актів на кшталт російських, які дозволяють блокувати сайти в інтернеті.

Еліна Шнурко-Табакова, голова правління Асоціації підприємств інформаційних технологій України:

— Можливо, всім, хто нас чує, стане в нагоді така проста річ, як класифікація країн. І якщо є країни в стані війни, то для них мають бути чіткі інтегральні фактори з певною вагою, які розставлять усе по місцях. Тим більше, що є рішення ООН, і Freedom House не потрібно виступати експертом, яка країна перебуває в такому конфлікті. Я впевнена, що свободи громадян на вільних територіях України покращили свій стан, а за рахунок окупованих територій показник змістився на один бал.

І спеціально для Інституту масової інформації я хотіла нагадати, що, здається, ще в 2010 році були розробки і проекти з саморегулювання ЗМІ, редакційних політик, цінностей тощо. Тоді головним завданням було, щоби нас не почали регулювати і не приписували до нас слово «інтернет-ЗМІ», бо це була російська калька: спочатку зареєструвати, а потім почати контролювати користувацький контент. Можливо, слід просто підняти ті напрацювання, залучити нових осіб, більш активних, щоби принаймні в тих, хто себе називають медіапроектами в інтернеті, була головна відмінність: наявність редакційних політик. І невелика інформаційна кампанія «Довіряйте тим, у кого на сайті опублікована редакційна політика» вже призведе до природної селекції довіри з боку аудиторії.

Адріан Шахбаз, науковий керівник звіту «Свобода в мережі», Freedom House:

— Завжди має бути баланс між свободою слова й безпекою, і свободу слова потрібно захищати. Бойовики на Донбасі блокують інформацію. Необхідно, щоби ЗМІ в Україні подавали краще підготовану інформацію.

Я не знаю, чи буде кращою альтернативою не включати до дослідження окуповані території. Тому що тоді можуть сказати: «Невже український уряд не визнає, що це територія України?» Також важливо показати, що ситуація на сході України серйозно відрізняється від ситуації на території, підконтрольній уряду. Ці відмінності вказані у звіті: коли ми написали про бокування сайтів на Донбасі, то зазначили, що це було зроблено бойовиками, а не українським урядом.

Щоби боротися з фейками і пропагандою, потрібно мати кращий рівень журналістики. Саме тепер Україні потрібно більше підтримувати своїх журналістів, особливо тих, які займаються розслідуваннями.

Олег Якимчук, директор зі зв’язків із органами державної влади «Google Україна»:

— Я не згоден, що в нас немає законопроектів, які обмежують свободу слова в інтернеті. Вони є. Мова про законопроект «Про державну підтримку кінематографії в Україні». У ньому створено механізм, який дозволяє блокувати медіаресурси без рішення суду (законопроект містить антипіратський механізм: можливість досудового блокування аудіовізуального контенту на вимогу його правовласників. – ДМ). Це дуже небезпечний проект, який, на щастя, був ветований Президентом та надісланий до Верховної Ради на доопрацювання. Треба доопрацьовувати його, а також вирішити, що потрібно зробити, аби уникати появи таких механізмів.

***

Ще одна тема, яка виникла вже під час відповідей на запитання з залу, стосувалася вилучення серверів у телеком-компаній, повідомленнями про які останнім часом рясніють ЗМІ. Спікери погодилися, що вилучення серверів може використовуватися як рейдерський інструмент, але все ж частіше постраждалі компанії справді є за що покарати або ж просто має місце перебільшена увага до цієї теми, тимчасом як насправді в них ніхто нічого не вилучав (як, наприклад, у випадку з «Ланет» і «Ромсат»). Тим не менше, 8 вересня Верховна Рада прийняла за основу законопроект № 3719, який пропонує заборонити вилучати сервери під час обшуків у компаніях. Наразі документ готується до другого читання.