Каннські шакали

Рік тому в Каннах на червону доріжку не були допущені жінки, що не взули високих підборів: охорона заходу не допустила запрошених із формулюванням «недостатньо високе взуття» («the height of their smart footwear didn’t pass muster»). Спочатку стало відомо про таку ситуацію з жінкою «за 50», яка йшла на прем’єру стрічки «Керол» (Carol). Згодом – і про інших відвідувачок, яких не пустили. Серед них були жінки, яким взуття на підборах не показане з медичних причин. The Telegraph, Independent, BBC, The Guardian, National Post та багато-багато інших видань вибухнули новиною. Обговорення також активно поширювалося у соцмережах. Twitter бився в конвульсіях народного гніву:

«Організатори фестивалю відмовилися офіційно коментувати інцидент, проте підтвердили, що високі підбори є обов’язковими для жінок» @Tara_Moss

«Високі підбори є обов’язковими для червоного килима, проте ні, жодної проблеми з сексизмом в кіноіндустрії немає» @tudorgrrrl

«Жінкам відмовили у вході на Каннський кінофестиваль через те, що вони не взули високих підборів? Ласкаво просимо до нашого славного майбутнього!» @stuartwitts

The Hollywood Reporter стверджував, що до червоної доріжки не була допущена «велика кількість жінок» саме за те, що були взуті у ботильони або сандалії на пласкій підошві. Взявши за основу цей інцидент, багато видань (переважно англомовних) випустили серію профеміністичних публікацій. The WRAP зробив підбірку найзліших коментарів щодо історії з каннською червоною доріжкою, серед яких – заклик до жінок бойкотувати Каннський кінофестиваль наступного року, оскільки «його вимога високих підборів є образливою». The Telegraph зробив матеріал із британською акторкою Емілі Блант, яка зауважила, що дуже розчарована і вважає, що всі мають носити взуття на пласкій підошві. А сама вона надає перевагу кедам Converse.

Народний гнів змусив виправдовуватися директора кінофестивалю Тьєррі Фремо. У своєму Twitter він коротко зауважив: «Чутки про те, що фестиваль вимагає від жінок високих підборів на сходинках фестивалю, є безпідставними».

Корпоративні вовки

У травні цього року віральним стали фото скривавлених ніг канадської офіціантки. За кілька годин до закінчення «кривавого» робочого дня жінка перевзулася у балетки. За це вона отримала догану від менеджера ресторану. Фото скривавлених ніг вперше опублікувала на сторінці Фейсбук її подруга. Згодом його поширила Daily Mаil. На історію відгукнулися тисячі людей. Вони лишали коментарі на підтримку дівчини.

Дуже схожа історія трапилася нещодавно й у Британії. Рецепціоністка компанії PriceWaterhouseCoopers Нікола Торп (Nicola Thorp) була звільнена першого ж робочого дня за те, що відмовилася змінити балетки на туфлі з підборами «5–10 см». Торп назвала вимогу сексистською, а також запитала у свого керівника, чи висуваються подібні вимоги до працівників компанії чоловічої статі. І знову до розголосу підключилися найвагоміші видання – ВВС, The Guardian, The Telegraph, Huffington Post, Metro та інші. Після того, як історія була поширена багатьма англомовними ЗМІ, на сайті британського парламенту було створено петицію з вимогою заборонити роботодавцям висувати вимогу до працівниць носити взуття на підборах. За умовами подання петицій, якщо вона набирає 10 тис. підписів, на неї відповідає уряд, якщо 100 тис. – питання виноситься на обговорення парламенту. Петиція зібрала більше 141 тис. підписів за короткий термін.

На противагу оптимістичним західним кейсам, у мережу потрапив «злив» внутрішнього розпорядку російського важковаговика – компанії «Газпром». Тут можна ознайомитися з наказом «Про зовнішній вигляд і діловий стиль працівників ВАТ “Газпром нефть”». У документі, який регламентує зовнішній вигляд жінок, означуються не лише вимоги до стилю одягу й взуття. В ньому є приписи щодо довжини, форми та кольору стрижки, регулярності її оновлення, способів укладання; довжини нігтів, підбору аксесуарів. Також зазначено бренди та магазини, у яких приписано купувати одяг. І хоча конкретних цифрових значень висоти підборів у наказі не наведено, проте на візуалах «дозволених» варіантів немає жодного зображення взуття на пласкій підошві. Але з горизонтальною владою російським жінкам пощастило набагато менше, ніж канадським чи британським.

Механізм горизонтальної влади

Отже, повернімося до теорії горизонтальної влади. Горизонтальною така влада є, тому що не має жодного джерела, персони, яка б її уособлювала: керівника, правителя. «Непомітність – ще одна важлива риса дискурсивних влад. Адже правила і норми, що організовують наше життя, є для нас очевидними, вони є частиною “здорового глузду”, ми інколи навіть не помічаємо їх» (Підручник «Гендер для медій»).

Якщо заглибитись у те, як вона працює, то її дію можна умовно поділити на три рівні:

• особистий: я висуваю вимогу сама до себе – наприклад, на ділові зустрічі вбиратися у спідницю-олівець;
• суспільний: бабусі під під’їздом, батьки, сусіди, керівники, друзі мають щодо мене очікування – наприклад, що моя спідниця має бути скромна і не коротша за 65 см;
• інституційний: обмеження від організацій, інституцій; тут красномовний приклад – той самий «Газпром нефть»; навчальні та медичні заклади, державний апарат та ін.

Особисті вимоги можуть залежати від внутрішньої свободи й зрілості (історія Ніколи Торп). Якщо людина обирає не слідувати приписам, то наступний крок – вміння витримувати суспільний тиск. Боротися з інституційними вимогами, як свідчать вищеозначені історії, можна політичними інструментами. І тут під політичними я розумію не законодавчі акти, а онлайн- та офлайн-об’єднання людей зі спільною метою, залучення преси до висвітлення й поширення дискусії, створення петицій та використання інших інструментів громадянського суспільства.

Отже, приписи діють доти, доки ми погоджуємося ним слідувати, продукувати чи поширювати їх. І поки ми чекаємо на розгляд петиції британським парламентом, каннська історія отримала продовження вже цього року. Джулія Робертс вийшла на доріжку босоніж. Після скандалу минув усього рік, і її вчинок викликає захоплення і схвалення. Найрейтинговіші глянцеві журнали друкують статті й фотоісторії «Погляньте, як Джулія вміє жити якнайповніше!»

Є такий експеримент: зграю бліх вміщують у скляну баночку, а коли її прибирають, вони все одно не вилітають за межі її колишніх кордонів, наразі вже уявних. Описані в цій статті кейси дозволяють зрозуміти штучність уявлень про мораль, етику і норму. А ще – зрозуміти, що уявну баночку для бліх цілком можливо зруйнувати.

Фото - скріншот з YouTube-каналу ModaMob News