«Детектор медіа» розпочав проект моніторингу прайм-тайму шести інформаційних телеканалів: «112 України», NewsOne, Прямого каналу, ZIK, 24-го каналу та «Еспресо». Це якісний аналіз, заснований на принципах «Методології моніторингу телевізійних і радійних програм». Моніторинг триватиме до 5 травня цього року. Щодня аналізуються дві найбільш резонансні теми, що обговорювались в ефірі всіх або більшості телеканалів. Оглядаються ток-шоу (не всі), гостьові студії й авторські програми; не оглядаються випуски новин. Підсумковий огляд публікується щотижня.

Чому цей моніторинг саме такий. В українському телепросторі мовить близько десятка телеканалів, які за форматом або позиціюванням можна означити як інформаційні. Деякі з цих каналів мають порівняно велику (1–3 %) частку аудиторії. До того ж, працюючи в режимі «фабрики політичних заяв», вони є джерелом контенту для багатьох інших ЗМІ та опосередковано впливають на значно більшу аудиторію. За спостереженнями експертів ГО «Детектор медіа», саме ці телеканали — головний майданчик для політичних маніпуляцій на українському телебаченні. Їхній ефір надзвичайно насичений, тому значна кількість порушень і маніпуляцій залишається не поміченою експертами організацій, що досліджують дотримання журналістських стандартів та виборчого законодавства в українських ЗМІ. Для цього моніторингу ми обрали шість телеканалів, що працюють в інформаційному форматі. У майбутньому перелік каналів може бути змінено, також може бути змінено логіку вибору тем. Вибірковий аналіз висвітлення головних тем дозволить окреслити головні тенденції в порушеннях стандартів, передвиборному піарі та просуванні маніпулятивних меседжів, вигідних як політичним гравцям усередині України, так і силам, які намагаються вплинути ззовні.

Вибір тематики для студійних обговорень. На звітному тижні (18–24 лютого) було кілька важливих тем. Заяву Служби безпеки України про викриття начебто підготовки штабами Тимошенко масштабного підкупу виборців обговорювали в ток-шоу й гостьових студіях усі канали, крім ZIK, який про це повідомляв лише в новинах. Викриття поліцією начебто підготовки штабами Порошенка такого ж підкупу обговорювали лише на 24-му каналі й «Еспресо». Підписання президентом змін до Конституції щодо курсу України на ЄС і НАТО обговорювали тільки на каналі NewsOne, «Еспресо» і Прямому каналі. Так само, як і тему підсумків Мюнхенської безпекової конференції для України. Засідання Генасамблеї ООН з українського питання обговорювалося лише на каналах «112 Україна», Прямому каналі й «Еспресо». Проблеми, які виникли з переможницею національного відбору на «Євробачення», обговорювали на Прямому каналі й «Еспресо». Соціологію від Центру Разумкова, яка показала зміну позицій у трійці лідерів перегонів, і заяву СБУ про підготовку Росією нападів на храми Московського патріархату обговорювали лише на Прямому каналі.

Канали по-різному ставляться до вибору тем для обговорення з гостями студії. Далеко не всі головні теми дня обговорюються. Є враження, що різні канали беруть лише теми, зручні для досягнення певних пропагандистсько-політтехнологічних цілей, часом ігноруючи явно топові теми дня. І це вже є результатом моніторингу — зафіксована тенденція. Ми не виключаємо, що змінимо в подальшому фокус аналізу — наприклад, аналізуючи подачу головних тем тижня (а не окремих днів) на всіх шістьох каналах.

Хто за кого. Канал «112 Україна» протягом аналізованого тижня позитивно подавав лідерів «Опозиційної платформи — За життя» Юрія Бойка й Віктора Медведчука. Негативно — президента Петра Порошенка і владу загалом, кандидатку в президенти Юлію Тимошенко. Так само канал NewsOne був позитивний до Бойка з Медведчуком і ще до одного кандидата у президенти — Сергія Тарути, негативний до Порошенка і влади загалом. На Прямому каналі чітко виражено позитив про Порошенка і владу загалом, негатив щодо Тимошенко і ще двох кандидатів у президенти: Володимира Зеленського й Андрія Садового. На «Еспресо» і 24-му каналі чітко вираженого ставлення на звітному тижні не було, оскільки Порошенко і влада обговорювалися як у позитивному, так і в негативному контексті, але на обох каналах обговорювалася Тимошенко лише в негативному контексті. Про позитиви й негативи на каналі ZIK сказати неможливо, оскільки на звітному тижні жодна з топових тем, що їх розглядав моніторинг, у студіях не обговорювалася.

Лідери маніпуляцій. Найбільш маніпулятивними на звітному тижні виглядали NewsOne і Прямий канал, далі — канал «112 Україна». Найвищою є кількість маніпуляцій у програмі В’ячеслава Піховшека «Епіцентр української політики» (NewsOne). Кількість маніпуляцій на каналі «Еспресо» і 24-му незначна, канал ZIK оцінити неможливо із зазначеної вже причини.

Основні види маніпуляцій. Основними видами маніпуляцій, якими користуються ведучі й журналісти першої трійки антилідерів, є підміна тези, використання суто емоційних аргументів попри логіку, висмикування цитат із загального контексту думки, підміна контексту, коли сказане про одне видається за сказане про щось інше, узагальнення одиничних фактів до рівня тенденції й озвучення маніпулятивних тез, зокрема російської пропаганди, гостями, які не балансуються ні іншими гостями, ні ведучими.

Як справи з дотриманням стандартів? У гостьових студіях і ток-шоу майже завжди грубо порушується стандарт балансу думок, оскільки гості або представляють лише один із таборів, або баланс імітується, коли певні гості грають роль опонента, не будучи при цьому повністю компетентними. До студій найчастіше не долучають окремі сторони конфлікту, попри навіть жорсткі звинувачення на їхню адресу. Дуже погано і з дотриманням стандарту достовірності подачі інформації: ведучі й журналісти дають велику частину фактів з абстрактними, розмитими й узагальненими посиланнями, а інколи і взагалі без посилань на джерела. Періодично подаються суб’єктивні думки без зазначення їхнього авторства. Час від часу порушується також стандарт точності інформації. Стандарт відокремлення фактів від думок порушується майже всіма журналістами (крім хіба що Євгена Кисельова на Прямому каналі), в їхніх словах — велика кількість суб’єктивних оцінок і висновків, безпідставних узагальнень. Усе це зазвичай подається у вигляді фактів або «істини в останній інстанції», тому що ведучі й автори сюжетів ніде належно не маркують власних думок, посилаючись на самих себе. Частим є й порушення стандарту повноти подачі інформації, оскільки ведучі вкрай рідко згадують бекґраунди, незручні для гостей, яким канали симпатизують.

18 лютого (понеділок)

Тема 1: СБУ повідомляє про те, що спецслужби РФ готують напади на 20 храмів Московського патріархату.

На Прямому каналі тему згадують у ток-шоу «Прямий ефір» як повідомлення з посиланням на главу СБУ Василя Грицака (який і озвучив інформацію на брифінгу), далі тема обговорювалася у студії разом із темами переходу релігійних громад до ПЦУ й перейменування УПЦ (МП). Загалом тему висвітлено без явних ознак маніпуляцій. Не дотримано балансу думок — усі гості студії представляють табір прихильників ПЦУ, а в обговоренні звучали звинувачення на адресу керівництва Московського патріархату в тиску на священників тих громад, які готові були до переходу. У сюжеті програми «Підсумки дня з Євгеном Кисельовим» на цю тему є невиправдані синхрон і цитата Порошенка (з поїздки президента і митрополита Епіфанія на Івано-Франківщину для презентації Томосу), які не мають прямого відношення до теми сюжету.

На каналі «Еспресо» тема згадується лише в інформаційному повідомленні у програмі «Великий ефір Василя Зими», у студії тема не обговорювалася. На каналі «112 Україна» тема згадується лише в новинах. ZIK, 24 канал і NewsOne цю тему оминули увагою. З моєї точки зору, виглядає дивно, що більшість інформаційних каналів фактично проігнорувала одну з головних тем дня, яка напряму зачіпає інтереси великих соціальних груп і є серйозною складовою гібридної війни РФ проти України.

Тема 2: Продовження обговорень підсумків Мюнхенської безпекової конференції, яка завершилася напередодні.

На каналі NewsOne у програмі «Великий вечір із Василем Головановим» тема обговорювалася з гостем студії Сергієм Тарутою, представленим ведучим без згадки, що він є кандидатом у президенти. Тарута каже, що «впервые нашего гаранта, нашего президента не пригласили на панель в основном зале», із чого робить висновок: «Это был сигнал, что сегодняшняя власть утратила доверие, что её более не будут приглашать, что с ней нечего говорить, потому что у неё нету мандата от украинского народа, нету доверия. И второе, что договариваться бесполезно, всё равно его не поддержит украинский народ, и всё равно попытается обмануть». У цьому висновку є повна неточність, яку ведучий мав виправити, — це слова, що «у неё нету мандата от украинского народа». У чинної влади такий мандат є, адже у 2014-му народ проголосував саме за цього президента й саме за такий склад парламенту. Але ведучий промовчав.

Далі Тарута, по суті, агітує за себе як за кандидата: «Я разговаривал со многими политиками, с руководителями фракций правящей коалиции в Бундестаге и в других парламентах и они сказали: как только появится власть, к которой есть доверие, есть профессионализм и чёткое понимание, какую страну вы строите, мы готовы инвестировать десятки миллиардов долларов». У цьому випадку ведучий навіть не поцікавився, хто ці «они сказали». У підсумку гість-кандидат скористався темою для маніпулятивної критики влади й неприхованої агітації за себе, на що ведучий жодним чином не реагував, а просто терпляче вислухав цей спіч і перейшов до іншої теми.

