Черкащанин Сергій Томіленко вже третій рік керує найбільшою в країні журналістською організацією. 2012 року з’їзд Національної спілки журналістів України обрав його першим секретарем. А коли за два роки голову спілки Олега Наливайка призначили в Держтелерадіо, Сергію доручили виконувати його обов’язки. Томіленко каже, що для спілки це була несподіванка:

— До цього ніхто не готувався, просто так склались обставини. Ситуація в Україні стрімко змінювалася: відбулася Революція гідності, суттєво зріс уплив громадських організацій на політику. Так сталося, що Олегові Наливайку було запропоновано очолити Державний комітет телебачення і радіомовлення і втілювати актуальні медіареформи. Звісно, організовувати діяльність найбільшої медіаорганізації складно: мені допомагає команда однодумців, усе національне правління і секретаріат. Допомагає і сам Олег Наливайко, обраний секретарем спілки.

У 2012 році НСЖУ мала 988 первинних організацій; тепер, попри втрату Криму й частини Донецької та Луганської областей, їх 1014. Членами спілки є близько двадцяти тисяч співробітників ЗМІ, а також людей, які, за словами Томіленка, «підтримують розвиток медіа й журналістики в Україні, є небайдужими до професії».

У 1998–2011 роках Сергій Томіленко був головним редактором газети «Нова доба», а 2010-го заснував онлайн-видання «Прочерк». Із 2006-го по 2012-й очолював обласну організацію НСЖУ. Викладав журналістику в місцевому університеті. За рішенням керівництва НСЖУ він керуватиме спілкою, доки Наливайко працює головою Державного комітету з телебачення і радіомовлення. Про те, чим живе спілка останні кілька років і чим житиме рік, що лишився до чергового з’їзду, Сергій Томіленко розповів в інтерв’ю «Детектору медіа».

— Сергію, як змінилася спілка за час, що минув зі з’їзду 2012 року? Що вдалося виконати з програми, з якою йшов на вибори Олег Наливайко?

— Ключове завдання організації — захист прав журналістів. Тут ми докладали зусиль і за часів Януковича, публічно критикуючи грубе порушення прав журналістів, фізичне насилля працівників міліції. Й тепер реагуємо на всі випадки порушення прав колег і медіаорганізацій.

Розпочалася реформа, яку особливо лобіювала НСЖУ: роздержавлення преси. Що важливо, ця реформа проводиться за нашою моделлю — права на газети передаються саме трудовим колективам.

Спілка активізувала міжнародну діяльність: вступила до Європейської федерації журналістів, набула права голосу в Міжнародній федерації журналістів, бере участь у заходах і компаніях цих організацій та озвучує на них українські питання. Разом із Польською асоціацією журналістів ми щороку проводимо польсько-український медіафорум у місті Казімежі Дольному. Польські колеги дуже допомогли нашим журналістам, постраждалим під час Майдану.

Допомагаємо ветеранам професії, зокрема купуємо для них ліки. Добудували базу відпочинку Волинської організації на Світязі. Започаткували видання книг за державною програмою «Золоті імена української журналістики».

Ми стали чіткіше підходити до планування своєї роботи: затверджуємо пріоритети на рік, закріплюємо напрямки за секретарями. Запровадили електронний реєстр членської бази. Стали приймати до спілки більше молоді.

— Керівництву НСЖУ не раз дорікали, що членами спілки не завжди стають журналісти. Членство намагаються здобути ті, хто хоче отримати вигоду від прес-карти. Чи проводили ви очищення лав організації від таких людей?

— У першу чергу НСЖУ є демократичною громадською організацією. Ми спеціально не ускладнюємо вступ до спілки тим людям, які вважають, що підтримують розвиток медіа й журналістики в Україні, є небайдужими до професії. Водночас це може призводити до членства певних осіб, не повною мірою інтегрованих у професію. Ми проводимо перереєстрацію, виключаючи тих, хто був оформлений неналежним чином або до чиєї етики поведінки є зауваження. Але НСЖУ не видає членських посвідчень стороннім особам, на відміну від деяких офіційно зареєстрованих медіа, які роздають тимчасові редакційні посвідчення, особливо в період виборів.

— НСЖУ долучилася до ініціативи Комісії з журналістської етики щодо національної прес-карти. Як вона співіснуватиме з вашою власною прес-картою?

— Ми розглядаємо національну прес-карту як посвідчення для колег, які виконують журналістську роботу або перебувають у трудових відносинах із тим чи іншим ЗМІ, виконуючи редакційні завдання. Є варіант, що прес-карту НСЖУ як вкладку до членського квитка буде скасовано, а національна прес-карта матиме дворічний термін дії. Процес запровадження прес-карти вже на фінішній прямій, найближчим часом їх почнуть видавати.

— Що ще, крім участі в заходах МФЖ та ЄФЖ, спілка робить на міжнародному напрямку?

— Завдяки системним зв’язкам із Міжнародною федерацією ми вже провели в багатьох регіонах тренінги з безпеки. Разом із Незалежною медіа-профспілкою України беремо участь у діалозі українських і російських медіаорганізацій, ініційованому Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дунею Міятович. Зрозуміло, що розмови з представниками Спілки журналістів Росії складні, але наші регулярні зустрічі спрямовані на засудження пропаганди й допомогу журналістам, що перебувають у полоні. До речі, журналісти, які вже вийшли з полону, зазначали, що заяви журналістських організацій сприяли їхньому визволенню.

Ще один напрям — розвиток контактів із професійними об’єднаннями інших країн та обмін прес-турами. Окрім поляків, про яких я вже згадував, ми регулярно проводимо обмін прес-турами із Загальнокитайською асоціацією журналістів, підтримуємо відносини з колегами з Білорусі, країн Балтії тощо.

— НСЖУ підтримала дві великі медійні реформи: роздержавлення комунальної /державної преси та створення суспільного мовлення. Чимало членів спілки працює саме в державних та комунальних медіа. Як ви збираєтеся захищати їхні права?

— На засіданнях правління й секретаріату ми ухвалювали заяви про підтримку наших колег, що працюють у цих ЗМІ. Ми наполягаємо на дотриманні трудового законодавства, а коли йдеться про створення суспільного мовлення, то й на участі журналістів регіональних телерадіокомпаній у процесі реформування та дискусіях про майбутнє. Кілька людей зі столиці не повинні нав’язувати їм свого бачення майбутніх змін.

Тут ми покладаємося на керівників первинних осередків, які повинні відстоювати інтереси колективів під час формування та звертатися до нас у випадку, коли спілка може допомогти. Більшість членів спілки працює в друкованих ЗМІ, тож ми робимо особливий наголос на реформуванні комунальних видань. Наші секретарі розробили дорожню карту реформування, яка є дороговказом і для колективів, і для чиновників. Ми даємо юридичні консультації, готуємо пакети документів, проводимо семінари, привертаємо увагу до випадків порушення законодавства з боку влади, які останнім часом непоодинокі.

— Наступний з’їзд НСЖУ відбудеться в квітні 2017-го. Які плани спілки на цей рік?

— Ми проводитимемо внутрішню ревізію здобутків і сформуємо пріоритети на майбутнє, які має розглянути й затвердити з’їзд. Протягом цього року відбудеться звітно-виборча кампанія в областях, оберуть нових або переоберуть чинних керівників осередків.

Також ми плануємо проводити наради, семінари та зустрічі з питань реформування комунальних ЗМІ. Восени організуємо традиційний польсько-український медіафорум. Ще одним пріоритетом є підтримка наших колег на Донбасі, зокрема Донецької та Луганської обласних організацій — тих, хто виїхав із окупованих територій чи працює на вільній частині Донбасу.

— Які рішення ухвалила НСЖУ щодо Донецької та Луганської обласних та Кримської спілок? Адже на окупованих територіях вже утворено квазіспілки, а Кримська приєдналася до російської…

— Я хотів би, щоб це питання розглядалося коректно. Так, керівництво кримської організації для нас є розчаруванням. Водночас ми наголошуємо, що Спілка журналістів Росії не анексувала нашої кримської організації: керівництво організації на власний розсуд прийняло рішення про її розпуск. Відповідно, колегам із Криму ми пропонуємо перебувати на обліку в центральному офісі НСЖУ в Києві.

Луганська обласна організація заморозила свою діяльність через те, що керівний склад перебуває в Луганську, на окупованій території. Тому правління НСЖУ підтримало ініціативу колег із цієї області об’єднатись у Сіверськодонецьку. Було створено Луганську регіональну організацію НСЖУ. Донецьку обласну організацію перереєстровано в Маріуполі, вона діє стабільно. Її голова Олександр Бриж відмовився від співпраці з терористами. Тепер він живе й працює в Черкасах, дистанційно керуючи випуском газети «Донбасс». Загалом НСЖУ ставить за пріоритет допомогу журналістам Донбасу і тим, хто виїхав із Криму. Намагаємося шукати різних форматів підтримки колег.

— Чи продовжуватиме спілка видавати свій журнал «Журналіст України»? Наскільки мені відомо, ви хотіли його закрити через брак передплатників. Який тепер наклад у журналу?

— Намірів закривати спілчанський журнал ми не маємо. Ми розглядаємо його як важливий канал комунікації, особливо в рік підготовки до з’їзду. Це професійне видання, яке знайомить із тенденціями в журналістиці, з молодими журналістами й ветеранами. З нового року ми почнемо реформувати зміст і підходи до нашого видання. І хоча проект є дотаційним, ми вважаємо, що з іміджевого погляду, з погляду пропагування професійних цінностей, професіоналізації журналістики в Україні цей проект важливий і його треба підтримувати. Його наклад наразі становить 800 примірників.

— НСЖУ як творча спілка отримує кошти з держбюджету. На що йдуть ці кошти? З яких ще джерел ви маєте фінансування?

— Центральний офіс спілки не отримує коштів із держбюджету. Ключові надходження ми отримуємо, здаючи в оренду приміщення, які належать НСЖУ: частину першого поверху й цокольний поверх. Завдяки цьому спілка є самоокупною й незалежною у своїй діяльності. Держтелерадіо прямо фінансує обласні осередки для того, щоб забезпечити функціонування офісів у кожному регіоні. Це незначні кошти — 800 тисяч гривень на рік.

— З якими медійними організаціями в Україні у вас налагоджена співпраця? На вашу думку, чи згуртовані журналісти в Україні? Що їх може об’єднати?

— Справді, великою проблемою в нас є низький рівень журналістської солідарності та конкуренція між журналістами. Це відчувається всередині медіаспільноти. Чимало журналістів не хоче бути членами жодних організацій, прагнучи зберігати повну незалежність.

Водночас ми вважаємо, що співпраця між НСЖУ та іншими організаціями й об’єднаннями журналістів налагоджена добре. Наші представники входять до громадських рад при Держкомтелерадіо та Комітеті Верховної Ради з питань свободи слова та інформації. Ми об’єднуємо зусилля для лобіювання прогресивного законодавства в медіагалузі. Між медіаорганізаціями існує здорова конкуренція за нові проекти, можливості впливу на реформу медіа, організацію навчальних проектів тощо. Для журналістів і ЗМІ це добре, адже кількість пропозицій, що конкурують за їхню увагу, зростає. Це сприяє тому, що українські журналісти є більш захищеними.

Фото з архіву Сергія Томіленка