Що сказати прес-службі АТО?
У часи класика військової фотографії Роберта Капи про цінність світлини судили, наприклад, із відстані, на яку автору знімка вдавалося наблизитися до об'єкта зйомки. В сучасних війнах, де агресія ведеться під виглядом надання «гуманітарної допомоги», правила інші. Тут найбільше можливостей відзняти ексклюзивні матеріали в тих, хто має найкращі контакти з прес-службою військового відомства.
Саме на цьому акцентує відомий фотограф-документаліст Максим Дондюк, про якого йшлося в матеріалі Катерини Толокольнікової «Зйомка АТО: дозволити не можна заборонити». На проблему обмежень зйомок у зоні бойових дій на сході України, якої торкнулася авторка, ніхто з представників прес-служб військових відомств не відреагував.
З огляду на складні умови роботи на Донеччині, «Детектор медіа» вирішила з'ясувати, якими правилами керується прес-центр АТО та самі журналісти, фотографи, оператори.
Професійні пріоритети
Умови роботи Максима Дондюка над документальним проектом у Донецькій області визначаються не лише військовими обставинами. В нього виник конфлікт із прес-службою АТО й журналісткою «Інтера», про який він розповів на сторінці в Facebook. Після цього, як сказав у коментарі «Детектор медіа» Максим Дондюк, він та його колега перебувають у зоні особливої уваги прес-служби АТО. Зокрема, її представники наполегливо застерігають їх від зйомок, оскільки це дуже небезпечно.
Речник АТО Олексій Дмитрашківський у коментарі «Детектор медіа» визнав, що має претензії до «того хлопця, який скандалив у фейсбуці». Бо, за словами пана Дмитрашківського, фотограф виявив «нелюдське й неетичне» ставлення до військових, оскільки проводив «таємні» зйомки, а потім «всюди» публікував ці світлини. Як акцентував Олексій Дмитрашківський, такі знімки - чудовий матеріал для військових розвідників, що наражає українські сили на небезпеку.
Зокрема, він навів такий приклад: «Я домовлявся про зйомки для журналістів Reuters, а він (Максим Дондюк. - ТК) їздив із ними без узгодження з прес-центром. На мою вимогу вони не робили панорамних знімків, а він робив їх на свій смак, і виставляв їх, де хотів».
Один зі знімків Максима Дондюка, які він публікує в Instagram
Однак у кореспондента «Детектор медіа» про ставлення Дондюка до військових таємниць склалося інше враження. У відповідь на прохання ТК уточнити, де саме він веде зйомки, аби ми могли звернутися по коментарі до військового відомства, фотограф зазначив: «Ви при своєму розумі? Вам сказати по інтернету, скільки тут військової техніки й дати точні координати? Я в полі».
За його словами, він працює в зоні АТО як фотограф-документаліст. «Окремі фото публікую лише в інстаграмі - без прив'язки до місцевості. Щодо авто Reuters, то я там опинився через те, що це мої друзі. І крім мене, там перебували й кореспонденти EPA та AFP, а також Олександр Глядєлов», - сказав фотограф.
Такий «індійський потяг» у салоні однієї машини для зони АТО не дивина. Техніка на Донеччині - на вагу золота, там солдати деколи рушають на передову на квадроциклі з кулеметом. «Часто військовим не дають машин, а садять їх до авто з пресою. Хоча люди зі зброєю в салоні - це дуже небезпечно», - розповів пан Дондюк. За його словами, співчуваючи солдатам, він сам сплачував за таксі для них.
Олексій Дмитрашківський запевнив «Детектор медіа», що прес-центр АТО докладає всіх зусиль для співпраці з журналістами. «Ми журналістам не забороняємо знімати. Ми, навпаки, допомагаємо. Обираємо безпечний маршрут і супроводжуємо - щоби їх там не обстріляли, домовляємося про зйомки в тих військових частинах, в яких дозволяє їх вести керівництво АТО», - сказав він. Також речник АТО наголосив, що фотографи мають дбати про безпеку солдат та етику професії. «Якщо цей фотограф такий герой, що викладає фото з солдатами в інстаграмі, наражаючи їх на небезпеку, чого він сам не воює на передовій?» - обурюється пан Дмитрашківський.
Схоже на те, що навряд чи в АТО заглиблювалися в тонкощі професії документаліста чи цікавився біографією Максима Дондюка. Між іншим, ідеться про відомого фотографа, який багато зробив для того, щоби голоси хворих на туберкульоз українців почули у міжнародних інстанціях.
Фото - Roman Pilipey
Безкомпромісний характер, через який у пана Дондюка часто виникають конфлікти, не завадив йому здобути авторитет серед молодих і старших фотографів. Останні, називаючи його талановитим, додають: «Але він і навіжений». Наприклад, під час зйомок у туберкульозних диспансерах Максим Дондюк відмовлявся вдягати респіратор - щоби не створювати таким чином зайвого бар'єру між собою й хворими.
Після менш як чотирьох років роботи в документалістиці він став лауреатом «Конкурсу молодих фотографів «Вілле де Перпіньян» імені Ремі Ошліка - 2014. На здобуття премії Максима Дондюка висунув фоторедактор «Парі Матч» Джером Хаффер. Французький репортер Ремі Ошлік загинув у 2012 році час обстрілу повстанцями сирійського міста Хомс. Чи достатньо цього аргументу прес-службам військовим відомств щодо ціни, яку платять фотографи заради того, щоби виконувати свою роботу?
Військова таємниця чи цензура?
Конфлікт - не єдина причина нарікань Максима Дондюка. Адже на невмотивовані, на думку журналістів, заборони в зоні АТО скаржиться не тільки він, а й відомий фотограф Олександр Глядєлов, і журналіст телеканалу «1+1» Григорій Жигалов. Нагадаємо, пан Глядєлов заявив: «Те, з чим ми стикаємося тут, нагадує засекречений режим наприкінці радянської доби».
Такої ж думки й журналіст «Громадського ТБ» Богдан Кутєпов. Щоправда, він разом із Мустафою Найємом повернувся з зони АТО із документальним циклом «Восток». Але знімати їм вдавалося «лише завдяки особистим контактам».
Фото з Facebook Анатолія Мартинюка
За словами Богдана Кутєпова, найпростіше було домовитися про зйомки з бійцями Нацгвардії, у складі якої переважно активісти Майдану. Складніше вести переговори з солдатами внутрішніх військ, до складу яких входить, по суті, міліція. І найскладніша для ЗМІ категорія - війська Міноборони, серед яких переважають десантники й артилеристи. «Якщо до бійців Нацгвардії можна підійти й нормально поговорити, десантники з військ Міноборони дуже агресивно попереджають: "Не знімайте нас". І якщо в Нацгвардії журналістові просто скажуть: "Ну ти що - не розумієш, що такі й такі речі в сюжеті були зайвими?", то у випадку з десантниками їм загрожують рапорти, дисциплінарні санкції й інша подібна "воєнщина"», - коментує журналіст. За його словами, в Нацгвардії журналістів «Громадського ТБ» впізнавали за стрімами з Майдану, тож спілкування з бійцями складалося вдало.
Як розповів журналіст, він намагався дізнатися, за якими саме інструкціями діють бійці Міноборони, однак йому ніхто про це не розповів. «На одному з блокпостів, коли мені забороняли знімати, пояснили, що до блокпостів прикріплені працівники СБУ, які стежать,а потім доповідають у центр, які солдати давали коментарі яким каналам. А потім з СБУ телефонують їхнім командирам, а ті солдатам вставляють чортів», - додав Богдан Кутєпов.
При цьому, підкреслив журналіст, він знімав переважно побутові моменти: «Ми не рвалися в штабну палатку знімати карту розташування військових частин. Ми хотіли зняти, як вони заходять на пост, як вони вмиваються зранку чи як виїжджають на операцію».
Він переконаний: керівництво Міноборони намагається приховати від громадян України інформацію щодо реального стану українських військових сил.
«Як журналіст, я дуже хотів би звернутися до Міноборони й сказати, що як би вони не старалися, нічого в них не вийде. Інформація стирчить назовні і я вважаю абсурдним приховувати її, - сказав Богдан Кутєпов. - Міноборони, називаючи військовою таємницею і прикриваючись секретністю такої інформації як пересування військ тощо, виконує величезне совкове завдання приховати від людей, які фінансують армію, від громадян реальний стан речей, дурість генералітету і недоліки в оснащенні армії, починаючи від потертого військового обмундирування. Тому вони й не хочуть дати солдатам можливості поговорити з журналістами людською мовою. За найдоцільніше генерали, виховані в дусі "болтун - находка для шпиона", вважають наказати всім своїм підрозділам мовчати».
Є в репортера «Громадського ТБ» зауваження і до журналістів. На відміну від досвідчених документалістів, які намагаються спочатку поговорити з солдатами, представники ЗМІ, за його словами, відразу вмикають камери. «Порада для журналістів, які хочуть щось зняти, - спочатку просто поговорити. В такому разі у вас буде набагато більше охочих щось розповісти», - сказав Богдан Кутєпов.
Найкраще стати «сином полку»
Питання про повноваження прес-служби АТО й умови роботи журналістів «Детектор медіа» надіслала прес-службі Антитерористичного центру, якому підпорядковується прес-служба АТО, 11 серпня. Відповідь поки що не надійшла, а телефон Центру в робочий час не відповідає.
Керівник Управління інформаційної безпеки Національної гвардії України Юрій Стець надав коментарі «Детектор медіа» відразу - в телефонному режим. Відповідаючи на запитання про те, через що в зоні АТО журналістам і документалістам забороняють знімати навіть побутові сцени, пан Стець зазначив, що в Нацгвардії розпоряджень щодо таких обмежень немає. «У нас у Нацгвардії подібних заборон не існує. Їх вводять у зоні бойових дій - довкола бойових точок. Зрозуміло, що в цій зоні заборонено фіксування будь-яких матеріалів, у тому числі й журналістських - з міркувань безпеки. Щодо інших зйомок у мене немає жодного документа, який регламентує роботу журналіста. І про такий документ від Міністерства оборони я теж не чув», - сказав Юрій Стець.
Він акцентував на тому, що з огляду на безпеку в зоні бойових дій, обмеження на зйомки вмотивовані. Відповідаючи на запитання «Детектор медіа» про те, чи планують прес-служби військових відомств України в такому разі знімати відео та репортажі, щоби надавати їх для телеканалів та інших медіа, Юрій Стець сказав, що вже запропонував готувати такі матеріали.
Коментуючи, чи полегшило б умови зйомок в зоні АТО впровадження різних рівнів акредитацій, Юрій Стець сказав, що це лише викличе суперечки в представників ЗМІ: «Кожний журналіст намагатиметься довести, що саме він має входити до найважливішої категорії. Я думаю, що на такий поділ більшість журналістів не погодиться, виникнуть суперечки й звинувачення».
Ще один спосіб вести роботу в зйомках АТО - прикомандирування до військових частин, коли фотограф чи журналіст постійно перебуває з бійцями та виконує накази їхнього командира. Олексій Дмитрашківський каже, що такі приклади в зоні АТО вже є.
Фото з Facebook Владислава Волошина
Наприклад, активно співпрацює з військовими Владислав Волошин. «По суті, він мешкає в зоні АТО разом із військовими й постійно веде зйомки. Я бачив, як він їхав із військовими на БТРі, який обстрілювали, а він продовжував знімати», - розповів Богдан Кутєпов.
Пан Волошин раніше співпрацював із телебаченням Міноборони, а після початку АТО брав консультації в «Громадського телебачення» щодо підготовки військового проекту такого формату. «Із цим проектом не склалося, Волошин із колегами викладає відзняті матеріали на Youtube. Ми на "Громадському" часто ретранслюємо їхні сюжети - як людей, які бачать ситуацію зсередини», - додав Богдан Кутєпов.
***
«Детектор медіа» поки не вдалося дійти порозуміння між двома «вогнями» - репортерами й документалістами, які рвуться висвітлювати війну, і військовими, які воліють робити свою справу без зайвих очей. Аби дійти консенсусу, обидві сторони мають зважати на те, що їдуть на війну не заради порожньої цікавості, а за покликом професії, й однаково усвідомлено ризикують життям. Адже і Максим Дондюк, і Олексій Дмитрашківський, і Владислав Волошин - українці, які опинилися в обставинах підлої війни і яких розділяють тільки профілі роботи.
Перше фото - Левка Стека