Андрій Жолдак: "Ми збираємо яблука з дерев, які ми не саджали"

3 Червня 2005
1167

Андрій Жолдак: "Ми збираємо яблука з дерев, які ми не саджали"

1167
Питання, чому українська культура знаходиться сьогодні в кризі – не до мене, а до президента країни і до прем’єр-міністра.
Андрій Жолдак: "Ми збираємо яблука з дерев, які ми не саджали"
Зараз у Київі проходять гастролі Харківського театру імені Шевченко, яким керує Андрій Жолдак. Андрій є одним з найвідоміших у світі режисерів зі Сходу. Його вистави прагнуть залучити до програм різноманітні міжнародні фестивалі, а самого Андрія запрошують ставити театри Німеччини та інших європейських країн. І все ж таки Жолдак, незважаючи на неувагу держави до проблем молодих митців, поки що прагне працювати саме в Україні. Щоб це стало можливим, він веде переговори з Міністерством культури та урядом. Коментар з приводу критичної ситуації в театральній сфері він дав кореспонденту „ТК” Наталці Катериненко. Повний текст інтерв’ю читайте в «ТК» на днях.

- В кожній країні є свої кризи. В Україні існують колосальні проблеми в культурі. З чим це пов’язано? Ми сьогодні пожинаємо плоди того саду, який хтось садив 300 років тому. І коли ми збираємо урожай, то маємо лише дикі груші та яблука. Ми питаємо здивовано: чому в нас нема достиглих яблук? А тому, що ми збираємо яблука з тих дерев, які ми не саджали.

Питання, чому українська культура знаходиться сьогодні в кризі – не до мене, а до президента країни і до прем’єр-міністра. На нього мусять відповісти люди, які відповідають за економіку, політику і духовний розвиток країни. Це питання геополітичного напрямку. На жаль, ні мене, ні таких, як я – скажімо, Андруховича - ні президент, ні прем’єр-міністр не кликали на розмову, щоб сісти поговорити і з’ясувати – які нагальні проблеми спочатку треба вирішити.

Я не знаю, що робити. Знаю лише, що і в кіно, і в музиці, і в театрі, і в образотворчому мистецтві ми маємо людей, здатних креативно мислити. Цим людям політична влада мусить дати можливість виробляти і приймати рішення. Я не виступаю проти Богдана Ступки. Я виступаю проти системи, яка дає керувати театрами і інститутами некомпетентним людям. Я розмовляв у Бонні з Романом Кофманом – нашим київським диригентом, який працює переважно за кордоном. Роман зауважив, що геніальний скрипаль не обов’язково може бути прекрасним диригентом. Так і прекрасний актор Ступка не може керувати національним театром України. За час свого керування він має негативний результат - трупа театру в роз’їздах, між акторами йдуть війни, а середнє покоління взагалі викинуто з театру. Найстрашніше, що коли я кажу такі репліки про Ступку, він, як Сталін, каже: „Жолдак мені ворог”. Це є модель класової війни. Люди в культурі зовсім не вміють вести діалог інтелектуального рівня. Вони не можуть оцінювати творчість колег, як, скажімо, оцінюють якість вина: як воно робиться, як витримане, який у нього смак, чи буде його пити глядач. Усі в театрі імені Франка на цих гастролях ховаються від мене, щоб Ступці не сказали, що хтось потиснув Жолдаку руку.

Гоголь казав, що маленький театр віддзеркалює суспільну ситуацію. Я хочу сказати, що наше суспільство хворе, і виходу з цього я не бачу. Ступка прикривається високими фразами про духовну українську культуру. Це все брехня! Але таких режисерів безліч в Україні. Вони керують театрами. Це монстри, які душать український театр, які не пускають молодих режисерів ставити у їхніх театрах. Вони так забрехалися, що молодь в інститутах вже втратила орієнтири і не знає, де гарний театр, а де ні.

В мене виникає запитання - в якій країні я живу? Де я знаходжусь - в Білорусі у Лукашенка, чи в Україні 2005 року у Ющенка? Якщо відбулася революція в суспільстві, то мусить вона відбутись і в театрі. Те покоління, що зараз керує театрами - це ті, хто виріс при комуністичному режимі і обслуговували комуністичні вистави. Але чого, коли в нас після революції з’явилось почуття надії, чому ці люди не пускають молоде покоління в театр і тоталітарно слідкують за нами, щоб не дати нам дихати. Я задаю ці запитання президентові і прем’єр-міністрові.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1167
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду