Дмитро Тузов: "Якщо Андрій Шевченко, грубо кажучи, пролітає, то треба було втрутитися у цю боротьбу"

17 Жовтня 2005
2055

Дмитро Тузов: "Якщо Андрій Шевченко, грубо кажучи, пролітає, то треба було втрутитися у цю боротьбу"

2055
Каже про можливість власної участі у конкурсі на посаду керівника НТКУ редактор інформаційного мовлення телеканалу "Тоніс". "Каже про можливість власної участі у конкурсі на посаду керівника НТКУ редактор інформаційного мовлення телеканалу "Тоніс".
Дмитро Тузов: "Якщо Андрій Шевченко, грубо кажучи, пролітає, то треба було втрутитися у цю боротьбу"
“Вам чай, каву? – ввічливо запропонував Тузов. - Як ви ставитеся до того, що я поставлю музику? Вівальді – нормально?” Так і підмивало сказати керівнику інформаційної служби ТК “Тоніс” Дмитру Тузову: “Запитання тут ставлю я!” Але до запитань були спостереження: мобільник – простий (я б навіть сказала – демонстративно простий: не для того, щоб випендрюватися, а для того, щоби розмовляти), каву – не п’є (“Кажуть, що кава тонізує, - пояснює Тузов, - але в мене тільки серце вистрибує”, – він і справді настільки енергійний, що кава там була б зайвою), залетів у кабінет – в руках тримав книгу (отже, читає – цікаво що? Піддивляюсь назву “Десять заповедей…” – невже сектант? – і тут же відзначаю, що з виду цілком можливо – аж надто цей Тузов позитивний, так і струменить на всі боки хлорофілом; придивляюсь уважніше: “Десять заповедей журналистики”, Ерик Фіхтеліус, - ну, що ж, може, й не сектант).

Коли текст уже був готовий, зрозуміла, що необхідно зазначити дату розмови і навіть годину. Колись ми так датували тексти для журналу "Детектор медіа" під час Помаранчевої революції – надто швидко все змінювалося. В умовах пришвидшеного часу відбулася й наша розмова з Тузовим. Тому не дивно, що коли ми почали говорити о 10.00 10 жовтня, на запитання щодо можливого призначення президента НТКУ Дмитро сказав майже впевнено: “За моїми джерелами – це Ткаченко”, а вже через годину, переговоривши з кимсь, зазначив: “Ситуація змінилася” (у цей час ТК писала: “У п’ятницю запрошення на зустріч [до Президента Ющенка] отримали Андрій Шевченко, Олександр Ткаченко, Тарас Аврахов. Сьогодні, начебто, до цих трьох міг вже додатися і Дмитро Тузов…»). Другий момент – Піскун. Зранку в понеділок Дмитро Тузов так коментував конфлікт Піскун-Головатий: “Гадаю, в країні вимальовується чітка система противаг всередині самої влади…” і робив дуже цікаві висновки щодо того, що “система противаг” є ще одним гарним важелем контролю над владою. У п’ятницю зранку Піскуна зняли. Не думаю, що від цього втрачає цінність думка Тузова щодо необхідності противаг, але – скажімо так – коригується твердження про її існування.

А почали ми нашу розмову з обговорення того, чим НОВИНИ "Тоніса" відрізняються від НОВИН інших каналів.

- Я взагалі прибічник того, що НОВИНИ мають бути різні – глядачу нецікаво перемикати кнопки й бачити одну й ту саму інформацію.

- Тобто, ми виходимо з того, що глядач НОВИН – це фанат, який дивиться всі НОВИНИ на всіх каналах?

