Прес-секретар - речник, політик чи особистий психотерапевт Президента? (ОНОВЛЕНО)

26 Вересня 2006
7924
26 Вересня 2006
18:52

Прес-секретар - речник, політик чи особистий психотерапевт Президента? (ОНОВЛЕНО)

7924
Які помилки і досягнення прес-секретарів українських президентів треба врахувати наступнику Ірини Геращенко? Експертне опитування.
Прес-секретар - речник, політик чи особистий психотерапевт Президента? (ОНОВЛЕНО)

25 вересня Ірина Геращенко, незмінний протягом останніх 5 років прес-секретар Віктора Ющенка, подала у відставку. Хто стане новим головою прес-служби Президента, стане відомо до 4 жовтня. Голова Секретаріату Президента Віктор Балога запропонував провести відкритий конкурс на цю посаду. Тим часом у медійному середовищі називають різні кандидатури. Очевидно, що новий прес-секретар реалізовуватиме нову політику на медійному напрямку діяльності президентської канцелярії, про яку 26 вересня говорив Віктор Балога. У зв’язку з цим – запитання «Детектор медіа» до експертів:  

- Які прорахунки  прес-секретарів президентів України (не лише Ющенка, але й Кучми) треба врахувати наступнику Ірини Геращенко?

- Які позитивні напрацювання команди Геращенко варто зберегти?

 

Йосип Вінський, народний депутат України (СПУ):

- Прокоментувати відставку прес-секретаря Президента Ірини Геращенко мені важко, це якась чергова «непонятка». Прес-секретар – це фактично друга особа після голови Секретаріату, яка стоїть біля Президента. Глава держави повинен акумулювати думки, а прес-служба - передавати їх засобам масової інформації. Прес-секретар, на мою думку, має бути не тільки професіоналом, а й мали людські якості. У нього повинно бути повне взаєморозуміння з Президентом. Гадаю, що все це, нібито, було у Геращенко. Тому зовнішніх мотивів я не бачу. 

Євген Гірник, народний депутат України, фракція Блоку «Наша Україна»:

- Не беруся коментувати причин відставки, оскільки вона була для мене повною несподіванкою. Ірина Геращенко як прес-секретар Президента володіла всім набором потрібних якостей. Загалом, будь-який прес-секретар Президента в першу чергу повинен мати психологічну сумісність з першою особою. І, звичайно, бути професіоналом. Ірина давно поруч з Віктором Ющенком, пройшла випробування ще до того, коли він став Президентом. Вона була членом команди Віктора Ющенка. 

Олег Ляшко, народний депутат України, фракція Блоку Юлії Тимошенко:

- Мене всі ці владні ігри зараз мало хвилюють, оскільки є важливіше питання на порядку денному – підготовка бюджету на 2007 рік. Прес-секретар повинен розуміти Президента, допомагати йому висловлювати думку, коли він сам не може її сформулювати. Бути обєктивним і незалежним, щоб не було викривлень інформації. Чи була такою Ірина Геращенко? Не знаю. Не можу прокоментувати ефективність її роботи. 

Юрій Болдирєв, народний депутат України, фракція Партії регіонів:

Как только я вчера увидел в новостях, что Ирина Геращенко подает в отставку, сразу понял: началась зачистка. Хотя, в первую очередь, в Ирине я видел интересную, красивую женщину, а не журналистку. Все, что она озвучивала, это были речи человека команды, а не отдельного журналиста. У Ирины журналистское естество ни разу не перевесило чиновника и человека команды. Почти у всех пресс-секретарей президентов были какие-нибудь ляпы. А вот за что ее убрали – трудно сказать. Вообще, отношения между пресс-секретарем и президентом очень индивидуальны, зависят от страны и конкретного человека. Иногда умный и умелый пресс-секретарь может использовать первое лицо государства в своих целях. Он должен уметь долго и красиво говорить, уметь скрывать свои мысли и мысли своего босса. Вызывать минимум зависти и ненависти своих коллег, чтобы это не отразилось на шефе. Нужно соответствовать своему начальнику: одни любят, чтобы их окружали серые мыши, другие, наоборот, – яркие личности. Должен быть баланс человеческих и профессиональных качеств. Если этого не нет, то это может раздражать коллег-журналистов, среди которых всегда есть такие, которые ненавидят президента. Потому пресс-секретарь должен снимать такое напряжение. А если он не профи, то пропустит какие-нибудь мелкие детали, которые могут отразиться на шефе. На мой взгляд, это очень тонкая работа. Но из-за чего ушла Геращенко, я не знаю. 

В’ячеслав Піховшек, телеведучий, «1+1»:

- У Ющенка Геращенко була єдиним прес-секретарем. Якщо інформаційна політика Ющенка взагалі реалізовувалася, там реалізатором виступав не прес-секретар, а він сам. Геращенко була інтерпретатором. Якщо ви маєте не увазі вісьмох прес-секретарів двох інших Президентів, то це інше питання. Якихось серйозних прорахунків у них немає.  

Я можу сказати, що напрацюванням Геращенко була відсутність дії. Я не вважаю, що відсутність дії сама по собі є подвигом. Просто не потрібно нічого робити. Я не маю на увазі у даному випадку поганого. Але це таке досягнення, яким вона, безумовно, може пишатися – тим, що вона не ввела цензури, це не здала ні в формат телефонного права, ні в формат типових інструкцій. Мені здається, що це дуже важливо. З іншого боку, Геращенко може з повним правом сказати, що те, що я могла зробити – я зробила. Хто може, нехай зробить більше.  

Володимир Задирака, журналіст, НТН:

- Багато людей з оточення Президента є абсолютно нормальними професіоналами. Але, окрім того, щоб виконувати свою роботу без затримок і зривів графіку, прес-служба має допомагати журналістам отримувати інформацію, а не заважати цьому. Якщо оточення Президента працюватиме, як годинник, це всім полегшить роботу. 

Що ж до позитивів, то важко уявити, як би в цих умовах працювала інша команда. Але з поправкою на якість роботи попередніх прес-служб я не бачу суттєвих змін у гірший або кращий бік. Але така робота й не повинна приводити до кардинальних змін. Це виконання певних функцій – представляти Президента.  

Олександр Дергачов, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України):

Якщо говорити стосовно прорахунків попередніх прес – секретарів, на мою думку, говорячи про виступи від імені Президента, то це були не достатньо формалізовані, інколи такі, яким бракувало офіційності, занадто багато емоцій, тоді як від Президента треба говорити так, як промовляє диктор вже підготовлений текс. Багато було особистого внесено, це додало зайвої людяності. Звичайно, це може справляти певне враження на певні верства населення і переважно позитивні, але в бюрократичному середовищі це погано сприймається. Значна частина населення звикла, що від Президента, якщо не сам Президент, говорять щось абсолютно фундаментальне, яке не викликає сумнівів, навіть щось потойбічне, оскільки влада у нас трохи сакралізована. Якщо говорити, що тут має бути змінено, то мало що буде, якщо не буде нового змісту, а буде тільки нова форма подачі. Потрібно, щоб працювали креативні сили в команді Президента і щоб було, що озвучувати.

Дмитро Лиховій, перший заступник головного редактора газети «Україна молода»:

Мені здається, що посада прес–секретаря Президента – це не настільки впливова посада, щоб зважати на неї, як на один із чинників політики в стосунках між гілками влади. Але, якщо говорити про прорахунки, то можна сказати про агресивність і наступальність задля відстоювання лінії Банкової. Хоча можна також сказати, що ця характеристика також пов’язана не тільки з колишнім прес–секретарем Іриною Геращенко, а й з політикою Банкової, як такої, і з самим Ющенком, і з головами його Секретаріату. А з іншого боку, оскільки ми живемо в період після «Помаранчевої революції», то дуже важливим у цьому сенсі є такий здобуток революції, як свобода слова.  Мабуть, досить складно залишитися таким великим прихильником свободи слова і  водночас реалізувати ті вимоги щодо жорсткішої лінії Президента, які стали актуальними після політреформи. Якщо говорити про позитивні напрацювання Ірини Геращенко, то це без сумніву, те, що вона не тиснула на журналістів у плані змушування їх до відстоювання інтересів Президента. Як не дивно, з одного боку сила прес–служби, а з іншого боку її слабкість полягають в одному й тому самому. Завоювання в плані «свободи слова» стали настільки незворотними в Україні, що наступникам пані Геращенко варто було б бути жорсткішими в проведені лінії Президента.

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

Прес-секретарі Президентів - це не самостійні політичні одиниці, і навіть не самостійні творчі одиниці. Їхні прорахунки та позитиви - це прорахунки або позитиви їхніх патронів. Що Кучма, що Ющенко звикли лише до комфортних умов з боку мас-медіа. Гострі питання не подобалися ані одному, ані іншому. Отже, одне з основних завдань прес-служб було створення комфорту для їхніх шефів. Щодо іміджу глав держави, то цим займалися (або не займалися) інші люди.  Щодо донесення інформації, то цим також не займалися ны Громницька за часів Кучми, ані Геращенко за часів Ющенко. Місце прес-секретаря Президента не стало за часів Незалежності України якоюсь надмірно впливовою посадою. Буде гірше, якщо ця традиція змініться, бо тоді за цю посаду почнуть змагатися олігархічні клани, як за один із каналів впливу на Президента.

Роман Чайковський (заступник головного редактора радіо «ЕРА»):

Мені здається, що кожен прес–секретар, який приходить на посаду речника Президента, відривається дещо від дійсності, від якихось реалій. І можна сказати і про Громницьку, і про Геращенко, що вони дещо забували, що вийшли з журналістського середовища.

Я не хочу сказати, що це було настільки кричущим, але, певною мірою, відчувалось, все ж таки, зверхнє ставлення до своїх колег. Хоча з іншого боку, якщо говорити про доступність, то можна сказати, що попервах і  Громницька, і Ірина Геращенко  були доступніші, ніж після певного часу перебування на посаді. На жаль, такі речі, як оперативність, іноді пасли задніх. Для мене, як для представника радійного сектору мас-медіа, найважливішим чинником є оперативність. Оскільки, тільки за рахунок  оперативності ми можемо конкурувати з телебаченням .

Хотілося б, щоб наступник пані Ірини взяв до уваги цей момент. Хотілося б, щоб секретаріат Президента залишався більш відкритим та більш доступним для спілкування, принаймні з тими ЗМІ, які, на сьогодні, за визначенням політиків та політологів, належать до певної інформаційної обойми України. У Верховній Раді і в Секретаріаті зараз прийшли до іменних акредитацій. З одного боку, це добре і сприятиме поліпшенню роботи, стосовно, наприклад, відряджень, але щодо оперативного реагування на певні події, які відбуваються під егідою цих органів, то, на жаль, це буде тільки ускладнювати роботу журналістів. Що стосується людських якостей, то я не думаю, що вони дуже сильно  будуть впливати на роботу такого органу, як прес–служба глави держави. Мені здається, що відбиваються на роботі цієї служби якісь певні особисті якості Президента. Якщо пані Ірина говорила про демократизм Ющенка, то, звичайно, з цим можна тільки погодитись. Попри те, що вона пішла з цієї посади, цей чинник, а саме демократизм нашого Президента, передасться на її наступника.

Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії:

Головній прорахунок усіх прес-секретарів усіх Президентів - те, що ці люди виконували функції не прес–секретаря, а, фактично, такого помічника, який займається також звязками першої особи держави з пресою. Це означає, що це людина, яка розділяє вплив, доступ до тіла. Я впевнений, що і грошові потоки, і матеріально-фінансові питання допомагає вирішувати. На мою думку, це не є властиві функції для прес–секретаря. Я ніколи не бачив ще за часів незалежності прес–секретаря, який би допомагав Президенту формувати імідж перед пресою, хіба що поганий. До такої категорії належить і пані Геращенко. Я би радив саме по цьому напрямку працювати майбутньому прес–секретарю, якщо він хоче трохи выдрізнятися від попередніх.

Стосовно питання про позитивні напрацювання команди Геращенко, то я таких не знаю.

 Микита Потураєв, кандидат політичних наук, в минулому – член Нацради з питань ТБ і РМ:

- Не бывает идеального пресс-секретаря. Я считаю, что работа Александра Мартыненко и Ирины Геращенко была отличной. Главное, что должен делать пресс-секретарь – добиваться максимальной открытости, максимальной честности в комментариях. На самом деле иногда не так важно, доступен или не доступен твой шеф для прессы. Пресс-секретарь – это человек, который формирует его стиль. Он олицетворяет собой его информационную политику. В этом смысле те два человека, которых я назвал, олицетворяют примеры профессионального отношения к работе, это примеры формирования целостного стиля общения с прессой и формирования коммуникации. Я бы не говорил о просчетах. Пресс-секретарь – это медиум, посредник, это то зеркало, в котором отражается информационная политика. Зеркало может быть кривым, если пресс-секретарь плох. Если он хорош, в нем можно разглядеть все детали. Просчеты есть у каждого. Но в работе Ирины Геращенко нет таких, за которые можно было бы назвать ее «кривым зеркалом». А преемнику я пожелал бы продолжить ту традицию, которая начала складываться, традицию профессионального честного общения с прессой.

 Я не преемник Геращенко, и не мне принимать ее хозяйство. Тот человек, который придет, оценит наработанные ресурсы, контакты. Ведь очень многое держится на личности пресс-секретаря, его контактах. При этом специфика, стиль и архитектура этих контактов зависит от личности секретаря. Придет новый человек, контакты в чем-то изменятся. Важным будет в первую очередь честный стиль общения с прессой. Ведь не всегда возможно сказать все, что хотят знать журналисты. Что-то требует согласования и уточнения. Пресс-секретарь должен снабжать не слухами, а фактами.  

Сергій Руденко, незалежний журналіст:

- Я думаю, що головне завдання кожного прес-секретаря - не захистити свого шефа від преси, а якомога краще представити його пресі, і зробити його більш доступним для журналістів. Бо в Україні є тенденція думати, що головний обов’язок прес-секретаря – оберігати свого шефа від нападок журналістів. Головне для прес-секретаря - бути речником президента і представляти його в ті моменти, коли глава держави не може відповідати на певні запитання в силу різних обставин. Геращенко з цим завданням упоралась. Її можна було порівняти з тлумачем думок Президента Ющенка. Я був свідком багатьох розмов головних редакторів з Іриною Геращенко. Вона просила бути більш акуратним та прискіпливим до діяльності Президента. Особливо це проявлялося після інциденту з сином Віктора Ющенка. Пані Геращенко виконувала дещо специфічні функції, вона була своєрідним психотерапевтом Віктора Ющенка. Вважаю, що її наступник має бути більш жорстким, він не повинен вдаватися до якихсь емоцій і висловлювань. Не робити цього з тією затятістю, з якою це робила Ірина. Коли Леонід Кучма щойно став Президентом, то раз на тиждень він влаштовував брифінги, на яких йому можна було поставити запитання. Зараз Віктор Ющенко виходить раз у квартал і починає говорити не те, що від нього хочуть почути. Це один мінус – я продивився всі інтерв’ю, які давав глава держави. Серед них для української преси були тільки спільні інтерв’ю для телеканалів. Решта – для західних медіа. І, на мою думку, рейтинг Президента почав падати, бо люди перестали знати, що Президент думає з приводу актуальних питань.  

Позитивне напрацювання команди Геращенко – це суботні радіозверненя Президента. Але те, що вони перетворились в формальність, є дуже великим мінусом. Тобто сама ідея є дуже доброю, але виконання, на жаль, не було професійним по вибору тематики і актуальності.  

Дмитро Видрін, політолог, народний депутат  (БЮТ):

- Я вважаю, що треба бути максимально делікатним із минулими колегами. Не треба думати, що якщо ти займаєш певну посаду, це не відміняє тих стосунків, які мають бути між колегами. Також потрібно завжди бути на стороні колег, а не керівництва. Навіть якщо керівництво каже, що треба дещо підтасувати, то не варто цього робити, бо з керівництвом ти працюєш рік чи два, а з колегами все життя.

 Думаю, що варто зберегти традицію, щоб прес-службою Президента чи Прем’єра керувала максимально симпатична жіночка чи дівчина. Адже тільки чудове жіноче обличчя може прикрасити цю брудну посаду.

 Володимир Ар’єв, продюсер студії «Закрита Зона»:

-    Я, взагалі, мало працював із Прес-службою Президента. Але думаю, що не зашкодить більш оперативне реагування на потреби журналістів. Особливо на виклики щодо секретаріату. І більше розуміти пріоритети своєї роботи. Потрібно правильно будувати відносини як з іноземними журналістами, так і з вітчизняними. Потрібно більше оперативності в роботі. Треба також стежити за тим, яка інформація подається журналістам.  У майбутньому потрібно зберегти відсутність будь-якої спроби тиску на журналістів. -                      

Віктор Заблоцький, автор програми «Перший відділ», 5 канал:

- Я думаю, що з часом усі прес-секретарі ставали, певною мірою, політиками. Тобто вони не були речниками Секретаріату Президента, а раніше Адміністрації Президента. Вони починали поводитись як окремі політичні фігури, які вирішували, хто може мати доступ до Президента, а хто не може, які питання краще ставити, а які питання краще зараз не обговорювати. Це менше стосується Ірини Геращенко. Хоча вона досить довго була з Ющенком і певним чином її теж почали сприймати як людину-політика, а не просто керівника прес-служби адміністрації Президента. На мій погляд, оптимальний варіант – це має бути якась нейтральна людина. Але я впевнений що це не вдасться зробити. По-перше, це проблема Президентів. Своїм прес-секретарем вони, перш за все, хочуть мати лояльну людину, яка буде створювати їм комфортність під час прес-конференцій, або під час спілкування з журналістами. Тож, думаю, що зараз будуть шукати людину, яка буде більшою мірою комфортна Ющенку, і меншою мірою професійну.  

Думаю, що велика заслуга Ірини Геращенко в тому, що їй вдалося встановити досить пристойні контакти Секретаріату Президента з усіма представниками ЗМІ. Вона досить демократична людина. Це був перший прес-секретар який не говорив журналістам які запитання треба ставити, а які ні. Вона також не намагалась відрізати Ющенка від журналістів. Я думаю, що наступний прес-секретар повинен зберегти за журналістами можливість досить швидко і оперативно отримувати інформацію від Президента. Також він повинен переконувати Президента частіше давати ексклюзивні інтерв’ю телеканалам і більше спілкуватись з пресою.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Центр досліджень політичних цінностей
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
7924
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду