Через те, що чинне законодавство не дає змоги Національній раді з питань телебачення і радіомовлення ефективно виконувати свої повноваження, народний депутат Григорій Шверк (фракція «Блок Петра Порошенка») ініціював законопроект № 3562 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інформаційного простору України». Разом із ним співавторами законопроекту стали колеги по фракції Владислав Севрюков і Богдан Онуфрик.

Ключова новація законопроекту – прописати детальніший механізм застосування Нацрадою санкцій і вказати розміри штрафів за порушення ліцензіатами законодавства та умов ліцензії прямо в тексті закону «Про телебачення і радіомовлення» (нині розміри штрафів

«У повному обзязі свої повноваження регуляторний орган виконувати не в змозі. Наприклад, на мою думку, наразі позбавити ліцензії порушника законодавства у сфері медіа в законний спосіб неможливо, практично, за будь-яке порушення. Застосування інших санкцій – проблематичне, – пояснює пан Шверк «Детектору медіа» доцільність змін до закону. – А з огляду на відсутність дієвого механізму саморегуляції галузі та олігархічний характер володіння ключовими медіагрупами, повноваження Нацради повинні бути достатніми для ефективного виконання завдань щодо регуляторного впливу. А інформаційна війна тільки додає потреб ефективності Нацраді».

Напередодні Нового року відбулося обговорення проекту № 3562 з представниками Громадської ради, медіаюристами, юристами телеканалів, які внесли свої пропозиції. Більшість із них автор законопроекту вважає слушними. «Більшість пропозицій є слушними та потребують обговорення. Особливо пропозиції щодо врегулювання законом процедур проведення перевірок з метою зменшення можливих корупційних ризиків і політичного свавілля з боку Нацради, але й зменшення свавілля ТРО, що вправно використовують недоліки законодавства, щоб уникнути будь-якого покарання за порушення», – зауважив пан Шверк.

На його думку, лишаються питання про надання Нацраді додаткових повноважень щодо контролю законодавства в галузі реклами та виборів. «Це треба ретельно обговорювати, бо наразі, на мою думку, Нацрада не має ресурсів та достатньої кваліфікації для якісного нагляду за цими питаннями. І ще я вважаю, що головне завдання зараз – це, все ж таки, новий закон про аудіовізуальні послуги, що потребує швидкого опрацювання та голосування. Мій законопроект – це ліки на короткий час», – додає Григорій Шверк.

Після рекомендації Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики проконсультуватися з медійним середовищем, автор провів такі консультації та подав 4 лютого доопрацьований законопроект. 17 лютого профільний комітет підтримав цей документ і рекомендував парламенту ухвалити його в першому читанні.

Детектор медіа поставив запитання медіаюристам та експертам щодо їхніх пропозицій до цього проекту:

1. Чи підтримуєте ви розширення повноважень Національної ради відповідно до законопроекту № 3562 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інформаційного простору України»? Якщо так, то які саме?
2. Чи дає змогу чинне законодавство Нацраді ефективно виконувати свої повноваження?
3. На вашу думку, як Нацрада має реагувати на порушення в ефірі мовників і регулювала контент? Які ваші пропозиції до цього проекту?

На запитання відповіли: медіаюрист, керівний партнер юридичної фірми Jurimex Юрій Крайняк, юрист Інституту масової інформації Роман Головенко, секретар Громадської ради при Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики, директор асоціації «Телекомунікаційна палата України» Костянтин Грицак, медіаекспертка громадської організації «Детектор медіа» Мар’яна Закусило.

Юрій Крайняк, керівний партнер юридичної фірми Jurimex:

1. Я б не погодився, що законопроект № 3562 в тому вигляді, в якому він реєструвався в парламенті, стосується «розширення повноважень». Скоріш за все, мова йде про певний тюнінг деяких положень законодавства про телерадіомовлення, врегулювання прогалин у регулюванні діяльності суб’єктів інформаційної діяльності. І загальний стан чинного законодавства в цій сфері, очевидно, виправдовує подібні кроки – допоки в Україні не буде проведена комплексна реформа медійного законодавства в аудіовізуальній сфері, тобто по суті до прийняття нової редакції Закону про телебачення і радіомовлення, ми змушені будемо спостерігати фрагментарні латання дірок у законі.

Тобто, якщо по суті питання, то я не підтримую розширення повноважень Національної ради. Натомість мене можна занести до прибічників ідеї, що Національна рада повинна мати достатньо легальних інструментів для реалізації тих повноважень, які вже є, адже в іншому випадку їй доводиться постійно щось вигадувати, час від часу вискакуючи за встановлені законодавством межі.

2. Якщо вести мову про закони України, то ледь не єдине, що дозволяє Нацраді хоча б якось виконувати свої повноваження, – це відсутність у нас якісної і незалежної судової системи. Адже згідно із законом Нацрада не може майже нічого, тоді як вона, будучи державним органом, не може вчиняти інших дій крім тих, що прямо дозволені в законі. Натомість законом не передбачено майже нічого – від проведення перевірок і складання актів моніторингу до встановлення правил видачі ліцензії провайдера програмної послуги або введення заборон на кабельну ретрансляцію іноземних програм, які прямо шкодять державним інтересам. По суті вся система державного регулювання та нагляду телевізійної та радіомовної галузі тримається на банальній відсутності ефективного судового контролю. І зрозуміло, що так не повинно бути, і це передусім завдання держави – встановити чіткі, прозорі та передбачувані правила як для регулятора, так і для учасників ринку. І я дуже сподіваюся, що і Нацрада, й учасники ринку дуже скоро зможуть отримати новий якісний закон.

3. Я думаю, основна вимога до правил реагування має зводитись до того, що ці правила мають бути прості й передбачувані. Це означає, що мовник має чітко розуміти, які саме його дії й до яких саме наслідків можуть призвести. Ну, і, зрозуміло, санкція має відповідати обсягу порушення, ступеню вини порушника та наслідкам, до яких це порушення призвело.

Відповідні підходи до застосування санкцій уже сформульовані багатьма іншими країнами Європи. Згідно з ними позбавлення ліцензії є крайнім заходом впливу, коли інші, більш м’які дії регулятора не призвели до виправлення ситуації. Встановлення значних за розміром штрафних санкцій допускається у випадку, якщо допущене телерадіоорганізацією порушення за своїм ступенем суспільної небезпеки співмірне з кримінальним злочином. Натомість у випадку, якщо ТРО не могла вплинути на недопущення порушення (наприклад, певні висловлювання пролунали в прямому ефірі), засіб масової інформації не повинен нести відповідальності.

Але ще раз повторюся: головним є те, що ці правила мають бути чіткими, простими і передбачуваними. Адже це неправильно, якщо за показ виступу президента Росії в прямому ефірі до мовника можуть застосовуватися санкції, а за показ досить спірної інформації про неповнолітніх – ні. Це якраз ознака непередбачуваності, оскільки описані два приклади формують відповідні моделі поведінки: показувати в прямому ефірі інтерв’ю політичних діячів не можна, адже вже існує досвід застосування за такі дії санкцій, а от поширювати заборонену інформацію про неповнолітніх допускається, адже в аналогічній ситуації санкції не застосовувалися.

Роман Головенко, юрист Інституту масової інформації:

1. Загалом так, ми підтримуємо розширення повноважень Нацради. Але в нас є суттєві заперечення щодо вилучення із закону норми, за якою Нацрада має право приймати регуляторні акти виключно в передбачених законом випадках (цю пропозицію було враховано під час доопрацювання законопроекту. – ДМ).

2. Чинне законодавство дає змогу Нацраді діяти достатньо ефективно, особливо після появи в неї можливості накладати штрафи. На жаль, бездіяльність Нацради в плані реагування на масові порушення робить обговорення запропонованих законодавчих змін надто теоретичним і безпредметним.

