29 лютого 2016 року відбулося відкрите засідання Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, на яке було запрошено експертів, парламентарів, інші зацікавлені сторони та обговорено концептуальні підходи до реформи галузі.

Народний депутат України Григорій Шверк наголосив на трьох головних аспектах, які потребують доопрацювання в редакції проекту. Є концептуальні питання, вирішення яких не передбачено не лише текстом проекту, а взагалі відсутнє розуміння щодо їх подальшої реалізації:

1. Проектом передбачено ст. 14 «Захист економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг», згідно з якою передбачено 35 % відсотків загального обсягу відповідного територіального телерадіоінформаційного ринку — загальнонаціонального, регіонального або місцевого для монопольного становища.

Проте, не вбачається за можливе визначити, як саме вираховувати такі відсотки — аудиторія, грошовий еквівалент? Тому вказана стаття потребує чіткості та однозначності формулювання для її подальшого застосування. Якщо ж ми хочемо вирішувати питання монополізму на ринку, то воно повинно бути максимально широко та детально прописано.

2. Система квотування (українські, європейські, передачі українською мовою). Дане питання потребує максимально детального доопрацювання для того, щоб надати можливість для розвитку так званим жанровим, нішевим телерадіорганізаціям, оскільки на сьогодні, ані у законодавстві, ані у проекті Закону це питання не врегульовано.

3. Що ж до повноважень Національної ради, то всі акти, окрім індивідуальної дії, потребують проходження таких же процедур, як і інші, й тут не повинно бути винятків.

Віце-президент Асоціації правовласників та постачальників контенту озвучила ключові тези проекту. Наталя Клітна зазначила, що ліцензуванню мають підлягати лише використання обмеженого ресурсу: «У проекті необхідно встановити збір за внесення до Реєстру суб’єктів, що здійснюють діяльність у сфері аудіовізуальних послуг, оскільки у сьогоднішній редакції ця норма відсутня. Потребує також коригування визначення постачальника аудіовізуальної послуги без використання радіочастотного ресурсу, а саме варто доповнити, що він не здійснює редакційного контролю, не робить вибір передач та компонування їх у програму або у каталог передач (на замовлення), а “програма” в цій редакції Закону включає рекламу.

Треба переглянути положення щодо повноважень Національної ради в частині виключення з Реєстру суб’єктів, що здійснюють діяльність у сфері аудіовізуальних послуг без судового рішення. Потребує встановлення конкретних порушень в частині захисту економічної конкуренції (демпінг, перехресне субсидування тощо). Також необхідно перенести до перехідних положень норми щодо переходу на цифрове мовлення».

Ольга Большакова (Незалежна асоціація телерадіомовників) зазначила, що ця редакція законопроекту гірша за попередні, а тому її необхідно детально опрацювати та обговорити: «Неодноразово обговорювалося та наголошувалося на тому, що потребує дерегуляції програмна концепція, проте і зараз у проекті присутні вимоги до жанрів, форматів, що виконати майже не можливо.

Треба переглянути визначення, зокрема, суб’єкт аудіовізуальних послуг, постачальник аудіовізуальних послуг.

Наголошено, що на цьому етапі обговорення необхідно переглянути структуру законопроекту, оскільки після прийняття його в першому читанні це вже зробити не можливо згідно з регламентними вимогами ВРУ.

Потребує виключення стаття 34 “Захист недоторканності приватного життя при наданні аудіовізуальної послуги”, оскільки ці питання мають бути врегульовані Законом України “Про інформацію” та захищатися виключно у судовому порядку поза межами наглядових повноважень Національної ради.

Потребує перегляду стаття щодо обов’язкового аудиту ліцензіата, такі положення не повинні бути окремою статтею. Необхідно виключити зміни до статті 188-47 КУпАП, оскільки за невиконання вимог Національної ради застосовуються санкції, передбачені безпосередньо цим Законом.

У проекті Закону необхідно одноразово встановити вимоги до природної монополії, яким є ТОВ “Зеонбуд”.

Також, необхідно передбачити винятки для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції в частині продовження дії ліцензій та документів дозвільного характеру на строк, що дорівнює строку проведення антитерористичної операції, що буде означати для них звільнення від сплати збору, оскільки фактично вони не здійснювали діяльність».

Наталія Клітна, Ольга Большакова

Помічник народного депутата Вікторії Сюмар Анна Камуз зауважила, що скоріш за все положення стосовно захисту недоторканності приватного життя при наданні аудіовізуальної послуги з редакції проекту буде виключено: «Редакційні правки до законопроекту вносяться постійно, у зв’язку з чим прошу активізувати роботу постатейно, оскільки, дедлайн щодо презентації напрацьованої редакції Комітету ВРУ свободи слова та інформації визначений на 25 березня 2016 року.

Проект ЗУ буде зареєстровано, оскільки на це є політична воля. Він буде поданий або від КМУ, або від Комітету».

Почесний керівник НАМ Тетяна Лебедєва зазначила, що необхідно деталізувати повноваження Національної ради, а не розширювати їх: «Національна рада, на її переконання, готова йти на компромісні рішення, а тому необхідно, щоб ринок також зробив крок назустріч».

Секретар громадської ради при Комітеті свободи слова Костянтин Грицак (Асоціація «Телекомунікаційна палата України») відзначив деякі важливі моменти законопроекту. А саме те, що передбачено фінансову незалежність регулятора — це перевага законопроекту, також прозорий механізм виборності регулятора. Із-поміж вад законопроекту він назвав ризик, що акти Нацради залишаться незареєстрованими та неузгодженими, попри вимоги регуляторної процедури, а також досудову заборону програм.

Керівник компанії «Воля» Сергій Бойко наголосив на основних цілях, які треба б було досягнути прийняттям нового закону: привести його положення до європейських директив та конвенцій, зокрема, реалізувати принцип необтяжливості (достатності) державного контролю, передбачити технологічну нейтральність, а саме:

• лібералізацію діяльності суб’єктів аудіовізуальних послуг (як мовників, так і провайдерів). Наприклад: ліцензії мають потребувати лише ті, хто використовує обмежений національний радіочастотний ресурс, для решти достатньо заявочного принципу реєстрації для початку діяльності. Треба виключити обмеження максимального розміру частки на ринку (до речі, таких норм не існує ніде в Європі), бо це призведе до штучного стримування розвитку компаній, і в кінцевому випадку — до відсутності конкурентної боротьби за клієнтів. Крім того, введення особливого регулювання (окремі обмеження, вимоги тощо) до виробників жанрових (нішевих) програм, відмінні від інших мовників;
• усунення штучно виділених в окремий вид суб’єктів, які отримують таким чином особливий статус (зокрема постачальник послуг з використанням РЧР є штучним та зайвим посередником між оператором зв’язку й телекомпанією-мовником, якщо буде закріплено, що саме він має отримувати ліцензією на виключне користування РЧР).

Крім того, діяльність державного регулятора (Національної ради), як і будь-якого іншого державного органу, що пов’язана з виданням нормативно-правових документів, потребує проходження реєстрації в Мін'юсті та обов’язкового громадського обговорення.

Світлана Остапа, Тетяна Попова, Сергій Бойко

Ігор Коваль (Індустріальний телевізійний комітет) зазначив, що робота над текстом проекту ведеться і збоку медіа індустрії: «Індустрія готова обговорювати положення законопроекту, проте не вбачає, для чого потрібен законопроект? Спільною глобальною метою можна визначити — гармонізацію законодавства України з законодавством ЄС. Що потрібно змінювати, так це: 1) сферу застосування Закону, тому що починають входити нові медіа; 2) регулювання реклами, тому що в частині регулювання реклами існують дивні обмеження, наприклад, реклама зброї. І саме тому в соціальних рекламах ми змушені або показувати українську армію без зброї, або порушувати закон. На жаль, у проекті Закону відсутнє регулювання контенту».

Наразі спільнота закликає Національну раду вдатися до «репресивних» методів відносно індустрії, а тому будь-яке розширення повноважень Національної ради й надалі буде спричиняти прийняття спірних рішень.

Ольга Чорна (асоціація «Укртелемережа») висловила думку, що є спільні положення, які викликають зацікавленість із боку всіх індустрій, — це повноваження Національної ради, термінологія та постачальник із використанням радіочастотного ресурсу, яким на сьогодні є ТОВ «Зеонбуд». Також є спільні питання для провайдерів програмної послуги, радійників, телевізійників. Вона запропонувала провести спільні зустрічі з обговорення важливих розділів законопроекту, таких як загальні положення, повноваження Національної ради та інші.

Член правління ІнАУ Костянтин Жакун зазначив, що редакція законопроекту змінилася не на краще. Як приклад він навів той факт, що реєстрацію суб’єкта, на яку відводиться 30 днів, уже можна визначити як ліцензування. Та водночас він зазначив, що буде підготовлено письмові правки до законопроекту, які й далі треба обговорювати.

Резолюція:

1. Зацікавлені сторони, представники Комітету ВРУ свободи слова та інформаційної політики готові до діалогу та обговорення положень законопроекту.
2. Враховуючи строки для презентації тексту законопроекту, а саме до 25 березня, всі учасники погодилися з необхідністю інтенсифікації роботи над текстом законопроекту.
3. Прийнято рішення щодо постатейного обговорення законопроекту вже на наступній зустрічі 2 березня 2016 року.

Фото «Телекомпалати»