Професійне свято працівників радіо, телебачення та зв'язку в Україні щороку відзначають 16 листопада. Адже саме цього дня 1924 року в Харкові вийшла в ефір перша в історії України радіопрограма.

«Рівно о 19-й годині з гучномовців, встановлених на дахах будинків у центрі тодішньої української столиці, басовито пролунало: "Алло! Говорить Харків! Усім, усім, усім! Працює перша в Україні радіотелефонна станція!". Того похмурого осіннього вечора до цих слів дослухалися сотні харків'ян. До них звернулися Голова ВУЦВК Г. Петровський та керівник уряду республіки В.Чубар. Опісля передано невеликий концерт і радіожурнал "Пролетар", загалом - менше години ефіру», - так описується найперша трансляція на сайті Харківської ОДТРК.

Згодом радіостанції були збудовані в Києві, Одесі, Дніпропетровську та Донецьку.

У серпні 1930 року постановою Ради Народних Комісарів УРСР було створено при уповноваженому Народному Комісаріату пошт і телеграфів СРСР при уряді УРСР Всеукраїнська Радіопрограма.

Українську територію охоплювали насамперед радіотрансляції московських передавачів. Програми українською мовою були обмежені за часом і змістом. У 20-30-х роках ефір складався переважно з політосвіти та агітаційних програм. Пізніше в ефірі з'явилися музичні передачі, літературно-драматичне радіомовлення, а також матеріали для дітей і молоді. 12 разів на добу з Москви в Україну передавали останні новини. Під час Другої світової війни, коли більшість радіостанцій було знищено, Українське радіо продовжувало мовити з радіостанції ім. Т. Г. Шевченка в місті Саратові, куди було евакуйовано устаткування.

З лютого 1957 року в ефірі Українського радіо щодня виходила програма «Говорить Київ» - єдиний радіожурнал українською мовою. Навіть у 1960-ті роки республіканські матеріали становили щоденно тільки три години мовлення на добу - решта ефіру припадала на трансляції з Москви.

Поступово Українське радіо переросло в загальнонаціонального мовника. Зараз до НРКУ входить чотири канали: інформаційний «Перший канал», молодіжний музичний канал «Промінь», канал духовного відродження «Культура» та канал іномовлення «Всесвітня служба радіомовлення України».

У бліц-інтерв'ю «Детектор медіа» з нагоди святкової дати в. о. генерального директора НРКУ Анатолій Табаченко розповів зокрема й про те, якими програмами радіокомпанія відзначатиме ювілей, чим живе кожен із її каналів і як колектив готується до переходу в статус суспільного мовника.

- Пане Анатолію, що НРКУ готує до ювілею Українського радіо (УР)?

- По-перше, в середу в Київській філармонії відбувся концерт заслуженого академічного симфонічного оркестру національної радіокомпанії України, якому в ці дні виповнюється 85 років. Він на 5 років молодший за радіо. Цей концерт транслювався в прямому ефірі по нашому третьому каналу - «Культура». В історії Українського радіо першою передачею теж був концерт, тож ми вирішили знову так зробити.

Ніяких урочистих ювілейних заходів ми не проводимо через ситуацію в Україні - погодьтеся, зараз не до цього. А от передач, присвячених історії нашого радіо, готуємо чимало. До нас у студії впродовж цього тижня на інтерв'ю приходили десятки людей, які розповідали про роль, місце, значення УР. Цього ж стосувалися також випуски програми «Школяда» цього тижня, в них ведучі розповідали, зокрема, про історію дитячого мовлення на нашій радіостанції.

Ну і, звичайно, у святковий день, в неділю, на наших каналах вийде декілька передач, присвячених 90-річчю Українського радіо. Ця дата стане темою програми «Українська хвиля», яка буде в прямому ефірі з 16:10. Крім того в «Концертному залі», який вийде о 12:10, слухачі зможуть почути багатьох ветеранів нашого радіо.

- 90 років - це поважний вік. Чи змінилися за цей час місія Українського радіо для українського суспільства, його основні, засадничі цінності?

- Й справді, довга історія нашого радіо - це значна історії української держави та суспільства. Навіть у найдраматичніші, найчорніші моменти історії УР завжди лишалося українським - наприклад, під час фашистської окупації України радіо евакуювалося, але продовжувало працювати. Без перебільшення, воно завжди було дієвим оберегом наших головних національних цінностей - мови, культури, духовності. На УР працювала ціла плеяда високопрофесійних знавців української мови, дикторів, які були її еталонами.

За цей час УР дуже виросло за обсягами - нині ми є одним із провідних ЗМІ, маємо 4 канали мовлення - Перший канал, другий - молодіжний «Промінь», канал «Культура» і Всесвітню службу, яка мовить на закордон українською, англійською, німецькою та румунською мовами. Загалом ми виготовляємо понад 80 годин щоденного мовлення.

Але тут важливо відзначити, що ми не лише інформуємо, розважаємо і навчаємо, як це роблять інші радіостанції. УР має особливу соціальну функцію - своїм ключовим завданням воно має об'єднання української нації, слухачів навколо наших цінностей, які я щойно назвав. До них ще можна додати патріотизм, ідеали державотворення, моральність тощо. Це ті речі, які об'єднують народ у націю, здатну за себе постояти навіть у найскрутніші часи. Ця об'єднавча функція УР червоною ниткою проходить через усі без винятку наші передачі.

- Чим зараз живе Українське радіо?

- Зараз ми найбільше прагнемо того, щоби слухач мав можливість почути нас. На жаль, за час незалежності України ми з технічних причин стали значно менш доступними для аудиторії. Якщо в 1991 році, на момент розпаду СРСР, існувала потужна провідна радіомережа - близько 19 мільйонів радіоточок, які були в кожній оселі та установі, тепер їх залишилося близько 1,5 мільйона.

Ми досі працюємо в старому радянському УКХ-діапазоні, у нас дуже обмежений ресурс в FM, а саме його приймають усі сучасні приймачі, в тому числі автомобільні. До цього року в FM ми мали десь 100 частот, переважно на периферії, а також у трьох обласних центрах - Києві, Луцьку та Ужгороді. Наші FM-частоти не покривають і чверті території України.

Такою була політика попередньої Нацради з питань телебачення і радіомовлення. В її конкурсах перемагало радіо «Шансон», а нам ліцензій не давали, ми через це навіть судилися. А наше радіо існує коштом платників податків, тому люди мають рівне конституційне право на всій території України одержувати ту інформацію, на яку пішли їхні гроші... Слава Богу, тепер ситуація змінилася.

- Як саме?

- Нова національна рада разом з Держкомтелерадіо розробили так звану дорожню карту, яка передбачає вирішити питання частот через об'єднання FM-ресурсу, який є в половини ОДТРК, з НРКУ. Таким чином 4 години матиме місцевий мовник і 20 - ми. Крім того додатково ліцензуватимуться FM-частоти в тих областях, де їх немає ані в ОДТРК, ані у нас.

На щастя, цей план вже почав втілюватися в життя. Планувалося закінчувати цей процес до кінця року, але може бути невелика затримка - до лютого. Але це нічого, головне, щоб забезпечення FM-ресурсом хоча б нашого Першого каналу вирішилося.

- А чи заплановано надання частот для інших каналів НРКУ?

- Нещодавно ми звернулися з листом до Нацради, щоби включити в план розвитку теле- та радіопростору перерахунок FM-мереж для «Променя» і «Культури». Стосовно іномовлення - мені здається, воно має бути саме державним, а не суспільним. На мою думку, Україні потрібне також мовлення російською мовою. Передавачів відповідної потужності ми не маємо, проте можна здійснити це хоча б за допомогою інтернету чи через супутник.

- Який контент зараз пропонують «Промінь» та «Культура»?

- «Промінь» - це молодіжний канал, який себе позиціонує прогресивним медіа, що просуває сучасну українську музику. Хочеться, щоби наша молодь виховувалася в нашій класній, модній, українській пісні, а на інших радіостанціях звучить переважно російська попса.

Канал «Культура» - єдиний канал в Україні, який дає в ефірі класичну музику, оперу, радіодрами. Це матеріал, розрахований на вдумливу, інтелектуальну аудиторію. Працівники каналу виготовляють дуже сильний мистецький продукт. Нещодавно вони зробили запис класичних вистав в українських театрах - перлин української культури - п'єс «Кайдашева сім'я», «Шельменко-Денщик», «Сватання на Гончарівці» у виконанні наших сучасних, молодих акторів. Зараз ці записи вже виходять в ефір.