- Ми виходимо з того, що в нас зараз саме така ситуація і в країні, і, відповідно, в інформаційному полі. Навіть якщо дивитися на рейтинги – найвищі показники зараз у новин та політичних дискусій. Люди отримали дуже сильну громадську ін’єкцію – без новин вони жити не можуть. Для інформаційника – це кайф. Тому повторюся: концепція "Тоніса" в тому і полягає, що наші новини мають відрізнятися. Знаєте, коли говорять, ага, той канал показав, а ви – ні, то для мене такі претензії виглядають дивними – а хіба має бути калька? Зате наші випуски нафаршировані інформацією. Коли я дивлюсь новини на інших каналах – а я дивлюсь їх із хронометром в руках і аналізую, скільки пройшло повідомлень в одиницю часу, і коли я бачу, що за 10 хвилин ефірного часу пройшло три розгорнуті сюжети – я розумію, що це, звичайно, класно, але категорично не наш формат. У нас за 10 хвилин проходить 10 повідомлень. Інша наша риса – ми стараємося ніколи не починати з міжнародної інформації. Я вчора сидів перед телевізором і побачив випуск новин, в якому спочатку розповіли про Іран, потім про Польщу, потім про Азербайджан і тільки після того розказали, що порушено кримінальну справу, в якій фігурує Леонід Кучма. З моєї точки зору, такі новини є хворими і їх треба лікувати. Я знаю, що на мене ображаються наші міжнародники, які працюють якісно, аналізують інформацію, а ми дуже часто їхні блоки ріжемо, бо в нас концепція – пріоритет власних українських новин. Я переконаний, що людей найбільше цікавить те, що відбувається на їхній вулиці, а не на їхній півкулі, тому ми стараємося робити новини про те, що стосується якщо не кожного, то більшості наших глядачів.

- А давайте я вас буду запитувати про різні події, а ви будете мені казати, чи могла б ця подія бути топ-новиною сьогоднішнього випуску новин на "Тонісі". От, Головатий з Піскуном сваряться – важлива новина?

- По-перше, я не думаю, що це називається словом “сваряться”. Гадаю, в країні вимальовується чітка система противаг всередині самої влади – це, з одного боку, викликає серйозний спротив, бо людям не подобається не тільки те, що влада свариться між собою, а й те, що ця влада не змогла зреалізувати той кредит довіри, який люди подарували під час революції. Але, з іншого боку, якщо абстрагуватися від того, що все погано, можна помітити, як в країні, поки що на примітивному рівні, але вже вибудовується система противаг, яка дозволяє політикам стежити один за одним. Це інструмент контролю. І я думаю, що коли ця схема буде вибудована і нарешті запрацює – в країні буде дуже важко зловживати владою. Це дуже болісний період, але з іншого боку – з боку творення державного механізму – це речі дуже болючі, але дуже потрібні. Я, до речі, спілкувався із Сергієм Головатим, він мені сказав: “Вибач, я дав невеличку прес-конференцію в аеропорту, а далі в мене 100 днів, коли я не виходжу до преси”. Я його вмовляю: “Сергію Петровичу, але це неправильно…” – “Думайте, що хочете, але в мене, коли я стаю міністром, теж є свої принципи, які я не порушую”.

- А за якою новиною ви зараз найбільше стежите, ви, Дмитро Тузов, і саме сьогодні?

- Мене найбільше цікавить новина, яку ми можемо зробити у співавторстві з ньюзмейкером. Те, що саме ми можемо витягти під час ефіру і те, що в нас на каналі буде сказано вперше – оце і є…

- Добре, запитаю прямо: те, що зараз Президент проводить консультації з приводу призначення президента НТКУ, а вас називали одним з претендентів на вакантну посаду – ця новина вас цікавить?

- Я розумію, до чого ви все це питали. Я вам скажу те, що ви зможете використати в якості новини: виходячи з моїх джерел інформації, президентом НТКУ може стати Олександр Ткаченко. Я не кажу, що це на 100 %, але це виходячи з тієї інформації, яку я маю – свої джерела я не буду засвічувати, з вашого дозволу. Ви запитаєте, чому я не втрутився в цю війну?

- Запитаю, звичайно, – і про вас, і про Докаленка…

- Я точно знаю: якби Віталій Докаленко поставив собі на меті стати президентом Національної телекомпанії, то відсотків на 99 він би ним уже був. Мабуть, у нього були свої причини не захотіти – як ви розумієте, далі я не можу говорити за Віталія, але скажу про себе. Я вважав до сьогоднішнього дня, що якщо є реальний кандидат, який намагається щось змінити на Першому Національному – я кажу про Андрія Шевченка – то йому треба дати час, щоб він це зробив. Але якщо складається ситуація, коли Андрій Шевченко, грубо кажучи, пролітає, тоді я розумію інше – треба було втрутитися в цю боротьбу. І не тільки з кар’єрних міркувань. Мене страшенно дивує ця ситуація із записаним інтерв’ю Президента. От насправді, мене дуже дивує, яким чином це взагалі можна визначати – що глядач має слухати і що він почути не має. В ідеалі такі інтерв’ю треба давати в прямому ефірі, і навряд чи якісь паузи чи стопи могли б сильно зіпсувати картинку. Але ситуація з монтажем інтерв’ю Президента для мене є дивною. І я розумію, що є речі… Але я б не хотів займатися критиканством – повторю лише: потрібен певний проміжок часу, щоб змінити новини на Першому Національному.

- Суто гіпотетичне запитання: як би ви діяли, якби стали президентом Національної телекомпанії?

- Уявіть: величезна компанія, яку ніхто не контролює, невідомо, що там всередині відбувається, дві тисячі людей штату… Скажу відверто, у мене перша реакція була така – прийти у свій перший робочий день і сказати: “Добрий день! Всіх звільнено”. Крапка. Потім я розумію, що це нереальний сценарій. Він, очевидно, необхідний, але нереальний. Тому що після революції наші люди навчилися обстоювати свої права і взагалі себе захищати. Ми зараз не говоримо про таланти цих працівників, але я точно знаю, що на наступний день буде забарикадовано усі входи й виходи і президент НТКУ, який зробив таку заяву, не зможе зайти у свій робочий кабінет.

Інший напрямок – те саме плюс бюрократичне лукавство. Прийти і оголосити, що організація реформується, скасовується одна організація, утворюється інша з іншою назвою, з першої всіх автоматично звільнено, у другу – призов тільки тих людей, яких адміністрація забажає бачити. Це те саме – тільки в бюрократично прийнятній формі. Але я б запропонував третій варіант, який на словах я виклав трьом людям, яких дуже поважаю, - мене в усіх трьох випадках уважно вислухали і жодна людина не сказала “ні”. Варіант такий: прийти і сказати “Добрий день, всі професіонали працюють”. Країні не вистачає не лише політиків, космонавтів та Оскарів – країні також не вистачає телевізійних професіоналів: режисерів, звуковиків, журналістів, продюсерів… Тим паче - на Першому Hаціональному. Тому я готовий був би підписатися під фразою: “Жодного професіонала не буде звільнено. Дмитро Тузов”. Можете повісити це на дошці оголошень.

- Наскільки я розумію, песика зарито у слові “професіонал”…

- Люди ж заявляють, що вони професіонали? Заявляють. Дуже добре. Їх треба в цьому підтримати. Я не знаю, скільки ТВО (телевізійно-виробничих об’єднань) нині в структурі НТКУ, але всі вони мають отримати статус самостійних гравців, перетворившись на самостійні продакшн-студії. Далі, яким чином розрулити цей конфлікт, щоби всі три профспілки були згодні, і люди не вийшли на барикади? Є президент НТКУ і є Наглядова рада, скажімо, якщо мова йде про бюджетне фінансування, а це наші з вами гроші – гроші платників податків, то Наглядова рада виробляє пакет замовлень на виробництво програм, всім ТВО даються рівні умови і визначається термін – три місяці… Знаєте, терпіли більше – терпіли 14 років цю НТКУ, в тому вигляді, в якому вона зараз є – тож три місяці можна ще потерпіти. Три місяці продовжується бюджетне фінансування. Усі працюють. На державній техніці. У державних приміщеннях. Там такі класні студії – ви були там? – ці студії пристосовані для глобальних ток-шоу, там будь-що можна робити… Але в цей час, коли оголошено, що жодного професіонала не буде звільнено, треба підписувати меморандум з усіма трьома профспілками, бо правила гри вже прозорі. Всі погоджуються з тим, що в прозорих умовах людям дається можливість працювати, працювати на державному фінансуванні і робити достойний продукт? Якщо всі погоджуються – підписується меморандум. Після цього проходить інкубаційний період – три місяці, коли наступає момент Ч, збирається Наглядова рада і дуже простим способом – вставляючи касету в магнітофон, проглядає усі записані пілотні проекти. Але все це за умови, що Наглядова рада – це справді авторитетні люди. І насправді, коли ручки – ось вони! – не під столом, бо цей тендер проводиться не під столом, то пакет програм, за які держава готова платити, визначається голосуванням. Причому держава в даному разі – це не просто якісь чиновники, як це було раніше, а ті люди, яких ми обрали і яким ми довіряємо. Якщо треба, то 15 українських телеканалів ведуть прямий репортаж про це.

- Тут є дві проблеми – авторитети і критерії… Де ми знайдемо стільки авторитетів, щоби утворити з них Наглядову раду?

- Це проблема…

- А як могла скластися така ситуація в країні, коли бракує авторитетів?

- Думаю, причин тут багато, але відповідь моя така: це питання еволюції. Поки що нам доведеться цих авторитетів… призначити. Думаю, так. Не референдум же з цього питання влаштовувати? Єдине: там не має бути людей, замішаних у гучних корупційних скандалах, приміром, тих, які свого часу частоти ділили… Бо ми знаємо, як вони їх ділили. І, чесно, особисто я готовий на рейки лягти, щоб їх там не було…

- До речі, з приводу рейок – проблеми з частотами виникають у всіх каналів, багато хто реагує на них пікетами, голодуваннями, демонстраціями… "Тоніс" теж має проблеми – але ніяких публічних проявів…

- Після революції будь-який пікет – це по-перше, банально, по-друге, в цьому є момент спекуляцій.

- Повернімося до вашої концепції реформування НТКУ. З приводу продакшн-студій. Ми знаємо, що це нормальна схема на сьогодні – кожен комерційний канал має навколо себе кілька кишенькових продакшн-студій, які виконують фактично прямі замовлення…

- Справді, схема така є, вона мені не подобається, але я сподіваюся, що тут вдасться її уникнути. Тим паче, що в цій ситуації ідеться про державні гроші. І я певен, що якщо великий канал почне працювати у відкритому конкурентному середовищі, і це дасть гарний телепродукт, який, відповідно, дасть гарний рейтинг – то решті каналів теж доведеться на зміну конкурентного середовища реагувати адекватно.

- Який у вас прогноз на те, як перебігатимуть наступні парламентські вибори, і як це відіб’ється на інформаційному мовленні?

- Пора буде дуже бойовою, але й дуже цікавою. Бо, слава Богу, зі свободою слова у нас проблем не існує. Хто б що не розповідав. Коли мені говорять, що канал наражається на утиски, тому що на ньому з’являються Тимошенко, Турчинов, Томенко – прошу, напишіть великим літерами – це А-Б-СУРД! Ми втомилися запрошувати в ефір Віктора Януковича, ми втомилися запрошувати Юлію Тимошенко… Якщо ви можете нам посприяти через свій засіб масової інформації, то я через вас гарантую цим політикам чай, каву, прямий ефір без купюр, гарячий діалог. Але це буде діалог. Бо в нас формат такий – у нас політик не може прийти і тарабанити в ефірі. Ні. І я завжди кажу: “Люди, поважайте ведучого, який працює з вами в студії – він виконує свою роботу”. Тобто, з боку журналістів і з боку каналу проблеми свободи слова не існує. Вона існує з боку політиків.

- Чому?

- Думаю, що багато політиків не готові до прямих ефірів. Не готові до того, що ведучий не виконує функцію статиста, а ставить дошкульні запитання. Є бійці. Але їх мало. Юлія Тимошенко – це, безсумнівно, боєць. І ця її п’ятірка – це все бійці, спікери, вони готові до будь-яких ефірів. До речі, похвалюся вам: Олександр Зінченко після своєї відомої прес-конференції перший ефір провів на "Тонісі" з усіма незручними питаннями. Розкажу вам ще історію. Петро Порошенко був у нас тиждень тому – дуже важкий політик для спілкування. Це танк, який їде на тебе… Якщо ти не будеш людиною з гранатометом – тебе просто розчавить, тебе не буде в студії. У нас останній ефір відбувався дуже нервово. Я думаю, що Петро Олексійович не образиться на мене, якщо я розповім, що далі відбувалося в кулуарах. Він сказав мені таку фразу: “Якби я тебе не знав, то я б думав, що тобі мене замовили…” – мовляв, ведучий був дуже агресивний. І тим не менш, навіть після цього ми з ним домовилися за тиждень знову зустрітися в нашій студії.

- А що це за нове віяння серед наших політиків “тобі мене замовили”? Мовляв, не син Президента облажався, а журналісти “замовлення” відпрацьовують…

- Так все це - віддзеркалення нашої політики, вибачте. Для вас же не є відкриттям, що в нашій країні в усьому винні журналісти? Я до цього звик і вважаю, що до всього треба ставитися по-філософськи. Скажу так: не знаю, чи справедливі розповіді про те, хто з політиків скільки заробляє на лобіюванні якого законопроекту і які валізи з грошима ходять в парламенті – бо нікого за руки не схопили – але всі ми бачимо, що в українській політиці не залишилося бідних людей. Думаю, що екстраполяція цих звичаїв відбувається з боку політиків і на журналістів. У нас були випадки, коли приходить на ефір людина – я свідомо це кажу – депутат з поважної фракції і намагається перед ефіром всунути мені в кишеню пачку банкнот. Ми не є дивні люди з іншої планети – нам, звичайно, потрібні гроші: для себе, для сім’ї, для розкрутки каналу, але ми знаємо: якщо в цій позиції ми почнемо брати гроші, то ми нормально працювати не зможемо. І це вже все – або ти вбиваєш себе і всю подальшу перспективу і – заробляєш гроші, або працюєш, але гроші не береш.

- До речі, з приводу перспективи і грошей: ми знаємо дуже багатьох журналістів, які і гроші брали, і власну професійну перспективу вбивали, але спокійно працюють далі. Тож досвід показує, що ваші міркування – логічно правильні, але дійсності не відповідають…

- Я не кажу, що в нас в країні всі журналісти кришталево чисті… Я розумію, що комусь вдається поєднувати… Але я сумніваюся, що це гарно… Я навіть не буду зараз говорити про клінічні випадки… І взагалі, давайте без пафосу. Я кажу про інше: от, зараз зміни, які відбуваються, вони є логічні, і країна має цим перехворіти. Я, наприклад, був здивований статтею “Все не так” Сергія Рахманіна в “Дзеркалі Тижня” (ДТ). Мене вразило те, що вона вийшла в такому ліберальному виданні, як ДТ, а не в якомусь бойовому листку. Тому що ця газета є орієнтиром для ліберально налаштованих людей в країні, і саме цей клас людей їй безмежно довіряє. І коли там гагахають – “проти всіх законів фізики”, як казали у фільмі “В бой идут одни старики” – абсолютно однобічну позицію, побудовану суто на емоціях, то для мене це є дивним. І я думаю: невже так сильно вдарило по голові, що навіть ліберальне видання не змогло втриматися від мочилова? В принципі, речі, побудовані на емоціях – це не журналістика. Одна сторона конфлікту – це не журналістика. Для мене це є, з одного боку, певний симптом, що це з’явилося саме у ДТ. З другого, це наслідок психологічного шоку, від того, що відбувається в країні після революції – причому згадайте, що революція теж відбувалася на емоціях, і всі повірили в те, що одного прекрасного ранку ми прокинулися в європейській країні. Але не буває казок. Не можна лягти спати в одній країні – а прокинутися в іншій. Дорослі люди, давайте не будемо вигадувати казки, щоби потім в них палко вірити і ще палкіше розчаровуватися. До цієї казки “Україна – нормальна європейська країна” – нам ще довго жити і багато над тим працювати.

Зате який драйв нині працювати журналістом – те, що раніше відбувалося за ширмою, нині – на поверхні… Вся та система противаг, про яку ми говорили – ось вона, бери і аналізуй… Звичайно, це теж дещо утопічні твердження – ніколи не буде такої ситуації, що уся інформація буде відкритою, але, погодьтеся, її стало значно більше. Там, де раніше все розрулювалося в одному окремо взятому кабінеті, тепер вибухає грандіозним скандалом… Звичайно, це неприємно учасникам сканадалу, звичайно, це б’є по свідомості людей, які за цим скандалом спостерігають… Але з точки зору функціонування інформації в суспільстві ситуація є якісно іншою.

- І, тим не менш, коли я заговорила про професійну етику – ви тут же сказали слово “пафос”. Внутрішньо не маєте негативу до тих колег, які – скажімо так – не гребували обслуговувати попередню владу за гідну винагороду?

- Та нехай працюють… На їхньому тлі ми будемо вигідно вирізнятися. Вважаю, що проект "Тоніс" зміг відбутися тільки тому, що була викривлена загальна ситуація. Бо якби всі були красиві та незаангажовані, ми з тими стартовими умовами, які мали, взагалі б не прозвучали.

- Ви сказали, що в країні немає проблем зі свободою слова. А як ви реагуєте на зміну виборчого законодавства, коли відтепер виборчі комісії можуть пред’являти претензії до ЗМІ аж до закриття?

- Я думаю, закриття – це нереально. А претензії – претензії всі можуть пред’явити, будь-яка людина… Якщо в когось виникають претензії до мене, то я кажу: “Зустрінемося в суді, але я прийду туди з адвокатом і обґрунтую позицію каналу, що, чому і як ми зробили. І, повірте, з цим сперечатися буде досить важко”.

- Часто погрожуєте судом?

- Ні, але буває. Наприклад, один з депутатів направив мені депутатський запит щодо того, що ми в ефірі сказали, ніби він порушує депутатську етику – вживає ненормативну лексику на засіданнях. Я йому пред’явив свої аргументи: купку звернень депутатів до комісії з депутатської етики. Інцидент було вичерпано. Ще була пара таких ситуацій, але я вважаю їх робочими.

- А позивачем в суді ви були?

- У нас була ситуація, коли нашу журналістку примусили вимкнути камеру в дуже жорсткій, грубій формі – чесно кажучи, трохи не побили. Ми виставили позов про перешкоджання професійній діяльності журналіста і не довели цю справу до суду тільки тому, що пожаліли виконавців, яким дали команду зупинити зйомку. Вони виявилися, фактично, заручниками… Хоча, знаєте, іноді варто карати виконавців, щоби інші знали, що з ними може бути те саме. Але ми вже не стали саджати до в’язниці батька двох дітей, тим паче, що наші в’язниці і так переповнені тими, хто вкрав дві курки, а не телеканал чи завод.

- От, ви ще говорили, що хочете запросити в ефір Януковича…

- І не тільки Януковича, я через ваше видання хотів би запросити до нас на ефір і Януковича, і Медведучка, і Шуфрича… Шуфрича ми, до речі, вже запрошували на ефір коментувати історію про побиття пана Нестора під час переведення до СIЗО Івана Різака. Він мав дискутувати в прямому ефірі з Юрієм Оробцем, якого теж колись побили на виборах у Мукачевому. Шуфрич спочатку погодився, а потім передав нам через секретарок, що не може прийти.

- В якості кого ви їх запрошуєте?

- Як ньюзмейкерів…

- Але чи не здається вам, що їхнє ньюзмейкерство доволі штучне. Той же Янукович – хіба він не політичний труп, чиє ньюзмейкерство існує тільки на телеекрані?

- Якщо я почну давати свої оцінки – я перестану бути інформаційником. Мовляв, ні, Янукович, ти більше не лідер фракції “Регіони”, ти – труп… Можливо, тоді я стану аналітиком. Запрошуючи Януковича в ефір, я виходжу з того, що Янукович для певної частини соціуму є носієм певних ідей, отже, вони орієнтуються на Януковича як на лідера опозиції. З огляду на це, хто сказав, що він не має права бути присутнім в телевізійному просторі? Ви запитуєте – для чого це потрібно? Повертаємося на початок нашої розмови. Люди зараз присіли на інформаційні випуски. Люди хочуть зрозуміти, що відбувається в країні і що буде з країною далі. Вони повинні бачити весь спектр, тоді наступні парламентські вибори будуть більш-менш осмисленими. Янукович, до речі, у нас не був, хоча я можу на пальцях перелічити політиків, які не були в нас у студії. Я розумію, до чого ваше питання – далі ви мене запитаєте, за кого я, за білих чи червоних, за Вітю чи за Юлю? Звичайно, в мене є мої погляди і переконання. Але щойно мої політичні симпатії стане помітно з екрану – я вважаю, мені треба буде звільнятися з посади керівника інформслужби.

Розмовляла Леся Ганжа, для "Детектор медіа"

Читайте також:

Віктор Ющенко може призначити керівника НТКУ завтра – джерело в Секретаріаті

Ющенко знову взяв тайм-аут щодо призначення керівника НТКУ?

Ірина Геращенко: "Щодо бази створення Суспільного ТБ – то це для Президента питання дискусії".

Запитання „Детектор медіа”: За останні кілька днів українські політики зробили кілька резонансних заяв щодо корупції у вищих ешелонах нової влади. Як ви гадаєте, чи стануть ці теми приводами для журналістських розслідувань на ваших каналах?

Працівники ТОНІСу - "Заслужені журналісти України"

Коли все закінчилось, приїхала кінохроніка…

Віталій Шевченко: „Президент говорив, що Нацрада має жорсткіше ставитися до порушників”

Призначення президента НТКУ знову відкладається?

В конкурсі концепцій перетворень Національної телекомпанії переможця немає
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для "Детектор медіа"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2055
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду