Тележурналіст В'ячеслав Піховшек: "З Кучмою ми зійшлися після Конституційного договору"

6 Жовтня 2005
1717

Тележурналіст В'ячеслав Піховшек: "З Кучмою ми зійшлися після Конституційного договору"

1717
Річ у тім, що я не є великим апологетом усталених постулатів журналістської етики: журналіст проти влади. Етика журналіста-кінолога - сторожові пси демократії. Я не кінолог за своєю суттю.
Тележурналіст В'ячеслав Піховшек: "З Кучмою ми зійшлися після Конституційного договору"
- Як ти познайомився з Кучмою?

- Це було в лютому 1995 року. Несподівано для багатьох ту кампанію було виграно і з'явилася можливість щось робити на телебаченні. Віктор Лешик запропонував мені робити "П'ятий кут". Але не це було приводом для зустрічі з Кучмою. Приводом стало те, що я опублікував кілька статей про нове пришестя дніпропетровців під назвою "Не народися щасливим, а народися дніпропетровцем". Горбулін і Кучма зрозуміли, що я їх "упаковую" в логіку дніпропетровців. А вони швидше готові були до того, що їх назвуть представниками військово-промислового комплексу. Звичайно, тоді ще було на слуху протистояння Ляшка та Щербицького. І Кучма захотів познайомитися, щоб справити враження. Він завжди хотів справляти враження.

- А як ти став довіреним журналістом Кучми?

- З Кучмою ми зійшлися вже після Конституційного договору 95-го року, коли лунало дуже багато критики щодо його авторитаризму, надмірної концентрації повноважень. Для початку йому був потрібен співрозмовник. А слухати я вмію. З його текстами я почав працювати із 2002 року, після парламентських виборів, у яких виграла "Наша Україна". Я не можу сказати, що я автор ідей, але те, що я автор текстів, це так. Ідеї були його.

- Про моральний аспект цієї співпраці. Тебе не бентежило, що ти, будучи спічрайтером Кучми, залишався журналістом? - Річ у тім, що я не є великим апологетом усталених постулатів журналістської етики: журналіст проти влади. Етика журналіста-кінолога - сторожові пси демократії. Я не кінолог за своєю суттю. Я ніколи не вважав, що служити державі - це погано. І зараз так не вважаю.

- А ти ставиш знак рівності між державою й Кучмою?

- Думаю, що такий знак рівності існуватиме завжди, якщо говорити про той період. Кучма тоді не уособлював Україну як державу та суспільство одночасно. Але те, що він уособлював собою державу, то це точно. З ним можна було дискутувати на багато тем, інколи навіть переконувати. Він цікава людина. Для нього Україна залишилася великою мірою невідомою Україною. Адже Україна - це не тільки Схід, не тільки Захід. Коли він приїжджав у будь-який регіон України, йому демонстрували те, що я іронічно називаю "регіональною специфікою". От у нас у Чернівцях трембіти, а у нас на Закарпатті ще щось. Україна - то не "купа" регіональної специфіки. У цьому контексті Ющенко неадекватний, бо він не розуміє, що Східна Україна почуває себе почасти партнером, почасти другом, почасти конкурентом Росії. Не знаю, чи з'явиться найближчим часом такий політик, який розумітиме все це.

- Те, що ти кажеш, не пояснює того (і, до речі, ти не відповів на це питання й у січневому інтерв'ю "Телекритиці"), чому ти все-таки виступав адвокатом тієї влади, коли вже було відомо про всі зловживання, коли був у розпалі "касетний скандал"?

- Дуже багато людей у сучасній українській політиці є зрадниками. Кучма їх вивів у люди. А вони його зрадили в той момент, коли йому стало важко. Я не хочу бути зрадником.

- Нинішня влада, на твою думку, втручається в роботу ЗМІ?

- Не втручається. Інша справа, що незрозуміло, у чому полягає інформаційна політика взагалі. Із цим пов'язана й війна навколо громадського телебачення, бо влада ніяк не може вирішити, чого вона хоче. Взагалі, Ющенко не робить того, що він мав би робити в інформаційній політиці, як людина, котра будує дійсно європейську країну. Що йому потрібно зараз? Йому потрібна, послуговуючись терміном Гегеля, пропедевтика. Тобто багато просвітницьких програм, роль яких частково виконував "Епіцентр".

- "Епіцентр"? Який саме?

- Мирного періоду. Коли 70 відсотків людей вважає, що треба все забрати й переділити, це свідчить про глибоку неосвіченість цих людей. Не можна інколи йти на повідку громадської думки. Коли Польща переходила до приватної власності, там виходили програми на телебаченні, де пояснювалося, що приватна власність - це важливо, що вона має бути захищена законом, що люди мають заробляти самі на себе. У нас цього не було за Кучми, нема й зараз. А де гарантія того, що такі програми з'являться після виборів? Шевченко очолює УТ-1 уже 8 місяців. Чому там не з'явилися інформаційно-аналітичні програми? Ну добре, це складно. Ніхто, можливо, не хоче зі мною конкурувати? Але чому не з'явилися ток-шоу?

- Але ти зараз теж не робиш такого формату програму.

- Ну я ж їх не роблю не тому, що не хочу. Мене в такі умови поставило керівництво "1+1". Але я цю тему постійно порушую через пресу й у приватних розмовах із начальством, що я хочу попрацювати в умовах відсутності цензури. Бо так склалося в моєму житті, що я дуже мало працював за відсутності цензури.

- Дуже дивно чути про це саме від тебе...

- Дивно, не дивно, але я знаю, про що кажу.

- Дивно тому, що я чула від багатьох журналістів, які працювали в ТСН, що цензурою займався саме ти.

- Якось ми все одно знаходили спільну мову. Там було семеро журналістів, які пішли з ТСН за два дні до виборів, двоє потім повернулися. Юлія Бориско пішла від цензури Піховшека й почала давати сюжети про Нікопольський феросплавний на ICTV, тепер їй пощастило, вона перейшла на УТ-1.

- Чи змінилося твоє особисте світосприйняття після Помаранчевої революції, можливо, навіть у ставленні до своєї роботи?

- У сенсі моєї роботи... Сьогодні є свобода преси. Її ніхто не контролює, люди говорять, що хочуть.

- А що, потрібно контролювати?

- За Кучми був контроль. Сьогодні набагато легше, ніж було тоді. Це позитивні зміни в роботі. Можна Ющенка критикувати "через телевізор", і ніхто тобі нічого не скаже. Чи, наприклад, ставити складні питання політикам... Щодо громадської думки, якщо це й привело до якихось змін, то поки що до досить мінімальних. Мені здається, що люди як були наївними, так і залишилися такими. Процес дорослішання нації тільки почався. Люди й далі "ведуться" на софістиковані форми популізму.

- Але, говорімо відверто, на попередніх виборах ти особисто цією наївністю користувався.

- Ні, я апелював, щоб мене не ловили потім на суперечностях, до здорового глузду. Я не користувався тим, що люди саме такі. Це не погано. Це мене не підвело. Бо, думаю, усі зараз бачать, що одне покоління мільйонерів замінило інше покоління мільйонерів.

- На свій захист ти завжди кажеш, що, мовляв, викладав тільки факти. Але ти прекрасно розумієш, що від того, як ці факти скомпільовано, залежить, як сприйматиметься інформація. - Я був проти Ющенка у виборі цих фактів.

- Чому? Невже це найбільше зло для тебе?

- Ні. Я бачив в Ющенкові не так зло, як із точки зору громадської думки, надто просту форму розв'язання дуже складних проблем. А в простих рішеннях закладено пастки. Люди на Майдані це все максимально огрубили. Вони сказали: буде Ющенко - буде все добре. Можливо, так і має бути в момент революції, не знаю. А що зараз відбулося з Віктором Андрійовичем? На нього починає звалюватися відповідальність навіть за ті рішення, які приймав не він, а якийсь районний начальник або жек. Усе це через те, що структура держави залишилася авторитарною. А люди так і не розуміють, що треба брати відповідальність на себе.

- Але все-таки повернімося до компіляції фактів. Усім відомий скандал з інтерв'ю кардинала Гузара, яке було використано тобою для маніпуляції. Чому ти це робив тоді?

- Це була виборча кампанія 2002 року. Тоді застосовувалися різні технології, зокрема, лунали закликали до насильства. У ситуації з Гузаром було зроблено - хоч як це дивно не в "Епіцентрі", а в ТСН - таку маніпуляцію. Думка Гузара зводилася до того, що люди не повинні застосовувати силу, люди мають бути терплячими, але одночасно влада має розуміти свою відповідальність. В ефір пішло перше, що люди не повинні застосовувати силу. Оскільки Ватикан є дуже шанованою мною бюрократією, вони зробили свій технічний запис. І відповідно в одному із тижневиків надрукували повну стенограму інтерв'ю. Я потрапляю в неприємну ситуацію, уже в самому "Епіцентрі" мені доводиться вибачатися перед Гузаром.

- Але це ж було зроблено свідомо?

- Так.

- Тебе це попросили зробити чи ти сам?

- Спрацювала самоцензура. Після цього я отримав листа від кардинала, де він написав, що приймає вибачення. Але це справді одна із неприємних сторінок у моїй роботі. Насправді я не люблю таким займатися.

- А чому ти на той час не відмовився від редакторства в ТСН?

- Тому що про це мене попросив Роднянський. Як співробітник каналу я не вважав за можливе відмовитися.

- Якщо повернутися до розмови про відсутність аналітичних програм, як ти оцінюєш ток-шоу Шустера, яке нещодавно з'явилося на каналі ICTV?

- Думаю, що це достатньо далеке від України ток-шоу. Чи то редактори, які там працюють, чи сам Савик не відчувають нервів українського суспільства або не вміють їх зачіпати.

- Але ефір у них достатньо "живий"...

- Рейтинги доводять, що рівень цього ток-шоу не є високим. Завжди виникають труднощі у ведучого, що приїхав з іншої країни: йому складно знайти спільну мову із країною, у яку він приїхав.

- Наскільки відомо, ти маєш бажання робити аналітичну програму. Можеш дати гарантію, що не використовуватимеш ті методи, які використовував в "Епіцентрі"?

- Звичайно, бо зникли обставини цензури. Її реально не існує. Кучма не при владі. Усі ті команди, які працювали за Кучми, також не при владі. Ця влада не демонструє ніякої схильності до цензурування інформації. Вона навіть поводиться так, наче вона не влада.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1717
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду