Телеканал «Ера» має чотири випуски спортивних новин на 5,5 години мовлення загалом на добу. Керівник спортивної редакції телекомпанії «Ера» Денис Зерченко в інтерв'ю «Детектор медіа» розповів, завдяки чому «Ері» вдалося зберегти спортивні новини на тлі їх тотального скорочення на українському телебаченні.

На думку пана Зерченка, спортивні новини на телеканалах «Інтер» і Новий закрили не через погані рейтинги. «Їх (спортивні новини. - ТК) почала знищувати футбольна Прем'єр-ліга, яка на вимогу двох загальнонаціональних телеканалів погодилася, що тільки вони мають право знімати матчі чемпіонату України, а всі інші мають платити за картинку. І це називається розвиток футболу? Раніше на всіх загальнонаціональних каналах у новинах були фрагменти футбольних матчів. А зараз ми маємо давати замість відео тільки таблички», - зауважив він.

Журналіст вважає, що спортивним теленовинам важко конкурувати в оперативності з інтернетом. А крім того, їм доводиться воювати за увагу глядачів із телешоу. Та незважаючи ні на що, на його думку, спортивні програми дають заряд позивної енергії й хороших емоцій. Сам Денис Зерченко намагається привернути увагу глядачів саме емоційною подачею. «Ми даємо оцінку в новинах уже багато років, і нічого, світ не перевернувся», - каже він.

- Денисе, майже всі загальнонаціональні канали цього року закрили спортивні новини. Яким чином телеканалу «Ера» вдалося зберегти спортивне мовлення і спортивну редакцію?

- Я на «Ері» працюю з 2001 року. І протягом цього періоду в нас ні на тиждень не припинялося спортивне мовлення. У нас завжди були новини або спортивні програми, або щоденники спортивних змагань. Концепція телеканалу - спортивне мовлення має бути обов'язково.

Чому спортивним новинам зараз так важко на українському телебаченні? Тому що їм важко конкурувати з інтернетом та ігровими телешоу. А спорт, на мою думку, все ж краще, ніж сидіння в інтернеті або перегляд телесеріалів. Бо спортивні новини закликають людей займатися спортом, показуючи позитивні емоції і надаючи заряд енергії. Це ж краще, ніж дивитися кримінальну хроніку? Не хочу нікого ображати, але в нас у теленовинах практично повністю один негатив. Тому спортивні новини на телеканалах повинні бути.

- Скільки годин спорту на вашому каналі? Які програми ви виробляєте?

- Останні чотири місяці в нас транслюється 15-хвилинна програма «Олімпійський виклик» - проект, який ми робимо спільно з Національним олімпійським комітетом. З 16 вересня повертаються 5-хвилинні спортивні новини, які призупинялися на літні місяці. Тепер вони йтимуть тричі зранку о 6.00, 7.00 і 8.00 і один раз увечері о 23.15. Я задоволений, що вдалося відновити випуск о 8.00. Раніше в нас були випуски о 23.15 і 1.10 ночі. Так ось випуск о 1.10 ми перенесли на 8-му годину ранку. Тепер нас більше дивитиметься місто. Тому що село здебільшого дивиться нас о шостій і сьомій, а місто - о восьмій.

Сподіваюся, що ми розширимо спортивне мовлення, бо попереду ще Олімпіада в Сочі, Чемпіонат Європи з баскетболу та інші цікаві змагання.

- Які проекти запустили/запустите в цьому телевізійному сезоні? Які формати телепрограм ви вважаєте найдоречнішими на «Ері»?

- У нас поки що два проекти: спортивні новини й «Олімпійський виклик». А ще ми плануємо зробити спецпроект до зимової Олімпіади в Сочі, щоб поінформувати глядачів про все, що стосується Олімпіади: команду, героїв минулих зимових Олімпіад, логотипи тощо. Хочемо показати, хто представлятиме нашу країну, поїхати на базу, подивитись, у яких умовах вони там тренуються. Ми зараз працюємо над цією ідеєю, можливо, в грудні вже запустимо щоденники Олімпіади.

Щодо форматів, то мені дуже подобається те, до чого зараз іде «Ера» - до концепції vision radio, це поєднання теле- і радіо розмовного формату. Саме в такому форматі ми можемо краще розкрити героїв. Тому що зараз в «Олімпійському виклику» ми маємо втиснути все за 15 хвилин: конкурси НОК, новини за участю нашого партнера, новини із соцмереж, і на людину в нас залишається 5 хвилин. І мені шкода, коли ми спілкуємося з цікавим героєм дві години, а в програму потрапляє всього 3-5 хвилин. Тому це прекрасно, що ми йдемо до цього формату і зможемо запрошувати в студію людей і більше з ними спілкуватися, відповідати на дзвінки в студію.

Крім того, для мене не тільки як для ведучого, а й як уболівальника, найкращим форматом є спортивні трансляції. Зараз у нас для цього обмаль часу, але сподіваюся, коли в нас буде цілодобове мовлення, час з'явиться.

Мені дуже не подобаються обговорення в студії здебільшого футбольних матчів. Футбол у нас уже не просто вид спорту - це спосіб життя і великий бізнес. Тому хочеться, щоб поменше було обговорень, а побільше спорту. В нас у Києві нещодавно відбувся Чемпіонат світу з художньої гімнастики, але телеканали мало приділили йому уваги. У нас є прекрасний баскетбол, бокс, легка атлетика, є що показувати. Всі ці спортсмени нічим не гірші за футболістів, вони заслужили, щоби про них говорили на ТБ.

- На яку аудиторію ви працюєте?

- Наша аудиторія - за 35 років, тобто зріла. Звісно, ми прагнемо її омолодити, але нам важко конкурувати з інтернетом і телешоу. Тому нам потрібно чимось відрізнятися. Чим можуть відрізнятися спортивні новини? Нам важко бути найоперативнішими, бо ми виходимо або пізно увечері, або рано вранці. Нам важко вразити ексклюзивом, бо в нас маленька редакція. У нас всього два журналісти (вони ж і редактори) і двоє ведучих. Все, що ми можемо - це висвітлити основні спортивні події дня.

Ми з моєю колегою - ведучою Марією Пуговицею - відрізняємося подачею. Вона більш консервативна. Люди запам'ятовують те, що вона каже, а не просто роздивляються ведучу. А я навмисне розповідаю емоційно, щоб зачепити глядача, трохи його здивувати, бо якщо ми цього не будемо робити, то нас не будуть дивитися. Роблю випуск не сухим, щоб глядач не засинав разом із тобою. Хоча й вважається, що давати оцінку в новинах не можна, але ми даємо оцінку в новинах уже багато років, і нічого, світ не перевернувся.

Я хочу зробити слоган: «Головні спортивні новини». Не головні, як найголовніші, а про головне. Щоби глядач знав, що коли він нас увімкне, то нічого головного не пропустить.

- Чи ставить перед вами керівництво рейтингові завдання?

- Так, останній рік питання рейтингів розглядається на серйозному рівні. Поганих рейтингів у нас не буде, бо спорт - це цікаво, але якщо вони колись будуть нижчими за середні показники на каналі, та при цьому програма буде цікавою, то думаю, що керівництво закриє на це очі.

На початку року відбулося масове закриття спортивних новин. Мені знайомі казали, що це класно, бо тепер у нас рейтинги виростуть, бо конкуренти зникли. Але я так не вважаю. Це, навпаки, зіграло проти нас. Бо зараз на вітчизняному телебаченні переважно соціалка, політика й економіка. І якщо не підтримувати постійного інтересу до спорту, то він зникне. А всіх тем за 5 хвилин не охопиш.

- Як ви думаєте, чи можуть за погані рейтинги закрити спортивну редакцію на «Ері»?

- Хороше запитання. В нашому житті все можливо, але я думаю, що ні. На 90% упевнений. Тому що поганих рейтингів у нас не буде. Я думаю, що на «Інтері» й Новому закрили спортивні новини не через погані рейтинги, а через те, що в нас усі спортивні редакції обмежені людським і фінансовим ресурсом. Ви думаєте, що вони б не хотіли робити якісь ексклюзиви? Але на відрядження для журналістів, особливо за кордон, потрібні великі бюджети. Звичайним новинам легше, у них майже всі події відбуваються в Києві. А спорт не тільки в Києві, найцікавіше відбувається за кордоном. Спортивним редакція складно, бо треба шукати картинку. Тому деякі спортивні новини скочуються до жовтизни або навіть джинси.

У мене є мрія - розповідати не тільки про світові чи олімпійські досягнення, а й про спорт у первинному значенні. Приміром, про бабусь, які займаються спортом і показують приклад молоді. Або про спорт у невеличких містечках, нові майданчики чи стадіони. Щоби показати на прикладі цих людей, що є чим займатися (крім алкоголю, цигарок і наркотиків). А на прикладі наших відомих спортсменів показати, чого можна досягти, займаючись спортом. Найкращий приклад - це оптимістичний приклад. Побачить міський голова, що там відкрили майданчик, там стадіон, і подумає: «А давай і ми відкриємо!». А бачитиме, що все закривається, то й сам закриє.

- Можливо, є логіка в тому, що спорт на загальнонаціональних каналах закривається і переходить на нішеві спортивні телеканали, переважно супутникові?

- Я не бачу в цьому логіки. Я бачу логіку в закритті якихось проектів, а не спортивних новин. Була б логіка, якби канал входив у холдинг, у якому є спортивний телеканал. Тоді в головних суспільно-політичних новинах можна анонсувати спортивні. А інакше ви залишаєте без спортивних новин величезну аудиторію. Добре, що в нас з'явилося кілька нішевих спортивних каналів.

Знаєте, хто почав знищувати спортивні новини? Їх почала знищувати футбольна Прем'єр-ліга, яка на вимогу двох загальнонаціональних телеканалів погодилася, що тільки вони мають право знімати матчі чемпіонату України, а всі інші мають платити за картинку. І це називається розвиток футболу? Раніше на всіх загальнонаціональних каналах у новинах були фрагменти футбольних матчів. А зараз ми маємо давати замість відео тільки таблички.

- Чи багато на «Ері» спортивних трансляцій? Прямоефірних програм?

- Оскільки в нашого каналу п'ять із половиною годин мовлення, то просто нереально проводити великі спортивні трансляції. Але такі ідеї є. Наразі проводимо такі трансляції у співпраці з Першим національним. У мене великі сподівання на цілодобове мовлення. Тоді ми зможемо показувати трансляції, і не тільки футболу, а й волейболу, баскетболу тощо. Ми до цього поступово йдемо, є вже певні напрацювання, плани на нову студію.

- Яким чином відбувається співпраця з Першим національним? Адже відомо, що Перший часто транслює спортивні події, змагання, які йдуть пізно ввечері, тобто накладаються на ефірний час «Ери».

- «Ера» завжди йде назустріч Першому національному. На великі спортивні трансляції у нас завжди виділяється час.

- Як ви співпрацюєте зі спортивною редакцією радіокомпанії «Ера»?

- Поки що в нас іде перехресне анонсування. Була ідея записувати розгорнуті інтерв'ю або програми з героями, які йдуть у них. А потім найцікавіші моменти вставляти в теленовини. Ми робимо включення з журналістами радіо, коли вони їдуть на міжнародні змагання.

- У вас працюють коментатори? Які взагалі коментатори вам подобаються? Що вас дратує під час коментування? Як ви ставитеся до двомовного коментування, коли коментують матч двоє, але різними мовами?

- У нас не працюють коментатори. Наскільки я знаю, коментатори в штаті компаній узагалі не працюють.

Більшість коментаторів - мої добрі знайомі, але нехай не ображаються, мені більше подобаються російські фахівці. Я сам людина емоційна, а спорт - це насамперед емоції, шоу, видовище. І коментатори мають передавати настрій видовища. Можу поаплодувати спортивній редакції «2+2», де намагаються ввести ноу-хау: журналіст є й коментатором. У нас також журналіст має бути універсалом. Але я не люблю слухати просту статистику в коментуванні. Тоді краще вимкнути звук і взагалі нічого не чути. Мені подобаються російські коментатори, які коментують театрально.

Я сам не коментую, я знаю, що це не моє. Цього також треба вчитися.

Щодо двомовності, то я навіть не звертав на таке увагу.

- Які спортивні програми на яких каналах ви дивитеся?

- Через зайнятість я не можу дивитися постійно, але періодично переглядаю всі спортивні програми на загальнонаціональних каналах, у нас їх не так уже й багато. Крім того, щодня переглядаю десь 15 спортивних сайтів.

- Що ви думаєте з приводу ситуації з футбольним експертом Віктором Леоненком, якого через його висловлювання стосовно власника «Шахтаря» Ріната Ахметова попросили піти з каналу «2+2», а потім запросили на канал Ахметова «Футбол»? Чи достатньо в Україні спортивних експертів? Чи має «Ера» своїх штатних експертів?

- Я вже казав, що не люблю програми, де обговорюють футбол, тому що вони перетворюються на базар. У ситуації з Леоненком правий і він, і телеканал. Леоненко цінується тим, що не боїться говорити правду, якою б вона не була. А телеканал правий в тому, що в будь-якому випадку експерт має тримати себе в якихось рамках, щоб програма не перетворилася на базар.

Наш канал не має штатних експертів. Але спортивних експертів в Україні вистачає. Їх дуже багато, про багатьох канали просто забули. Ми нещодавно робили програму про олімпійську чемпіонку з легкої атлетики Людмилу Лисенко, яка виборола золото на дистанції 800 м з рекордом світу. Так вона була трохи ображена, що її ніхто ніколи не запрошує. І таких експертів дуже багато.

- Спортивні журналісти під час великих масових заходів (приміром, футбольних матчів) часто опиняються в ситуації, коли їм перешкоджають працювати, інколи навіть завдають тілесних ушкоджень. Чи проводите ви якісь навчання щодо того, як має поводитися спортивний журналіст під час таких заходів? Чи доводилося звертатися до міліції щодо перешкоджання журналістській діяльності?

- До міліції ми не зверталися. З журналістами компанії «Ера» прецедентів порушення журналістської етики не було. Кожен випадок, коли журналісти потрапляють у неприємні ситуації, треба розглядати окремо. Часто винні самі журналісти, коли в бажанні сенсації вони нехтують етичними нормами. Журналісти «Ери» - люди не випадкові. Деякі журналісти, які тепер на «Інтері», «1+1», 5-му каналі, колись працювали на «Ері». Ми не відправляємо відразу на зйомку, а проводимо серйозну підготовчу роботу. Людина в нас кілька місяців стажується, їздить на зйомку з досвідченими журналістами.

Зараз спортивні клуби в Україні беруть із телекомпанії зобов'язання, що під час матчів журналісти дотримуватимуться етичних норм. Після того, як гендиректор або я ставимо під таким зобов'язанням підпис, ми збираємо редакцію і розповідаємо про наслідки в разі порушень. Тому що можуть оштрафувати клуб, а клуб перенесе цей штраф на телекомпанію. А та, в свою чергу, покарає журналіста.

- В Україні наразі спостерігається перенасичення ринку праці журналістами. Що порадите робити спортивним журналістам, програми або видання яких закрилися?

- Вони можуть працювати де завгодно. Не треба боятися перепрофілювання й початку кар'єру з нуля. Для мене основне кредо в житті - це залишитися людиною, нікому не нашкодити, прожити життя так, щоб тебе хтось запам'ятав. Багато є прикладів, коли спортивні журналісти закінчували цю кар'єру і йшли в бізнес.

- Як ставитеся до валу так званого спонсорства (а насправді реклами) алкогольними і пивними брендами спортивних змагань на теле- і радіоканалах?

- Для спортивного журналіста це найбільш провокаційне питання. Тому що ми прекрасно розуміємо фінансове становище, в якому перебуває українське телебачення. Таке спонсорство допомагає хоча б якось вижити спортивним програмам. Держава такі проекти поки що не дуже підтримує. До речі, я вітаю міжфракційне об'єднання депутатів, які відстоюють питання спорту і фізичної культури в парламенті. Зокрема, є така ініціатива: прописати законодавчо покарання тим телеканалам, які зменшують спортивне мовлення. Вважаю, що також треба обмежити витрачання коштів на футбол. Мені до болю образливо, що мільйони гривень витрачають на купівлю іноземних футболістів, в той час коли в нас загинаються цілі види спорту.

- Який рекламодавець іде до вас?

- Цікаве запитання. За ці 12 років я вже можу проаналізувати тенденцію. У 2001-2004 роках до нас здебільшого йшли бренди спортивного одягу, обладнання, амуніції, продукції. Кілька років поспіль - алкоголь і автомобільні бренди. Зараз - найбільше фармацевтичних брендів. Можливо, через те, що в нас стало менше здорових людей у країні? Але здоров'я краще отримувати не в аптеках, а на спортивних майданчиках.

- Чому ви вирішили стати саме спортивним журналістом? Де навчають спортивної журналістики в Україні?

- Щоби стати спортивним журналістом, не обов'язково мати журналістську освіту. Я закінчив факультет іноземних мов Черкаського університету. Пішов саме у спортивну журналістику, бо мені це безумно подобалося. Я ходив на змагання з баскетболу, волейболу, і в один момент мені страшенно захотілося розповісти іншим, що я відчуваю, коли це бачу. На п'ятому курсі я пішов на місцеве телебачення, навіть не сподіваючись, що це стане моєю професією. Тоді це було моє хобі, але я літав від щастя.

Серед знайомих спортивних журналістів багато таких, хто закінчував не журналістський факультет. І нехай на мене не ображаються, але найбільш талановиті - не закінчували факультету журналістики.

- Ви самі спортом займалися/займаєтесь? Яким?

- У дитинстві перепробував усе що завгодно, але на любительському рівні. Займався і плаванням, і легкою атлетикою, велоспортом, і туризмом. Зараз - ні, й мені дуже соромно. Роблю лише зарядку.

- Є День журналіста 6 червня, є Міжнародний день спортивного журналіста 2 липня. Ви відзначаєте професійні свята?

- Чесно скажу, я про всі ці свята дізнаюся тоді, коли хтось приходить вітати або телефонує.

- А як ставитеся до державних нагород? Що для вас є найбільшою нагородою за вашу роботу?

- Я маю кілька нагород, але не державних. Радію, коли державні нагороди дають спортсменам. Найбільша нагорода - це коли людина дивиться мою програму і вважає, що вона цей час провела з користю для себе, що зарядилась якимись позитивними емоціями. Тоді я розумію, що моя праця не марна.

Фото Максима Лісового