Навряд чи хтось очікував, що обшуки в мерів Ірпеня (Володимира Карплюка) та Бучі (Анатолія Федорука) 21 липня викличуть такий резонанс. Тривіальна подія в двох містах-сателітах, що досі не має жодних юридичних наслідків, вже обернулася численними публікаціями, публічними перепалками й теоріями змови. В попередній публікації «Детектор медіа» проаналізував, як подавали конфлікт центральні телеканали. Нині ж представляємо вашій увазі огляд роботи місцевих ЗМІ — як опозиційних, так і лояльних до мерів Бучі та Ірпеня.

Обшуки — це не новина

Один із найактивніших місцевих порталів «Правда Ірпеня» під час слідчих дій публікував новини про знущання над тваринами. А висвітлення самих обшуків почав переказом посту Володимира Карплюка із «Вконтакте». Надалі всі тематичні новини стосувалися лише акцій на підтримку мера, неправдивості звинувачень та дискредитації опонентів.

«Бучанський інтернет-сайт» розповідає про обшуки під заголовком «Міська рада в Бучі сьогодні не працюватиме». Тут же вперше і практично востаннє згадується, що обшуки проводяться також у мера міста. Портал, що навіть новини публікує далеко не щодня, почав вести «текстову трансляцію» подій. Тим не менше, інформації про перебіг обшуків та заяви ГПУ там не подають. Зате кажуть про недопущення адвокатів, жорстокість дій правоохоронців і «самовільність» біля міськради.

Жоден із цих двох сайтів не має в найближчій історії критики місцевих адміністрацій чи матеріалів про проблеми в містах. Що ж до новини про обшук у мера, то в інтерв’ю 5-му каналу Анатолій Федорук заявив, що вона не публікувалася, бо «це не новина».

Проте не всі ЗМІ Приірпіння виявилися з цим згодні. Найбільш «опозиційний» місцевий сайт «Громада Приірпіння» активно висвітлював перебіг обшуків, дотримуючись у коментарях та оцінках антимерських настроїв. Наприклад, у тексті про мітинги під прокуратурою 23 липня, «Громада Приірпіння» називає міських голів «мер-втікач Володимир Карплюк та кинутий ним кум — мер Бучі екс-регіонал Анатолій Федорук».

У новині від 23 липня про обшуки, які тривають в оселі Федорука, редакція емоційно-забарвлено з негативною конотацією каже, що слідчі дії проводяться через справу, яка стосується дерибану 890 га лісу.

Крім того, в матеріалі під час опису обстановки, яка була на момент перебування журналіста, подаються негативний бекґраунд низки людей, які прийшли підтримати мера. До прикладу, з посиланням на невідомих активістів, ідеться про кандидата в нардепи по 95-му округу від «Волі», який «міг бути технічним кандидатом на користь Федорука». Також ідеться про профедоруківську Бучанську варту, «яку нещодавно звинувачували у побитті чоловіка».

Також із посиланням на невідомих місцевих у новині повідомляється, що «перекриття траси вдень організували завдяки бюджетникам», а «освітянами керував начальник відділу освіти Бучі — Олег Цимбал». Цим самим натякаючи на використання мером адмінресурсу.

Але чи найбільш яскраву антимерську позицію редакція сайту «Громада Приірпіння» виявила першого ж дня «напруження» в Бучі, 21 липня. Коли стало відомо про обшуки в помешканні міського голови Бучі Анатолія Федорука, сайт публікує відповідну новину, помістивши на початку мікроколонку авторки новини, в якій та згадує, як вигукнула слова подяки Богу після прочитання повідомлення про початок обшуку: «Господи!!! Твоя воля! Це перші слова, які я сказала, коли прочитала пост нардепа Володимира Ар’єва!

У дерибанника, екс-регіонала мера Бучі Анатолія Федорука обшук! А його кум Володимир Карплюк, той в якого в декларації Громадський рух ЧЕСНО знайшов 67 квартир (#Vova-67), втік з країни. Інформацію підтверджують нардепи Валерій Карпунцов та Володимир Ар’єв».

Актуальне повідомлення опублікував також портал TheBuchaCity. Сайт сповіщав про заяви та коментарі обох сторін. І хоч інколи приписував мерам вигадані справи: «бучанці вийшли на протест проти справи, яку відкрили на міського голову Анатолія Федорука», загалом подавав інформацію більш-менш збалансовано.

Irpin Today почав висвітлення події пізніше колег, 26 липня. Увесь попередній тиждень портал не публікував жодних новин. Почав сайт із заяви Юрія Луценка і так і не надав слова іншій стороні. На ньому з’явилися публікації про бізнес Володимира Карплюка у Польщі, купленість мітингувальників та спільну компанію мерів.

Схожа ситуація виникла й на «Порталі Ірпеня». Хоч сайт не публікував новин про обшуки та почав висвітлення подій лише 26 липня (перша новина — про бізнес Володимира Карплюка), надалі всі тематичні публікації мали антимерський характер. Для матеріалу про куплених мітингувальників використали зображення символіки Партії регіонів.

Бучапокаліпсис

Саме слово «обшук» практично не трапляється у промерських заявах. Його замінили одразу декілька майже «апокаліптичних» лексем.

У заклику до мітингів на підтримку мера, підписаному депутатами міськради, працівників КОРДу (корпусу оперативної раптової дії) називають «озброєні люди в масках», а самі обшуки — «бажанням вказувати, що нам робити і як жити». У заклику стверджується, що «нас знову хочуть залякати, змусити жити у силовій державі». І на мітингу громадяни Бучі будуть відстоювати свої права, своє місто, свого міського голову і давати опір силовикам. Адже Василь Олексюк, секретар міськради Бучі, буцімто вже назвав дії правоохоронців «збройним захопленням влади у місті». Заявив він це на позачерговому скликані міськради, де прийняли текст звернення до державної верхівки з проханнями «зупинити тиск на територіальну громаду міста Буча».

25 липня «Бучанський інтернет-сайт» передруковує блог Юрія Шеляженка на «Корреспонденті». Прямо з заголовку матеріал додає історії нових відтінків — «Рейдеры города берут». У цьому тексті шість разів вживають слово «захопити»: «Раньше бандиты захватывали предприятия, теперь — целые города», «Захватили Бучанский городской совет и не допустили сотрудников на работу», «Только с чего олигархи решили, будто Ирпень и Бучу будет легче захватить?» Рейдерів згадано аж вісім разів, серед них: «рейдерской атаки Генпрокуратуры», «рейдерские атаки олигархов», «политическому рейдерству некоторых киевских политиков».

26 липня «Бучанський інтернет-сайт» публікує звернення самого міського голови. У ньому йдеться про «спроби незаконного усунення від влади законно обраного керівництва міста». А також рішення суду, «яким фактично зроблено спробу знищити Бучу, як місто обласного значення». На завершення мер «Переконаний, що правоохоронні органи, керівництво нашої держави в змозі об'єктивно та неупереджено розібратись із ситуацією, що склалася та припинити спроби руйнації нашого міста!»

Пост-бучапокаліпсис

У риториці промерської сторони трапляються також гіперболізовані наслідки обшуків, що можуть розцінюватися як «залякування».

Нагадаємо, що перша тематична новина на «Бучанському інтернеті-сайті» вийшла під заголовком «Міська рада у Бучі сьогодні не працюватиме». З часом цей аспект дій прокуратури було розширено меседжем: «мешканці міста не змогли також потрапити до Центру надання адміністративних послуг з метою реалізувати своє конституційне право на звернення». Таким чином, уперше зроблено акцент на наслідках для простих громадян. А 29 липня «Бучанський інтернет-сайт» випускає інтерв’ю з начальницею архівного відділу Людмилою Зброжек, що легалізує статус пересічних жителів як «постраждалих» та створює додаткові причини для паніки: «21 липня несподівано, як сніг на голову, працівники Генеральної прокуратори України вилучили 25 мішків (!) документів з Архівного відділу виконавчого комітету Ірпінської міської ради. Чи позначиться ця подія на вирішенні важливих житейських питань пересічних жителів Приірпіння, коли виникне потреба щось продати, обміняти, написати заповіт, і коли архівні документи знову повернуться в місто?»… «Це долі тисяч людей, які вже постраждали в тому сенсі, що позбулися можливості отримувати документи для вирішення нагальних життєвих проблем»… «Я просто не уявляю, що це буде. Плакатимуть бабусі і дідусі та їхні нащадки»… «як показує практика, документи зазвичай уже ніколи не повертаються»… «а якщо прокурори, не дай Боже, вилучать решту Ірпінського архіву?... «деякі документи (з характерною прошивкою і нумерацією), вилучені в Ірпінському архіві, вже починають гуляти в Інтернеті».

Що ж до заяв мерів, то Карплюк додав до можливих загроз шкоду дітям: «Я не боюся обшуків. Я хвилююся за своїх дітей, які не повинні зростати у своєму дворі бачучи "зелених чоловічків" з автоматами». А Федорук переймався розвитком міста: «Сподіваюсь, що події, про які вже знає вся Україна, не відіб'ються негативом на розвитку міста Буча і місцевого самоврядування загалом».

Та найкреативніший наслідок згадують у тексті «Рейдеры города берут». Тут стверджується, що обшуки можуть призвести до появи нових «народних республік»: «Демонстративной атакой на местные элиты олигархическое окружение Порошенко выбивает почву из-под ног главы государства, усиливая центробежные настроения на местах, вооружая сепаратистов великолепными примерами “беспредела киевской хунты” и провоцируя появление “народных республик”. Если президента интересует сохранение Украины, а не прибыли друзей-олигархов, он должен понимать угрозы, кроющиеся в попытках рейдерского захвата городов, и дать по рукам распоясавшимся друзьям. Пока еще не поздно».

Полювання на мерів

Промерські спікери однозначно вказують на політичну складову та замовність у діях прокуратури. «Я сприймаю це як політичний тиск зі сторони тих людей, які лобіювали вибори в Коцюбинському», — заявляє Володимир Карплюк. «Вимагаємо припинити політичний тиск на мерів Ірпеня та Бучі!» — йдеться в петиції на сайті Президента України. «На пикете у Генпрокуратуры был и такой плакат: “Обыски в Приирпенье — это политический заказ”», — нагадує Юрій Шеляженко у своєму блозі. «Події, які відбуваються в Ірпені — не більше ні менше ніж помста за виграні нами вибори в Коцюбинському», — ще раз наголошує Володимир Карплюк у своєму Фейсбуку.

Але, по-перше, пан Карплюк заявляв про переслідування задовго до виборів, та й справу про ці землі встигли відкрити й закрити ще за Віктора Шокіна. По-друге, не зрозуміло, про яку перемогу на виборах йдеться. Партія Карплюка «Нові обличчя» здобула 11 мандатів (на шість мандатів менше, ніж мала раніше). Десять мандатів та посаду міського голови Коцюбинського отримали їхні конкуренти, тож мститися опонентам мав радше сам Карплюк.

Дуже популярним у цьому ключі став також уривок інтерв’ю Сергія Лещенка для «112 Україна». Ось як його описує «Правда Ірпеня»: «Справи Карплюка і Федорука веде департамент ГПУ “з політично-делікатних питань”». Згаданий же блогер «Корреспонденту» йде далі  «… мнение общественности косвенно подтвердил депутат Сергей Лещенко, по словам которого, репрессиями против Федорука и Карплюка в Генпрокуратуре занимается так называемый “департамент Кононенко-Грановского”, специализирующийся по фабрикации “деликатных” политических дел в интересах олигархов из окружения президента Порошенко». Лещенко справді заявив (14:25), що цю справу веде департамент ГПУ з вирішення «політично-делікатних питань». Але вже через 54 секунди додав: «Я думаю, що тут можливо й не йдеться про політичну мотивацію. Це просто ще один доказ, що цей департамент не розформований». Також у його спічі не було згадок про «репресії», «олігархів», «оточення Порошенка» й він тим паче не «підтверджував» думки громадськості, адже заявив про це за два дні до подій, про які йдеться у тексті. TheBuchaCity, до речі, також не згадує, що Лещенко не впевнений у політичній зумовленості цієї справи.

Теплові пастки

Крім того, промерській риториці притаманне перекручування цілей прокуратури. Обидва очільника розвінчують у соціальних мережах звинувачення, яких їм ніхто не висував. Ось що розслідує ГПУ: «Незаконне вилучення належних державі земель лісового фонду площею 890 га поблизу м. Буча, зміна їх цільового призначення та подальше переведення до земель житлової та громадської забудови».

Але Володимир Карплюк, наприклад, вирішив прояснити питання річної давнини про 67 квартир. Він дивується, чому рух «Чесно» не чіпав його декларації півроку (насправді — менше трьох місяців: від 21 лютого до 12 травня) й заговорив про 67 квартир прямо перед виборами (раніше не було інформаційного приводу?) Також він запевняє, що, на відмінну від інших політиків, вніс до декларації все своє майно, й додає пару заяв у дусі «бучапокаліпсису»: «Брудна кампанія щодо моєї декларації відкинула нашу країну мінімум на десятиліття назад», «прецедент з моєю декларацією спонукатиме власників фінансового ресурсу вкладати його в економіки країн Європи, США, Близького Сходу». Крім цього, виникає питання до щирості мера: до свого посту пан Карплюк прикладає відскановані податкові квитанції й запевняє, що закінчує «своє звернення під звуки сканера». За два дні до цього він заявив, що покинув Україну, адже перебуває у відпустці. Таким чином виходить, що він вивіз у закордонну відпустку податкову документацію?

Ще один відхід від суті Карплюк робить у своєму відеозвернені: «Дуже багато тих, хто критикує місто і мене персонально, вони не були в Ірпені взагалі». Але ніхто не критикує місто(!) й Карплюка персонально. Тим паче не зрозуміло, навіщо бувати в Ірпені, щоб розслідувати справу про землю в Бучі?

Окремо варто виділити меседжі мера «там взагалі йде справа про 2002 рік. Я тоді навчався в Ірпені і не займався підприємницькою діяльністю і не займався політичною діяльністю» та «поле розпайоване з 1992-1995 років, мені тоді було 13-14 років». Карплюк правий, ці факти йому інкримінувати не можна, але ніхто й не намагається. Мова йде про 2014-15 роки, коли він працював заступником Федорука і буцім то підписував земельну документацію.

26 липня естафету підхопила «Бучанська міська рада». У поетичному пості вона відкидає ніким не висунуті звинувачення про незаконність отримання майна, що знайшли в мера вдома: «Що ж, за даними прокуратури, “накапало” у доробок слідчих, які намагалися знайти клондайк у обійсті очільника міста?». От тільки ГПУ ще за п'ять днів до цього заявила: «Нашою метою при обшуках були не коштовності та гроші, а документи про злочини». Проте місцеві журналісти, мабуть, не бачили цієї заяви й після опису законності всіх значків та грошей дійшли висновку, що мер ні в чому не винен: «Усі гроші та цінності, які були знайдені у той день, законного походження . Тому і нецікаво відстежувати перебіг подій, який доводиться слідчим висмоктувати з пальця і монтувати білими нитками. Далі точно не буде…». Яким чином законність отримання цінностей стосується земельної справи, яку веде прокуратура, не пояснюється.

Найближче до безпосередніх дій прокуратури тримається у своєму зверненні сам Анатолій Федорук. Він робить головний акцент на «помилковості рішення Верховного суду», до якого апелює Генпрокуратура: «Процесуальні документи у кримінальному провадженні, зміст яких нам офіційно відомий, слідчі обґрунтовують, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 у справі за позовом прокуратури Київської області до міської ради про визнання недійсним рішення селищної ради від 25 червня 2002 "Про віднесення земель, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови». Ми в жодному разі не звинувачуємо пана Федорука, проте тут має місце тонка підміна понять: у своєму зверненні мер не заявляє, що порушення рішення суду не було, він стверджує, що саме рішення суду було «помилковим» (тобто не відкидає реальні звинувачення): «Ці землі мають свого конкретного власника, від пенсіонера до великого підприємства, установи та організації, які мають свою унікальну історію. Таких ділянок нараховується більш ніж 3 тис., а їх віднесення до земель лісу 1-ої категорії площею 890 га є некоректним, цинічним і неправильним, без поваги до їх власників та інституту права власності в цілому».

Брешучи про брехню

Але промерські спікери не лише ведуть власну риторику, а й виправляють риторику ЗМІ. В цьому сенсі вже згаданий матеріал «Детектора медіа» швидко маркували як нібито такий, що підтримує одну зі сторін, і додали свою висновкову гіперболу: «Такие перегибы — это настоящая диктатура прессы, а не ее свобода. Получается, что "антимэрская" сторона навязывает готовую картинку журналистам, а те навязывают ее народу».

Ще один пост, який можна знайти на сторінці Анатолія Федорука, «зриває покрови» з мотивації Ольги Червакової. Їй закидають співпрацю з регіоналами, забуваючи, що Анатолій Федорук сам двічі екс-регіонал.

Але найдалі зайшов канал «Ірпінь-ТБ», що опублікував відео «Як деякі українські ЗМІ перекручують факти». Починається воно з іронічних нот Everybody wants to rule the world від Lorde. Невідомо, чи слухали автори відео цю пісню до кінця, але вона буквально має такі слова:

Acting on your best behavior

Turn your back on Mother Nature

Everybody wants to rule the world

Виставляючи себе у найкращому світлі,

Ти відвертаєшся від природи

Усі прагнуть керувати світом

На фоні розслідування прокуратури та публічних заяв мерів це викликає щонайменше іронічну посмішку.

Розкриття брехні ЗМІ починається з заяви, що ГПУ пікетували не 300 людей, як стверджують у «ТСН», а дві тисячі. Як доказ наводять відео маршу (а не самого мітингу) протестувальників від ГПУ до Адміністрації Президента. Проте (суб’єктивно) з повідомлення «ТСН», відеоряду інших каналів, записів на youtube та численних фото справді здається, що мітинг біля ГПУ відстояло приблизно 300 осіб, а от на шлях до АП і протест там стягнулося вже набагато більше люду.

Наступну заяву, цього разу від «Еспресо», про те, що мітингувальники буцімто отримали за свою громадську активність по 500 гривень, місцевий канал спростовує трьома синхронами: спочатку дві активістки заявляють, що прийшли сюди добровільно й це зовсім не використання адмінресурсу (при цьому одна з них двічі депутат міськради), у третьому ж синхроні взагалі не йдеться про мотивацію жителів, там лише клеймлять нечесність журналістів.

Фінальний пунктом розслідування «Ірпінь-ТБ» стало звинувачення журналістів у тому, що вони подали мітинг на підтримку мерів як мітинг на підтримку ГПУ! Це серйозний закид, і справді, бачимо, як ведучий «Еспресо» заявляє, що мітингувальники підтримують прокуратуру, а «Ірпінь-ТБ» подає нам одразу чотири синхрони на підтримку мера. От тільки в сюжеті «Еспресо» йшлося про інший мітинг, що стояв прямо навпроти лояльного. Навряд чи «Ірпінь-ТБ» припустився цих помилок несвідомо.

Отже, бачимо, що місцеві ЗМІ здебільшого не дотримувалися журналістських стандартів висвітлення гучної теми. Звісно, на відміну від новин телеканалів, друковані, електронні медіа можуть мати власну позицію та навіть відкрито відстоювати її. Але ніхто при цьому не скасовував і їхнього обов’язку надавати слово іншій стороні, наводити всі факти, не маніпулюючи ними та не використовуючи маніпулятивні інтерпретації.