З позитивом так кепсько останнім часом, що будь-яким, навіть скромним успіхам радієш. Утім, зі свободою слова й думок так погано, що не зайве кожного разу задуматися, чи не спрямована якась поступка на відволікання уваги від інших небезпечних ініціатив.

Уже вдруге за останній рік влада відмовляється від спроб внести зміни до сумнозвісного закону про захист суспільної моралі щодо посилення контролю за розповсюдженням інформації в інтернеті. В середу регіонал Володимир Олійник заявив про намір відкликати свій законопроект. Нардеп навіть «подякував журналістам і громадськості за реакцію на його ініціативу і запропонував разом подумати, як боротися з різними засобами пропаганди насильства».

Після ще одної успішної кампанії проти наміру іншого регіонала поновити кримінальну відповідальність за наклеп слова подяки Олійника мали би втішити. На жаль, тільки насторожують, і не в останню чергу через нову роль борця зі злісним наклепом.

Віталій Журавський тепер переключився на боротьбу з тероризмом і одночасно з Олійником зареєстрував законопроект №2219а щодо запобігання тероризму. Законопроекту майже не помітили, як, власне, й низки інших ініціатив, які розширюють повноваження влади без чіткого розуміння, з ким саме вона бореться.

Новий законопроект не відрізняється ані від попередніх, ані від закону про захист суспільної моралі - такий же розмитий і нечіткий. При цьому твердження про саму загрозу відверто маніпулятивні та перебільшені. Згідно з пояснювальною запискою, «в останні роки пропаганда терористичних дій набула широкого розповсюдження. В європейських країнах майже щотижня з'являються нові "Брейвіки"».

Тим разом Журавський мріє про впровадження «кримінальної відповідальності за пропаганду і поширення ідеології тероризму, а також публічне підбурювання до вчинення діяльності, визначеної як терористична». В самому законопроекті він уточнює, що «під поняттям "пропаганда ідеології тероризму" розуміється діяльність, що передбачає системне поширення, роз'яснення поглядів певної спільноти, ідеалом якої є явища, пов'язані з ескалацією насильства у формі терористичних актів».

Варто розібрати цю примітку на частини та кожну з них уважно розглянути. Стає зрозуміліше, чому влада так охоче «бореться з тероризмом». Значно менше ясно, чому так мало на це звертають увагу.

Журавський теж пропонує доповнити статтю 258 Кримінального кодексу частиною четвертою про звільнення «від кримінальної відповідальності за діяння, передбачені частиною першої цієї статті, особи, яка брала участь у підготовці терористичного акту та добровільно повідомила про це правоохоронний орган, сприяла відверненню здійснення терористичного акту». Навіть у країнах із незалежними судами та розвинутими механізмами громадського контролю за владою довіра не буває необмеженою. Добровільна відмова від злочинного наміру, звісно, враховується. Проте моторошно стає від думки про можливі наслідки такої гарантії повного звільнення від відповідальності за «сприяння відверненню здійснення терористичного акту».

На початку листопада 2011 року президент Янукович заявив, що «йде скупка зброї і підготовка до збройних нападів на органи державної влади». Таку шокову інформацію «від правоохоронців» через лічені тижні після засудження до 7 років ув'язнення головної опонентки влади багато хто зустрів зі скепсисом. Самі правоохоронці явно мали клопоти з доказами, й про «збройні напади» ЗМІ люб'язно замовчали.

Забувати про «загрози», щоправда, влада ніяк не збиралася. Через три тижні президент вніс до парламенту (який швиденько все ухвалив) законопроект №9494 щодо створення «підрозділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки». Реакції майже не було, хоча створено новий підрозділ із новими можливостями для стеження та блокування «підривної» чи «небезпечної» інформації.

Через півроку дізналися про «підвищений рівень терористичної загрози в Україні», на який відреагувала Рада національної безпеки та оборони України зі своїм рішенням - калькою з подібних ініціатив Російської Федерації. Згідно з україномовним документом від 25 травня 2012 року «Про заходи щодо посилення боротьби з тероризмом в Україні»: «Основними причинами тероризму є радикалізм, екстремізм, політизація проблематики міжнаціональних, етноконфесійних відносин, поширення громадянської нетерпимості та протистояння, насамперед у площині суспільно-політичних відносин... Радикально налаштовані сили намагаються використовувати труднощі, пов'язані з накопиченням багатьох нерозв'язаних соціальних проблем, у своїх вузькокорпоративних цілях».

Схоже, влада ставиться до «інформаційної безпеки» чи «тероризму» так само, як Шалам-Балам до слова - вся ця маячня означає саме те, що нам потрібно - не більше, не менше. Та й боротися будемо теж на свій розсуд.

12 вересня 2012 року Кабмін прийняв розпорядження №672-р «Про інформаційно-роз'яснювальні заходи у сфері боротьби з тероризмом». Розпорядження рекомендує забезпечити низку дій силами СБУ «за участі» МВС, МНС, Міністерства оборони, Держкомітету з телебачення та радіомовлення та інших суб'єктів, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом.

Про те, чим займаються деякі відомства, можемо тільки здогадуватися, але на такий виклик над-оперативно відгукнувся один телеканал. Через місяць - 18 та 20 жовтня, Перший національний показав фільм «Адов ад», який називає незасуджених людей «терористами» та фальшує матеріали справи.

У фільмі, який вийшов в ефір напередодні парламентських виборів, стверджується, що «у ході нашого розслідування стало відомо, що двоє із затриманих - Віктор Сукачов та Дмитро Рева - раніше працювали у штабі політика - представника опозиційних сил. Нам також вдалося з'ясувати, що зловмисники від його імені вели переписку з керівництвом Дніпровської гідроелектростанції та Запорізької атомної електростанції... Можна цілком погодитись з тим, що, затримавши групу терористів, правоохоронці відвернули ще більшу небезпеку від мільйонів наших громадян...»

4 червня апеляційний суд Києва скасував рішення Шевченківського райсуду, яким було визнано недостовірними відомості, поширені стосовно Дмитра Реви. Рішення скасовано, незважаючи на очевидно неправдиву інформацію в фільмі.

Справа проти Дмитра Реви виглядає вкрай сумнівно. В березні цього року його визнали потерпілим від дій есбеушника, який сфальсифікував доказ проти нього, що став підставою для його затримання. Один суд не хоче знати ні про те, ні про оцінки правознавця та правозахисників, а другий підтримує право державного телеканалу поширити про нього неправдиву інформацію.

Тепер законопроект Журавського, якщо приймуть, усе спростить та усуне прикрі труднощі й фальстарти. Ця боротьба вже становить небезпеку - реальну.

Галя Койнаш, Харківська правозахисна група