Актуальні вітчизняні політдискурси: від «націоналізму» до «російського миру»
Актуальні вітчизняні політдискурси: від «націоналізму» до «російського миру»
З нагоди 25-річчя незалежності України було багато сказано й написано про те, наскільки самостійними ми стали суспільно, політично, економічно й культурно. Водночас доволі скромна увага була приділена успіхам і вадам нашої інформаційної незалежності.
Це питання можна було б не виокремлювати і вважати його складовою політсфери, якби ми не жили в світі, де медіареальність визначає світ влади, грошей і культів значно більше, ніж навпаки.
Якщо йдеться про національний рівень, тут на перший план виходять проблеми інформаційної безпеки держави, медіавійни з Росією, впливу власників вітчизняних ЗМІ, ангажованості журналістів тощо.
Але це лише вершина айсберга. Куди більш істотним є питання, наскільки незалежним є кожен із нас від тих смислових картин реальності, які просувають медіа.
Тут не обійтися без поняття дискурсу. На думку одразу спадає Пєлєвін. Ось як письменник — доволі безкомпромісно — розкриває це поняття: «Дискурс — это мерцающая игра бессодержательных смыслов, которые получаются из гламура при его долгом томлении на огне черной зависти… А гламур… — это переливающаяся игра беспредметных образов, которые получаются из дискурса при его выпаривании на огне сексуального возбуждения...
Если гламур — это секс, выраженный через деньги, то дискурс — это секс, которого не хватает, выраженный через деньги, которых нет...
Дискурс обрамляет гламур и служит для него чем-то вроде изысканного футляра. А гламур вдыхает в дискурс жизненную силу и не дает ему усохнуть».
Якщо говорити про інформаційно-політичний дискурс (далі — ІПД), трохи перефразовуючи Пєлєвіна, можна висунути такі тези:
- ІПД— це мерехтлива гра, як правило, поверхових смислів, пов'язаних із питаннями досягнення або утримання влади. А влада — це гра безпредметних образів, які виходять з ІПД при його випаровуванні на вогні владного збудження;
- якщо влада — це ідеологія, виражена через адміністративні ресурси, то ІПД — це ідеологія, що не об'єднує всю націю та реалізується через владні права, які народ делегує політикам;
- ІПД обрамляє владу і слугує для неї чимось на зразок вишуканого футляра. А влада вдихає в ІПД життєву силу й не дає йому всохнути.
Нині в Україні можна виділити кілька основних інформаційно-політичних дискурсів, пов'язаних із конкретною ідеологією та аудиторією. У вітчизняних ЗМІ, зокрема топових, вони представлені неоднаково, але кожен із них на тому чи іншому рівні визначає нашу політреальність.
Група «праворуч — до центру»
Індикатор |
«Націоналізм»
|
«Демократизм» |
«Лібералізм» |
Зовнішній вектор |
За ЄС і НАТО, але там, де це не суперечить традиційним цінностям |
За ЄС і НАТО |
За ЄС і НАТО |
Майдан |
За |
За |
За |
Цілісність України |
За |
За |
За |
«ДЛНР» |
Проти |
Проти |
Проти |
Путінська Росія |
Проти |
Проти |
Проти |
АТО |
Війна між Україною й РФ |
Війна між Україною й РФ |
Війна між Україною й РФ з елементами громадянського конфлікту |
Мінські угоди |
Потрібні для відтягування часу або взагалі не потрібні |
Потрібні для відтягування часу |
Потрібні для врегулювання ситуації |
Повернення ОРДЛО |
За «хорватський» сценарій |
За «хорватський» сценарій |
За інтеграцію через мирні переговори |
Українська армія |
Героїзація |
Героїзація |
Героїзація або стримана підтримка |
Українська влада |
Відносна лояльність |
Повна або часткова підтримка |
Повна або часткова підтримка |
«Опозиційний блок» |
Неприязнь |
Неприязнь |
Антипатія |
Декомунізація |
За |
За |
За |
Майданівці |
Героїзація |
Героїзація |
Героїзація або стримана підтримка |
Проукраїнські жителі країни |
Солідарність |
Солідарність |
Солідарність |
Проросійські жителі країни |
Презирство |
Презирство |
«Чужі» |
Група «від центру — ліворуч»
Індикатор |
«Мироцентризм» |
«Нео-УРСР» |
«Російський мир»
|
Зовнішній вектор |
За пошук спільної мови як із Заходом, так і з РФ |
За дружбу з РФ |
За «Велику Росію» |
Майдан |
Проти або нейтральне |
Проти |
Проти |
Цілісність України |
За, але головне — мир |
За при умові федералізації |
Проти |
«ДЛНР» |
Проти або нейтральне |
Нейтральне ставлення або позитивне |
Позитивне |
Путінська Росія |
Проти або нейтральне |
Нейтральне ставлення або позитивне |
За |
АТО |
Громадянська війна з елементами міждержавного конфлікту |
Громадянська війна |
Війна між США і РФ |
Мінські угоди |
Потрібні для врегулювання ситуації |
Можливо, потрібні для врегулювання ситуації |
Нейтральне ставлення або «зрада» |
Повернення ОРДЛО |
За інтеграцію через мирні переговори |
Через федералізацію чи автономізацію |
За приєднання до Росії |
Українська армія |
Стримана підтримка або нейтральне ставлення |
Обережне або негативне ставлення |
Демонізація |
Українська влада |
Неприязнь або вимушена лояльність |
Неприязнь |
Демонізація |
«Опозиційний блок» |
Негативне або нейтральне ставлення |
Нейтральне ставлення або вимушена лояльність |
Нейтральне або негативне ставлення |
Декомунізація |
Нейтральне ставлення або проти |
Проти |
Проти |
Майданівці |
Нейтральне ставлення або проти |
Презирство |
Презирство |
Проукраїнські жителі країни |
Стримана солідарність або нейтральне ставлення |
Нерозуміння |
«Чужі» |
Проросійські жителі країни |
Нейтральне ставлення або проти |
Солідарність |
Солідарність |
Яким би спрощенням це не здавалося, політичний медіапростір країни так чи інакше будується саме на цих «класифікаторах реальності». Проте дискурси — це не завжди щось стовідсотково спотворене. Деякі з них бувають цілком аргументованими, справедливими та адекватними — якщо не взагалі, то принаймні тут і зараз. Питання в іншому.
А саме в тому, чи приймаємо ми їх свідомо, зіставивши всі «за» і «проти», проаналізувавши відповідні факти та оцінки, або ж ірраціонально й некритично їх ковтаємо, щоби зайвий раз не напружувати мізки й мати перед очима зручну картину світу.
Фото - svidetel24.info