Першу частину інтерв'ю читайте тут.

 

 

- Буде більше каналів, відповідно більше вузькоспеціалізованих каналів. Цифрове телебачення вже існує. Телебачення, яке отримують підписники супутникових систем, воно вже йде в цифрі. Вже можна мати, за бажання, сотні каналів у себе вдома, і вони в основному вузькоспеціалізовані. Мається на увазі, що загальнодоступне безкоштовне телебачення стане цифровим, ну ось удома у людей з розетки, вони отримуватимуть не 10-20-30 каналів, як зараз. Я зараз в моїй київській квартирі від колективного соціального кабельного пакету отримую, здається, 30 каналів. Колись буде 300, і вони будуть вузькоспеціалізованими. Але якщо і далі буде такий спад на ринку, то цим сотням каналів просто не буде звідки взятися.

 

 

 - Дивлячись що ви маєте на увазі під телебаченням. Це телебачення, створене спеціально для Інтернету, чи телебачення, що використовують Інтернет, як засіб доставки?

 

 

- Складне питання. Не готовий на нього відповісти. Я не дуже вірю в перспективи телебачення, яке транслює в Інтернеті. Інтернет це інше середовище, інша культура. Це інший глядач, інший спосіб сприйняття. Я не уявляю людини, яка звикла використовувати Інтернет, у тому числі і як засіб спілкування із зовнішнім світом, яка щось читає у форумах, звикла вести блог, яка звикла переглядати величезну кількість інтернет-ресурсів, що вона тупо сидітиме перед екраном свого комп'ютера і дивитиметься якесь мило. Я вірю тільки в те, що Інтернет - засіб доставки, але всерівно спеціально спакетованого продукту, який зроблений з розрахунком на інтернет-аудиторію. Але з іншого боку, дивіться, на скільки зараз це стає поширеним.

 

- Ні, я не про це хочу сказати. Ви погляньте, зараз, буквально за останній рік, багато інтернет-ресурсів, що існують в російській мережі, почали виробляти спеціальний відео-продукт, відеоблоги. Крім того, дуже активно розвивається російський варіант yotube, де можна знайти, що завгодно. Це особливо актуально у зв'язку з тією інформаційною політикою, яку проводять російські телеканали, тобто події, про які вони не розповідають, не хочуть висвітлювати, на зразок страйків, акцій протесту, всі картинки легко знайти в інтернеті.

 

До речі, чим жорсткіше намагатимуться російські державні канали проводити політику інформаційного замовчування тих новин, які політично не бажані чинною російською владою, тим більше буде зацікавленості в інтернет-аудиторії до інформаційного продукту. Ось в новини в інтернеті я вірю. Можливо, є сенс в комбінованому інформаційному ресурсі.

 

- Я допускаю значний інтерес аудиторії до якихось конкретних форматів. Наприклад, інформаційних, новинних, інформаційно-аналітичних, до якихось серйозних і глибоких коментарів. Але цілий канал – ось у це я не вірю. Це ж і гроші, врешті-решт, чималі кошти, а в інтернеті немає таких грошей.

 

 

- Ну, це треба сідати і рахувати. Зрозуміло, що традиційне телебачення – це жанр вмираючий. Вмираючий для середнього класу, передусім. Це легко простежується за останні десять років. Те, що я говорю, в деякому розумінні стосується минулої епохи в Росії. І частково України, де останніми роками життя теж було не голодне, в усякому разі, судячи з тієї кількості шикарних авто, які з'явилися на вулицях Києва за останні декілька років, модних магазинів, ресторанів, зухвало одягнених людей.

 

Так ось, років 10-15 тому телебачення, безумовно, було важливим засобом для проведення часу середнього класу, який тільки-тільки перші кроки робив. Не було кінотеатрів, не було цивілізованого відеоринку, не було тих способів розваг, які існують зараз. Список країн, в які зараз можна поїхати без візи, налічує майже сотню. З'явилися кінотеатри. Якось почав підніматися вітчизняний кінематограф, я не говорю вже про такі банальні речі, як ресторани, кафе, спортзали, ковзанки, життя стало значно багатшим і різноманітнішим.

 

Коли 15 років тому створювалося НТВ, була абсолютно інша епоха. Ми тоді могли показувати будь-яке кіно, аби картинка була хороша, дзвінка, якісний переклад і люди були готові дивитися «Кіно не для всіх»: можна було 8 Ѕ Феліні в прайм-тайм пустити і отримати чудові рейтинги. А зараз телевізор дивляться в основному люди, які собі не можуть багато дозволити. І ось ще до всякої кризи через це почала змінюватися структура реклами. Рекламодавці, відчувши, що змінюється соціо-демографічна частина аудиторії, вже почали продавати рекламу іншого ґатунку. Скоротилася кількість рекламних грошей від реклами дорогих товарів і послуг тривалого користування. І ця тенденція неминуча, тому що невгамовний глядач іде в інші ніші. Але при цьому телебачення, звичайно ж, залишиться, тому що це якесь дійство, яке однак приємне. Звичайно ж, воно теж змінюватиметься.

 

Ну, напевно, адже бувають програми, які середній клас дивиться. Я впевнений, що якби в Росії відродилася незалежна політична журналістика, то програми в цьому жанрі, особливо під час кризи, коли виникає величезна кількість запитань, на яких немає відповіді, були б дуже затребувані. Їх просто немає. Думаю, що і тут в Україні поява якісно нових програм такого формату викликала б чималий інтерес. Хоча, безумовно, всадити середній клас з ранку до вечора дивитися телеканал – неможливо. Якісь нові формати – ймовірні, але вони працюють недовго.

 

 

- Ви знаєте, я не в захваті від цього питання, я б за нього не проголосував. Поставити питання, по суті, безглузде і хамське невелике досягнення. Розумієте, я приїхав сюди з Росії, де при владі перебуває дуже популярний в Україні Володимир Путін, а мені особисто від нього хочеться блювати. Розумієте, хочу вас запевнити, що для мільйонів людей у нашій країні присутність такого президента є образою патріотичного відчуття, тому що Росія і російський народ заслуговують іншого лідера.

 

 

- Народні маси, тупі, ледачі і недоумкуваті, - я не пам'ятаю, хто це сказав, здається, Валерія Іллівна Новодворська, здається, вона теж когось цитувала. Розумієте, дуже багато людей до влади приводили народні маси. Гітлера теж вибрав народ. А якщо говорити про рейтинг Сталіна або Брежнєва, я думаю, що він був такий же надхмарний, як і у Володимира Володимировича Путіна. Це я тому говорю, що якими б поганими у вас не були політики, все одно вони кращі, ніж наші російські. Хоч би тому, що вони вимушені вести публічний діалог один з одним, у тому числі і за допомогою телебачення.

 

 

- Роблю.

 

 

- Сподіваюся в середині січня.