Що сказати прес-службі АТО?

Що сказати прес-службі АТО?

14 Серпня 2014
13188

Що сказати прес-службі АТО?

13188
Журналісти обурені занадто «совковими», на їхню думку, обмеженнями щодо зйомок на війні. У штабі АТО переконують, що приховують від громадськості не потерті гімнастерки солдатів, а секретну інформацію. «Детектор медіа» продовжує дискусію
Що сказати прес-службі АТО?
Що сказати прес-службі АТО?

У часи класика військової фотографії Роберта Капи про цінність світлини судили, наприклад, із відстані, на яку автору знімка вдавалося наблизитися до об'єкта зйомки. В сучасних війнах, де агресія ведеться під виглядом надання «гуманітарної допомоги», правила інші. Тут найбільше можливостей відзняти ексклюзивні матеріали в тих, хто має найкращі контакти з прес-службою військового відомства.

 

Саме на цьому акцентує відомий фотограф-документаліст Максим Дондюк, про якого йшлося в матеріалі Катерини Толокольнікової «Зйомка АТО: дозволити не можна заборонити». На проблему обмежень зйомок у зоні бойових дій на сході України, якої торкнулася авторка, ніхто з представників прес-служб військових відомств не відреагував.

 

З огляду на складні умови роботи на Донеччині, «Детектор медіа» вирішила з'ясувати, якими правилами керується прес-центр АТО та самі журналісти, фотографи, оператори.

 

Професійні пріоритети

 

Умови роботи Максима Дондюка над документальним проектом у Донецькій області визначаються не лише військовими обставинами. В нього виник конфлікт із прес-службою АТО й журналісткою «Інтера», про який він розповів на сторінці в Facebook. Після цього, як сказав у коментарі «Детектор медіа» Максим Дондюк, він та його колега перебувають у зоні особливої уваги прес-служби АТО. Зокрема, її представники наполегливо застерігають їх від зйомок, оскільки це дуже небезпечно.

 

Речник АТО Олексій Дмитрашківський у коментарі «Детектор медіа» визнав, що має претензії до «того хлопця, який скандалив у фейсбуці». Бо, за словами пана Дмитрашківського, фотограф виявив «нелюдське й неетичне» ставлення до військових, оскільки проводив «таємні» зйомки, а потім «всюди» публікував ці світлини. Як акцентував Олексій Дмитрашківський, такі знімки - чудовий матеріал для військових розвідників, що наражає українські сили на небезпеку.

 

Зокрема, він навів такий приклад: «Я домовлявся про зйомки для журналістів Reuters, а він (Максим Дондюк. - ТК) їздив із ними без узгодження з прес-центром. На мою вимогу вони не робили панорамних знімків, а він робив їх на свій смак, і виставляв їх, де хотів».

 

 

 

Один зі знімків Максима Дондюка, які він публікує в Instagram

 

Однак у кореспондента «Детектор медіа» про ставлення Дондюка до військових таємниць склалося інше враження. У відповідь на прохання ТК уточнити, де саме він веде зйомки, аби ми могли звернутися по коментарі до військового відомства, фотограф зазначив: «Ви при своєму розумі? Вам сказати по інтернету, скільки тут військової техніки й дати точні координати? Я в полі».

 

За його словами, він працює в зоні АТО як фотограф-документаліст. «Окремі фото публікую лише в інстаграмі - без прив'язки до місцевості. Щодо авто Reuters, то я там опинився через те, що це мої друзі. І крім мене, там перебували й кореспонденти EPA та AFP, а також Олександр Глядєлов», - сказав фотограф.

 

Такий «індійський потяг» у салоні однієї машини для зони АТО не дивина. Техніка на Донеччині - на вагу золота, там солдати деколи рушають на передову на квадроциклі з кулеметом. «Часто військовим не дають машин, а садять їх до авто з пресою. Хоча люди зі зброєю в салоні - це дуже небезпечно», - розповів пан Дондюк. За його словами, співчуваючи солдатам, він сам сплачував за таксі для них.

 

Олексій Дмитрашківський запевнив «Детектор медіа», що прес-центр АТО докладає всіх зусиль для співпраці з журналістами. «Ми журналістам не забороняємо знімати. Ми, навпаки, допомагаємо. Обираємо безпечний маршрут і супроводжуємо - щоби їх там не обстріляли, домовляємося про зйомки в тих військових частинах, в яких дозволяє їх вести керівництво АТО», - сказав він. Також речник АТО наголосив, що фотографи мають дбати про безпеку солдат та етику професії. «Якщо цей фотограф такий герой, що викладає фото з солдатами в інстаграмі, наражаючи їх на небезпеку, чого він сам не воює на передовій?» - обурюється пан Дмитрашківський.

 

Схоже на те, що навряд чи в АТО заглиблювалися в тонкощі професії документаліста чи цікавився біографією Максима Дондюка. Між іншим, ідеться про відомого фотографа, який багато зробив для того, щоби голоси хворих на туберкульоз українців почули у міжнародних інстанціях.

 

 

 

Фото - Roman Pilipey

 

Безкомпромісний характер, через який у пана Дондюка часто виникають конфлікти, не завадив йому здобути авторитет серед молодих і старших фотографів. Останні, називаючи його талановитим, додають: «Але він і навіжений». Наприклад, під час зйомок у туберкульозних диспансерах Максим Дондюк відмовлявся вдягати респіратор - щоби не створювати таким чином зайвого бар'єру між собою й хворими.

 

Після менш як чотирьох років роботи в документалістиці він став лауреатом «Конкурсу молодих фотографів «Вілле де Перпіньян» імені Ремі Ошліка - 2014. На здобуття премії Максима Дондюка висунув фоторедактор «Парі Матч» Джером Хаффер. Французький репортер Ремі Ошлік загинув у 2012 році час обстрілу повстанцями сирійського міста Хомс. Чи достатньо цього аргументу прес-службам військовим відомств щодо ціни, яку платять фотографи заради того, щоби виконувати свою роботу?

 

Військова таємниця чи цензура?

 

Конфлікт - не єдина причина нарікань Максима Дондюка. Адже на невмотивовані, на думку журналістів, заборони в зоні АТО скаржиться не тільки він, а й відомий фотограф Олександр Глядєлов, і журналіст телеканалу «1+1» Григорій Жигалов. Нагадаємо, пан Глядєлов заявив: «Те, з чим ми стикаємося тут, нагадує засекречений режим наприкінці радянської доби». 

 

Такої ж думки й журналіст «Громадського ТБ» Богдан Кутєпов. Щоправда, він разом із Мустафою Найємом повернувся з зони АТО із документальним циклом «Восток». Але знімати їм вдавалося «лише завдяки особистим контактам».

 

 

 

Фото з Facebook Анатолія Мартинюка

 

За словами Богдана Кутєпова, найпростіше було домовитися про зйомки з бійцями Нацгвардії, у складі якої переважно активісти Майдану. Складніше вести переговори з солдатами внутрішніх військ, до складу яких входить, по суті, міліція. І найскладніша для ЗМІ категорія - війська Міноборони, серед яких переважають десантники й артилеристи. «Якщо до бійців Нацгвардії можна підійти й нормально поговорити, десантники з військ Міноборони дуже агресивно попереджають: "Не знімайте нас". І якщо в Нацгвардії журналістові просто скажуть: "Ну ти що - не розумієш, що такі й такі речі в сюжеті були зайвими?", то у випадку з десантниками їм загрожують рапорти, дисциплінарні санкції й інша подібна "воєнщина"», - коментує журналіст. За його словами, в Нацгвардії журналістів «Громадського ТБ» впізнавали за стрімами з Майдану, тож спілкування з бійцями складалося вдало.

 

Як розповів журналіст, він намагався дізнатися, за якими саме інструкціями діють бійці Міноборони, однак йому ніхто про це не розповів. «На одному з блокпостів, коли мені забороняли знімати, пояснили, що до блокпостів прикріплені працівники СБУ, які стежать,а потім доповідають у центр, які солдати давали коментарі яким каналам. А потім з СБУ телефонують їхнім командирам, а ті солдатам вставляють чортів», - додав Богдан Кутєпов.

 

При цьому, підкреслив журналіст, він знімав переважно побутові моменти: «Ми не рвалися в штабну палатку знімати карту розташування військових частин. Ми хотіли зняти, як вони заходять на пост, як вони вмиваються зранку чи як виїжджають на операцію».

 

Він переконаний: керівництво Міноборони намагається приховати від громадян України інформацію щодо реального стану українських військових сил.

 

«Як журналіст, я дуже хотів би звернутися до Міноборони й сказати, що як би вони не старалися, нічого в них не вийде. Інформація стирчить назовні і я вважаю абсурдним приховувати її, - сказав Богдан Кутєпов. - Міноборони, називаючи військовою таємницею і прикриваючись секретністю такої інформації як пересування військ тощо, виконує величезне совкове завдання приховати від людей, які фінансують армію, від громадян реальний стан речей, дурість генералітету і недоліки в оснащенні армії, починаючи від потертого військового обмундирування. Тому вони й не хочуть дати солдатам можливості поговорити з журналістами людською мовою. За найдоцільніше генерали, виховані в дусі "болтун - находка для шпиона", вважають наказати всім своїм підрозділам мовчати».

 

Є в репортера «Громадського ТБ» зауваження і до журналістів. На відміну від досвідчених документалістів, які намагаються спочатку поговорити з солдатами, представники ЗМІ, за його словами, відразу вмикають камери. «Порада для журналістів, які хочуть щось зняти, - спочатку просто поговорити. В такому разі у вас буде набагато більше охочих щось розповісти», - сказав Богдан Кутєпов.

 

Найкраще стати «сином полку»

 

Питання про повноваження прес-служби АТО й умови роботи журналістів «Детектор медіа» надіслала прес-службі Антитерористичного центру, якому підпорядковується прес-служба АТО, 11 серпня. Відповідь поки що не надійшла, а телефон Центру в робочий час не відповідає.

 

Керівник Управління інформаційної безпеки Національної гвардії України Юрій Стець надав коментарі «Детектор медіа» відразу - в телефонному режим. Відповідаючи на запитання про те, через що в зоні АТО журналістам і документалістам забороняють знімати навіть побутові сцени, пан Стець зазначив, що в Нацгвардії розпоряджень щодо таких обмежень немає. «У нас у Нацгвардії подібних заборон не існує. Їх вводять у зоні бойових дій - довкола бойових точок. Зрозуміло, що в цій зоні заборонено фіксування будь-яких матеріалів, у тому числі й журналістських - з міркувань безпеки. Щодо інших зйомок у мене немає жодного документа, який регламентує роботу журналіста. І про такий документ від Міністерства оборони я теж не чув», - сказав Юрій Стець.

 

Він акцентував на тому, що з огляду на безпеку в зоні бойових дій, обмеження на зйомки вмотивовані. Відповідаючи на запитання «Детектор медіа» про те, чи планують прес-служби військових відомств України в такому разі знімати відео та репортажі, щоби надавати їх для телеканалів та інших медіа, Юрій Стець сказав, що вже запропонував готувати такі матеріали.

 

Коментуючи, чи полегшило б умови зйомок в зоні АТО впровадження різних рівнів акредитацій, Юрій Стець сказав, що це лише викличе суперечки в представників ЗМІ: «Кожний журналіст намагатиметься довести, що саме він має входити до найважливішої категорії. Я думаю, що на такий поділ більшість журналістів не погодиться, виникнуть суперечки й звинувачення».

 

Ще один спосіб вести роботу в зйомках АТО - прикомандирування до військових частин, коли фотограф чи журналіст постійно перебуває з бійцями та виконує накази їхнього командира. Олексій Дмитрашківський каже, що такі приклади в зоні АТО вже є.

 

 

 

Фото з Facebook Владислава Волошина

 

Наприклад, активно співпрацює з військовими Владислав Волошин. «По суті, він мешкає в зоні АТО разом із військовими й постійно веде зйомки. Я бачив, як він їхав із військовими на БТРі, який обстрілювали, а він продовжував знімати», - розповів Богдан Кутєпов.

 

Пан Волошин раніше співпрацював із телебаченням Міноборони, а після початку АТО брав консультації в «Громадського телебачення» щодо підготовки військового проекту такого формату. «Із цим проектом не склалося, Волошин із колегами викладає відзняті матеріали на Youtube. Ми на "Громадському" часто ретранслюємо їхні сюжети - як людей, які бачать ситуацію зсередини», - додав Богдан Кутєпов.

 

***

«Детектор медіа» поки не вдалося дійти порозуміння між двома «вогнями» - репортерами й документалістами, які рвуться висвітлювати війну, і військовими, які воліють робити свою справу без зайвих очей. Аби дійти консенсусу, обидві сторони мають зважати на те, що їдуть на війну не заради порожньої цікавості, а за покликом професії, й однаково усвідомлено ризикують життям. Адже і Максим Дондюк, і Олексій Дмитрашківський, і Владислав Волошин - українці, які опинилися в обставинах підлої війни і яких розділяють тільки профілі роботи.

 

Перше фото - Левка Стека

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
13188
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду