На своїй сторінці у Фейсбуку команда проекту підбила підсумки за рік: ефіри з десяти країн, більше тисячі гостей, жива трансляція 30 концертів, реалізація 50 власних проектів і трьох повноцінних ефірних сезонів. Радіо вже встигло з’їздити з Джамалою на «Євробачення», відвідати Євро-2016 і започаткувати власний фестиваль SkovorodaFest.

Навіщо залазити з айфоном та ковдрою в шафу, чому «Сковорода» — не «прилизане» радіо, орієнтоване на технологічне майбутнє, і як молодому проекту в непростих умовах медіаринку виходити на самоокупність — «Детектору медіа» розповів один із засновників «Сковороди» Андрій Чемес.

«Тут машина їде, і щоб нам півстудії не знесли зараз, пересідаємо»

— «Сковорода» — єдине мандрівне радіо в Україні, тож ви могли вчитися тільки на власному досвіді. Які казуси траплялися за рік?

— Пригадую перший ефір — презентацію альбому Христини Соловій у книгарні «Є». У нас не було стін, які поглинають звук. Тому за дві ночі до презентації я поїхав за місто до дядька своєї дружини. В його гаражі з важезних дощок ми майстрували стіну, яка утворювала кут, до другої-третьої ночі.

Вантажною машиною везли стіну на локацію в центр Львова. Її неможливо було десь залишити через величезні габарити. Зрештою, зателефонували отцю Степану Сусу: «Отче, чи можна залишити нашу стіну радіо “Сковорода” у вас у церкві?». Дозволив. Ніч вона стояла там, а зранку ми знову переносили її в книгарню. Стіну ми оббили паралоном, думали, він поглине звук. Звісно, це не мало нічого спільного з реальністю (сміється). А стіна нам потім пригодилася в різних локаціях як дуже міцний брендвол.

Веселих ситуацій було дуже багато. Наприклад, ми жили у Стокгольмі в квартирі розміром із коридорчик. Заходиш — одразу кухня, ліжко й диван. Ми з Артемом спали на одному ліжку, за півметра — Мар’яна — справжній гуртожиток.

Або коли сиділи в ТЦ «Форум», там тільки відкрився візовий центр. Ажіотаж, ніхто не знає, де він. У нас прямий ефір, круті гості, а люди постійно підходять і практично в мікрофон: «Добридень! А ви не підкажете, як пройти у візовий центр?». Усе це було в ефірі, а ми — в шоці.

Нещодавно в нас була мандрівна студія на пішохідній вулиці Лесі Українки (у Львові. — І. А.). Там можуть їздити тільки машини мешканців цієї вулиці. І ми щопівгодини мусили вставати, щоби пропустити автомобіль. У прямому ефірі казали: «Вибачте, в нас тут машина їде, і щоб нам півстудії не знесли зараз, пересідаємо».

Якщо ми ставимо студію на фестивалях, буває, люди самі підходять і просяться в ефір. Здебільшого це адекватні цікаві люди, ми дуже з таких ініціатив тішимося. Але бувають і такі, які розмовляють, як божевільні, доводиться зупиняти. Часто підходять: «А що це? Радіо?». І що цікаво, дуже багато людей питає, як це технічно можливо. Дуже часто не вірять, що це прямий ефір.

—  Якщо так часто питають, то, може, скажеш, як це технічно можливо?

— Це досить складний процес налаштувань. У нас є головний сервер, який стрімить музику, й локальний, із якого ми ефіримо. Тоді головний сервер зупиняється і ми в прямому ефірі.

— Тобто головний сервер не переносний?

— Так, він стоїть у Німеччині. А локальний — переносний.

— Пробач за те, можливо, дилетантське питання. Для ефіру вам обов’язково підключатися до розетки?

— Звісно. Нам потрібна електрика й інтернет. Але не wi-fi, а кабельний. Бо wi-fi дуже нестабільний. Будь-які перепади наш локальний сервер вирубують і вмикається головний. Бували випадки: іде розмова, а головний сервер втручається в ефір через погану мережу.

— А програми, які виходять у записі, де записуєте?

— По-різному. Але в нас у записі програм узагалі немає.

— «Медіатор» же виходив у записі.

— Виходив. А тепер — у прямому ефірі. Запис на «Сковороді» дуже не вітається. Його треба десь записувати, монтувати. Але були програми, начитані на айфон. Наші слухачі звикли, що ми — не прилизане радіо. Ми з Артемом днями говорили: потрібні інформаційні ролики. Кажу: «Давай не заморочуватись і проситися до друзів на студію, а просто казати нашим слухачам: “Наступний інформаційний ролик записаний на диктофон. Зрозумійте і вибачте, будь ласка!”» (сміється).

Це жарт, але якщо ти максимально відвертий зі своєю аудиторію, показуєш свою кухню, слухачам байдуже, чи ролик записаний за тисячі гривень на студії, чи в підсобці на айфон. Пам’ятаю, в нас був передвеликодній проект «Великий зміст» із отцем Степаном Сусом на різні теми. Щоб записати підводки до цього проекту, я залазив у свою шафу вдома, брав ковдру, накривався нею в шафі й начитував. І, знаєш, звучало досить непогано (сміється).

«Намагаємося нести в маси проєвропейське ставлення до прав кожного»

— До речі, про цінності. На щастя, Україна стає толерантнішою до інших думок, до того, що ми всі різні й рівні. Ви торкаєтесь тем ЛГБТ, прав людини. Як на це реагує аудиторія?

— Я пригадую тільки два негативні фідбеки таких тем за рік. Навіть у розважальних проектах ми завжди акцентували на рівних правах, толерантності, й це далеко не стосується ЛГБТ. ЛГБТ в цьому списку стоїть десь, грубо кажучи, на п’ятому місці. Ми намагаємося нести в маси проєвропейське ставлення до прав кожного. Це стосується й людей з обмеженими можливостями.

Був знаковий ефір: мережа спортивних закладів не дозволила людині з обмеженими можливостями займатися в них, туди було неможливо заїхати на візку. Ми торкнулися цього питання, вийшло гучне обговорення, почалися суперечки, в яких брав участь і цей заклад. Зрештою, ефір дав результат. Ця мережа звернула увагу на проблему й покращила умови, щоби люди з обмеженими можливостями могли в них займатися.

— Чому для вас це важливо?

— Радіо «Сковорода» — ідейний проект. Ми робимо свою сродну працю. Після комерційних FM чітко зрозуміли: хочемо доносити контент, якого більше ніде немає. Ми хочемо бути радіо впливу. Не завжди вдається, але думаю, ми на правильному шляху. Медіа повинні бути відповідальними. Якщо нас слухають десятки тисяч щомісяця, ми не можемо легковажити. Хочемо, щоби нас слухали такі ж люди, щоб ми були не пасивним спостерігачем процесів, а активним учасником.

— Окрім прав людини й громадянина, про що ще вам важливо говорити?

— Про те, що надихає, мотивує, дає надію, що все буде добре. Важливо говорити про різноманітні соціальні проекти, соціальний бізнес і бізнес, який може розвивати ту ж молодь, креативні процеси. Стартапи, ІТ-галузь — це ті речі, за якими майбутнє.

— Які проекти були найуспішнішими?

— Чесно — не можу сказати. Наші «слони» — Володя Бєглов із «Теорією Бєглова» й Мар’яна Романяк «День із Мар’яною Романяк». Дуже добре йде «Медіатор», який виходить за підтримки Школи журналістики УКУ. Прекрасно слухають «Місця успішних ідей» за підтримки фонду «Відродження». До нього також долучаються TheUkrainians i «Громадське. Львів». «Ночі дівочі» Лесі Мандзевич постійно збирають купу репостів, дуже приємно, що про них пише «Українська правда».

Хороші відгуки про гумористичний проект LvivCityStandUp, «Територію класики», а ще про Designoзаврів — програму про побутовий дизайн, ретельно розроблену молодими дизайнерами.

Але загалом у нас немає проектів «у тіні», кожен має свого слухача. Ми розуміємо, що всі програми не можуть бути вибуховими й не ставимо собі такої цілі. Фішка «Сковороди» — ми можемо дати немейнстрімовий продукт, його не слухатимуть тисячі, але ті, які послухають, не почують такого більше ніде.

«Червоною ниткою нашим ефіром ідуть нові технології й технологічне майбутнє»

— До речі, про «ніде». «Сковорода» — ще й єдине мандрівне радіо в Україні. Наскільки цей формат спрацював?

— Мандрівна ідея виникла не з хорошого життя. У нас не було грошей на студію, і так з’явилося мандрівне радіо. Ми думали, що ця ідея сама собою відпаде, коли з’явиться якесь місце. Тепер нам виділили таку кімнатку в Медіатеці (інтерактивна бібліотека у Львові. — І. А.) Але мандрівне життя нам сподобалося, воно максимально вільне. Практично щотижня з’являється якась локація, звідки ми ефіримо.

Нарешті наші мандри переростають у комерційне русло. Великі заходи — конференції, відкриття, інші цікаві великі події — можуть приносити невеликий, але таки заробіток. Люди бачать нас на локаціях, їм подобаються розмови, які ми ведемо з їхніми гостями, наш контент, і таким чином уже активніше нас починають запрошувати як інформаційних партнерів.

— А від таких подій не страждає ваша аудиторія? Ви починали як вільне лайтове радіо. Тепер, гортаючи вашу сторінку на mixcloud, помічаю, що у вас дуже багато контенту про ІТ й нові технології.

— Ми завжди дотримувалися сильного акценту на інновації: в нас багато проектів про стартапи, технологічні новинки, ІТ-напрямки. З першого дня ми відчували увагу айтішників: по фідбеках, коментарях. Ця аудиторія в нас із самого початку. Звісно, ми намагаємося захопити й інших слухачів іншими проектами. Однак червоною ниткою нашим ефіром ідуть нові технології й технологічне майбутнє. Тому ми запускаємо проекти, пов’язані з цим темами.

— Хто ваша аудиторія?

— За цей рік ми зрозуміли, що з нами ті, кого ми хотіли б бачити у списку слухачів. Цих людей ми називаємо креативною молоддю: архітектори, дизайнери, художники, стартапери, ІТ-ком’юніті креативного класу. Вік — від 18 до 35 років, але бачимо, що наше ядро — 25–30 років. Ними ми дуже дорожимо.

— Скільки людей слухає прямий ефір? У вечірньому праймі, наприклад.

— Що цікаво: прайм в онлайн-радіо — не вечір, а обід. Десь зі 11-ї до 16-17-ї години. За місяць нас слухає близько 130 000 унікальних слухачів, і 5000 людей на день. Звісно, це коригується, але це середні цифри.

— Радіо «Сковорода» — це ще локальне радіо, чи вже всеукраїнське?

— Ми завжди планували всеукраїнське радіо, бо онлайн-радіо не може бути локальним. Може, так здавалося, бо ми сиділи здебільшого у Львові, але вже за місяць після запуску ми поїхали в Київ.

— Які міста найактивніше вас слухають?

— Львів — 50 % наших слухачів, Київ росте. За останніми даними — в межах 24 %. Далі — приблизно з однаковими рейтингами — Харків, Одеса, Івано-Франківськ, потім інші міста.

— Як змінився музичний контент за рік?

— Коли ми починали, робили ставку на вузький напрямок — інді, нову цікаву українську музику. Із часом зрозуміли, що музика повинна бути ще різноманітнішою. І це наша фішка. Ми можемо дозволити собі таку музику, якої ніколи не поставить FM.

— Наприклад?

— Робимо ставку на маленькі проекти про різну музику. У середу ввечері — drum&bass — діджеїв Derrick&Tonika, у вівторок — класика від Collegium Musicum: вони фанати своєї справи, знаходять унікальні записи. У нас є джаз. Буде більше року. Так ми намагаємося залучити різну аудиторію, й це вдається. Найбільше нашим слухачам подобається основний напрямок: нова інді-музика, лайтовий deep house, нова українська музика. Рanivalkova, наприклад. Це наш головний музичний стрім. Але ми пропонуємо різні відхилення від цієї дороги.

«Радіо “Сковорода” самоокупне й заробляє на своє існування»

— Рік тому ти казав, що ви не будете йти на краудфандинг, бо хочете перетворити «Сковороду» на бізнес-проект, тому вам незручно просити грошей. Однак у вас на сайті з’явилася кнопочка «donate».

— Ця кнопка — не класичний краудфандинг. Ми би хотіли, щоб люди розглядали donate як передплату, абонемент за те, що вони чують у нашому ефірі. Гроші потрібні, звісно. За рік радіо не стало великим комерційним холдингом, щоби вільно покривати свої витрати. Вони більшають. Не можу сказати, що ми вистрілили як бізнес-проект, але й проблем із партнерами в нас також немає. За рік ми залучили понад 60 партнерів на різні проекти. Радіо «Сковорода» самоокупне й заробляє на своє існування. За цей рік ми зрозуміли, куди потрібно рухатися.

— І куди?

— У бік подій. Ці студії, які ми створюємо на конференціях, відкриттях, інших заходах, стають усе більш комерційно привабливими для клієнтів. На початку нам як онлайн-радіо було дуже важко донести, чому з нами варто співпрацювати. Тепер бачимо всі плюси й можемо показати на статистиці й рейтингах, що це працює.

— А як ви обираєте партнерів? Я пам’ятаю панель на Lviv Media Forum, ти був одним із учасників. Казав, що у вас багато рекламних пропозицій, але все одно дуже важко, бо треба фільтрувати партнерів.

— У нас було багато пропозицій від партнерів, які не підходять нашій аудиторії. Політичні проекти — не наші, як і бізнеси, неприродні для наших слухачів: продуктовий ринок, наприклад. Приходять пропозиції від дуже локальних маленьких партнерів. Ми не можемо з ними працювати, бо нас слухає вся Україна.

— Раніше в особистій розмові ти розповідав, що «Сковороду» хотіли купити різні політичні партії. Чи можеш розповісти детальніше?

— Це були розмови на рівні: «Ми у вас інвестуємо й ведемо інформаційну політику!». Була чітка пропозиція започаткувати новини. Ми відмовились. Усі можливі новини, які мають іти до нашого слухача, є у щоденних програмах. Була дуже хитра пропозиція: зробити схожий на нас проект, але з іншими цінностями, іншими інформаційними підтекстами. Комедійне шоу, от чесно. Ніхто ж напряму не каже, але всі читають між рядків. Слухаємо ці ходіння навколо, голова йде обертом від махінацій (сміється).

«У дерев’яного логотипу “Сковорода” виросли ніжки,

він біжить і нахабно усміхається»

— Які уроки ви винесли для себе за час існування проекту?

— Перший: якщо ідея справді запалює — будь-яка — нею треба займатися. Можливо, були якісь розчарування, коли хотілося забитися в куточок і плакати. Але якщо є фідбек і людям подобається — треба цим займатися. І другий: навіть якщо ідеї дуже сирі, не можна чекати, коли вони проростуть і дочекаються свого часу. Треба максимально розповідати про них, запалювати людей, так вони будуть теж рухатися, долучатися до цієї ідеї або порадами її видозмінювати. Це абсолютний приклад нашого радіо.

— Вам рік. Куди рухаєтеся далі?

— Залишаємо за собою формат мандрівного радіо. Хочемо зробити великий проект у США: поїхати в кілька міст і зробити проект про молоду діаспору — поговорити про їхні думки і спостереження стосовного України й того, що в нас відбувається. Є багато проектів про діаспору, але для молоді жодного пригадати не можу. Плануємо розвивати сайт, зрозуміли, що це потужний інструмент, який додає монетизації проекту.

— Сайт — це лише подкасти, чи ще й тексти, й відео?

— Хочемо забирати подкасти з mixcloud і ставити в себе на сайті для збільшення трафіку. Ми побачили, що люди добре реагують на топ-п'ятірку чи топ-десятку думок. У нас є дуже багато цікавезних інтерв’ю, але ж далеко не всі можуть слухати розмови по півгодини, годині. Нині пишемо ці топи на своїй фейсбук-сторінці. Крім цього, готуємо наступний різдвяний сезон. Він стартуватиме у грудні. Планів багато, але проект біжить! У мене навіть був сон: у нашого дерев’яного логотипу «Сковорода» виросли ніжки, й він біжить, нахабно усміхається, а я не можу його наздогнати! Наш проект нас веде, а не ми його. І що буде за місяць чи півроку — ніхто не може знати.