Прем’єра вивели у люди (доповнено)

26 Лютого 2007
7641
26 Лютого 2007
19:21

Прем’єра вивели у люди (доповнено)

7641
Савік Шустер попрацював ретранслятором. Чиїх питань? Опитування експертів.
Прем’єра вивели у люди (доповнено)

Недільне інтерв’ю – 25 лютого - прем’єр-міністра й лідера правлячої Партії регіонів каналу ICTV у новій програмі «Свобода слова з…» Віктора Януковича послало багато меседжів політикам і викликало резонанс серед політологів. Одні вважають, що це інтерв’ю призначалося тільки двом особам в державі: Віктору Ющенку та Юлії Тимошенко, інші - що цей виступ був відповіддю на підписану напередодні угоду про єдину опозицію лідерами БЮТ та „Нашої України”.

Про те, кому належала ідея такого інтервю і коли вона виникла, „Телекритиці” розповів Савік Шустер, ведучий програми «Свобода слова», телеканал ICTV:

– Об интервью я объявил лично в пятницу в «Свободе слова», а анонсы были с четверга. Я в журналистике много лет, для меня всегда были интересны такие форматы – интервью с важными людьми в неформальной обстановке. Они делаются для того, чтобы узнать человека.

Это получилось спонтанно и неожиданно. Мы давно думали о таком формате, у меня на НТВ была программа «Влияние», с воскресным утренним форматом, который я все время хочу возобновить.

Якою була мета цієї розмови для Януковича?

– Это была обоюдная инициатива. Я его все время пытаюсь пригласить в «Свободу слова», но прекрасно понимаю, что для него это сложно: есть люди, для которых «Свобода слова» – сложный формат. Но теперь, я думаю, мы продолжим работать в таком режиме и с другими лидерами. Не исключено, что можно встретиться и с Юлей Тимошенко, хотя она приезжает и на «Свободу слова». Просто это другой формат, другая беседа, она иначе раскрывает человека.

Как вы думаете, Виктор Янукович полностью раскрылся у вас на интервью?

- Я думаю, не до конца.

Детектор медіа” та Центр дослідження політичних цінностей поставили запитання політологам та журналістам:

- Як ви оцінюєте інтерв’ю Віктора Януковича телеканалу ICTV з точки зору його мети, політтехнологічної ефективності меседжів, що прозвучали?

- Ваша оцінка переконливості самого Віктора Федоровича, а також ролі, яку грав під час бесіди ведучий Савік Шустер?


На запитання „Детектор медіа” відповідають Кость Бондаренко, Віктор Шлінчак, Андрій Єрмолаєв, Володимир Полохало, Олексій Мустафін.


Кость Бондаренко, керівник Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна:

Це інтерв’ю з Віктором Януковичем – спроба вивести прем’єр-міністра в люди. Після того, як протягом останнього тижня і Юлія Тимошенко, і представники «Нашої України» зробили цілу низку інформаційних приводів, необхідно було їх перекрити іншим інформаційним приводом, яким і стало інтерв’ю з Віктором Януковичем. Він намагався розставити деякі крапки над «і», привести до балансу інформаційні потоки – бо коли цілий тиждень лунає тільки думка опозиції, потрібно було відповідним чином на це реагувати, збалансувати погляди і представити офіційну позицію уряду. Янукович вирішив це зробити.


Він був самим собою, в будь-якому випадку, цей виступ потрібно оцінювати не як виступ Віктора Федоровича Януковича, а як виступ прем’єр-міністра України. Це головне.

Савік Шустер взагалі є професіоналом і, як це часто буває з ведучими, – він гравець: може бути опонентом або людиною, що підігрує. В даній ситуації Савік Шустер був таким собі ретранслятором певних запитань. Тих запитань, на які, очевидно, глядачам хотілося почути відповіді.


Віктор Шлінчак, головний редактор незалежного аналітичного агентства «ГлаVred»:

Я не даватиму оцінок Савіку Шустеру, бо не вважаю, що це коректно, якщо один журналіст оцінює роботу іншого. А стосовно Віктора Федоровича, то очевидним сигналом є те, що Партія регіонів починає свою виборчу кампанію. Також не менш очевидно, що партія змирилася з незворотністю парламентських виборів. На моє переконання, Віктор Федорович Янукович починає свою іміджеву кампанію з того, з чого починав Віктор Андрійович Ющенко. Навіть якщо порівняти картинки 2002-го й 2007-го, то й одяг обох Вікторів виявиться майже ідентичним. Піарники Януковича хочуть подати його як людину з людським обличчям, бо думають, що це непоганий хід. Однак це вже пройдений у 2002-му році етап.


Андрій Єрмолаєв, президент Центру соціальних досліджень «Софія»:

Я думаю, що це дуже вдале інтерв’ю, з точки зору ефекту воно претендує на високу оцінку. Найбільш цікавим, вдалим і переконливим в інтерв’ю були політичні оцінки Януковича і спроба висунути меседжі, пов’язані з історією стосунків з різними політичними силами, історією самої коаліціади. Янукович, мабуть, першим із провідних політиків ввів новий контент стосовно можливості формування так званої широкої коаліції, про яку дуже багато було чуток. Теза про те, що він свого часу погоджувався на позицію спікера і розумів, що розширеній коаліції потрібно погодитися з вимогами Президента стосовно урядової політики та кандидатури прем’єра - мені здається надзвичайно важливою і цікавою. Ця думка в майбутньому ще матиме певний резонанс. Адже це означає, що на той момент Партія регіонів погоджувалася на узгодження соціально-економічного курсу. Це дуже серйозно. Тут є певний логічний зв’язок із інтерв’ю п. Єханурова, яке вийшло напередодні в газеті «Київський телеграф», де теж ішлося про необхідність діалогу й пошуку шляху консолідації східних і помаранчевих сил. Економічний блок в інтерв’ю виявився дещо скомканим, невиразним. Виділити можна хіба тему про газовий консорціум. Але вона може мати окремий розвиток, бо премєр, як на мене, своєчасно дав оцінку ситуації – сьогодні дуже багато спекуляцій стосовно того, чим саме займатиметься такий газовий консорціум.

Прем’єр підкреслив, що консорціум буде пов’язаний лише з новобудовами та новими обсягами газу, які ще потрібно віднайти в Росії (адже є проблема з балансом, в якому зацікавлена перш за все Західна Європа, і Німеччина є можливим партнером). Тобто, питання про діючу ГТС не стоїть – йдеться лише про нові проекти.

Серед мінусів виділю те, що було приділено мало уваги структурній перебудові, галузевим проблемам, можливій проблемі зі вступом в СОТ. Ці речі цікаві в плані пріоритетів урядової політики.

Крім того, великого резонансу може набути тема майбутніх компромісів. Її зачепили, коли йшлося про долю конституційної реформи. Я думаю, що варіанти можливих змін слід розглядати як своєрідні пропозиції щодо майбутнього компромісу, бо питання технології обрання президента (обирати в народі чи парламентом) або можливості продовження каденції радше виглядають як можлива пропозиція стратегічного компромісу.

Це може мати резонанс, бо сьогодні фіксується початок серйозної конкуренції двох тенденцій в обєднанні опозиції. Умовно кажучи, це тенденція «партії війни», яку сьогодні уособлює п. Тимошенко і частина оточення Віктора Ющенка, орієнтована на дострокові вибори. Ціна питання – навіть криза президентської влади. Саме президент може бути саме жертвою цього форсованого розвитку подій. Друга лінія – це лінія на перепочинок, і спроба створити нову коаліцію, розширену коаліцію, в якій буде представлене широке коло помаранчевих сил, до якої можуть бути залучені східні еліти. Думаю, що таку тенденцію може реалізовувати сам Віктор Ющенко, для нього це шлях збереження влади і запобігання кризи власної влади. Але для того, щоб ця тенденція перемогла, йому, по-перше, потрібно зміцнити свої позиції в опозиційному оточенні, по скільки там є велике розшарування, а по-друге, йому потрібно розраховувати на можливість компромісу з східними елітами. І саме так я розглядаю вчорашній меседж п.Януковича, який пролунав фактично через добу після обєднання опозиції. Дуже цікавий логічний ряд: опозиція об’єднується, лунають революційні заклики, після цього з’являється інтерв’ю Януковича з такими цікавими пропозиціями. Маємо тепер розвиток подій, чекаємо на позицію Президента, яка скоріш за все буде сформульована на круглих столах. Так що тут дуже багато цікавого попереду.

А з окремішних проблем, з яких будуть дискутувати, я мабуть виділив би шведську модель для України в питанні євроатлантичної інтеграції. Я думаю, цим самим Віктор Янукович відкриває дискусію про нестандартні форми співпраці. До речі, ця дискусія має право, тим більше, що шведський приклад, мені здається, цікавим в його обговоренні, але з точки зору політичного позиціонування, я б звернув увагу на те, що Янукович особливо підкреслив, що ніяких змін у курсі він не робив і не намагався робити. Він підкреслював свою спадкоємність у питанні західного вектору. Але тлумачив своє розуміння того, як організувати співпрацю, як реалізувати євроатлантичний вектор. Я думаю, що шведська модель, умовно кажучи, може бути надзвичайно цікавою і в плані продовження дискусії про євроатлантичний курс. Це виглядає як певна заготовка на майбутнє. Думаю, що інтерв’ю цікаве тим, що воно дуже толерантне, я, до речі, звернув би увагу на те, що очікував особливо після гострих заяв Віктора Ющенка, що буде така синхронна відповідь на зауваження Ющенка, будуть такі ж звинувачення і негативні оцінки прем’єра. Але інтервю вийшло толерантним, там була певна інтрига. Премєр протягом розмови постійно розділяв позицію Президента і частини його оточення. Це було досить виразно підкреслено. Був постійно позитивний акцент бажання порозуміння, бажання зберегти співпрацю. Зрозуміло, що політика – це гра, але в такому випадку, думаю, що Віктор Янукович зіграв дуже непогано. В усякому разі на оцінку добре за пятибальною системою.


Володимир Полохало , народний депутат України, фракція „БЮТ”, політолог:

Якщо коротко, то я думаю, що спічрайтери, які писали Віктору Януковичу цей виступ, заклали декілька цілей, але серед основних – це спроба послабити рішучість і бажання Віктора Ющенка в проведенні можливих дострокових парламентських виборів. І він пропонував усілякі речі на підтримку Президента. Друге - це була спроба демонстрації владних можливостей і ресурсів. І третій момент стосується гасла, яке сьогодні поширюється в Росії, про розуміння стабільності в суспільстві. Це залякування достроковими виборами як чинником дестабілізації. Не думаю, що зо всіма цими гаслами Янукович справився. Тому що є об’єктивні тенденції та об’єктивні реальності, можливо, там були якісь інші ходи, які не врахував Янукович у своїй тональності.

Важко бути переконливим в його ситуації, оскільки останні опитування засвідчують падіння рейтингу, а, по-друге, соціальним невдоволенням підвищенням цін на комунальні послуги, усунення від цього процесу влади. Він би був переконливим, якби у нього були успіхи за ці півроку його діяльності в якості прем’єр-міністра.


Олексій Мустафін, заступник голови правління ММЦ «СТБ» з інформаційного мовлення:

В мене особисто склалося враження, що інтерв’ю мало щонайменше дві мети. Перша – продемонструвати суспільству, що Янукович є такою собі «спокійною силою», а його уряд – це не тимчасове явище, це – влада, що прийшла «всерйоз і надовго».  Звідси така розважливість в міркуваннях і апелювання не до тактичних розрахунків, а до стратегічних (принаймні за формою) настанов. Це, так би мовити, меседж, спрямований до громадськості - публічно зафіксувати позиції, на яких стоїть Янукович.

Друга мета - дати зрозуміти президентові, що свою політику регіонали загалом та прем’єр зокрема будують з розрахунку на співробітництво з Ющенком. Це насамперед, скажімо так, терапевтичне завдання – заспокоїти Ющенка. І, якщо враховувати очевидний дрейф «Нашої України» до БЮТ, який створює певні ризики для політики Партії регіонів, утримати президента від руху в цьому ж напрямку. Для Януковича важливо відокремити нинішні дії «Нашої України» від позиції Ющенка, дати президенту відчути, що Партія регіонів насправді не налаштована на конфронтацію з ним особисто. Думаю, що цей посил був досить прозорим і легко піддається розшифруванню – я думаю, що на Банковій Януковича зрозуміли.

На мою думку, зараз більше звертають уваги на деталі, зокрема - на трохи несподівані міркування Януковича з приводу можливості виборів президента в парламенті. Але занурюючись в аналіз правових та інституційних підвалин подібної пропозиції, часто-густо експерти надають їй зайвої серйозності і ґрунтовності. Як на мене – Янукович просто навів подібну гіпотезу як наочний приклад зацікавленості регіоналів у співпраці з Ющенком. Адже він одразу додав – такі вибори можливі лише за умови, що президент з цим погодиться. І фактично натякнув на можливість підтримки кандидатури Ющенка з боку регіоналів. Підозрюю, що за певних умов ПР могла б підтримати нинішнього президента і на загальнонаціональних виборах – інша справа, що подібна публічна підтримка може зіграти швидше як мінус, аніж як плюс.

Щодо переконливості Януковича… Його образ і ставлення до нього у суспільстві, в принципі, сформовано. Він звичайно не є оратором, і навряд чи зможе своїми інтерв’ю переконати аудиторію, яка до нього не є прихильною. Але якщо йдеться про мету бути переконливим не в сенсі здобуття нових прихильників, а в сенсі бути зрозумілим для людей, яким адресовані його меседжі, то я думаю, що він виглядав достатньо переконливо. Власне, він майже завжди виглядає в цьому сенсі переконливо, коли веде себе природньо, коли не намагається чимось вразити аудиторію, використовувати наукоподібні терміни чи цитувати класиків, виглядати іншим, ніж є насправді. Коли він виглядає природньо, він достатньо зрозуміло і прозоро формулює свої думки і меседжі, які намагається ретранслювати.

Що стосується Шустера - він є одним з найкращих інтерв’юерів на українському телебаченні. Звичайно, мета інтерв’ю може бути різною – можна намагатися зробити того, кого інтерв’юють, кращим або гіршим, а можна лише прагнути «розкрити» людину і допомогти їй певною мірою бути зрозумілішою для аудиторії. Звичайно, і в другому випадку можна запідозрити інтерв’юера в маніпуляціях, але я не став би робити це апріорі. Спілкуючись з Януковичем, Шустер відпрацьовував саме роль «зацікавленого посередника» - не намагався грати з прем’єром, а прагнув, щоби глядач зрозумів логіку висловлювань прем’єра. Принаймні, мені так здалося. І я вважаю, що Шустер цілком гідно виконав свою роль. Як у глядача, в мене зауважень до його роботи немає.  


На запитання Центру дослідження політичних цінностей відповідають Вадим Карасьов, Олесь Доній, Михайло Погребінський, Володимир Фесенко, Дмитро Лиховій, Іван Лозовий.


Вадим Карасьов (директор Інституту глобальних стратегій):

– Те, що напівпрограмне інтерв’ю Прем’єр-міністра Савіку Шустеру відбулося наступного дня після урочисто-пафосного підписання угоди про об`єдання опозиційних сил БЮТ і «Нашої України», можливо, є випадковістю. Але абсолютно невипадковим виглядає те, що основний зміст інтерв’ю, основні меседжі Прем’єра є відповіддю на опозиційне загострення в Парламенті, «опозиційний шлюб» екс-помаранчевих сил, надопозиційність БЮТ, надактивність Тимошенко, а також окремо від усього того рейд екс-польових командирів Стецьківа і Луценка.

З іншого боку – це можна розглядати як застереження Президента від спокуси втягування його в опозиційну стилістику діянь, не кажучи вже про повний перехід голови держави на сторону опозиції. Звідси «на десерт» і прозвучав пасаж про можливість виборів Президента у Верховній Раді та пов`язування цієї можливості з прогнозованими діями Президента в разі чергового політичного загострення.

Коротенький експрес-аналіз свідчить також про те, що Прем’єр категорично не сприймає ідею дострокових виборів. Тому його інтерв’ю було перевантажене словами на кшталт «стабільність», «порядок» і т. д. Подібний лексичний ряд видає не тільки бажання закріпитися у владній структурі, зацементувати владний розподіл на користь Кабміну, звідси й ключова фраза інтерв’ю – «тепер Прем’єр-міністр – голова виконавчої влади, хоча Прем’єр – тільки перший міністр уряду, сформованого парламентською коаліцією, а не голова якоїсь гілки влади», але й провладну філософію політики Януковича: це філософія порядку, вертикалі влади та інших авторитарних владних геометрій. А головне, що відповіді Прем’єра на запитання, його розлогі монологи, які, до речі, декілька разів безрезультатно намагався перервати ведучий, мали продемонструвати, що Прем’єр впевнений у своїх силах і можливостях, а також у вмінні втримати владу за будь-яких обставин, в тому числі і в випадку дострокових виборів. Але було помітно, що дострокових виборів Прем’єр і його партія не бажають через сукупність різних причин.


Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

– Інтерв’ю з Януковичем, по суті, виглядало як інтерв’ю з кандидатом у Президенти. А ще вірніше – як інтерв’ю з кандидатом на саму вищу посаду, бо по ходу інтерв’ю виявилося, що «регіонали» формальну посаду президента готові й надалі (на наступний термін) залишати за Ющенком, але за умови, що вся реальна влада зосереджуватиметься в руках прем’єра (тобто Януковича). Янукович виглядав «олюдненим». Своєю мовною кострубатістю, прямолінійністю він виглядав навіть щиріше за багатьох своїх політичних опонентів. Так що з точки зору технологічної, інтерв’ю безперечно може бути записано в позитив команді Януковича (навіть незважаючи на звичні проколи типу «відривання рук» тощо).

А от сценарій, озвучений Януковичем, може становити небезпеку для процесів розвитку демократії в Україні. По суті, був озвучений сценарій «покупки» Віктора Ющенка регіоналами цукеркою у вигляді наступного президентського терміну. Не секрет , що Віктор Ющенко хоче ще на один термін стати Президентом України. Серед «помаранчевого» електорату Ющенкові буде важко змагатися з популярністю Юлії Тимошенко, і він може навіть не вийти у друге коло виборів. Хіба що Юлія Тимошенко за прем’єрську посаду відмовилася би від президентських амбіцій, а в це поки що слабо віриться. Але у Ющенка є ще інші можливості вдруге стати Президентом. Для цього потрібно, щоби за Ющенка закликала голосувати Партія регіонів. Цей варіант не такий простий і для самої Партії регіонів, електорат якої, м’яко кажучи, недолюблює Ющенка. Тому «регіоналам» легше було би голосами антикризової коаліції та «Нашої України», які разом складали би конституційну більшість, поміняти Конституцію й обирати наступного Президента в Парламенті. Зрозуміло, що за таким «парламентообраним» Президентом були би залишені суто церемоніальні функції.

У разі такої угоди між групами Ющенка і Януковича Парламент би остаточно став би зосередженням представників фінансово-промислових груп(в просторіччі олігархічних кланів), а політична еліта ще далі продовжила свій відрив від суспільства. Це серйозна перевірка для Віктора Ющенка. До президентських виборів лишилося не так вже й багато – три роки, і протягом певного часу Ющенко буде змушений обирати, чи готовий він для продовження свого політичного довголіття до злиття з «регіоналами», чи не готовий.


Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

– З того, що я читав, можу сказати, що Янукович демонструє рішучість та наполегливість, і можна подумати, що така позиція сприятиме Президенту в його бажанні зберегти повноваження, які йому не належать за Конституцією, не буде надалі такою ж лояльною, якою вона була до цього часу. Як приклад можу навести внесення змін до закону про Кабінет Міністрів, таких змін, які, як вважаю, є абсолютно необов’язковими. Фактично, вони довизначають Конституцію, але вже на користь Президента. Спершу було зроблено крок до визначення Конституції в своєму законі, який, швидше за все, спростував би Конституційний Суд. А зараз вони роблять те ж саме, але навпаки, йдучи назустріч Президенту. Я думаю, що таких кроків більше не буде.

Янукович демонструє вельми жорстку позицію, яка, на мою думку, просто віддзеркалює реальний стан справ – небажання Президента йти на компроміси та його участь у дестабілізації. Це натяки, але зрозуміло, що якщо Президент і надалі руками своїх радників вибиратиме шлях дестабілізації політичної ситуації, від Януковича він може очікувати жорстку відповідь. Яку саме – важко сказати, але налаштованість на це – відповідь проти дестабілізації.


Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

– В інтерв`ю було дуже багато важливих, резонансних, знакових повідомлень як для суспільства, так і для політичної еліти України. З іншого боку, Янукович натякнув на те, що він може претендувати на посаду Президента України. Можна тлумачити по-різному те, що ж це означає врешті-решт. Тут може бути натяк на те, що посада Президента збереже багато політичної ваги – вона не буде нівельована. Крім того, це може означати і якийсь інший перерозподіл владних повноважень. Я думаю, що після цієї заяви подальший розвиток політичної реформи виглядатиме неоднозначно. Можливо, йдеться не лише про подальше продовження зміни системи влади в напрямку парламентаризації політичної системи.

Я думаю, що найбільший резонанс викличе ідея щодо обрання Президента в Парламенті. Це очевидна пропозиція, яка спрямована до Віктора Ющенка. Це пропозиція в розрахунку на певний компроміс між Партією регіонів та «Нашою Україною». Вона достатньо відверта. Інша річ, що ця ідея неоднозначно сприйматиметься й українським політикумом, і українським суспільством. Соціологічні опитування свідчать про те, що ця ідея не сприймається більшістю населення. Більше 80% опитуваних виступають за прямі вибори. В той же час, слід враховувати, що прямі президентські вибори, на жаль, актуалізують ситуацію політичного розколу. Так було і в 1994-му, і в 2004 році. І тому цю ідею слід розглядати дуже обережно, зі врахуванням громадської думки також.

 

Дмитро Лиховій (перший заступник головного редактора газети «Україна молода»):

„Хоча це одне з не багатьох, так би мовити, не глянцевих інтерв’ю Януковича, не з тих які замість нього для газет пишуть його іміджмейкери, або не з тих постановочних інтерв’ю, які він читає на екран із суфлера, при цьому цей виступ Януковича був дуже добротно підготованим з точки зору і донесення певних меседжів і створення переконливого іміджу переконливого Прем’єр-Міністра, який вміє триматися перед камерою. Хоча там було кілька прикладів, коли «Остапа понесло». Там він шпильки в колеса вставляв, тобто видно, що в тих місцях, де він проявляє самодіяльність і вставляє непідготовлені заздалегідь афоризми, там у нього трапляються проколи. Так було з «красотою, яка завжди перемагає», і з «Анною Ахмєтовою».

При всій повазі до Савіка Шустера, нажаль в цьому випадку він виконував роль «підставки до мікрофона». Не зрозуміло власне чому ця передача йшла під рубрикою «Свобода слова». Можна було подати це зовсім інакше, а так Савік фактично цими своїми зручними питаннями, які, я вважаю, були узгоджені зі стороною Прем’єр-Міністра, скомпрометував свій імідж незалежного варяга-журналіста, який гостро підходить до всіх учасників політичного процесу в Україні. Що ж до самого Януковича, то звичайно було показово, що він, з одного боку, продовжуючи ось цю лінію нібито миру з Президентом, з іншого боку у дуже важливих посилах дав зрозуміти, що якщо Ющенко буде себе погано вести, то його навіть можуть переобрати в Парламенті через зміну Конституції. Інша справа на скільки це реально в даній політичній ситуації, але Янукович це сказав. І це вельми було схоже чи то на попередження, чи то на залякування.

Водночас в цій же частині мою увагу привернуло те, що Янукович просто виступив проти дострокових виборів до Парламенту від імені його політичної сили, а не став говорити так як вони говорили раніше – якщо ці вибори відбудуться, то Партія Регіонів без сумніву переможе. Мені здається, що Партія регіонів відчула деяку невпевненість в своїх позиціях. І саме для того, щоб зміцнити її становище і було задумане це інтерв’ю. Мабуть попереду будуть ще якісь кроки політтехнологів Партії Регіонів, які б трохи повернули частково втрачені рейтингові позиції «регіоналів» в умовах масованого і єдиного наступу єдиної опозиції”.


Іван Лозовий (президент Інституту державності і демократії):

„Стосовно першої частини питання, я оцінюю це інтерв’ю не як політичний виступ Прем’єр-Міністра, а як відкрите спілкування, яке, на мою думку, було дуже корисним, тому що Янукович почав показувати пріоритети його фінансово-промислової групи - донецького клану. Він дуже наголошував на тому, що, наприклад, нікому не дозволить заважати, про те, що демократія це порядок і т. д. Це думки, які щиро відображають його пріоритети навести порядок в державі «по донецькому». Він про це відверто говорив і це було цікаво дивитися. Я не спостерігав ніяких меседжів. Я думаю сучасні політичні технології це досить далеко від стилю роботи і думок Віктора Федоровича. Ми просто побачили більш-менш відкриті розмови про те, хто такий сьогоднішній Прем’єр-Міністр.

Стосовно ролі Савіка Шустера. Він зробив собі непогану кар’єру на тому, що не ставить гострих запитань. Є роль таким журналістам, я вважаю, у демократичному суспільстві. Але він, як на мене, не дуже цікавий журналіст, саме через те, що він дуже поблажливо ставиться, під час цього інтерв’ю точно, до об’єктів своїх інтерв’ю”.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Інна Корнелюк, «Детектор медіа»; Центр дослідження політичних цінностей
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
7641
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду