4 вересня на вулиці Щусєва, 26 у Києві під будівлею компанії «Національні інформаційні системи» (НІС), яка займається виробництвом «Подробностей» та «Подробностей недели» для «Інтера», підпалили шини. Згодом загорілося саме приміщення компанії.

Наступного дня акція протесту розпочалася й під стінами головного офісу телеканалу «Інтер» на вулиці Дмитрівській. 6 вересня ця акція продовжилася. Мітингарі намагалися звести барикаду. «Інтер» обгородився колючим дротом. Протестувальники не впускали співробітників телеканалу в будівлю. Зрештою о 14:00 мітинг завершився. Хто були ті люди, які блокували будівлю телеканалу, про що вони говорили, з якими намірами прийшли на акцію, як поводилися правоохоронці та охорона «Інтера» – в репортажі «Детектора медіа».

11:00. Фотографії полеглих на сході України бійців мовчки тремтять біля написів «Інтер – геть», «Burn, Inter, burn», «Гори-гори ясно, щоби не загасло».

Слухають історії бійців, які блокують «Інтер». Їх тут – не більше тридцяти. Полісмени в кількості переважають. Строкаті намети мітингарів тісно притислись один до одного на тротуарі.

– Дівчино, сфотографуйте Царя! – гукає гурт протестувальників. Представляються членами Всеукраїнського союзу ветеранів АТО.

– О, глянь! Легендарний 39-тий територіальний батальйон, – киває боєць у формі на Царя. – 39-та група, пройшли Іловайськ. Ми з Бердянська, а Царь у нас із Донбасу. З Амвросіївки.

– Якщо нас по російському каналу покажуть, ото буде переполох! Групу нібито знищили бойовики, а ми ось, живі! За нас винагороду отримали, – сміються. – От старшина роти, який сам із «ДНРівцями» бився. Хіба це фейкові люди? А нас учора обзивали: невідомі в камуфляжі…

– Накипіло, розумієш? – по-братськи звертається ще один мітингар, Сашко. – Вся ця брехня по телевізору.

– А ви «Інтер» дивилися, що знаєте, що там брешуть?

– А нам що, Столярової мало? – розводить руками Сашко. – Ходить в обнімочку з тими, хто наших братів губить. Ми пам’ятаємо. Пам’ятаємо, як вони Майдан висвітлювали…

– Нам словосполучення «Льовочкін-Фірташ» вистачає з головою…

Чому вийшли саме зараз – пояснюють так: як тільки з’явився вільний час – приїхали. За два тижні до акції взяли всі дозволи, попередили мерію, оголосили про протест заздалегідь. За словами бійців, серед них є люди з різних організацій, частина з них входить у Всеукраїнський союз ветеранів АТО:

– У нас 57 осередків. Кожен має голову. Йде продзвон: «Як ти дивишся на весь цей бедлам? Погано? Поїхали?» Поїхали.

– З вами на передовій працювали журналісти «Інтера»?

– Ні, ми до себе на першу лінію нікого не впускали.

– Їхні матеріали з зони АТО доволі патріотичні.

– Та ми ж не маємо нічого проти журналістів! Хай працюють. Не всі ж там такі… До нас учора підійшли: «Ви хочете, щоб говорили тільки те, що ви думаєте». Нічого подібного. Нам подобається «112 Україна», «Еспресо», бо вони дають думки і тих, і тих, а глядач вирішує. НТН, блін, таке вчудив учора.

– Що саме?

– Вони зробили типу розслідування, що ми – це тітушки в камуфляжі, приїхали в затонованих автобусах. Та тут хто на поїзді, хто на автобусі. Он, – киває на трьох інших протестувальників, – тільки нині з потяга. Вчора запоріжці стояли з нашим прапором ветеранів АТО, так його навіть ніде по телевізору не показали.

– Хлопці, поїли? – пробігає повз м’язистий чоловік з іконою Богородиці на футболці.

– Поїли, дякуємо!

– Там ще є, – киває на саморобний стіл в іншому кінці палаткового рядочка. – Будете чи носити у холодильник?

– У холодильник!

Біля харчів стоїть Олексій Сердюк, співорганізатор блокади і боєць батальйону «Свята Марія» (його заснував Дмитро Корчинський). Розповідає, що акцію проти «Інтера» почала організація «Студентський супротив» – спудеї КПІ і КНУ. Уже потім до неї долучилися вони і Всеукраїнський союз ветеранів АТО, створений Іллею Ківою.

– Працівниця «Інтера» Столярова обізвала героїв Небесної Сотні, вони розкручують ці радянські шабаші на «9 мая», бо це ґрунт, на якому народжується сепаратизм. Хресна хода Московського патріархату, організована, щоб показати силу Москви в Україні. Лише «Інтер» її підтримував, інші канали казали, що не варто такого робити, – демонструє свої знання інтерівського контенту Олексій (його слова про хресну ходу підтверджує й моніторинг ГО «Детектор медіа»).

Співорганізатор протесту також підтвердив, що частина активістів пікетували «Інтер» учора. Однак причетність до підпалу категорично заперечив:

– Після того, як дев’ятьох наших активістів затримали, через п’ять хвилин почалась оця пожежа. Якщо можна було б подивитися камери спостереження, там чітко було б видно, що ніхто з нашої акції всередину «НІСу» не заходив.

11:30. Олексій переконує, що на розмову з керівництвом «Інтера» протестувальники не ходили:

– Нас керівництво запрошувало на переговори, ми відмовились, бо немає сенсу говорити на початку блокади. Через три дні, можливо, буде натхнення, тоді поговоримо, – впевнено сказав Олексій.

Працівників «Інтера» мітингарі випускають із будівлі. За час блокади – добу – звідти вийшло близько 150 осіб. Однак впустити на територію каналу навіть журналістів з інших ЗМІ організатори блокади відмовляються. Мене пропустили лише за автівки, припарковані перед ворітьми каналу. Через металеві ґрати добре видно спіралі колючого дроту, розмотаного по периметру будівлі зсередини.

Туди-сюди походжають охоронці:

– Я можу з кимось поговорити? Хтось може хоча б сюди вийти? – кричу.

– Ні. Дзвоніть на канал, телефоном говоріть.

– Ви начальник охорони?

– Ні, але добре володію державною мовою.

На цьому охорона діалог припиняє.

Тим часом нізвідки на дорозі з’являється вантажівка з піском. Її моментально оточують полісмени. Починається штовханина з активістами під крики: «Зозуля – сепаратист!» (Юрій Зозуля – начальник патрульної поліції Києва). Протестувальники планували засипати піском вхід до каналу, створивши барикаду. Крики, шум, сварки, активісти звинувачують поліцію у непатріотизмі під світлом десятка телекамер.

– Во дебіли… – кинув дядько з маленьким пакетом у руці, який намагався пройти вулицею повз штовханину поліції і протестувальників.

Тиша. Крики. Тиша. Підрозділ поліції особливого призначення втручається: дим, штовханина – і вантажівка від’їжджає з дороги під образи в бік спецпризначенців.

– Чому ви не звернулися з відповідною заявою, що цей транспорт перешкоджає руху? – протестувальники обступають заступника начальника Шевченківського райвідділу поліції Валентина Галатенка. Між криками майже неможливо розібрати, про що сперечаються обидві сторони.

– Бля, треба було все по протоколу оформити… – замислено скаже Галатенко своїм підлеглим через десять хвилин після сварки.

– Так, пускайте машини дорогою, щоб вони відійшли з неї природним шляхом… – пропонує колегам білява полісменка.

Вулицю заповнюють машини. Протестувальники втікають від сонця, отаборившись на протилежному кінці дороги. Чути жваві обговорення військових спогадів: хто де був, де воював, що бачив. Намети залишаються пустими. Від спеки ховаються і нацгвардійці: у затінку між деревами позаду «Інтера» причаївся їхній автобус. Вони в режимі очікування.

Машини тим часом їдуть у бік проспекту Перемоги, до цирку, а ось рух до «Інтера» з боку проспекту – перекритий на перехресті.

– Чия вказівка була перекрити дорогу? Зозулі? – питаю патрульного.

– Так.

За 50 метрів з іншими правоохоронцями у затінку стоїть Юрій Зозуля.

– Юрію, чому ви перекрили рух по цій частині дороги?

– Я? А рух досі перекритий? – каже Юрій, перебуваючи за 20 метрів від проїжджої частини. – Та бо ж там було…

– Вантажівка з піском?

– Ага. Зараз скажу, щоб пустили рух.

Через хвилину рух у бік Дмитрівської відновили. До компанії Нацгвардії приїхав автобус із підрозділом поліції особливого призначення. Ще два таких же стояло через дорогу по іншому боці перехрестя. З машин правоохоронці так і не вийшли. Деякі з них мирно засопіли в авто.

Близько першої дня червоний BMW під’їжджає до центрального входу в «Інтер» і зупиняється. Виходить чоловік, відкриває капот.

– Заберіть машину, – просить полісмен.

– Вона перегрілася. Треба почекати годинку-дві, – усміхається чоловік.

Представляється пересічним киянином. Через 15 хвилин каже:

– Так випадково сталося, що я також служив у «Святій Марії»…

– Скільки можна навішувати? – обурюються між собою поліцейські. – Воно ж купи не в’яжеться.

Минає ще 10 хвилин. 13:40. Олексій Сердюк виступає з заявою, що під час перемовин з представниками «Інтера» активісти дійшли згоди: впродовж п’яти днів канал повинен змінити свій контент та звільнити Ігоря Шувалова, який працює заступником директора з розвитку компанії НІС.

14:00. Активісти збирають намети і розблоковують вхід.

17:30. Керівництво «Інтера» поширює повідомлення, що жодних перемовин із протестувальниками вони не вели. Олексій Сердюк у телефонному коментарі «ДМ» повідомляє, що четверо осіб від блокувальників – Андрій Петрович, Віталій Валерійович, кіборг «Кріс» і отець Георгій – вели переговори з представниками Фірташа. Хто усі ці люди, Сердюк пообіцяв розповісти пізніше: зараз активісти обдумують, проти кого виступати далі.

Фото – Ірина Андрейців