Видавець - громадянин США Ендрю Кінсел - наголосив, що над проектом працювало більше ста чоловік, у тому числі, використано роботи 46 українських фотографів. Альманах вийшов накладом 5 тисяч примірників українською мовою. Редакторську групу очолював відомий журналіст Володимир Рубан. До нього ми й звернулися з проханням розповісти про роботу над альманахом та нові власні проекти.

- Ми намагалися зробити альманах таким, щоб він не став ні одою революції, ні її критикою, - каже Володимир Рубан. - Ми показали обидві сторони, бо не буває революції, де була б задіяна тільки одна сторона. Ми прагнули бути максимально об’єктивними, і, на мою думку, нам це вдалося.

Альманах складається з трьох розділів. Перший присвячено причинам революції, серед яких і сама передвиборча кaмпанія, коли сторона провладного кандидата явно перегнула палицю, і події, які відбувалися значно раніше, – починаючи з проголошення незалежності України 1991 року.

Другий розділ розповідає про події Помаранчевої революції. Ми показали її день за днем – від 22 листопада до 8 грудня, коли Верховна Рада ухвалила компромісне рішення щодо політичної реформи і змін до закону про вибори Президента.. Альманах висвітлює всі основні події кожного дня - через фотографії, текст, через цитати учасників революції або спостерігачів. Нагадуємо навіть, яка погода, температура повітря була вдень і вночі у Києві. Хронологічно альманах закінчується інавгурацією Президента Ющенка.

Ми дали слово різним експертам – і з боку синьо-білих, і з боку помаранчевих, і тих, хто дотримувався нейтральної позиції. Усі вони відповіли на три запитання: що, на їхню думку, стало причиною революції, що найбільше запам’яталося під час революції, і які будуть наслідки цієї революції для України.

Третій розділ присвячений дійовим особам революції. Ми дали невеликі портрети всіх ключових її учасників як з одного боку, так і з іншого. У тому числі, представлені рядові учасники революції, які провели на Майдані хто тиждень, а хто і два місяці. Мені здається, наш альманах передає і зміст, і дух революції.

- Тобто, ту мету, яку ви поставили перед собою, ви виконали?

- Я вважаю, що на 90 відсотків нам це вдалося зробити.

- Чому на 90, а не на всі 100?

- Тому що завжди можна якусь фотографію замінити на кращу, але для цього треба було передивитися вже не 10 тисяч фотографій, а, скажімо, удвічі більше. А ми були обмежені в часі. Однак, концепція, яку ми задумували, жорстко витримана.

- Хто працював разом iз вами над проектом? - Отримавши запрошення від Ендрю Кінсела, я oдразу звернувся до Володі Ільченка, якого добре знаю - як прекрасного редактора і творчу людину, і з яким працював разом над іншими проектами. Потім у проект прийшла Ірина Тимофєєва, з якою ми теж свого часу успішно працювали разом. Вона взяла на себе фотозабезпечення. Майже всі фотографії пройшли через її руки. Потім до нас приєдналися дизайнери - Володя Онопрійчук і Олексій Прийдан. З ними було приємно працювати, бо вони талановиті хлопці, по-перше, а, по-друге, не тільки слухають тебе, а й чують, що буває не так часто. Це і був кістяк нашої команди. Але над альманахом працювала ще велика кількість людей. Це і автори фотографій, і журналісти, які брали інтерв’ю в експертів, і самі експерти. Загалом у проекті було задіяно більше ста чоловік, і я кожному із них вдячний за те, що вони, по-перше, відгукнулися на запрошення, а по-друге, дуже якісно зробили свою роботу.

- Пане Володимире, ви, мабуть, бачили інші видання на цю тему. Їх уже чимало. Чи не здається вам, що все це стає все більше схожим на кон’юнктуру?

- Не „схоже” – певною мірою це і є кон’юнктура. Ми не хотіли бути кон’юнктурниками, але коли ще обговорювали проект, то передбачали, що до літа на тему Помаранчевої революції з’явиться не менше двох десятків видань. Ми намагалися робити альманах так, як вважали за потрібне, а не для того, щоб комусь сподобатися. Ми поставили за мету створити документ, який би представляв цінність і через рік, і через десять чи сто років, який максимально передав би зміст, дух, настрої, запахи часу, про який розповідаємо. Може, нам це вдалося, може, з точки зору інших людей, ні, але ми були абсолютно незаангажованими. Тому свій проект не вважаємо кон’юнктурним.

- Назва „альманах” наводить на думку, що це періодичне видання. Чи означає це, що у вашого видання буде продовження?

- Якщо буде ще революція за нашого життя, то ми готові розповісти про неї.

- У світі?

- А, може, і в Україні. Все може бути, бо ніхто ж не прогнозував подій, які трапилися восени і взимку минулого року. Так само ніхто не може гарантувати, що через десять чи п’ятнадцять років не трапиться щось подібне.

- На кого розраховане це видання – на українського чи зарубіжного читача?

- На українського. Воно вийшло українською мовою. Спочатку планували видати альманах трьома мовами – українською, англійською і російською. Я не знаю, чи здійсниться цей задум, це вже як видавець вирішить. Але я не є прихильником ідеї видавати його російською мовою. Якщо хтось із росіян захоче, він може й українською почитати, тим більше, що переважну площу альманаху займають ілюстрації, а вони зрозумілі всім.

- Ви не прийшли на презентацію альманаху в УНІАН, і у декого склалося враження, що між вами і видавцем пробігла чорна кішка...

- У жодному разі! Ми з Ендрю підтримуємо прекрасні ділові стосунки. На презентацію я не прийшов, бо вважаю, що альманах вийшов трохи запізно. Ми почали роботу над проектом відразу після Різдвяних свят. Закінчили – до кінця березня. Крайня точка, коли він мав з’явитися – середина травня. Але з різних причин альманах побачив світ тільки у червні. Презентація відбулася занадто пізно, тому я і не пішов. Якість продукту десятого квітня і десятого липня залишилася та ж сама. Але фактор часу в нашому житті має величезне значення. У квітні альманах сприймався б дещо інакше, ніж зараз.

- Ви дійсно зробили якісний продукт. Можливо, за ним навіть вивчатимуть історію в школах. І, все ж таки, головне призначення Володимира Рубана – медійні проекти. Ви свого часу редагували газети „День” і „Всеукраинские Ведомости”. Чи правда, що у вас на підході новий проект?

- Я скажу те, що можна сьогодні сказати. У серпні на ринку з’явиться нова загальноукраїнська газета, і я буду її головним редактором.

- Це буде партійна газета?

- Не дай Бог!

- А чому ви так перелякалися?

- Бо партійна преса - це не преса. Адже в цьому словосполученні головне слово – „партія”, а не „преса”. Ні, в такій газеті я не хотів би працювати.

- На якому етапі ваш проект? Чи є вже штат?

- Є вже офіс на Подолі, і на 80 відсотків сформовано штат. Вже розроблені концепція і модель газети, стратегія просування її на ринок. Залишилося додумати і доробити деякі деталі. В серпні газета буде у продажу.

- Серпень – це взагалі мертвий сезон. Не боїтеся залишитися на ринку непоміченими?

- Не боюся. Коли нова газета починає виходити, в перші три-чотири місяці це завжди сирий продукт, який треба чистити і чистити. Тому дуже добре, що у нас буде кілька тижнів мертвого сезону, як ви кажете, щоб довести газету до ідеалу.

- Зараз на ринку з’явиться сила-силенна нових видань, які проіснують лише до виборів... - Ми розробляли проект виключно з розрахунку на те, що він буде довготривалим.

- А на яку аудиторію ви претендуєте - „Фактів”, „Сегодня”? Чи хочете скласти конкуренцію аналітичним виданням, типу „Дня” і „Дзеркала тижня”?

- Немає щоденних або щотижневих аналітичних газет. Це міф, який розпускають наші колеги. Ми будемо робити україномовну газету, яка почнеться як щотижневик, а потім буде виходити щоденно. Розраховуємо, що через півтора –два роки її тираж сягне 200 тисяч примірників.

- Імена людей, які фінансуватимуть цей проект, розкривати не хочете?

- Скажу тільки, що створюється він на українські гроші.

- Ви зареєстрували газету на себе?

- Ні, ми зареєстрували її на підприємство, яке буде засновником і видавцем газети.

- Хоча б на назву газети ви оформили як своє авторське право?

- Ні, з мого боку це було б не зовсім коректно. А я хочу бути максимально чесним і відкритим у стосунках з партнерами і розраховую, що вони так само будуть ставитися до мене і колективу редакції. Сподіваюся, що разом ми створимо довготривалий і успішний проект.

Читайте також:

Володимир Рубан звільнився з АПУ (оновлено)

Запитання „Детектор медіа”: - Яка залежність найбільш актуальна для українських ЗМІ: політична, економічна, від непрофесіоналізму кадрів, інша. Чому?

Про спічрайтерів та спічспікерів

Володимир Рубан буде сприяти реформам влади зсередини?

Володимир Рубан керуватиме спічрайтерами Президента

Володимир Рубан пішов з посади керівника департаменту засобів масової інформації об’єднання «Наша Україна”

На посаду керівника своєї прес-служби Віктор Ющенко запросив не обличчя, а мізки.

Керівником департаменту засобів масової інформації виборчого блоку Віктора ЮЩЕНКА «Наша Україна» призначено Володимира РУБАНА.