На Прямому каналі в ток-шоу «Прямий ефір» тему Мюнхенської конференції розглядали насамперед крізь призму участі в ній окремих кандидатів у президенти. Ведучий Микола Вересень згадує, що в конференції брали участь три кандидати у президенти (Юлія Тимошенко, Сергій Тарута й Анатолій Гриценко, насправді обмовка, бо четвертим був Петро Порошенко). Також було повідомлено, що Тарута на конференції не виступав, а Гриценко, «виступаючи, сказав, що я не буду це перетворювати в передвиборний мітинг у Мюнхені, і зосередився виключно на безпеці та обороні». Основну увагу ведучі приділили Тимошенко, починаючи зі слів ведучої Світлани Орловської про те, що «чи не найактивніше їздить по міжнародних заходах Юлія Тимошенко», і з повідомлення про її зустріч із главою МВФ Крістіною Лаггард.

Вересень без жодних виразних посилань на джерела (показавши якісь папірці і сказавши «як тут мені розповідають», а згодом назвавши це «шпигунською інформацією», щоправда, обернувши це жартом: «Це все спекуляції, відразу кажу, я не був свідком»), розповів про участь Тимошенко в закритій панелі. За його словами, Тимошенко «говорила, що треба змінити Конституцію негайно, і навіть між першим і другим турами. Це цікаво, як на мене не юриста, а для юристів, я думаю, ще цікавіше. Була критика всього, що відбувається в Україні, винятком — агресія Росії. Всі обставини, які Україна має, — це провина української влади, і тут нема ніяких підозр щодо пана Путіна, Кремля і Російської Федерації. Щодо Лаггард. Ведучим цієї панелі був кореспондент Бі-бі-сі. І він почав тролити… Ви зустрічалися з Лаггард і кажете, що ви за ринкову економіку. Але ж ви все ж таки за зменшення ціни на газ в два рази, то ви якось нам поясніть — ринкова економіка чи не ринкова. Тобто реформи треба продовжувати, за тезами цієї кандидатки, але ціни треба зменшувати. Як це об’єднати, ми не знаємо. Ну може час покаже…». За «шпигунською інформацією «Детектора медіа», насправді Юлія Тимошенко каже про зміну Конституції в період між обранням нового президента — у разі, якщо це буде вона — та парламентськими виборами, що, втім, виглядає не менш нереалістично.

Ведуча (в контексті міжнародної проблематики й позицій найрейтинговіших кандидатів у президенти стосовно того) далі згадує про кандидата Зеленського, який «не був на Мюнхенській конференції, але йому поки що не вдалося потоваришувати навіть з європейськими послами, так, напевне, що цю історію всі знають, принаймні так стверджують ЗМІ з посиланням на джерела в дипломатичних колах. Зустрічався шоумен із дипломатами ще наприкінці січня та презентував свою передвиборчу програму. Проте, як повідомляють ЗМІ, посли залишилися незадоволеними. Зеленський на запитання відповідав невпевнено, конкретних шляхів вирішення проблем не запропонував. Зокрема, йдеться й про вирішення проблеми Донбасу. Підкреслюю, що це за повідомленнями засобів масової інформації, дуже розтиражовано. Останнім же часом Зеленський взагалі мало з’являється на публіці, більше в Інстаграмі». Тут є і грубі порушення стандарту достовірності інформації — посилання на неназвані ЗМІ, які, у свою чергу посилаються на анонімні джерела, й чітко не авторизовані оцінки і висновки — чи самої ведучої, чи тих неназваних ЗМІ, які вона начебто цитує.

І на цьому тлі Вересень згадує третього кандидата, який входить до трійки лідерів рейтингів, Порошенка. Про нього каже таке: «Чинний президент Петро Порошенко, він міжнародні зустрічі проводить згідно з тим, що він є президент, і кому ще, як не йому, ці зустрічі проводити. Іноді світові лідери приїжджають до нього особисто, наприклад, на форум, де Порошенко оголосив про похід на другий термін, приїхав колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмусен. Відкрито не агітував, однак реформи похвалив. Отримав Порошенко слово підтримки і на цій самій Мюнхенській конференції. До речі, і зараз тут перебуває Дональд Туск…».

У цьому фрагменті програми використано маніпулятивний прийом протиставлення тези про «успішність Порошенка в дипломатії» і його «підтримку світовими лідерами» на противагу «неуспішності» двох його основних конкурентів у цій царині. Зокрема, за рахунок порушення стандартів точності й достовірності інформації (некоректність посилань на джерела інформації, тож невідомо, наскільки ця інформація відповідає дійсності), балансу думок (бо на критику і звинувачення ні Тимошенко, ні Зеленський відповісти не можуть, у студії серед гостей на цей момент немає їхніх прихильників, які могли би принаймні поставити під сумнів достовірність інформації й суб’єктивні оцінки й висновки ведучих, і ведучі ніяк не позначають готовність у межах своєї програми вислухати думки Тимошенко й Зеленського бодай у майбутньому) і стандарту відокремлення фактів від думок (зокрема, таким доволі грубим узагальненням про підтримку Порошенка «світовими лідерами», для якого знадобилася навіть згадка про участь Расмусена у форумі нинішнього президента, події, яка відбулася вже доволі давно).

Далі наводиться пряма мова Ангели Меркель у Мюнхені: «У 2014-му відбулася анексія Криму, це грубе порушення міжнародного права. Петро Порошенко тут, і він нагадує нам про агресію на сході України. Що ж, зараз маємо щось на кшталт дуже крихкої стабільності. Ми шукаємо шляхи врегулювання ситуації на Донбасі, та, безсумнівно, ще далекі від того. Дуже багато разів я казала пану Порошенку, що я буду підтримувати його у будь-якому випадку й у будь-якій ситуації». І тут теж використано маніпулятивний прийом, оскільки цитата з Меркель, обірвана й висмикнута з контексту і штучно вставлена в контекст обговорення підтримки кандидатів світовими лідерами, звучить як підтримка Порошенка як кандидата. Натомість Меркель у наведеній цитаті говорить про підтримку Порошенка як Президента України й загальний контекст був про те, що вона підтримує Україну як державу, але закінчувалася ця її думка словами «але питання, пов’язані з “Північним потоком — 2” також залишаються для мене важливими». (Справедливості заради зазначимо, цей контекст ведуча згодом згадує, але побіжно і скоромовкою.)

У наступному обговоренні всього цього у студії ведучі періодично повертають увагу аудиторії до маніпулятивних тез, особливо ж у моменти, коли гості критикують певні дії чинної влади. Так, наприклад, коли експерт Тарас Загородний починає критикувати ціноутворення «Нафтогазу України» й каже: «Якщо зможе Юлія Володимирівна виконати цю свою обіцянку, то будь ласка», — ведуча знову нагадує попередню тезу про Тимошенко: «Вона заявляє, коли її запитують наші кредитори, які однією з умов, власне, ставили, щоб були ринкові ціни на газ, а відтак це підняття ціни на газ, вона каже — ні, співпрацювати ми будемо, але ціну на газ я буду знижувати, як і обіцяла. Це не відповідає економічним параметрам співпраці».

На 24-му каналі Мюнхенська конференція згадується лише у програмі «Pro новини з Артемом Овдієнком» (насправді це не новини, а публіцистика) в контексті теми про втручання Росії в українські вибори. Йдеться про те, що в підсумкових документах Україна згадується мало. «Петро Порошенко обіцяв показати докази підготовки Кремля до втручання в українські вибори світовим лідерам, але натомість більше говорив про НАТО. Російські загрози за зачиненими дверима обговорив із німецькою канцлеркою Меркель, а от публічно на питання про вибори пообіцяв». Порошенко (пряма мова): «Ніхто не знає, хто виграє, і це є ознакою демократії, але я абсолютно впевнений, що це будуть чудові результати». Загалом Порошенка подано в позитивному контексті.

Канали «Еспресо» та ZIK згадують тему Мюнхенської конференції лише побіжно. Канал «112 Україна» до цієї теми не звертався.

19 лютого (вівторок)

Тема 1: Президент підписав зміни до Конституції щодо курсу України на ЄС і НАТО.

Тема 2: Позачергове засідання Верховної Ради, присвячене 5-й річниці російської агресії.

(Дві взаємопов’язаних теми, які обговорюються на каналах одночасно.)

На каналі NewsOne обидві теми обговорюються у «Великому вечорі з Діаною Панченко», де гостем студії є Володимир Литвин. Тут маніпулятивні тези висловлює переважно гість, якому ведуча ставить зручні запитання й не згадує незручних бекґраундів самого Литвина. Той, у свою чергу, ставить під повний сумнів перспективу вступу України до НАТО, наводячи звичні аргументи, зокрема, про те, що НАТО не потрібне пряме протистояння з Росією. А заявку до вступу в ЄС, на думку Литвина, «можна подати й зараз, проблема лише в тому, що її ніхто не буде розглядати». Крім того, Литвин згадує одну зі звичних тез російської пропаганди, що «ось ці постійні заявки, що ми завтра будемо вступати в НАТО, будуть обертатися продовженням конфлікту на сході України, який матиме такий латентний, а можливо, й заморожений характер». Тезу про те, що нейтральний статус України не вберіг її від нападу Росії, він називає маніпулятивною. У підсумку ж Литвин назвав конституційну зміну темою вже нецікавою для політиків, які на ній «вже отримали необхідні електоральні надбання».

Урочисте ж засідання ВР він охарактеризував так: «Це була така собі спроба відволікти увагу людей від… майдану, щоб вони говорили лише про те, про що з пафосом заявляли сьогодні із найвищої державної трибуни». Сам Литвин не був на засіданні, бо «це було специфічне засідання, куди запрошувалася певна категорія людей… Якщо в залі було дуже багато людей, учасників АТО, народним депутатам потрібно було бігати і шукати собі місце чи як»? Для посилення власної думки гість студії вдавався до емоційних аргументів: «Сьогоднішня подія нагадала події 1941 року, коли німецькі війська стояли під Москвою і на Червоній площі було проведено парад… П'ять років тому розпочалася війна. В мене виникає питання: що ми святкуємо?!... Яку радість випромінювали очільники всіх гілок влади? Наче не було тієї кількості жертв, загиблих!» І підсумував свою оцінку: «Відволікти увагу людей, продемонструвати нестримний оптимізм, а друге — це був черговий привід, щоб провести чергову політичну кампанію у масштабах політичної кампанії з виборів президента України. І треба сказати, що тут очільник Європейського Союзу на сто відсотків відіграв свою роль у плані непрямої агітації».

Крім того, в контексті цих двох тем Литвин ретранслював іще одну звичну тезу російської пропаганди про українську владу: «Продовжувати бойові дії на сході України, щоб не відповідати на незручні питання». До того, обговорюючи тему роковин розстрілу Євромайдану Литвин навіть сказав, що в «мирний час, коли немає майданів», влада не вирішує ніяких питань до покращення життя людей (ведуча при тому не нагадала своєму гостю, що в цей «мирний час» іде виснажлива війна з Росією).

На Прямому каналі обидві теми обговорювалися у програмі «Прямий ефір» в контексті того, як різні кандидати у президенти артикулюють свою майбутню зовнішню політику. Ключову тезу озвучив гість програми народний депутат від Радикальної партії Юрій Чижмар. Вона полягала в тому, що президент Порошенко має «чітку і сильну позицію» щодо руху України в ЄС та НАТО. Чітку позицію, але протилежну, мають також Бойко й Вілкул, а от решта кандидатів чітко про це не говорять. Це тому, на думку Чижмаря, щоб у другому турі виборів підтягнути голоси східного електорату. Це спробувала заперечити політична консультантка Катерина Одарченко, яка сказала, що і Тимошенко, й Садовий теж чітко декларують курс на ЄС і НАТО. Закінчення її слів трохи «зашуміли». Далі слово взяв Олег Петровець, представлений ведучими як «політолог» (насправді він є депутатом Київради, фракція «Солідарність»). Він сказав, що «дійсно, Порошенко говорить чітко… А далі, якщо аналізувати першу десятку, лишилися лише “напіввагітні”». Так, він каже стосовно програми кандидата Садового: «Неправильно, що там згадується НАТО та ЄС. Там говориться про те, що треба ініціювати створення нового об’єднання військового». Це спробував заперечити народний депутат від «Самопомочі» Олександр Опанасенко, але йому не вдалося перекричати «політолога» Петрівця. Своє ж «звинувачення» на адресу Садового той обґрунтовував тим, що формулювання «налагоджувати взаємодію та співпрацю з НАТО, щоб згодом отримати членство в цій організації» не є чіткою декларацією руху в НАТО. «Це що — підемо в НАТО чи не йдемо в НАТО?» — емоційно запитував Петровець.

Політолог Олександр Палій звернув увагу на те, «наскільки це грамотно проведено через парламент… Порошенку вдалося всіх підвести і змусити, щоб вони побоялися українського народу, і всі рушили в НАТО», й нагадав, що хоч Тимошенко й декларує курс на НАТО, але вона «власними зусиллями нівелювала цей шанс у 2008 році. Фактично саботувала… І навіть тікала по Брюсселю, щоб не фотографуватися з генсеком НАТО. До чого це призвело? До війни…». Крім того Палій сказав про кандидата Зеленського, що «його навіть не випускає штаб, щоб він щось говорив». На що ведучий Вересень пожартував: «Йому допоможе пан Коломойський».

У подальшій розмові була «відпрацьована» ще одна теза, коли ведуча звернулася до гостя, керівника «Інтерфаксу-Україна» Олександра Мартиненка із запитанням, мовляв, багато хто звинувачує, що зміни до Конституції — це політична піар-кампанія Порошенка. На що Мартиненко відповів, що це і виконання посадових обов’язків, але ж «він політик, і це нормально». І ще одне емоційне питання ведучої: «То що — вони думають про себе, а не про український народ?» стосувалося всіх кандидатів, крім Порошенка.

Крім того, на каналі поради Туска Україні, які він дав у своїй промові, обговорювалися також у програмі «Підсумки з Євгеном Кисельовим». У ході обговорення ведучий висловив припущення, що екс-прем’єр Арсеній Яценюк, попри свою неучасть у виборах президента, у своїй політичній рекламі повторює передвиборні гасла нинішнього президента, «натякаючи», що всі основні успіхи української влади за ці роки — це заслуга Яценюка, а не Порошенка. Ведучому опонував гість студії політолог Дмитро Васильєв.

На каналі «Еспресо» у програмі «Великий ефір Василя Зими» ведучий обговорював тему змін до Конституції з народним депутатом від «Народного фронту» Андрієм Тетеруком із погляду незворотності курсу України на НАТО і ЄС. У програмі «Вердикт із Сергієм Руденком» обидві теми обговорювалися з гостями студії. Член політради ВО «Свобода» Ігор Мірошниченко охарактеризував подію так: «У річницю розстрілів героїв Небесної сотні проводити засідання парламенту із передвиборчою риторикою президенту, мабуть, негоже. Очевидно, мало би місце проведення цього засідання, якби були справді покарані злодії, про яких ми говорили, які не покарані… В цей день проводити передвиборчий піар — це неправильно». Крім того, він висунув і ще одне обвинувачення на адресу президента: «Загроза реваншу — вона є очевидною, і саме завдяки президенту в тому числі. Бо, на мій погляд, Медведчук, який сьогодні вільно почувається в Україні як бізнесмен, як політик, якого з небуття, з пекла витягли, — це наслідок політики Петра Порошенка, який намагається протиставляти себе оцим проросійським силам і всю українську націю тримати під загрозою того, що реванш неминучий».

У дзвінку глядача звучить обвинувачення Порошенка в антиконституційному державному перевороті, оскільки «коаліції нема, а в парламенті голосують за вказівкою президента», і Порошенко «повністю всю владу зосередив у своїх руках». Цю думку підтримав другий гість студії філософ Сергій Дацюк: «Державний переворот був. Він мав форму зміни уряду в незаконний спосіб. У спосіб порушення регламенту Верховної Ради. Поки що в питаннях внутрішньої політики на Конституцію ніхто не звертає уваги, коли потрібно, її під себе міняють». Тут ведучий мав би нагадати гостю, що Порошенко, на відміну від попередніх президентів, нічого не намагався міняти в Конституції стосовно внутрішньої політики. Дацюк також вважає, що курс на ЄС і НАТО неправильно було вносити до Конституції, оскільки «Конституція — це документ іншого типу. Він вміщає найзагальніші норми і принципи, за якими живе український народ. Європейський вибір і євроатлантична орієнтація не є ані нормою, ані принципом. Це є стратегія, причому стратегія з невідомим строком дії». Усі перераховані обвинувачення і критика опонентури у програмі не мали, склад гостей не передбачав дотримання балансу думок.

На каналі «112 Україна» тема коротко згадується лише в новинах. На 24-му каналі теми згадуються коротко, як репортаж про подію, в програмі «Про головне з Дарією Кудімовою». На каналі ZIK тема промови Туска в парламенті згадується у програмі Vox pоpuli, де її коментує народний депутат Борислав Береза.

20 лютого (середа)

Тема 1: Засідання Генасамблеї ООН з українського питання.

На каналі «112 Україна» тему обговорювали у «Вечірньому праймі». Синхрон кандидата у президенти Юрія Бойка, який пропонує свій «шлях до закінчення війни»: «Нам нужно вступать в первую очередь сначала в переговоры прямые с конфликтующими сторонами, пусть за них Россия гарантирует… Говорят, вот мы такие, мы сякие, переговоры с сепаратистами, террористами <не ведём>. А как иначе? Кто с ними может договориться? Это же наша территория, это наши люди», — тут чітко видно, що йдеться про переговори із самоназваними «ДНР» і «ЛНР». Титр на екрані в цей момент — про інше «Бойко: встановити мир в Україні можна шляхом прямих переговорів з агресором». Агресор — Росія, яка, за версією Бойка, між тим лише має щось там гарантувати в переговорах із самоназваними «республіками». Далі політолог Вадим Карасьов висловив такі позиції. Росія поверне території в обмін на геополітичне спрямування: «В обмен на отказ <Украины> от курса на НАТО и ЕС». В обмін на зміну національної ідентичності: «Это изменение национальной идентичности. Потому что какая тогда будет идентичность с Донбассом? Это исключительно украинская идентичность? Это исключительно украинская идентичность, украинская Украина? Либо многонациональная Украина с Донбассом и другими какими-то полуавтономными регионами». В обмін на зміну устрою держави: «А какая форма государства? Централизованное государство или децентрализованное? У нас же эти проблемы не решены. Какая вообще Украина должна быть — унитарной, децентрализованной или конфедеративной» Ведучий Полуєв тут начебто й поправив гостя (оскільки унітарність України є давно вирішеним питанням, яке ставить під сумнів лише Росія), але насправді підіграв гостю: «Де-юре унітарна з автономією Крима, гібридно якось».

І далі Карасьов ставить під сумнів інші позиції, щоразу артикулюючи тези російської пропаганди, ведучі Полуєв та Іванська при цьому продовжують підігравати гостю: «Возвращение этих территорий будет менять конфигурацию государства… Уже там не украинский язык везде, всё украинизировано, а надо будет и русский язык учитывать».

Ведучий: «А хоче влада цього?»

Карасьов: «Конечно, нет. У них же задача построения украинской нации. Национальное государство. Нация украинская — она хозяин, владелец государства. Поэтому все должны учить украинский язык».

Ведучий: «Не народ, а саме нація?»

Карасьов: «Совершенно верно, а не все население. На каких основаниях? Нынешняя власть она уособлюет нацию. И поэтому у неё логика железная в этом: НАТО, ЕС, украинский язык. Причем и в публичной сфере, и в сфере обслуживания, а не только в быту там».

Ведучий: «Для своїх винятки вони роблять».

Карасьов: «А как вы будете тогда по ВОВ? Они ж там ВОВ учат. Отечественная война для них, а у нас Мировая война. Язык у них русский. Сталина любят они, а у нас нет, например. Голодомор они не признают. Если бы президент искал компромисс, у него не было бы шансов выйти во второй тур».

Ведучий: «Але ж лозунг перед першим його терміном ми пам’ятаємо: “Принесу мир”».

Карасьов: «Когда говорят, мы вернем суверенитет Украины, вот говорят нынешние власти. А какой суверенитет вы вернете? … Ту часть деспотического суверенитета, которая сегодня есть у нынешней президентской вертикали?». І далі, коли Карасьов говорить про те, що в Україні немає суспільного договору, ведуча взагалі запитує: «Чи треба суспільний договір узгоджувати з Росією»? Тобто весь цей фрагмент ефіру мав ознаки маніпулятивності, гість транслював тези російської пропаганди, ведучі замість критичного підходу допомагали гостю зручними запитаннями.

На Прямому каналі тему обговорювали на ток-шоу «Прямий ефір». Коли свободівець Ігор Мірошниченко незвично обережно покритикував дії влади, ведуча Орловська виражено емоційно виступила з адвокатською промовою на захист чинної влади: «Я мовчу-мовчу, інколи дуже стомлююсь. Так хотілось сьогодні говорити про позитив, власне, щоб без критики. А зараз таке враження, що, як казала одна героїня, “всьо пропало”. Непокаране зло. Я сама завжди ставила запитання, чому до цих пір нема, розслідування там тягнеться і так далі. Я на прикладі Литви. Знаємо, що в Литві відбулося у 91-му році, коли там біля телевежі розстріляли чотирнадцять <людей>, близько сотні поранених. 25 років Литва, 25 років тривало досудове слідство. 25. Лише у січні 15-го року подали і до цих пір іде розгляд справи по суті. Це так просто для порівняння. … Комфортна країна. Я теж хочу, щоб ми всі ходили в “Луї Віттон”, образно. Всі хочуть нормально їсти чорну і червону ікру, але щодо комфортності країни, де на сході у нас триває війна. Невже в усіх інших регіонах — Вінниця, Київ, Харків і так далі, вони чують постріли, вони не ходять в кіно? Вони не ходять до ресторанів, у них пусті холодильники? Чи це не так само забезпечує влада? Міжнародна арена. Враховуючи те, що ми фактично з голою сракою, такі здобутки на міжнародній арені, наші депутати в ПАРЄ, скрізь отримують, що можна їм лише аплодувати і завжди всі аплодують. Це я про позитив і про те, що відбувається, а ви все хочете цей передвиборчий процес просто розхаяти і рознести». У ток-шоу й загалом балансу думок у студії немає, оскільки представників політичних сил, які є основними конкурентами чинної влади, на Прямому зазвичай немає або вони є в абсолютній меншості. Плюс ведучі періодично виступають саме з позицій чинної влади.

І ще один прикметний епізод. Наприкінці програми політолог Валентин Гладких каже таке: «У Порошенка так само нема в програмі вступу до НАТО, у нього є обіцянка у 23-му році почати виконувати ПДЧ. Послухайте мене, я вас вислухав, а ви кажете, що я брешу». Ведучий Вересень: «У вас є 20 секунд у кожного». Гладких: «У Тимошенко є в програмі положення про те, що наближення українських ЗСУ до стандартів НАТО. І у Зеленського в програмі є положення, що вступ до НАТО буде відбуватися за результатами референдуму». Договорити йому не дали. Вересень: «На такій високій ноті ми закінчуємо програму».

На каналі «Еспресо» обговорення теми у програмі «Вердикт із Сергієм Руденком» звузилося до того, що співголова громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снєгирьов дорікав українським чиновникам у неточності даних по окупованих територіях, включаючи й ті дані, що їх наводив президент Порошенко із трибуни ООН. Снєгирьову опонував заступник міністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак.

24 канал і канал ZIK висвітлювали тему лише у випусках новин. Програма «Український формат» на каналі NewsOne аналізується в іншому моніторингу «Детектора медіа».

Тема 2: Зеленський випереджає всіх і виграє у другому турі, Порошенко й Тимошенко відстають і йдуть нарівні — соцопитування Центру Разумкова.

На Прямому каналі тема обговорюється в шоу «Прямий ефір». Ігор Мірошниченко («Свобода») по суті агітує за кандидата Руслана Кошулинського. Обговорення — й ведучі постійно всіх повертають — точиться навколо основної тези, що боротьба між політиками (насамперед між Порошенко й Тимошенко) спричиняє прихід неполітиків (Зеленський). Що дає можливість принагідно й постійно впродовж майже години обговорення в різні способи підкреслювати повну некомпетентність Зеленського в політиці як такій, його повну неспроможність у зовнішній політиці та у військовій сфері і згадувати його антимайданівські жарти.

У «Підсумках із Кисельовим» ведучий коректно обговорював рейтинги з експертами.

На каналах «Еспресо», ZIK і 24-му тему згадували тільки в новинах. На каналі «112 Україна» тему не згадували. Програму «Український формат» на каналі NewsOne розбирає інший моніторинг «Детектора медіа».

21 лютого (четвер)

Тема 1: СБУ стверджує, що вони викрили «виборчу піраміду», до якої причетний народний депутат від «Батьківщини».

На каналі «112 Україна» теми торкалися в розмові з гостем студії Дмитром Гордоном. Ведучий Полуєв ставить питання: «Сьогодні якраз після дій СБУ і Генпрокуратури деякі експерти заговорили вже про пряму участь вже силових структур у виборчій боротьбі. І що силові відомства не залишаються осторонь і не займають позицію захисту закону, а вони захищають нібито позицію окремих кандидатів. І пов’язують Авакова і МВС з Тимошенко, Генпрокуратуру і СБУ з Петром Порошенком відповідно. Чи вдасться силовим структурам залишитися такими третейськими суддями, рівновіддаленими від кожного з кандидатів, чи ми вже бачимо, що силові відомства включилися в передвиборчу боротьбу і заполітизовані?». Тут некоректне посилання на «деяких експертів» (а будь-яка думка повинна бути чітко авторизована). Крім того, питанням це є лише за формою, насправді ж це твердження (маркер: «ми вже бачимо»). Що підтверджує й відповідь Гордона: «Будучи топовым и умным журналистом, вы сняли с языка ответ на этот вопрос. Вы всё понимаете, может даже лучше меня». Протягом розмови Гордон періодично агітує за кандидата Смєшка. Ведучі часом роблять йому за це зауваження, але в більшості випадків не роблять.

На каналі NewsOne тема розглядається в «Суб’єктивних підсумках із Євгеном Червоненком». У сюжеті з порушенням стандартів відокремлення фактів від думок і достовірності інформації повідомляється: «Силовики з самого ранку нагрянули до приватної квартири працівника штабу. Згодом стало відомо, що слідчі дії СБУ та Запорізької обласної прокуратури проводили за санкцією Печерського районного суду Києва за справою про створення злочинної організації. В ЗМІ повідомили, що обшуки відбулися не лише в Запорізькій, а й у шести інших областях України». Автор програми Червоненко робить такі висновки й оцінки: «У них сегодня выступления зама СБУ Кононенко. Видимо, его назначили крайним отвечать за охранку. Никто мазаться не хочет. Ни Грицак, ни даже Демчина. <…> Это не функции службы. По тому, что дают специалисты, у агитаторов никакой крамолы и нарушения закона нет. И те их подслушки, как и в деле с Бабченко, всё настолько смешно, настолько позорно, что это дискредитирует звание заслуженной великой украинской спецслужбы. <…> Когда страну делят, и за счет государства выявляют лояльных или пока безразличных, но которые не против действующего президента. И им идет вдруг матпомощь. Вдруг вот такая. А те, кто нет, — им нет». І далі позитивно відгукується про Тимошенко і просить Порошенка не займатися фальсифікаціями виборів. У пана Червоненка такий формат програми, в якому він не переймається озвученням пояснень звинувачених ним, наведенням бекґраундів тощо.

На Прямому каналі тема обговорюється у «Прямому ефірі». Вересень та Орловська без конкретних посилань («у засобах масової інформації вже опублікували» і просто «ще одним з організаторів цієї схеми…») називають організаторами схеми двох народних депутатів із фракції «Батьківщина» Валерія Дубіля й Руслана Богдана. Експерт із політики Олександр Солонтай каже, що Богдан уже організовував такі схеми «в масштабі Полтавської області, коли балотувався до ВР у мажоритарному окрузі в 16-му році». Жодних фактів на підтвердження такого обвинувачення експерт не наводить, а ведучі в нього про це не запитують. Експертами просувається і ведучими підтримується теза, що дії СБУ і прокуратури — це добре, бо після звинувачення в бік одних (маючи на увазі — «Батьківщини»), ті «будуть звинувачувати інших у тому ж», а отже це вестиме до більшої прозорості виборів. Політологиня Олеся Яхно згадує, що «ті, хто звинувачував одних («Батьківщина» звинувачувала «БПП»), підписували меморандуми про чесні вибори, вже навіть про майбутнє чесне президентство, а потім виявляється, що є підозри, що й самі ці політичні сили вдаються до зловживань». Орловська висловлює припущення «до бабки не ходи, що “Батьківщина”, вони говоритимуть, що це політичні репресії». І взагалі, що «зараз у нас немає конструктивної опозиції». В обговоренні більшість гостей пов’язують створення виборчих пірамід із російськими впливами, мотивуючи це тим, що на це йдуть гроші, у кращому разі зароблені на бізнесах із Росією. Тобто загалом обговорення просуває два меседжі: що впіймана на підготовці фальсифікації результатів виборів Тимошенко в такому ж звинувачуватиме Порошенка і що за діями Тимошенко, не виключено, стоять російські гроші.

Тема також обговорювалася з експертами Євгеном Кисельовим у «Підсумках», але цілком коректно.

На 24-му каналі тема розглядається у програмі «Про головне». Ведуча Ілона Довгань робить власні (але чітко не авторизовані як свої) висновки й оцінки: «Вона подала на нього до суду вчора. Він сьогодні не забарився з відповіддю. Його силові структури влаштували обшуки в її команди. 30 обшуків зранку. Експерти кажуть, що такі виборчі піраміди, які підкуповують виборців, є в багатьох кандидатів, ну але пішли до неї. Дійсно, те, що викрили, це поза законом, однозначно. Ну аби це бачили і в себе теж. Тут ще є така цікава деталь: правоохоронці. Хто на чиєму боці? Чи залишаються вони поза процесом? А ще вражає те, що битва пішла, схоже, серйозна, ставки зависокі, ніхто вже нічого не соромиться і сумно, що це в дні, коли згадуємо Майдан, смерті загиблих за гідність, за інші цінності». Ну, й недостовірне посилання на анонімних експертів. Сюжет у програмі побудований на значних порушеннях стандартів інформаційної журналістики. Спочатку фрагмент, як поліція затримує двох агітаторів за кандидата у президенти Порошенка. Кореспондент каже: «Вони роздавали агітматеріали як громадська організація, а не офіційно від штабу, і працювали за гроші. Принаймні так стверджує громадянин, який викликав копів, а платити агітаторам закон забороняє». У синхроні цього громадянина, члена партії «Рух нових сил» Володимира Гавриша, втім, про гроші не йдеться, він говорить лише про менш серйозне перше порушення. Далі йдеться про таке: «Кілька таких викликів по Україні фіксували спостерігачі з “Опори”. Вони теж говорили, що в майбутньому мережа агітаторів Порошенка може стати плацдармом для підкупу виборців». Утім у синхроні представника «Опори» не йдеться про мережу Порошенка, він каже про технологію підкупу безвідносно до будь-кого з кандидатів. Тобто серйозні звинувачення не підтверджуються прямою мовою, що було би логічно. Щодо обвинувачень СБУ й Генпрокуратури на адресу штабу Тимошенко балансу думок немає, тому що твердження журналіста, що «…Валерій Дубіль. Він ситуацію не коментує» і «в “Батьківщині” ситуацію не коментують», не дають розуміння, чи зверталися журналісти телеканалу до Дубіля або до когось конкретного в «Батьківщині», чи сидять і чекають, коли ті надумають самі прокоментувати. Завершується сюжет таким: «Цікаво, що СБУ та ГПУ, які сьогодні приходили з обшуками до команди Тимошенко, — це силові органи, підпорядковані Петру Порошенку. Арсена ж Авакова, який очолює МВС, неодноразово називали гравцем на боці Юлії Тимошенко. Зокрема, про це заявляв нардеп Сергій Лещенко». І пряма мова головної редакторки видання «Інсайдер» Тетяни Ніколаєнко: «Така трохи прикрита, але боротьба силових структур на боці двох кандидатів».

На каналі «Еспресо» Василь Зима у «Великому ефірі» подає тему однозначно й виключно з позиції силовиків. І обидва експерти у студії позитивно оцінюють дії СБУ. Зима каже: «Я так розумію, що це має бути подано на зняття недоторканності з цього депутата й подальше розкручування цієї справи». Політолог Василь Яблонський каже, що в цьому немає нічого дивного, далі вони з ведучим обговорюють, що, «на жаль, депутати не люблять здавати своїх». Сергій Джердж, представлений як «політик і науковець», каже: добре, що СБУ робить свою справу. Єдина спроба імітації балансу думок, зроблена ведучим, звучала так: «Поки що на сайті “Батьківщини”, я відкрив, нема жодної інформації з цього приводу».

На каналі ZIK тему коментує кандидатка у президенти Юлія Литвиненко у програмі Vox populi. На запитання глядачки, «як ви ставитесь до викриття СБУ виборчої піраміди Тимошенко, де разом з її депутатами працювали росіяни? Чи можна їх судити за державну зраду», Литвиненко відповідає таке: «Я думаю, що це кроки відчаю <…> Для Юлії Володимирівни, напевне, це розпач. Там фігурують депутати, які також фігурували в інших справах, але насправді я не вірю в те, що ці депутати могли щось здійснити без згоди лідерки. І це ще прикріше. Але лідерка мала би взяти відповідальність за цих людей, за той крок, який вони здійснили. Я поки що ніяких публічних заяв не чула, не бачила, і це також огидно, тому що лідер — це людина, яка надихає на добрі вчинки і своїх однопартійців, і своїх виборців. Я буквально сьогодні говорила з літньою жінкою <…> Вона каже: як можна, стільки років у політиці, ти обіцяла, чому ти не зробила цього. Дуже прикро». Втім, формат програми передбачає лише відповіді гостя на запитання глядачів, тож балансу тут годі чекати.

Тема 2: «Мирний план» Медведчука.

До теми звертаються канали, контрольовані самим Медведчуком.

На каналі «112 Україна» — сам Віктор Медведчук у рубриці «Важливо» відповідає на запитання ведучого, побудоване на суб’єктивних оцінках: «Одразу до останніх новин, важливих таких, які викликають інтерес, увагу і емоційний заряд певний. Ватажок бойовиків так званої ДНР Денис Пушилін заявив сьогодні, що підтримує ваш план переговорів. Нагадаю, йдеться про переговори між самопроголошеними республіками на сході та офіційним Києвом. “Українська правда” пише, що Пушилін звертається до європейських лідерів, аби вплинути на президента, щоб така ініціатива була реалізована. Що ви думаєте про це?». Медведчук знову описує свій «план» переговорів між офіційним Києвом, Москвою й самоназваними «ДНР» і «ЛНР». Пушилін і Пасечник, на думку Медведчука, готові до переговорів. Далі Медведчук коментував задану ведучим тему нібито підготовки українськими спецслужбами замаху на нього. Ведучий цю «новину» цитував із посиланням на російську агенцію «ТАСС», яка посилалася на «інформаційні ресурси бойовиків».

На каналі NewsOne тему згадували у «Великому вечорі з Василем Головановим». Ведучий заявив її так: «Продовжуючи тему Донбасу. Ватажок так званої ДНР Денис Пушилін закликав керівництво України до прямих переговорів щодо конфлікту на Донбасі. Це пише інтернет-видання “Українська правда”. В тексті зазначається, що керівництво самопроголошеної республіки просить гарантів Мінських угод вплинути на Президента України Петра Порошенка і сприяти початку прямих переговорів. Згодом цю ініціативу підтримав і ватажок так званої ЛНР Леонід Пасечник. Нагадаю, що раніше із закликом до діалогу та мирною ініціативою виступив голова політради партії “Опозиційна платформа — За життя” Вітор Медведчук. Згідно із запропонованою концепцією, у діалозі щодо мирного врегулювання конфлікту на Донбасі мають взяти участь усі гаранти підписаних раніше Мінських угод». Далі йшло архівне відео, де Медведчук виголошує свій «мирний план». Цю тему ведучий обговорював спочатку із Дмитром Співаком, керівником платформи «Національна стратегія розвитку» (ймовірно, при цьому в ролі політичного експерта?). А потім — із Андрієм Пальчевським, представленим як телеведучий і бізнесмен, який насправді явно не може виступати в ролі експерта з політики.

Загалом подібна подача теми цими двома каналами спрямована не лише на просування меседжів самого Медведчука й побіжну рекламу «Опозиційної платформи — За життя», але й на просування тези російської пропаганди щодо якоїсь суб’єктності «народних республік».

Інші канали, зрозуміло, тему «мирного плану Медведчука» не згадували.

22 лютого (п’ятниця)

Цього дня не було якихось єдиних, які б обговорювалися на багатьох каналах, суспільно-політичних тем. Кожний канал зосереджувався на своєму.

Тема 1: Звинувачення офіційного Будапешта в «напівфашистськості» українського закону про освіту. Підготовка ВР до розгляду мовного законопроекту.

На каналі NewsOne цю тему в програмі «Дикий.Live» ведучий обговорював із кандидатом у президенти Юрієм Бойком (утім, представленим лише як народний депутат і співголова політичної партії «Опозиційна платформа — За життя»), а згодом із екс-очільником уряду за часів Ющенка Юрієм Єхануровим. Ведучий Віталій Дикий так формулює питання за цією темою для гостя Бойка: «Дуже сильно турбує українців і вони переймаються саме мовним питанням. Адже постійно, як тільки вибори, це питання загострюється». Тут саме питання містить не авторизовану як слід суб’єктивну думку ведучого, яка звучить радше як твердження. Бойко у своїй відповіді цілком прогнозовано погоджується із ведучим: «Ну действительно, это верный признак начала выборов — появление закона о мове, о защите языка украинского, на который, в общем-то, никто и не нападал. Потому что на самом деле это чисто карательный закон и коррупционный. Потому что создается гигантская коррупционная кормушка из комиссий, уполномоченных, которые будут теперь ходить, следить и собирать в дополнение к тем взяткам, которые сейчас отбирают у людей правоохранительные органы. Вот они еще тоже будут обдирать людей. Никто насильственно не проводил никогда подобные вещи и нельзя этого делать в будущем. Поэтому я категорически против такого подхода Мы, естественно, за него будем голосовать против и считаем, что подобными карательными мерами можно только ухудшить восприятие и отторгнуть часть населения, часть украинцев от нормального изучения украинского языка». У цій відповіді є, по-перше, цілковито неправдиве твердження («о защите языка украинского, на который, в общем-то, никто и не нападал»), що потребувало реакції й виправлень ведучим гостя певними бекґраундами, зокрема про багатовікову русифікацію України і про те, що в часи Януковича відбувалося системне нищення українських шкіл по країні, й тому подібними. По-друге, є звинувачення влади, які потребують від ведучого хоча би позначення балансу думок у вигляді пропозиції представникам владного табору приєднатися до ефіру телефоном або трансляцією або хоча би анонсуванням запросити їх до студії наступного дня, щоб опонувати Бойку. І по-третє, зі сказаного Бойком незрозуміло, які норми законопроекту і в чому є «карательными», а які «коррупционными», зокрема в чому суть цієї, за словами гостя, «гигантской коррупционной кормушки». Але ведучий нічого цього не робить.

Натомість ставить наступне, зручне для риторики Бойка запитання: «А скажіть, будь ласка, невже настільки потерпає українська мова сьогодні, бо у нас навіть і міжнародні конфлікти на цій основі. Це пов'язано, в першу чергу, з Угорщиною. Які до цієї пори вимагають поважати їхню мову на Закарпатті і навіть називають закон “напівфашистським” той закон, який приймає українська влада». Бойко знову повторює вже заявлену тезу: «Никаких притеснений украинского языка нет. Ничего такого не было», — й далі говорить про несприйняття українського закону про освіту Угорщиною та Румунією. І закінчує знову звинуваченнями на адресу влади: «Поэтому и вот этот пример закона о функционировании украинского языка как раз является классическим примером, когда дальше разделяют страну, дальше возбуждают и драконят население, украинцев, разделяют их. Это чисто предвыборные манипуляции. Это вот то, что цинично используется сегодняшним президентом, для того чтобы как-то повысить свой рейтинг». Тут знову ведучий не робить жодних спроб досягти балансу думок і не нагадує пану Бойку про те, що на мовному питанні якраз іще з 2003 року починаючи й аж до початку війни намагалася розділяти країну саме та політсила, в якій Бойко був одним із ватажків. Ведучий Дикий згодом так само формулює запитання й до гостя Юрія Єханурова: «Скажіть, дійсно українська мова зазнає таких серйозних проблем — утиску і приниження? Далі ще, ви подивіться як цікаво: все це подається таким чином, якщо ти говориш російською — ти не патріот. І на цьому навіть гарячі голови ставлять наголос. Ну як до цього ставитись?».

Інші телеканали цю важливу тему дня обійшли мовчанням.

Тема 2: Продовження теми виборчих «пірамід». Поліція в Сумах

На 24-му каналі тема розглядалася у програмі «Про головне». Ведуча програми «Про головне» Ілона Довгань обговорювала тему з Олександром Солонтаєм. Обговорення було цілком коректним.

На каналі «Еспресо» тему обговорював ведучий Василь Зима у «Великому ефірі» з політологом Володимиром Цибульком коректно. На каналі ZIK тему розглядали тільки в новинах «Перші про головне» у репортажному вигляді.

23 лютого (субота)

Тема 1: Мовне питання напередодні розгляду парламентом законопроекту про державну мову.

На каналі NewsOne темі присвячено програму «Епіцентр української політики». У програмі велика кількість маніпулятивних моментів. Лейтмотив заявлений ведучим В’ячеславом Піховшеком в анонсі: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя по всій території України. Це конституційна стаття й наступне твердження з цієї ж конституційної статті: в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, кома, інших мов національних меншин України. Конституція України, стаття 10. Здавалося б, усе зрозуміло та ясно. Втім, попри чітко виписану статтю в Основному законі України, майже кожний новий склад парламенту намагається переписати мовне законодавство. І от знову, вже наступного тижня депутати планують розглянути в другому читанні законопроект про забезпечення функціонування української мови як державної. Налаштовані рішуче, хоча до проекту закону уже подали більше двох тисяч поправок. Тож в Україні мова одна-єдина на всіх чи навпаки? Від кого чи від чого треба захищати українську мову? Чи, можливо, захищати треба не лише державну»? Тут є й узагальнення, й оцінки, не авторизовані ведучим як слід. І відверта неправда, адже ніде не йдеться, що в Україні має бути «одна-єдина мова». Це риторичне запитання ведучого повністю суперечить цитованій ведучим статті Конституції, як мінімум.

Коли у програмі ведучий представляє «головного гостя», він каже: «Нестор Шуфрич вважає: держава не має права примушувати людей розмовляти тією чи іншою мовою». Це маніпулятивне твердження, адже йдеться загалом не про примус говорити, а про обов’язок послуговуватися державною мовою в певних сферах суспільно-політичного життя. Далі впродовж програми ця підміна понять багаторазово артикулюється і ведучим, і «головним гостем» Шуфричем, і політтехнологом Русланом Бортником, і керівницею театру «Браво» Любов’ю Титаренко (про яку ще один гість програми Олександр Ягольник сказав, що «вона озвучила всі тези російської пропаганди»).

Ведучий каже таке: «Втім, чомусь час від часу в нашій країні саме мовне питання заводить Україну не в глухий кут, а в справжнє протистояння. І тут вже іноді не йдеться про порозуміння, йдеться про тиск. Усе частіше саме на мовному ґрунті у суспільстві проявляється відверта ненависть. У всякому випадку якщо не частіше, то регулярно. Ви тільки вслухайтеся в цю цитату: російськомовні нагадують ЛГБТ. Вони так само агресивно пропагують свою патологію здоровому суспільству та намагаються його легалізувати». (Оскільки тут Піховшек не посилається на авторство цитати, тож невідомо, наскільки авторитетна людина це казала й чи не вигадав ведучий цю цитату сам.)

Далі ведучий наводить три цитати на тему прямою мовою. Політикиня й мовознавиця Ірина Фаріон каже, що російськомовний українець — це оксюморон, і додає про створення таких умов, щоб українці перестали говорити мовою окупанта. Оскільки цитата явно була лише частиною певної думки, у висмикнутій із контексту цитаті не зрозуміло, про яких саме «українців» каже Фаріон — про всіх жителів України чи про тих, хто є українцем за національністю. Перше було би підтвердженням тези Піховшека, друге — її спростуванням. Письменниця Лариса Ніцой каже, що українська мова є обов’язковим засобом спілкування в усіх публічних сферах життя. Цитата знову висмикнута з контексту повної думки, логічно припустити, що Ніцой говорила в цьому випадку про українську саме як про державну, тому цитата знову-таки не є підтвердженням думки ведучого. Далі — відверто епатажна думка співака Олега Скрипки, який називає дебілами тих, хто не може вивчити державну мову. Питання ведучого до Шуфрича: «Ті, хто не хочуть чи не можуть вивчити українську мову, це дебіли?». Шуфрич каже, що «на знак протесту хочу провести цю передачу на російській мові. Як на мові, як сказали, для дебілів. <…> Тоді, мабуть, у нас дебіли півкраїни». Шуфрич наводить, а Піховшек підхоплює статистику з неназваних джерел, що 17 % етнічних росіян є в Україні, а в побуті російською користується 50 % українців (згодом ці дані піддав сумніву інший гість програми, свободівець Ігор Мірошниченко, і назвав їх «напівманіпулятивними»). Ведучого й Шуфрича тут же ловить на маніпуляції й інший гість студії продюсер Олександр Ягольник: «…Тільки що ми мали часткову маніпуляцію, бо він (Скрипка) називав дебілами не російськомовних. Він називав дебілами тих людей, які, живучи в Україні, досі не вивчили українську мову». Піховшек перебиває його іншим «аргументом»: «Ви чули українську мову Миколи Азарова? Ви чули коли-небудь українську мову Арсена Авакова?». Згодом у програмі Шуфрич, навпаки, як позитив згадуватиме історію, як він прийшов якось додому до прем’єра Азарова, а той зі вчителькою вивчав українську мову. Провокативне запитання ведучого до Мірошниченка: «Російськомовний українець є українцем?»

Далі Піховшек згадує дуже давню історію «2010 року, у лютому уся країна тоді обговорювала такий собі скандал. Такі скандали ставалися нечасто, але дуже показовий, мовний скандал. Тоді буквально всі ЗМІ про це писали, а на кухнях говорили про неї. Ірина Фаріон у дитячому садочку закликала дітей не використовувати російські варіанти дитячих імен. Мовляв, Ваня та Міша — буквально огидні форми, Маша — буквально огидна форма українською мовою і взагалі є суржиком. Тоді батьки позивалися до Ірини Дмитрівни. <…> Чи в Ірини Дмитрівни є інші підстави називать тих, хто говорить у залі Верховної Ради, окупантами». Фаріон телефоном спростувала слова ведучого: «Ірина не скандал робила у садочку, а вчила дітей правильних словотвірних варіантів українських імен. <…> Ніхто з батьків до Ірини Фаріон не позивався, навпаки, батьки масово телефонували на кафедру української мови і дякували Ірині Фаріон за те, що вона порушила мегаважливу проблему». Фаріон пояснила, що для українських імен, антропонімів, характерні свої суфікси, не такі, як у російській мові, тому, якщо ви говорите українською, то й слід вживати українські варіанти імен. Відповісти Фаріон ведучий запропонував «чільному гостю» Шуфричу, який по суті відповісти нічого не зміг, а перейшов на особистості. Так само, як і політтехнолог Бортник.

Далі й Піховшек, і Шуфрич неодноразово намагалися підмінити тезу Фаріон, яку підтримав, зокрема, Мірошниченко, постійно наполягаючи на «праві батьків у побуті називати своїх дітей так, як вони хочуть», це попри те, що й сама Фаріон казала, що «в побуті називайте їх як хочете».

Загалом у програмі баланс думок дотримано суто формально. Так, серед гостей є Ягольник і Мірошниченко, а телефоном протягом доволі тривалого часу до розмови була долучена Фаріон, вони разом представляють умовно табір тих, хто виступає за захист української мови. Але при цьому у програмі обговорюються конкретні норми конкретного законопроекту, гостем є Шуфрич, який, за його ж власним твердженням, є автором близько третини з більш як двох тисяч поправок до цього законопроекту, в той же час не представлено нікого з тих, хто міг би кваліфіковано аргументувати по суті цих норм і дискутувати з поправками, — тобто авторів законопроекту.

У програмі титром пишеться тезово те, про що начебто говорить кожен із учасників. Титри не завжди відображають точно сказане, є випадки, коли та чи інша думка спотворюється на користь лінії, що її проводить ведучий.

Піховшек каже: «Сварки, вимоги звільнити та навіть стрілянина — все це, вдумайтеся, через мову! Одні обурюються, через те, що їм не відповідають українською, інші тим, що їм не дають розмовляти рідною мовою». Підставою для такого узагальнення ведучого є нарізка з п’яти відео.

Журналіст: «Столичний фастфуд. Одного з відвідувачів образили відмовою обслуговувати українською, той вчинив сварку».

Відвідувач: «Якщо ви намагаєтесь і це буде не жахливо, я вам потисну руку».

Журналіст: «А ось знову в Києві. Чоловік обурюється через те, що касир не розмовляє з ним українською».

Покупець: «Скажіть, будь ласка, а з якого ви міста»?

Продавчиня: «Я с Донецка».

Покупець: «Ця людина відмовляється обслуговувати українців у Києві українською мовою».

Журналіст: «А це вже “Укрзалізниця”. У потязі “Миколаїв — Івано-Франкківськ” військовослужбовець вимагав звільнення буфетниці, яка відмовилася обслуговувати його українською».

Пасажир: «У вас в ресторані працює працівник, який геть не володіє державною мовою. Я її просив, щоб вона пропонувала свої товари українською, вона каже, що “у них в Николаеве все так говорят”».

Журналіст: «Подібне відбулося в експресі “Київ — Запоріжжя”».

Пасажирка: «Вони розмовляють російською і ті, хто квитки провіряв, і ті, хто з тєлєжками проходять».

Журналіст: «Іноді ж перепалки через мову закінчуються трагічно. Так, у Кам’янському на Дніпропетровщині серед білого дня поряд із дитячим майданчиком п’яний охоронець Дмитра Яроша з побратимами зчинили криваву бійку зі стріляниною. Все через російську мову та відмову кричати “Слава Україні!”. Вгамували та затримали агресивних псевдопатріотів таксисти».

Таксисти: «Поднимай его (нецензурна лайка), чтобы было видно эту тварь (нецензурна лайка). Гниды, (нецензурна лайка), вешать их на площади надо».

У перших чотирьох епізодах ніякої обіцяної ведучим «сварки» немає, бо всі, хто вимагає обслуговування українською, говорять абсолютно ввічливо і спокійно, наполягаючи на своєму праві отримувати в Україні послуги державною мовою.

Злочин же в Кам’янському стався 14 травня 2017 року (що мене наводить на думку, що пану Піховшеку важко було знайти свіжіший приклад для підтвердження свого узагальнення). Нападника на таксиста (до речі, бив таксиста і стріляв у нього лише один охоронець Яроша, «побратими», попри твердження журналіста «Епіцентру», в побитті і стрілянині участі не брали) тоді було затримано й відкрито кримінальне провадження, а згодом взято під арешт. За твердженням дружини пораненого таксиста, народний депутат Ярош одразу ж визнав, що це його охоронець, сказав, що якщо провину охоронця буде доведено, той відповідатиме за законом. Ярош вибачався перед дружиною й дав гроші на лікування її пораненого чоловіка. Нічого з цього, зрозуміло, в сюжеті не сказано.

Після цього відео Піховшек звернувся до Мірошниченка з таким маніпулятивним запитанням із зашитою оцінкою: «Прокоментуйте правило мирного співіснування української та російської мови. Яке ми тільки що бачили». Тут узагальнення одного злочину, вчиненого явно неадекватною людиною з посттравматичним синдромом (бо охоронець Яроша Навроцький кілька років воював на фронті) до рівня загальнодержавної й надзвичайно поширеної проблеми. Пропагандистський ефект показаного відео спробувала підсилити й Титаренко, яка сказала, що «а вот показывали только что тела убитых людей». Хоча йшлося про пораненого таксиста й побитих охоронців Яроша.

Повертаючись до новел мовного законопроекту, Піховшек запропонував Титаренко: «Я хочу, щоб ви пообіцяли, якщо в ваш театр, не дай Бог, прийде мовний інспектор і почне вимагати від вас таке, що не робить ваш театр і не збирається робити, пожалуйста, позвоните к нам, обратитесь к нам, мы дадим вам эфир».

У суперечці щодо того, чи повинні народні депутати володіти державною мовою, тезу підмінює «основний гість» Шуфрич, цитуючи обмеження, хто не може бути народним депутатом, викладені в Конституції. Шуфрич наполягає на тому, що такого обмеження як незнання державної мови для народних депутатів у Конституції немає. Мірошниченко ж нагадує Шуфричу про офіційне тлумачення статті 10 Конституції, яке Конституційний Суд ухвалив 14 грудня 1999 року: «Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким “державною мовою в Україні є українська мова”, треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом». Тобто йдеться про те, що народні депутати повинні на засіданнях ВР послуговуватися державною мовою, а для цього, як мінімум, вони її повинні знати.

Далі програма дає маніпулятивне (вибіркове) опитування людей, чи знають вони українську мову, в Маріуполі й на Закарпатті із загальним висновком, що ні там, ні там української мови майже ніхто не знає, бо в Маріуполі, мовляв, усі спілкуються російською, а на Закарпатті російською й угорською. Прикметно, що в цій же програмі є й інше опитування закарпатців про подвійне громадянство й угорські паспорти (теж маніпулятивне, бо теж вибіркове), і в ньому всі опитані закарпатці відповідають українською. Ще одне маніпулятивне опитування на вулиці зроблено в Брюсселі (де діє три державних мови) на тему ,чи добре знати кілька мов, із цілком прогнозованими відповідями, що, звісно, це добре. Тут знову творці програми забувають, що в першій частині програми вони самі обстоювали право російськомовних українців не знати державної української.

У запитаннях ведучого є такі маніпулятивні твердження: «Ми знаємо, що на непідконтрольних територіях, у всякому випадку ми чуємо це з уст української пропаганди, що на непідконтрольних територіях працює російська пропаганда» (тобто чи є там російська пропаганда, Піховшеку не відомо, але українська пропаганда тут точно є, бо саме вона це стверджує); «Чому політики не думають, як всі ці дії будуть сприйняті на непідконтрольних територіях, чому плювати на думку всіх цих людей?» (йдеться про ухвалення кількох законів).

Коли Ягольник каже: «Згадайте, що Путін казав про свою тактику: що ми спочатку пускаємо мірних житєлєй, а потім зелені чоловічки». Піховшек перебиває: «Не чув такі слова, не пам’ятаю». Дозволю собі припустити, що ведучий тут каже неправду, бо він, безумовно, ретельно стежить за всіма політичними подіями, а це була одна зі знакових і симптоматичних заяв Путіна, яку він озвучив 4 березня 2014 року: «Наши войска станут позади женщин и детей. Пусть они <українські війська> попробуют в них стрелять… И пусть кто-то из украинских военных попробует стрелять в своих людей, российские военные будут стоять позади людей, не спереди, а сзади».

У підсумку програми глядачі студії голосують, чи підтримують вони «позицію» головного гостя. Я навмисне беру слово позиція в лапки, бо при такій побудові програми й кількості обговорюваних аспектів великої теми, такої кількості аргументів і контраргументів (програма триває понад дві години) взагалі незрозуміло, про яку саме позицію, в якому саме питанні взагалі йдеться. Звісно ж, Шуфрич отримує понад 80 % підтримки, хоча, як на моє враження, набагато переконливішими у більшості підтем виглядали аргументи Мірошниченка, Ягольника і Фаріон, бо вони переважно були логічними, а не суто емоційними.

Фінальні слова ведучого Піховшека такі: «Вороги України намагаються роз’єднати нас, розказати нам, що ми говоримо різними мовами, а ми говоримо обома або більше мовами, розказати нам, в яку церкву нам ходити, а ми є православними християнами, розказати нам, куди ми маємо дивитися, в який бік, а ми маємо дивитися на свою країну». Тут немає імен, але є дуже прозорий натяк на те, кого саме ведучий вважає «ворогами України».

ДРУГОЇ загальної для каналів ТЕМИ З ОБГОВОРЕННЯМИ У ПРОГРАМАХ ЦЬОГО ДНЯ НЕ БУЛО, всі інші головні теми дня висвітлювалися виключно в новинах. Хоча серед них були потенційно важливими для обговорення, як-от такі: Аваков заявив, що заступник керівника фракції БПП Березенко фігурує у кримінальних провадженнях щодо виборів, а СБУ використала справу Гандзюк для дискредитації Нацполіції; скандал навколо відбору на «Євробачення» — троє фіналістів є, за висловом віце-прем’єра Кириленка, «відвертими колаборантами»; Філарет виступив проти служби греко-католиків у Софійському соборі в Києві, а Мінкульт його підтримав.

24 лютого (неділя)

Тема 1: Продовження теми ймовірного протистояння силовиків на виборах.

На каналі «Еспресо» тему згадує ведуча Марина Данилюк-Ярмолаєва у програмі «МаринаD». Ведуча каже: «Мені цікаво, на що здатні Юлія Тимошенко і Петро Порошенко, щоб вийти в другий тур. Тому що соціологія показує, що там не все так райдужно і перспективи на те, хто вийде в другий тур, там дуже маленькі і в того кандидата, і в іншого». Що не відповідає дійсності, оскільки на вихід у другий тур шанси високі в обох, просто зараз вони приблизно рівні. «Ми бачимо останні два тижні: вони міряються силовиками. Юлія Тимошенко залучає всіляко на свій бік МВС і Арсена Авакова. А президент Петро Порошенко зараз задіяв дуже активно силовий блок. Це і ГПУ, і ДБР, і СБУ». Це лише припущення ведучої, але висловлене як доконаний факт. Це грубе порушення стандартів.

Маніпулятивним моментом є те, що одного з гостей студії Олексія Мустафіна представили просто як «медіаконсультанта». Тим часом у відповідь на припущення гостя народного депутата Ігоря Попова, що штаби і Порошенка, й Тимошенко не розглядають варіанту своєї поразки на виборах, а тому готуються до третього туру й до вуличних заворушень, Мустафін каже таке: «Я не знаю, до чого готуються в штабі Порошенка, я знаю, до чого готуються в штабі Тимошенко. В штабі Тимошенко не готуються до третього туру, до Майданів і до якихось вуличних заворушень. У нас немає таких планів». Із цього випливає, що Мустафін працює у штабі Тимошенко. Відтак по гостях балансу у студії немає, адже в такому випадку для якісної опонентури, а отже й дотримання програмою стандарту балансу думок, другим гостем мав би бути представник штабу Порошенка, а не народний депутат-радикал Попов.

Мустафін із посиланням на блогера Анатолія Шарія каже, що виборчі комісії начебто формувалися в Адміністрації Президента. «Розподілялися люди туди нібито від того чи іншого кандидата, але фактично це були люди від Адміністрації Президента». Мустафін звинувачує штаб Порошенка в комплексі незаконних дій: «Коли робиться і підкуп, і оплата агітаторам, і технічні кандидати, і фальсифікація соціології, і інформаційні системи дезінформації». Це серйозне звинувачення, яке потребувало слова у відповідь, але ведуча ніяк не заявила такої можливості. Загалом програма вийшла позитивною для кандидатки Тимошенко, з різною критикою і звинуваченнями на адресу кандидатів Порошенка, Гриценка й кандидатів із колишнього табору регіоналів.

На Прямому каналі тему розглядали в ток-шоу «Прямий ефір» і в «Підсумках тижня». У «Прямому ефірі» ведуча Орловська так заявляє тему: «Технологію прямого і непрямого підкупу виборців уже задіяли в боротьбі за президентське крісло. Правоохоронці викрили таку собі «виборчу піраміду». СБУ, ГПУ та Державне бюро розслідувань провели масштабні слідчі дії та представили докази створення масштабної мережі для скуповування голосів». Далі в сюжеті грубо порушуються всі основні стандарти. Більшість фактів подаються з недостовірними посиланнями на джерела («стало відомо», «у ЗМІ з’явилася інформація», «назвали в СБУ», «мережею гуляє відео»). Ба більше, так само розмито й узагальнено подаються суб’єктивні думки («у політичних колах не здивовані», «кажуть колишні члени її команди», «переконані колеги по Верховній Раді»). Є неавторизовані висновки й оцінки («в схемі фігурують», «це Руслан Богдан. Він координував роботу “виборчої піраміди” на Полтавщині», «і це не вперше, коли депутат фігурує у скандалах»). У сюжеті грубо порушується стандарт балансу думок, бо крім звинувачень у тексті журналіста подано синхрон неназваного й нетитрованого чоловіка: «Те, що я виявив, якими являються члени партії, депутати різних рівнів — районних, міських, обласних, і в тому числі і в Верховній Раді України у фракції Юлії Тимошенко, повірте, мене, професіонала в правоохоронній діяльності, просто вразило. Десятки депутатів були з кримінальним минулим, були засуджені за вбивства». І синхрон народної депутатки Ірини Луценко: «Як правило, кожна партія найкращих, найдостойніших проводить у перший десяток — тридцять. Ці люди входять у двадцятку її кращих бійців. Юлія Володимирівна не може не знати». На ці звинувачення думки Тимошенко немає.

У подальшому обговоренні політолог Тарас Загородній каже, що така справа підслідна поліції, а не СБУ, й висловлює сумнів, тому що не було арештів: «Там або не було тоді підкупів, або в дійсності погано працює СБУ». На це ведуча перекрикує гостя, що це народні депутати, має бути подання на зняття депутатської недоторканності й «не треба очікувати відразу ж на арешти». Ведуча при цьому забуває, що з інформації, представленої СБУ журналістам, видно, що серед підозрюваних в організації підкупів — не лише народні депутати.

Ведуча каже й таке: «Мене непокоїть конкретне протистояння. Якщо ми подивимось на Міністерство внутрішніх справ і його керівника Арсена Авакова, які, згідно з законом, і мають контролювати законність цих виборів. Так як він офіційно заявляє, що він рівновіддалений від всіх політичних сил і стоїть на чіткій позиції забезпечення прозорих і законних виборів. А непублічно можна там простежити, що певною мірою він підтримує одну з політичних сил. І ось це насторожує, щоб це не пройшло рискою через всю цю виборчу кампанію. …Є певне підігравання політичній силі, можливо, несвідоме, хоча у мене, як у журналіста, виникає запитання: ну навряд чи може така сильна політична фігура, як Арсен Аваков, бути несвідомим того, що коїться. Тим більше, якщо почитати його останнє інтерв’ю, між рядками можна побачити, зокрема, його позицію так само».

Загалом же, якщо у програмі обговорювалися такі серйозні звинувачення на адресу конкретних політиків, то їх слід було запрошувати до студії або домовлятися про дистанційне коментування, але Юлії Тимошенко, Арсену Авакову, Валерію Дубелю й Руслану Богдану журналісти телеканалу слова не надають і наміру зробити це згодом не анонсують. Тобто стандарт балансу думок програмою порушується надзвичайно грубо на користь Порошенка і його оточення.

У «Підсумках тижня» маніпулятивні моменти — лише в сюжеті Тараса Левченка, де грубо порушуються стандарти достовірності подачі інформації (такі посилання, як «утім, ЗМІ вибухнули», «це вже згодом ЗМІ оголосять» і численні цитати зі сторінок у соцмережах), відокремлення фактів від думок (бо журналіст робить висновки, узагальнення й оцінки, не позначаючи їх як власну суб’єктивну думку). Висновки на кшталт: «Утім, в Україні і без північного сусіда є кому займатися темними справами. Це стало зрозуміло в четвер». Або ж: «Та є нюанс. Якщо в СБУ свідомо не називали імена фігурантів кримінальних проваджень з купівлі голосів і обмежилися загальними заявами, аби не прив’язувати справу до певних політичних сил і виборчого процесу, це вже згодом ЗМІ оголосять її фігурантів, то міністр внутрішніх справ про виборчі піраміди, за які відповідає його відомство, говорить, попри таємницю слідства, напряму і конкретно по прізвищам». Насправді ж якби в СБУ дбали про таємницю слідства, то імена Дубеля й Богдана не стали б відомими мас-медіа, це схоже на типовий «злив» інформації журналістам. Крім того, в попередній програмі «Прямий ефір» було сказано, що ім’я народного депутата Богдана «назвали в СБУ», тобто хтось із двох журналістів Прямого каже неправду. Баланс думок у сюжеті лише частковий, оскільки взято вибіркові, зручні для логічної побудови автора цитати замість коментарів у відповідь на конкретні звинувачення — для підсумкової програми в журналіста було достатньо часу, щоб узяти коментарі по суті в усіх фігурантів матеріалу, особливо ж у тих, кого звинувачують у злочинах. У подальшому експертному обговоренні теми у студії все було коректно, переважно обговорювався аспект небезпеки для держави й суспільства гри різних правоохоронних відомств на боці різних кандидатів у президенти й можливого посилення у зв’язку з цим протистояння силовиків із наближенням виборів.

Тема 2: Скандал із відбором на «Євробачення».

На Прямому каналі тему розглядав Євген Кисельов у «Підсумках». Ведучий охарактеризував подію як «скандал, который в который раз вспыхнул». І висловив думку, що «в этот раз отбор политизирован как никогда, наверное, ранее». Кисельов процитував думку політолога Дмитра Раїмова (при тому сказавши, що «я процитирую, абсолютно не пытаясь с ним солидаризироваться»): «Добро пожаловать в реальную, а не телевизионную страну. Страну, где политика находится далеко на задворках других интересов людей, где каждый день умиллионов людей нет войны, а есть политики, лжецы и грабители, где Россия — не страна-агрессор, а просто политики что-то не поделили. Страна не такая, как вы её себе в телевизоре и Фейсбуке представляете». Цю думку підтримали гості студії — інвестиційний банкір Сергій Фурса та оглядач-міжнародник Іван Яковина. Від цієї теми ведучий кинув місток до феномену Зеленського й далі у студії обговорювалася гіпотетика, чого очікувати від Зеленського-президента, загалом у позитивному для кандидата Зеленського тоні.

На каналі «Еспресо» тему згадує ведуча Марина Данилюк-Ярмолаєва у програмі «МаринаD». Подія стає підставою для занадто сміливих узагальнень ведучої, ще й не авторизованих як слід: «Сталося так, що наша країна, на жаль, не готова до питань “чий Крим?”, “що робити з Росією?”, “як будувати відносини з державою-агресором?”, “а що там на Донбасі?”, “що нам робити з росіянами, з якими нам ще жити, і, можливо, працювати?”. І сталося це після такого безневинного явища, як відбір від України учасника на “Євробачення”». Із фінальним висновком: «І потім ми дивуємося, коли наші громадяни віддають свої голоси, наприклад, за шоумена Зеленського».

На каналах NewsOne, «112 Україна» і на 24-му каналі тему розглядали тільки в новинах.

Методологія моніторингу інформаційних телеканалів

Період проведення моніторингу: 18 лютого — 5 травня 2019 року

Відрізок часу, який моніториться: із 19:00 по 23:00 (чотири години) сім днів на тиждень.

Канали, які моніторяться: «112 Україна», «NewsOne», Прямий канал, 24 канал, «Еспресо», ZIK.

Об’єкт моніторингу: гостьові студії (інтерв'ю), авторські програми, міжпрограмки, прямі включення, телемарафони.

Не моніторяться: випуски новин, підсумкові тижневики й ті ток-шоу, які досліджуються в інших моніторингах «Детектора медіа».

Форма подання результатів моніторингу: щотижнева аналітична авторська стаття.

Експерт: Ігор Куляс.

Відбір тематики: щодня обираються до розгляду дві найголовніші суспільно-політичні теми (або одна, якщо вона за важливістю значно переважає всі інші теми й займає значну частину ефірів на телеканалах). Перевага віддається тематиці, пов’язаній із перебігом президентських виборів в Україні, із критикою основних політичних гравців в Україні і з гібридною війною Росії проти України.

Предмет дослідження моніторингу: зміст праймових ефірів телеканалів досліджується моніторингом на наявність таких порушень стандартів інформаційної журналістики, які є:

прихованою (тобто не позначеною як політична реклама й не оплаченою кандидатом із його передвиборного фонду) агітацією за конкретних кандидатів у президенти;

прихованою агітацією проти конкретних кандидатів у президенти;

маніпулятивна критика влади;

маніпулятивна критика опозиції;

просуванням таких основних наративів російської пропаганди:

1) «Україна — фашистська держава»,

2) «Україна — недодержава (failed state)»,

3) «Територіальний розпад України / Претензії інших держав на території України»,

4) «Росія — не є окупантом і не здійснювала військового нападу на Україну / Російських військ на Донбасі немає / Крим добровільно приєднався до РФ»,

5) «Легітимізація окупації й анексії Криму» через окремих представників іноземних урядів, міжнародних організацій та західних мас-медіа,

6) «В Україні відбувається громадянська війна»,

7) Дискредитація Збройних сил України,

8) Дискредитація Помісної церкви України / «Дискримінація та напади на Московський патріархат» / «Московський патріархат є незалежним від РПЦ»,

9) «Захід втомився підтримувати Україну»,

10) «Розпад ЄС, США та Заходу в цілому» придатно до українського контексту,

11) «Росія — захисник традиційних цінностей»,

12) «Росія має право на сфери впливу, зокрема на Україну»,

13) «Росія захищає права російськомовних / права православних в Україні та інших державах».

Методологія аналізу дотримання стандартів у цих телевізійних форматах докладно описана в пунктах 2.3, 2.4 та 2.5 Методології моніторингу телевізійних і радійних програм.

Методологія виявлення ознак пропаганди в контексті мас-медіа докладно описана в Методології визначення пропагандистських матеріалів у мас-медіа.

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.