„Свіжа кров” – фукнула Зінаїда Підалькіна на назву нового телепроекту та увімкнула канал „М1”. „Символічно – хмикнула, бо завжди раділа ТБ-свіжачку. Побачила в ящику Сашка Положинського і зраділа, бо хлопак він – хоч куди – красень (принаймні такі відв”язні музиканти подобалися дівчині – жах як!). На сцені в студії „М1” молодики –з інструментами стоять, в Зіну втупилися. „Це гурт „Скай” з Тернополя” – пояснив Зінці, глядачам та жюрі, яке сиділо на балкончику, Сашко Положинський. Прислухалася Зіна до його слів і суть „Свіжої крові” передачі збагнути спробувала.

Родзинку усього видовища вмить розпізнала та загигикала з радощів. Якщо оте компетентне жюрі на балконі, яке Положинський запросив, поставить гуртові високий бал, то пісня його транслюватиметься на каналі „М1”. „А якщо в журі якийсь ізувер виявиться та лише коли ставитиме молодим українським музикантам?” – замахала від занепокоєння Підалькіна Положинському, бо розуміла, що вельми потрібна українській музиці така програма, бо проблем у країні музичній не перерахувати, і головна з них – відсутність можливості у молодих виконавців бути почутим публікою.

Схопилася на ноги дівчина та побігла до Положинського запитаннями своїми хлопака мучити.

З.П. (захекавшись): - Слухай, Сашко, що коїться! Скрипка каже, що зла ситуація в світі музики української, бо попса козні строїть усім гарним музикантам.

С.П. (розхвилювавшись): - Скрипка про це говорить і молодець! Але коли Олега попросили бути в журі в програмі „Свіжа кров” на „М1”, в програмі яка, власне, створена для того, щоб дати молодим музикантам можливість потрапити в ефір - в тому числі і рок-музикантам різних напрямків, - Олег сказав: „Я можу прийти, але якщо мені не сподобається колектив, я встану і піду”. Але хто ж на це погодиться? Я розумію Олега. Це його життєва позиція, і він на неї має право. Але мають право і люди, які працюють на телебаченні і на радіо. Я їх не захищаю. „Тартак” теж довгий час не мав можливості потрапити на телебачення і радіо. Бо, як показує досвід, ті, хто крутить альтернативну музику, на жаль, не має рейтингу.

З.П. (закліпавши очима від подиву): - А з чим це пов’язано?

С.П.: - Кожен рокер та альтернативник сидить у своєму шкаралупинні. Проводиться, наприклад, рок-фестиваль Полтаві „Мазепа-фест”. 95% глядачів - мешканці Полтави. А де рокери з інших міст України? Де ті, хто кричить, що їм така музика потрібна? Щоб рок-музика мала попит, слід створювати опозицію. Рейтинги радіо- та телепрограм про рок дуже низькі. „Еnter-music” тримається тільки тому, що це загальноукраїнський телеканал і за рахунок величезного ентузіазму людей, які створюють цей канал. В них дуже низькі зарплати, люди принципово не беруть гроші за ротацію кліпів. Вони працюють на ідею в той час, як ринок диктує свої умови. Не можна звинувачувати радіостанції в тому, що вони не крутять рок-музику в умовах, коли її ніхто не хоче слухати. Щоб нав’язати слухачам іншу, не попсову, музику, треба, щоб за це взявся не один радіо- чи телеканал, а усі разом. Сьогодні радіостанціям та каналам, які хочуть крутити музику альтернативну, дуже важко. Якщо перевірити смаки більшості програмних директорів радіостанцій, то зрозуміємо, що вони люблять не попсу, а класну музику. Питання інше - чому вони мало крутять україномовної музики. Є немало якісно записаної української музики для радіостанцій, якою можна забивати ефір. Але її мусить крутити десять радіостанцій відразу, бо одна погоди не зробить. Протягом десяти, а то й більше, років слухачам і глядачам нав’язувалися певні смаки. Щоб їх змінити, треба привчати народ не один рік. Мені, наприклад, гидко слухати відверто ніякі пісні російських виконавців – не цікаві ні з музичної, ні з текстової точки зору.

З.П. (емоційно): - Правда! Юрко Зелений казав, що якщо не крутити українських виконавців, то як Вася з Троєщини зможе дізнатися, що йому подобається гурт „Фактично самі”, якщо він ніколи його не чув.

С.П. (намагаючись втримати спокій): - Юрко, з одного боку, має рацію, а з іншого - він ідеаліст. Більшість слухають радіо, і часом не мають можливості отримати іншу інформацію. Але є така російська група, як „Король і шут”. Я не можу зрозуміти феномен цієї групи. Її немає ні на телебаченні, ні на радіо, тим не менш, вона збирає повні зали, здійснює загальноукраїнські тури.

З.П.: - Сашко, це ж просто піар! Я сама в одному глянцевому виданні писала піарівський текст про концерт от „Короля і шута в Києві”.

С.П. (не усвідомлюючи вплив глянцевих журналів на мислення мас): - Якщо стаття в газеті дасть можливість отримати масу прихильників, то напиши тоді про український важкий рок, щоб він став популярним.

З.П. (ще швидше закліпавши віями): - В чому ж справа?

С.П.: - Думаю, в наших рок-тусовках. На Заході панк-рок уживається з електронною музикою, з хард-роком і т.і. У нас інакше. На останньому „Мазепа-фест” зібралися рокери. Українська група „Бумбокс” грає якісну музику. Вона не є попсою ні в якому випадку. А музикантів закидували пляшками, зафакували і таке інше. А наступного разу прихильники групи „Бумбокс” закидають пляшками групу „Тол”?... Так не можна. Не може бути розвитку за такої ситуації...

З.П.: - Ти, Сашко, приводиш приклад непереконливий, бо це є реакція глядацька. А як музиканти до таких явищ ставляться?

С.П.: - Вони підігрівають цю ситуацію. В нас немає єднання. Яскравий приклад - „Перлини сезону”, членом жюрі яких я є . Цього року дирекція вирішила піти на експеримент і дати можливість музикантам оцінювати один одного. Переможців фестивалю вибирали музиканти. Мене результати дуже здивували, бо деякі переможці відверто «лажали» під час виступу. Мені довелося бачити протоколи, де музиканти виставляли оцінки. Якщо оцінювали за восьмибальною системою, а в деяких протоколах стояли 1 та 2: як так можна оцінювати своїх колег? Це що значить – ти геній, а вони нікчеми? В нас немає бажання об’єднатися усією музичною бандою і показати народові, які ми класні. У нас музиканти затоптують один одного в болото і єднаються лише за музичними стилями. Хард-роківці до хард-роківців, а панк-рокери до своїх же ж. Якщо в усьому світі молодь, яка вважає себе продвинутою в музичному плані, є прихильницею конкретної музики, вона намагається об’єднатися з іншими, щоб усі музиканти незалежно від стилю виступали проти жлобів* (див. нижче). У нас же металісти виступають проти панків, а ті проти реперів. Але за великим рахунком мова йде про небайдужу до життя молодь. Треба гуртуватися, щоб музиканти не потерпали від жлобів, які на вулицях в них забирають інструменти, знімають куртки..

І це була чиста правда, бо Зінчин п”ятнадцятирічний брат, який мріяв стати кльовим бас-гітаристом, боявся брати з собою інструмент на заняття до вчителя. „Купа гопників ходить. – казав він Підалькіній – Віднімуть”. І просив для занять купити йому якийсь хрєновий „Урал”, щоб не шкода було, якщо заберуть.

С.П. (продовжуючи, бо, видно, тема взяла його за живе): - Інформаційну війну ми давно програли суперникам.

З.П.: Попсі?!

С.П.: - І не тільки. У нас весь інформаційний простір поділений між Заходом та Росією. Ми маємо лише невеличкий кавалок – і нам не дають його розширити. Що стосується тінейджерів, то вони ж, у своєму юному віці, починають шукати інтереси в житті. Тому часто вони роблять вибір на користь „крутих” хлопців на вулиці, бо їх всі бояться і їх багато. Тому вони замість того, щоб слухати гарну музику та пізнавати світ, йдуть до „сильних”. Якби та ж сама альтернативна музика намагалися стати сильною в єдності, щоб „в купі і батька бити легше було”, тоді б в неї було більше прихильників. Скільки разів ми чули від різних музикантів: „Нам не дають можливості грати, нас не пускають в ефір”. Хоч один раз вони спробували об’єднатися, і вийти на акцію протесту під якимось Держтелерадіо з плакатами, гітарами, барабанами? Ні. Балакати легше, ніж щось робити. От Олег Скрипка і говорить, і робить, за що я його й поважаю.

Дивилася Зіна Підалькіна на Сашка Положинського та очі свої тішила, бо прикрас на шиї в хлопака та на вухах безліч було. І згадала, як в передачі своїй „Свіжа кров” він членам журі слово для коментарів після кожної пісні групи „Скай” давав і оцінки в них збирав. І хоч часом в поясненнях своїх шановні мужі плуталися, подумала Підалькіна, що добрий це почин. Бо, як казав її любий режисер Андрій Жолдак – ми нація, якій вчитися треба говорити. Тому усе це вельми сподобалося Зінці і хотілося їй прогрес „Свіжою крові” в житті своєму дівочому відчувати.

Пояснення від Сашка Полжинського:

*Жлоби – люди з примітивним мисленням, коло інтересів – пожерти, поспати, побухати, понюхати, поколотися, потрахатися один з одним. Їх не цікавить ні музика, ні кіно, ні література. Лише матеріальні інтереси.

Нормальні люди – окрім того, щоб поїсти, поспати і т. і. читають багато і шукають якихось знань, ідеї якісь реалізують.