Ми є членами Європейської телерадіомовної спілки (EBU), тож постійно обмінюємося з ними програмами - в нашому ефірі звучить усе найкраще з концертних залів Європи та США, в них - наше. Зовсім недавно ми влаштували європейську прем'єру - надали EBU спеціально підготовлений запис трьох опер з українських театрів, зокрема відому «Катерину» Одеського оперного театру. Ці прем'єри прозвучали в європейському радіоефірі, їх узяли до себе чимало країн. Це, на мою думку, свідчить про високий рівень як української культури, так і Українського радіо.

В штаті радіокомпанії є унікальні художні колективи - два оркестри і хор. Вже три роки поспіль ми ведемо проект «Мистецькі історії» - організовуємо концерти наших колективів із найкращими українськими артистами. Наприклад, до 200-річчя Тараса Шевченка ми зробили проект «Нова пісенна шевченкіана». НРКУ оголосила конкурс для молодих композиторів та виконавців, із яких ми вибрали 20 найкращих. Концерт пройшов блискуче, хоча дата його збіглася в часі з трагічними подіями - це було 18 лютого, коли вже йшли бої.

У нас звучав оркестр, львівська співачка Оксана Муха, яку називають сучасною Квіткою Цісик, виконувала композицію «Зоре моя вечірняя» на музику «Місячної сонати» Бетховена... Уявіть, яке це вийшло неймовірне поєднання.

Або зовсім недавній приклад - наш загальноукраїнський Диктант національної єдності. Ми провели його минулого тижня, напередодні Дня української мови та писемності. Цього року він встановив справжній рекорд, який зафіксували у Гіннеса як «наймасовіше написання диктанту в одній локації». До речі, диктант був присвячений історії українського радіо.

Понад 600 людей одночасно писали його в залі Київського університету імені Бориса Грінченка. Там не вистачало місць, люди приставляли стільці, писали на підлозі. Охочі прийшли у вишиванках, співали гімн України - це був такий патріотичний, об'єднавчий захід, який сповна втілює консолідуючу функцію Українського радіо.

У щоденній роботі в нас є просто інформація, яку ми маємо дати слухачу, є плани виконання державного замовлення. Але приклади, про які я вам розповів, не обов'язкові - це все наші ініціативи. Ми робимо такі речі, бо в нас дуже патріотичний колектив, який активно працює попри невеликі зарплати.

- Як ви оцінюєте співпрацю з «Громадським радіо»?

- Добре, що «Громадське радіо» розвивається, що воно знайшло додатковий ресурс виходу на аудиторію. Їхні передачі, на мою думку, цікаві та потрібні. Там працюють хороші журналісти, але й наші, я вважаю, не гірші.

Проте для мене проблемою є деяка неузгодженість нас із ними в програмній політиці й темах. Бували випадки, коли до нас на ефір приходили гості, які ввечері були в них на «Громадській хвилі» - а це та сама частота, значною мірою той самий слухач.

- Чи готовий колектив НРКУ до переходу на суспільне мовлення? Яка робота в цьому напрямку ведеться на наших каналах?

- У нас створено відповідні робочі групи, які розробляють матеріали в юридичній, технічній, творчій площинах. Зокрема я є координатором робочої групи зі створення сіток мовлення, деякі я вже запропонував, ми запрошуємо обласні ТРК долучатися до цієї роботи. Сподіваюся, після Нового року вже буде сітка для нашого з регіонами спільного використання. Також дуже важливо, щоб все це було врегульовано на законодавчому рівні.

Я також хотів би відзначити, що в питанні контенту НРКУ готова до такого переходу. Зміст передач наших каналів відповідає засадам суспільного мовлення і стандартам журналістики. У нас є всі програми, які мають бути - дитячі, культурні, пізнавальні... Ми неодноразово порівнювали свої сітки з сітками провідних суспільних мовників Європи - вони дуже схожі. Я переконаний, що і колектив, і НРКУ, й українське суспільство готові до створення суспільного радіомовлення.

Фото - ua.comments.ua, radiokultura.org, з архіву «Детектор медіа»