3. Нацрада не регулює контент, але має накладати санкції, коли в ньому виявлено порушення, зокрема штрафувати. Для оцінки правомірності контенту регулятор міг би залучити незалежні медійні громадські організації чи їхні об’єднання, але остаточне рішення про накладення санкції та її вид і розмір, звісно ж, залишалось би за регулятором.

Костянтин Грицак, директор асоціації «Телекомунікаційна палата України»:

1. У цілому Закон України «Про телебачення і радіомовлення» давно потребує внесення змін, зокрема, і в частині встановлення на рівні закону, а не рішення Національної ради розмірів штрафів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, а також і чіткого переліку таких порушень, за які до провайдерів програмної послуги та телерадіоорганізацій Національна рада може застосовувати санкції.

А тому, ми підтримуємо таку ініціативу парламентарів щодо врегулювання вказаного питання, проте й ці положення законопроекту потребують деякого доопрацювання.

2. На жаль, на сьогодні не достатньо чинного законодавства для забезпечення ефективного виконання своїх повноважень Національною радою, оскільки, наприклад, регулятор не наділений повноваженнями контролювати неліцензіатів. Це є однією з проблем, що необхідно вирішити в найближчому майбутньому під час опрацювання законопроекту «Про аудіовізуальні послуги» – редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Однією з пропозицій до цього проекту є пропозиція, що прибуток, отриманий суб’єктами господарювання внаслідок діяльності у сфері телебачення та радіомовлення без отримання ліцензії, вилучається в судовому порядку за зверненням Національної ради і спрямовується до Державного бюджету України. Сподіваюся, що ця норма буде підтримана.

3. На нашу думку, вкрай важливим аспектом реагування Національної ради на порушення може бути постійна та швидка актуалізація інформації, а забезпечити це можна тільки за наявності системи офіційного моніторингу телерадіопростору.

Що ж до пропозицій до законопроекту № 3562, необхідно чітко визначити, що порушеннями законодавства України про телебачення і радіомовлення, за які до провайдерів програмної послуги Національна рада може застосовувати санкції, можуть визнаватися лише:

1) незабезпечення можливості отримання програм універсальної програмної послуги;

2) ретрансляція програм правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію держави – члена Європейського Союзу або держави, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, якщо такі програми та передачі не включено до переліку програм, що ретранслюються, за рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

А розміри штрафів щодо таких порушень ми пропонуємо передбачити у 25% та 10%, відповідно.

Ми проти вилучення норми щодо повноважень Національної ради у прийнятті регуляторних актів виключно у випадках, передбачених законом, оскільки це суперечить статті 19 Конституції України (цю пропозицію було враховано під час доопрацювання законопроекту. – ДМ).

Мар’яна Закусило, медіаекспертка ГО «Детектор медіа», заступниця шеф-редактора порталу «Детектор медіа»:

1. ГО «Детектор медіа» підтримує розширення повноважень Національної ради і послідовно виступає за те, щоб Нацрада реагувала на порушення в ефірі мовників і регулювала контент. Втім, законопроект № 3562 насправді не розширює повноважень Нацради, а лише вдосконалює процедуру застосування Нацрадою санкцій, а саме – вписує до закону механізм накладення штрафів і розміри цих штрафів.

2. У законі «Про телебачення і радіомовлення» є розбіжності між наглядовими повноваженнями Нацради (стаття 70) і можливістю застосовувати санкції (стаття 72). Нацрада може застосовувати санкції тільки за порушення законодавства «Про телебачення і радіомовлення», а не ще кількох законів, за дотриманням яких наглядає. Це робить наглядову діяльність Нацради неефективною, адже нагляд без можливості покарати – це фіктивний нагляд.

3. Наша ключова пропозиція – узгодити між собою нагляд і можливість застосування санкцій, тобто передбачити застосування санкцій не лише за порушення норм закону про телебачення і радіомовлення, а й закону «Про рекламу» (щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на ТБ і радіо), «Про захист суспільної моралі», про кінематографію (щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію), законодавства про вибори.

Фото прес-служби Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Олексія Темченка, а також скріншот з ефіру каналу «Еспресо»