Напередодні Цифрового форуму, що відбудеться цього року 14 вересня, «Детектор медіа» публікує статтю Олександра Півнюка, екс-заступника гендиректора Концерну РРТ, а нині заступника гендиректора телеканалу ТВі, - авторський погляд на ситуацію з упровадженням цифрового ефірного наземного телебачення в Україні. Редакція готова продовжити дискусію довкола DVB на нашому сайті.

Ceterum autem censeo, tota Natsrada esse resignare*

З кінця ХХ сторіччя в Україні почали не тільки говорити, а й здійснювати перші кроки - хоча й експериментальні, але впевнені  до цифрового ефірного мовлення. В 2006 році у Швейцарії Адміністрація зв'язку України разом із усією європейською спільнотою взяла участь у розробці частотного планування цифрового ефіру та визначення термінів реалізації цих планів. Результати такої спільної розробленої й затвердженої праці фахівці називають угодою «Женева-2006». Зазначена угода передбачає наявність періоду переходу від аналогового до цифрового телерадіомовлення, який триватиме до 17 липня 2015 року. Після завершення зазначеного періоду аналогове мовлення втратить свій статус, а його застосування буде можливим тільки за умови відсутності радіозавад прийманню цифрового телерадіомовлення в сусідніх країнах. Рух до очікуваного чуда глядачами 2015 року розпочався.

Подальші пристрасті завирували наче в шаховій партії.

2007 рік, хід перший: з MPEG-2 до MPEG-4

Спеціалістами галузі (зокрема, Концерну радіозв'язку радіомовлення і телебачення - РРТ, державного підприємства, що здійснює операторську діяльність із технічного обслуговування мереж телемовлення) пропонувався досконаліший протокол стиснення цифрового потоку порівняно з нинішнім MPEG-2, який удвічі - з 4 до 8 телепрограм - збільшував ємність стандартної смуги телевізійного сигналу. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення не підтримала пропозиції спеціалістів, що призвело до гальмування розвитку цифрового мовлення, адже з 2008 року в телеефірі Києва могло бути не 20, а 32 телевізійні програми в цифровому форматі. Врешті-решт застосування протоколу MPEG-4 було захищено рішенням РНБО, а не регуляторного органу.

2010 рік, наступний хід: з DVB-T1 до DVB-T2

DVB-T, DVB-T2 (Digital Video Broadcasting - Terrestrial) - європейські стандарти наземного цифрового мовлення

Коли Європа розпочинала переходити на новий стандарт мовлення DVB-T2, в м. Одесі в червні 2010 року на телевежі було проведено перше тестове мовлення в Україні в цьому стандарті. Подія була значуща лише для фахівців, очевидно, що при цьому ємність телевізійного каналу зростала на 60%. Певно, що пропозиція Нацради у 2010 році розвивати мережу цифрового телемовлення за технологією DVB-T, яка в найближчому майбутньому кане в Лету, нікого не зацікавила, крім однієї компанії. Вони щось знали! Вони вгадали, що отримають до своєї майбутньої ліцензії зміни стандарту мовлення з DVB-T на DVB-T2 взагалі без змагань, що значно поліпшить комерційну привабливість проекту. Враз новий парк телевізорів і декодерів із тюнерами DVB-T, вже придбаних глядачами й тих, що чекали на своїх покупців, став непотрібним для прийому телесигналів чотирьох загальнонаціональних мереж від новоствореного провайдера цифрового мовлення.

Починаючи з 2006 року лише низка українських підприємств розпочала підготовку до переходу на цифрове мовлення - одні розробляють та виготовляють ВЧ-пристрої, інші - пристрої формування цифрових потоків, та лише один завод працює над приймальним обладнанням. Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» імені С.П.Корольова проходить усі етапи розробки тюнерів, успішно впроваджує їх у виробництво. Відреагували і на зміну стандарту мовлення - підготували до випуску тюнер для прийому стандарту DVB-T2. Відчувається, що країна, яка дала світу Сікорського, Корольова, Янгеля, розвиток кібернетики та ракетної техніки, гідно та фахово зустрічає реалії революційного стрибка в інформаційних технологіях, а саме в цифровому мовленні. Оговталися глядачі та потягнулися шукати тюнери з підтримкою DVB-T2.

2011 рік, наступний хід: шах

Ось сюрприз для всіх - умовний доступ. Думка Держкомтелерадіо: «...це дозволить захистити населення від піратських пристроїв та наповнити ринок якісними сет-топ-боксами...», - видалася слушною для  Нацради, її повторив голова Володимир Манжосов на засіданні регуляторного органу 12 жовтня 2011 року в такій інтерпретації: «Ми знаємо, що вже зараз в Україну завозять невідомі пристрої. Держкомтелерадіо і ми стурбовані цим. Я розмовляв з керівником "Зеонбуду", вони не в захваті від ідеї встановлювати систему умовного доступу на власні гроші, але розуміють серйозність проблеми».

Нацрада з питань телебачення і радіомовлення тоді же на засіданні рекомендувала оператору і провайдеру цифрових мультиплексів компанії «Зеонбуд» разом із забезпеченням виконання безкоштовного доступу до 32 телевізійних каналів закодувати їх. Таке рішення Нацрада ухвалила, погодившись із відповідною пропозицією Державного комітету телебачення і радіомовлення. Рішення мало рекомендаційний характер, тобто відповідальності за цей крок поважний національний орган на себе не бере. Не в захваті від такої ідеї були зеонбудівці, але швидко, протягом двох місяців, обрали певну систему умовного доступу. Чому саме таку, не пояснили ні спеціалістам, ні глядачам. «Зеонбуд» як справжній посередник між постачальником контенту та глядачем, керуючись турботою про розширення своєї аудиторії, міг би і не слідувати рекомендаціям Нацради, адже це лише рекомендації. Можливо, нам не відомі подальші плани цього провайдера, але такими кроками закладено підвалини для створення обмеженого доступу до контенту, який із самих початкових вимог Нацради мав бути загальнодоступним.

Найактивніші та найпрогресивніші глядачі, які враз стали не впевнені в подальших новаціях, із сумом подивилися на щойно придбаний тюнер DVB-T2 без системи умовного доступу та попрямували до... вже не до крамниць та радіоринків, а до провайдерів супутникового, кабельного мовлення та інтернет-телебачення. Таким чином, у країні поступово втрачається потенційна аудиторія ефірного цифрового мовлення.

Провайдер ( від англ. provider) - компанія, постачальник будь-яких послуг.

В Україні ТОВ «Зеонбуд» рішенням Нацради визначено провайдером багатопрограмної послуги ефірного цифрового телебачення. Розгляньмо, кому та які послуги надає ця компанія

1. Експлуатація цифрових телевізійних передавальних станцій оператором ефірного мовлення (в тому числі Концерну РРТ) для телерадіокомпаній. Питання лише аналізу ціноутворення, тобто скільки грошей платять телекомпанії та скільки залишається у провайдера після розрахунку з оператором. Якщо ця маржа дуже велика, певно, має бути ще одна послуга.

2. Передача контенту від телерадіокомпаній до глядача. Природно, за таких функцій слід очікувати від «Зеонбуда»:

- закупки своїм коштом сет-топ-боксів та розповсюдження їх абонентам;

- вимірювання розмірів зон покриття з метою залучення найширших верст населення;

- проведення роз'яснювальної роботи серед населення.

На практиці цього не робиться, а останні дії щодо кодування сигналу, призначеного для вільного розповсюдження, нанівець зводять усі намагання стрімко розширити глядацьку аудиторію.

Разом із цим Національна рада змушує провайдерів програмної послуги в кабельному мовленні збільшити пакет універсальної програмної послуги (так званий соціальний пакет) на кількість програм тих каналів, які транслюються або ще будуть транслюватися абсолютно іншим провайдером програмної послуги в ефірі - «Зеонбудом». Переважна більшість кабельних операторів буде змушена сигнал із цифрового пакету розпаковувати, розкодовувати та перевести в...(!) аналогове мовлення. Такі рішення Нацради ведуть до руйнації бізнесу як кабельних операторів, так і телерадіокомпаній, що ми вже бачимо на прикладі телеканалу ТВі. Телерадіокомпанії та оператори зв'язку втрачають можливість змагатися контентом. Із твердження ефірного провайдера цифрового мовлення про наявність 95% покриття, із рапортів про розповсюджені коштом платників податків «соціальні» ефірні сет-топ-бокси випливає, що «соціальної послуги» в кабелі в розмірі 32 телеканалів не потрібно, бо глядач із мінімальним достатком і так їх отримає через ефір. Наполегливість на своєму регулятора у цьому питанні змушує засумніватися в задекларованих 95% покриття «Зеонбуда». До речі, чи не знущанням із найбідніших верств населення буде «подарувати» в обов'язковий перегляд банківський канал про котування курсів валют, акції, цін на золото тощо.

2012 рік, цугцванг

Цугцванг - (нім. Zugzwang - «примус до здійснення ходу») це коли одна зі сторін або обидві одразу не мають корисних або нейтральних ходів, і пересування будь-якої фігури на шаховій дошці призведе до погіршення результату.

Ми опинилися в тій ситуації, коли будь-яка дія або бездіяльність усіх гравців на ринку цифрового мовлення - постачальників контенту, послуг, обладнання - все одно призведе до погіршення ситуації. Тобто робити не можна і не робити не можна.

1. Треба віддати належне сміливості ТОВ «Зеонбуд» будувати цифрове мовлення, його освоєнню мільярда гривень за короткий термін, не знаючи реального покриття України своїм сигналом, спонукати до співпраці масу ТРК. Тарифи «Зеонбуда» без проведення розрахунків, із посиланням на тарифи для аналогового мовлення Концерну РРТ, стали предметом уваги АМКУ.

З інформаційних повідомлень: «Голова Нацради зазначив, що, система кодування є двосторонньою, та провайдер буде бачити, в якому місті скільки підключено сет-топ-боксів: "Це дозволить мати повну картину і приймати рішення про відключення аналогового сигналу там, де вже буде досить користувачів цифрового телебачення"».

Таким чином, завдання державної ваги щодо розбудови інформаційного простору України перекладено на провайдера: він визначатиме, де і коли відключати аналогове мовлення, спираючись не на дані стосовно фактичного поширення свого сигналу, а на інформацію щодо успішності роботи торгових точок з продажу тюнерів.

2. Концерн РРТ не став оператором цифрового мовлення (технічне обслуговування цифрових передавачів проводиться в кращому випадку за застарілими нормативними документами, а саме правилами технічної експлуатації аналогових передавачів), не має достатньої метрологічної бази для вимірів параметрів цифрового мовлення тощо.

3. Телекомпанії не в змозі оплатити послуги провайдера, які не базуються на інформації щодо даних телеперегляду, аудиторії, не мають вагомих аргументів до співпраці із рекламодавцями.

4. Держава, згідно з Законом України «Про телекомунікації», за умов кодування цифрового мовлення та реально не контролюючи поставок сет-топ-боксів, не в змозі через операторів забезпечити надійну мобілізаційну готовність мережі цифрового телевізійного мовлення для особливих потреб, а саме: доведення сигналів сповіщення про стихійне лихо, надзвичайний стан тощо. На останніх уроках повені в Краснодарському краї теж варто повчитися. Нині в РФ у «Технічних вимогах на основні класи абонентських приймачів, телевізорів, CAM-модулів стандарту DVB-T/T2 з підтримкою технологій системи адресного управління, системи оповіщення Цивільної оборони і Надзвичайного стану та електронного уряду» сформульовано конкретні вимоги до тюнерів, які рекомендовано до застосування в цифровій державній ефірній телемережі. Тут, зокрема, базовими вимогами до апаратної частини є наявність USB-інтерфейсу стандарту 2.0, зчитувач універсальної електронної карти та смарт-картки системи обмеження доступу Системи адресного управління (САУ), а також наявність акумулятора і гучномовця, що дозволяють вести енергонезалежний прийом оповіщення протягом 15 хвилин після відключення живлення від мережі. Що стосується програмної частини, то тут обумовлюється обов'язкова підтримка САУ, оповіщень, електронного уряду спеціальних стандартів дескремблірування (декодування) й унікальних наборів ключів оператора зв'язку (російської розробки таких як сімейство «Роскрипт»).

5. Через запровадження кодування вже нині обмежено перелік обладнання та його постачальників, що отримали доступ до ринку приймального обладнання цифрового сигналу з ефіру.

З інформаційних повідомлень: «Член Нацради пані Єлманова-Калетнік запитала: "Не призведе це рішення Нацради (про кодування - примітка автора) до того, що "Зеонбуд" штучно обмежить доступ на ринок компаній - постачальників сет-топ-боксів?", Володимир Манжосов відповів: "Обмеження буде, але воно буде стосуватися неякісних і піратських пристроїв"».

Хто визначає, де «піратське», де «неякісне» обладнання? «Зеонбуд». Прямо як у п'єсі : «-Чия земля? - Калитчинааа!». «Зеонбуд», а не державні органи сертифікації визначають якість; «Зеонбуд», а не відповідні міністерства контролюють виробництво; «Зеонбуд», а не Адміністрація зв'язку України впроваджує відповідну систему умовного доступу до контенту. Виробнику потрібно купити ліцензію на користування цією ж системою умовного доступу. Вартість такої ліцензії є договірною та може впливати на остаточну ціну тюнера, що може обмежити його виробництво в Україні. Втрачаємо сотні робочих місць. Вбудована система кодування обмежує інтегрування приймача цифрового ТБ з іншим обладнанням, а саме з програвачами дисків, домашніми кінотеатрами, смарт-телевізорами тощо. Усі напрацювання ВАТ «Меридіан» імені С.П.Корольова, того підприємства, що готував для внутрішнього ринку приймальну інфраструктуру цифрового телебачення, залишаються лише такими собі внутрішньозаводськими розробками, що тішать власну гордість та викликають розпач через втрату лідерства у власній країні.

Слід із сумом очікувати, що як гелікоптери нашого співвітчизника піднялись у небо за кордоном, так і українські тюнери відкриють ефір за межами України. Таку історію ми могли отримати з так званим мікрохвильовим наземно-супутниковим цифровим телевізійним проектом МІТРІС (Мультиінтеграційна телерадіоінформаційна система), розробленим у Києві, але завдяки ентузіазму вітчизняних учених та фахівців не тільки на Кіпрі, Греції, Малайзії, Алжирі, а й у нас працює ця унікальна технологія. Сподівання на побудову ефірного цифрового телебачення в Україні ґрунтується лише на надії на небайдужих, ентузіастів, яких достатньо у нас. Упевненість породжується необхідністю.

На шахівниці все завмерло. Чи варто грати нову партію?

Слід повернутися на кілька ходів назад, скасувати кодування, зробити нові ходи та виграти партію в першу чергу для глядачів, для телерадіокомпаній, для всього ринку цифрового мовлення в цілому. З участі у турнірі має вийти лише аналогове телевізійне мовлення.

Слід замінити арбітра, в якого одне лише мегазавдання: забезпечити бізнес лише одного гравця на цьому ринку. Своїми кроками з упровадженню цифрового мовлення нинішній склад Національної ради руйнує інформаційний простір України.

*Фраза-символ неухильної волі, рішучості: «Ceterum autem censeo, Carthaginem esse delendam - А крім того я стверджую, що Карфаген має бути знищено», означає, що треба покінчити зі злом, якого більше не можна терпіти. У цьому контексті її треба переозвучити таким чином, щоб українською вона звучала так: «А крім того я стверджую, що весь склад Нацради має піти у відставку».

Довідка про автора:

Олександр Півнюк закінчив Військово-космічну академію імені О.Ф.Можайського (м. Санкт-Петербург, Росія). Проходив службу в Збройних силах на командно-інженерних посадах за фахом «космічний зв'язок». На телебаченні понад 15 років. Розбудовував мережі телеканалів СТБ, КРТ, К1, К2, «Мегаспорт». З 2006 по 2011 рік обіймав посади віце-президента, заступника генерального директора Концерну РРТ з питань технічної політики. Наразі працює над проектом ТВі.