«Вже тиждень, як ми прокидаємось за кіровоградським часом» -  так ще півроку тому починалася більшість статей, присвячених новому проекту обласного телебачення. Майже відразу ж з'явилися коментарі типу: «...проект робиться під вибори, а отже відразу після них його закриють». І дива не сталося.

КОДТРК зважилась на щось абсолютно нове - двогодинне ранкове шоу з власними рубриками, гостьовими майданчиками, ще й у прямому ефірі. Хоча спочатку шоу позиціонувалося ледь не як особиста ідея генерального директора КОДТРК, дуже скоро стало відомо, що проект профінансований Станіславом Березкіним (КОДТРК лиш надавала приміщення) і створювався, власне, для того, щоб позитивно висвітлювати діяльність уряду і Прем'єр-міністра. Запрошенням усіх гостей у прямий ефір займався місцевий осередок БЮТу: редакції просто присилали прізвища й посади «потрібних» людей, залишалося лише безпосередньо привести їх до студії. За принципом «про уряд або добре, або нічого» формувалися випуски  новин. Якщо хтось від БЮТу робив бодай щось публічне -  відправлялася знімальна група, і наступного ранку сюжет з чергової прес-конференції був першою новиною блоку.

Доля «ЗКЧ» після виборів не викликала сумнівів: його закриють. Однак проект раптом видався успішним, з'явилися глядачі і навіть прихильники. За цей час виріс непоганий колектив навчених людей, які могли б легко продовжувати розпочате.

КОДТРК вирішила продовжити практику ранкових шоу, щоправда, змінивши формат. Про це Генеральний директор КОДТРК повідомив колектив програми. Співробітники, сподіваючись на обіцяне продовження, відпрацювали два тижні після виборів, зробивши все можливе, щоб ефір проекту тривав. Слід сказати, що серед тих, хто працював над проектом, були як працівники КОДТРК (їхня робота в проекті була додатковою), так і ті, кого найняли безпосередньо перед проектом - в компанію «Укрінфор», зареєстровану також буквально перед виходом в ефір. Зазначалося, що «ЗКЧ» створений компанією «Укрінфор» за підтримки КОДТРК. Власне, ця компанія (не плутати з «Укрінформом») займалася фінансуванням проекту, тоді як обласне телебачення, як уже згадувалося, лише надало приміщення. Відразу після виборів з ефіру вилучили згадку про «Укрінфор», відтак одноосібним «відповідальним» за вихід проекту стала КОДТРК. Протягом наступних двох тижнів з ефіру шоу очікувано зникла політика, з'явилися цікаві неполітичні гості.

Однак наприкінці другого «поствиборчого» тижня колектив поставили вже перед новим фактом: програма закривається на невизначений термін. Мовляв, у країні робиться казна-що, бюджету немає, проект робити немає за що. Більше того, якщо до цього йшлося про те, що з усіма причетними до створення проекту КОДТРК укладе трудову угоду, то раптом виявилося, що навіть оплатити ці два тижні існування програми без «Укрінфору» керівництво не в змозі. При цьому співробітникам не було повідомлено заздалегідь про призупинення проекту, фактично - про втрату роботи. Виявилося, що всі люди, працевлаштовані компанією «Укрінфор», опинилися на вулиці без грошей і роботи. А за січень (поки вона ще офіційно була співзасновником програми) компанія не виплатила грошей взагалі і навіть не повернула своїм співробітникам трудові книжки.

Усі контакти підтримував Василь Климчук, він же займався питаннями видачі заробітної плати. Відразу ж після другого туру пан Василь поїхав з Кіровограда, пообіцявши, що заробітну плату обов'язково виплатять. Співробітники прочекали повних два тижні. За цей час виявилось, що Василь Климчук самоусунувся від усього, що пов'язувало його з Кіровоградом (в тому числі і від обов'язків перед колективом), а в бухгалтерії загадкового «Укрінфору» гадки не мають, про які гроші йде мова, - мовляв, усім цим завідував Климчук. Таким чином, продюсер відсилає по правду до компанії, компанія - до продюсера. Хто заплатить гроші колективу проекту, не може сказати ніхто.

КОДТРК також не визнає жодних грошових зобов'язань перед працівниками проекту і не робить жодних спроб підтримати співробітників і допомогти їм отримати зароблене: мовляв, проект повністю фінансував «Укрінфор», тож усі претензії до нього. При цьому не береться до уваги те, що останні два тижні програма виходила без згадки компанії, а вся задумка ранкового шоу від початку позиціонувалася як ініціатива обласного телебачення: «Утренняя программа - мечта и головная боль любой телекомпании, которая себя уважает. Идея, что называется, витала в воздухе уже давно» (генеральний директор КОДТРК Сергій Омельчук, «Украина-Центр» від 14 жовтня 2009 року). Тоді як про Станіслава Березкіна йшлося тільки як про партнера: «Еще одним партнером нашего проекта стал Станислав Березкин, мы выходим при его поддержке. У нас уже, слава Богу, бизнесмены и политики стали понимать важность медиа в нашей жизни» (там же).

У приймальні Березкіна теж нічого конкретного не кажуть. То «шеф» у від'їзді, то на нараді, то «передзвоніть завтра».

У цьому всьому є лише один плюс: ті, хто визначали долю проекту, можливо, самі того не розуміючи, подарували кожному обдуреному ними працівнику великий досвід - як професійний, так і особистий. А кожному кіровоградцю - надію на те, що й обласне телебачення може вряди-годи робити щось сучасне і цікаве. Щоправда, надію досить примарну, адже поки що, незрозуміло як довго, жителям області доведеться прокидатися поза кіровоградським часом.

Маргарита Димитрова, колишній літературний редактор «За кіровоградським часом», спеціально для «Кіровоград.proUA.com»

Фото Олега Шрамка, «Кіровоград.proUA.com»